YaChudo

Соболєв Сергій Владиславович

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Соболєв.
Сергій Владиславович Соболєв
Сергій Соболєв у 2013
Народився5 вересня 1961 (65 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Запоріжжя, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьполітик
Alma materЗНУ і Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовукраїнська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоВерховна Рада України VIII скликання, Верховна Рада України IX скликання, Верховна Рада України VII скликання, Верховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України IV скликання і Верховна Рада України I скликання Редагувати інформацію у Вікіданих
Посаданародний депутат України[1], народний депутат України[2], народний депутат України[3], народний депутат України[4], народний депутат України[5], народний депутат України, заступник члена в Парламентській асамблеї Ради Європиd[6], представник Парламентської Асамблеї Ради Європи[6] і народний депутат України Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяБатьківщина
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Україна Народний депутат України
1-го скликання
ПДВУ (Народна Рада) 15 травня 1990 — 10 травня 1994
2-го скликання
ПДВУ 11 травня 1994 — 12 травня 1998
4-го скликання
Реформи і порядок (НУ) 14 травня 2002 — 25 травня 2006
6-го скликання
Реформи і порядок (БЮТ) 23 листопада 2007 — 12 грудня 2012
7-го скликання
ВО «Батьківщина» 12 грудня 2012 — 27 листопада 2014
8-го скликання
ВО «Батьківщина» 27 листопада 2014 — 29 серпня 2019
9-го скликання
ВО «Батьківщина» 29 серпня 2019 —

Картка на сайті Верховної Ради України

Сергі́й Владисла́вович Со́болєв (нар. 5 вересня 1961, Запоріжжя, Українська РСР, СРСР) — український політик. Народний депутат України. заступник голови фракції Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина» у Верховній Раді України. Заступник Голови партії «Батьківщина».

Освіта та початок кар'єри

У 1983 року закінчив Запорізький державний педагогічний інститут (зараз — Запорізький національний університет, спеціальність: «історія»). У 1996році отримав другу вищу освіту, закінчивши юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Трудовий шлях розпочав у 1978році на запорізькому оборонному заводі «Гамма», де протягом року був робітником.

Протягом 1983–1985 років;— служив у Збройних Силах СРСР.

Протягом 1985-1986 років після закінчення педінституту та служби в армії працював на Укрграфіті в Запоріжжі.

Протягом 1986–1990 років викладав історію в Запорізькому педагогічному училищі № 1.

Політична діяльність

До липня 1990 року був членом КПРС. Перейшов до опозиції, ставши до лав Народної Ради[7].

1990–1994 — народний депутат України 1-го скликання, обраний у Хортицькому виборчому окрузі № 184 Запорізької області. Був лідером депутатської групи «Демократичне відродження України» (був членом однойменної партії), членом Комісії з питань законодавства і законності[8].

1994–1998 — народний депутат України 2-го скликання. Очолював депутатську групу «Реформи». Був членом Комітету з питань правової політики і судово-правової реформи, заступником голови Контрольної комісії Верховної Ради з питань приватизації. За пропозицією Сергія Соболєва була створена спеціальна парламентська комісія з розслідування діяльності керівництва Чорноморського морського пароплавства (компанії «Бласко»), зупинено дію Указу Президента Леоніда Кравчука «Про державні облігації», яким майно країни закладалося під борги іноземним державам. Брав участь у розробці Конституції України та низки Законів України.

У жовтні 1997 року став одним з керівників новоствореної правоцентристської партії «Реформи і порядок» (ПРП, лідером тоді був Віктор Пинзеник).

1998–2000 — керівник групи експертів товариства з обмеженою відповідальністю «Середньоєвропейська агенція», місто Київ.

З грудня 1999 по квітень 2001 років обіймав пост радника Прем'єр-міністра України Віктора Ющенка[9][10].

2002–2006 — народний депутат України 4-го скликання, обраний за списком блоку Віктора Ющенка «Наша Україна» (16-ий номер у списку). Голова підкомітету з питань законодавчого забезпечення діяльності виконавчої влади та державної служби (з адміністративної реформи) Комітету з питань правової політики. З 3 березня до 22 вересня 2005 був постійним представником Президента України Віктора Ющенка у Верховній Раді[11][12]. Звільнився на знак протесту проти рішення Президента про відставку уряду Юлії Тимошенко[13]. У вересні 2005 очолив парламентську фракцію ПРП.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ 

На чергових парламентських виборах 2006 року партія «Реформи і порядок» у складі Громадянського блоку «ПОРА-ПРП» не зуміла подолати тривідсотковий прохідний бар'єр. Проте вже восени 2007-го на дострокових виборах Сергій Соболєв у четвертий раз отримав мандат нардепа за квотою ПРП, яка включилася у виборчу гонку в складі «Блоку Юлії Тимошенко» (на момент виборів очолював групу експертів київського ТОВ «Середньоєвропейська агенція»). У Верховній Раді 6-го скликання очолює підкомітет з питань взаємодії з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями Комітету з питань правосуддя, є членом Постійної делегації у Парламентській асамблеї Ради Європи. Також є першим заступником голови фракції[14].

