Силіманіт

Силіманіт
Силіманіт
Загальні відомості
Статус IMA	чинний (успадкований, G)
Абревіатура	Sil
Хімічна формула	Al₂OSiO₄
Nickel-Strunz 8	VIII/A’.02
Nickel-Strunz 10	9.AF.05
Ідентифікація
Сингонія	ромбічна сингонія
Твердість	7
Колір риси	білий
Густина	3677,08 кілограм на кубічний метр
Інші характеристики
Названо на честь	Бенджамін Силліман
	Силіманіт у Вікісховищі

Силіманіт^[6] — мінерал класу силікатів, підкласу стрічкових силікатів, острівної будови. Важливий мінерал силіманітових сланців, сировина для одержання силуміну.

Історія та етимологія

Синоніми — бамліт, бухольцит^[7], вьортит (вертит), ксеноліт, монроліт, фіброліт, блискучий шпат.

Силліманіт вперше був описаний як «фіброліт» графом де Бурноном (1802) з південної Індії, де він був знайдений у вигляді волокнистих агрегатів, що супроводжують корунд.^[8]

Силліманіт був названий на честь американського хіміка Бенджаміна Силлімана (1779–1864). Мінерал силіманіт, знайдений у Честері, штат Коннектикут, вперше був науково описаний у 1824 році американським хіміком та природознавцем Джорджем Т. Боуеном (1803-1828).

Загальний опис

Хімічна формула:

1. За Є. Лазаренком, «Горной энциклопедией»: Al_[6]Al_[4]O[SiO₄].
2. За «Fleischer's Glossary» (2018): Al₂SiO₅. Al ізоморфно заміняється Fe³⁺ (не більше 2 %). Склад (у %): Al₂O₃ — 63,2; SiO₂ — 36,8. Домішки: Mg, Ti, V, Li, La, Zr, Mn, Ba, Cr.

Сингонія ромбічна. Ромбо-дипірамідальний вид. Утворює волокнисті, голчаті кристали і аґреґати, а також щільні сплутано-волокнисті структури (фіброліт). Спайність довершена. Густина 3,24. Твердість 6,5-7,25. Сірого, сіро-бурого й блідо-зеленого кольору. Блиск скляний, у волокнистих аґреґатів з шовковистим відливом. Прозорий і напівпрозорий. Триморфний з кіанітом і андалузитом.

Важливий мінерал силіманітових сланців.

Утворюється при контактовому метаморфізмі.

Поширення: у високоякісних метаморфічних сланцях, гнейсах і роговиках; рідше в пегматитах. Також як уламковий мінерал. Зустрічається як високотемпературний контактово-метаморфічний мінерал і мінерал кристалічних сланців та ґнейсів, багатих на Al₂O₃. Може накопичуватися у пісках і гравії, які утворюються після руйнування корінних порід. Знаходиться разом з андалузитом, дистеном, біотитом, шпінеллю, гранатом, кордієритом, польовими шпатами.

Асоціює з корундом і кварцом, андалузитом, кіанітом, калійний польовий шпат, альмандином, кордієритом, біотитом.

Розповсюдження

Типовою місцевістю для силіманіту є околиці міста Сушіце, Пльзенський край Чехія. У Німеччині в районі Лахер-Зее (громада Глес в землі Рейнланд-Пфальц), гірський масив Шпессарт, місцевість громади Боденмайс, а також гірський хребет Баварський ліс. Інші місця знахідок: гори Оденвальд (Гессен), гори Фіхтель (Баварія), Зібенгебірге (гірський район складі Німецького середньогір'я) — все ФРН; на території громади Зелльрайн округу Інсбрук-Ланд у землі Тіроль, Австрія, в районі міста Могок (Верхня М'янма), на землях комуни Бамле, район Телемарк, Норвегія, на височині Кейви (Кольський півострів), на гірському утворенні Кхазі-Гілс (шт. Ассам, Індія), в провінції Овернь, Франція, на Землі Ендербі, Антарктида.

Силліманіт був також знайдений в історичній місцевості США Брендівайн-Спрінгс, Округ Нью-Касл, Делавер. Законодавчий орган штату назвав його в 1977 році мінералом штату Делавер за пропозицією Delaware Mineralogical Society.^[9]

Родовища відомі в США, ПАР, Індії, Шрі-Ланці, Бразилії, Танзанії, Іспанії, Казахстані, Вірменії, Росії, Україні (Український щит).

Збагачення та використання

Використовують як вогнетрив у керамічному виробництві для одержання силуміну. З руд силіманіт вилучається гравітаційною, електростатичною і трибоелектричною сепарацією, а також флотацією. Використовується для виготовлення міцних вогнетривких матеріалів, спеціальних ізоляторів, основний вид сировини для одержання кремній-алюмінієвого сплаву (силуміну). Прозорі забарвлені різновиди — коштовні камені IV порядку.