З 20 лютого 2010 року Сергій Соболєв — лідер ПРП. До того часу був заступником голови партії та очолював Запорізьку обласну організацію ПРП.

З 17 березня 2010 — голова опозиційного Кабінету Міністрів, фактичним керівником якого виступає лідер БЮТ Юлія Тимошенко[15][16].

З 12 грудня 2012 — народний депутат України 7-го скликання від партії Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», № 8 в списку. Перший заступник голови фракції. Член Комітету з питань правової політики. 21 січня 2013 року був обраний заступником голови української делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи[17].

15 червня 2013 року, після об'єднання партій «Реформи і порядок» і Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», був обраний одним із заступників лідера «Батьківщини»[18].

Кандидат у народні депутати від «Батьківщини» на парламентських виборах 2019 року, № 4 у списку[19].

З 29 серпня 2019 року Сергій Соболєв є народним депутатом фракції «Батьківщина».[20]

Законодавчі ініціативи

Автор законопроєкту «Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України», який розробив під час Кримської кризи. За цим законопроєктом Автономна Республіка Крим визнається «тимчасово окупованою територією». 15 квітня 2014 року закон був прийнятий з поправками[21].

Сім'я

Українець. Батько Владислав Анатолійович (1935) — працівник Запорізького алюмінієвого комбінату, голова ДСТ. Мати Інна Миколаївна (1935) — лікарка-педіатрка, пенсіонерка. Дружина Ніна Іванівна (1962) — учителька історії. П'ятеро дітей: Юлія (1983), Олена (1986), є син та двійня[22].

Захоплюється футболом, тенісом та гірськими лижами. Володіє англійською мовою[23][24].

Нагороди та звання

З березня 2000 є державним службовцем 3-го рангу[25].

Кавалер ордена «За заслуги» ІІ (23 серпня 2025)[26] і III ступеня (24 серпня 2005)[27].

Примітки

  1. ↑ http://static.rada.gov.ua/zakon/new/NEWSAIT/DEPUTAT1/spisok1.htm
  2. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=2
  3. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
  4. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  5. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  6. ↑ а б http://www.assembly.coe.int/nw/xml/AssemblyList/MP-Details-EN.asp?MemberID=6289
  7. ↑ ЛІГАнет: Сергей Соболев. Архів оригіналу за 4 вересня 2011. Процитовано 10 серпня 2011.
  8. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. static.rada.gov.ua. Процитовано 3 вересня 2025.
  9. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 року № 426 «Про призначення Соболєва С.В. радником Прем'єр-міністра України».
  10. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 30 травня 2001 року № 610 «Про звільнення Соболєва С.В. з посади радника Прем'єр-міністра України».
  11. ↑ Указ Президента України від 3 березня 2005 року № 415/2005 «Про призначення С. Соболєва Постійним представником Президента України у Верховній Раді України»
  12. ↑ Указ Президента України від 22 вересня 2005 року № 1313/2005 «Про увільнення Постійного представника Президента України у Верховній Раді України»
  13. ↑ Представник Президента у ВР подав у відставку. Архів оригіналу за 11 листопада 2013. Процитовано 11 листопада 2013.
  14. ↑ Сергій Соболєв став першим заступником голови фракції "БЮТ — «Батьківщина». Архів оригіналу за 19 березня 2012. Процитовано 10 лютого 2012. [Архівовано 2012-03-19 у Wayback Machine.]
  15. ↑ Тиждень: «С.Соболєв став прем'єр-міністром опозиційного уряду України»
  16. ↑ Новинар: «Опозиційний уряд України відвідає Брюссель». Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 10 серпня 2011.
  17. ↑ Українська делегація в ПАРЄ нарешті обрала голову. Архів оригіналу за 23 січня 2013. Процитовано 21 січня 2013.
  18. ↑ З'їзд опозиції одноголосно підтримав злиття партій Тимошенко і Яценюка. Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 15 червня 2013.
  19. ↑ Центральна виборча комісія. Архів оригіналу за 30 серпня 2019. Процитовано 25 червня 2019.
  20. ↑ Народний депутат України IX скликання. ВР. Архів оригіналу за 18 серпня 2019. Процитовано 29 серпня 2019.
  21. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 27 грудня 2015. Процитовано 15 квітня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  22. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 11 листопада 2013. Процитовано 10 серпня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  23. ↑ Політрада: Соболев Сергей Владиславович. Архів оригіналу за 3 листопада 2011. Процитовано 10 серпня 2011.
  24. ↑ Личности: Сергей Соболев. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 10 серпня 2011.
  25. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 1 березня 2000 року № 438 «Про присвоєння Соболєву С.В. третього рангу державного службовця».
  26. ↑ Указ президента України №616/2025 Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Незалежності України. 23 серпня 2025.
  27. ↑ Указ Президента України № 1193/2005 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 14-ї річниці незалежності України». Архів оригіналу за 17 серпня 2014. Процитовано 16 квітня 2013.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).