Див. також

Примітки

↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
↑ Штрунц Г., Теннісон К. Mineralogische Tabellen : Eine Klassifizierung der Mineralien auf kristallchemischer Grundlage, mit einer Einfuhrung in die Kristallchemie — 8 — Лейпциг: Akademische Verlagsgesellschaft, 1982.
↑ (unspecified title) — doi:10.1063/1.4812323
↑ Bowen G. T. Description and analysis of sillimanite, a new mineral // AJS — New Haven: 1824. — Vol. 8. — P. 113–118. — ISSN 0002-9599; 1945-452X
↑ Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. — К. : Академперіодика, 2022. — С. 323. — ISBN 978-966-360-463-3.
↑ На честь німецького фармацевта і хіміка W.H.S. Bucholz.
↑ sillimanite \ mindat.org
↑ Архівна копія. Архів Geology/Mineralogy/destatemineral.aspx оригіналу за 10 червня 2010. Процитовано 19 грудня 2009. {{cite web}}: Перевірте значення |url= (довідка) Мінерал штату Делавер, Силліманіт, Геологічна служба штату Делавер

Література

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
Лазаренко Є. К., Винар О. М. Силліманіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
Силліманіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Sillimanite / Handbook of Mineralogy URL: https://rruff.info/doclib/hom/sillimanite.pdf
Dana, E.S. (1892) Dana's system of mineralogy, (6th edition), 498-499.

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q3331189"_data-entity-id="Q20645057"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Ернест_Генрі_Нікель|Нікель&nbsp;Е.&nbsp;Г.]],_[[:d:Q16917772|Nichols&nbsp;M.&nbsp;C.]]</i>_[http://rruff.info/rruff_1.0/uploads/MINERALlist.pdf_IMA/CNMNC_List_of_Mineral_Names_(March_2007)]<span_class="wef_low_priority_links">_—_2007.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q20645057]][[d:Track:Q16917772]][[d:Track:Q1356348]]</div>-1] Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q13442814"_data-entity-id="Q110360213"><i_class="wef_low_priority_links">[[:d:Q59767631|Warr&nbsp;L.&nbsp;N.]]</i>_[[:d:Q110360213|IMA–CNMNC_approved_mineral_symbols]]_//_''[[:d:Q3314880|Mineralogical_Magazine]]''<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:Cambridge_University_Press|Cambridge_University_Press]],_2021._—_Vol.&nbsp;85._—_P.&nbsp;291–320._—_ISSN_[https://www.worldcat.org/issn/0026-461X_0026-461X];_[https://www.worldcat.org/issn/1471-8022_1471-8022]_—_[http://dx.doi.org/10.1180/MGM.2021.43_doi:10.1180/MGM.2021.43]</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q912887]][[d:Track:Q3314880]][[d:Track:Q59767631]][[d:Track:Q110360213]]</div>-2] Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q3331189"_data-entity-id="Q98150797"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Гуго_Штрунц|Штрунц&nbsp;Г.]],_[[:Крістель_Теннісон|Теннісон&nbsp;К.]]</i>_[[:d:Q98150797|Mineralogische_Tabellen_:_Eine_Klassifizierung_der_Mineralien_auf_kristallchemischer_Grundlage,_mit_einer_Einfuhrung_in_die_Kristallchemie]]<span_class="wef_low_priority_links">_—_8_—_[[:Лейпциг|Лейпциг]]:_[[:d:Q28325722|Akademische_Verlagsgesellschaft]],_1982.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q2079]][[d:Track:Q28325722]][[d:Track:Q65551]][[d:Track:Q1078354]][[d:Track:Q98150797]]</div>-3] Штрунц Г., Теннісон К. Mineralogische Tabellen : Eine Klassifizierung der Mineralien auf kristallchemischer Grundlage, mit einer Einfuhrung in die Kristallchemie — 8 — Лейпциг: Akademische Verlagsgesellschaft, 1982.

[''(unspecified_title)''<span_class="wef_low_priority_links">_—_[http://dx.doi.org/10.1063/1.4812323_doi:10.1063/1.4812323]</span><div_style="display:none"></div>-4] (unspecified title) — doi:10.1063/1.4812323

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q13442814"_data-entity-id="Q35065694"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Джордж_Томас_Боуен|Bowen&nbsp;G.&nbsp;T.]]</i>_[http://rruff.info/rruff_1.0/uploads/AJS8_113.pdf_Description_and_analysis_of_sillimanite,_a_new_mineral]_//_''[[:American_Journal_of_Science|AJS]]''<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:Нью-Гейвен_(Коннектикут)|New_Haven]]:_1824._—_Vol.&nbsp;8._—_P.&nbsp;113–118._—_ISSN_[https://www.worldcat.org/issn/0002-9599_0002-9599];_[https://www.worldcat.org/issn/1945-452X_1945-452X]</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q19596702]][[d:Track:Q465355]][[d:Track:Q35065694]]</div>-5] Bowen G. T. Description and analysis of sillimanite, a new mineral // AJS — New Haven: 1824. — Vol. 8. — P. 113–118. — ISSN 0002-9599; 1945-452X

[6] Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. — К. : Академперіодика, 2022. — С. 323. — ISBN 978-966-360-463-3.

[7] На честь німецького фармацевта і хіміка W.H.S. Bucholz.

[8] sillimanite \ mindat.org

[9] Архівна копія. Архів Geology/Mineralogy/destatemineral.aspx оригіналу за 10 червня 2010. Процитовано 19 грудня 2009. {{cite web}}: Перевірте значення |url= (довідка) Мінерал штату Делавер, Силліманіт, Геологічна служба штату Делавер

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

Силіманіт

Загальні відомості
Статус IMA	чинний (успадкований, G)^[1]
Абревіатура	Sil^[2]
Хімічна формула	Al₂OSiO₄
Nickel-Strunz 8	VIII/A’.02^[3]
Nickel-Strunz 10	9.AF.05
Ідентифікація
Сингонія	ромбічна сингонія
Твердість	7
Колір риси	білий
Густина	3677,08 кілограм на кубічний метр^[4]
Інші характеристики
Названо на честь	Бенджамін Силліман^[5]
Силіманіт у Вікісховищі