Укрграфіт

Запорізький електродний завод «Укрграфіт»
ПрАТ «Український графіт»;
Тип	Публічна компанія
Правова форма	публічна компанія
Галузь	металургія
Спеціалізація	виробництво електродів
Лістинг на біржі	ПФТС: UGRA
Засновано	21 вересня 1933
Штаб-квартира	Україна,; Запоріжжя
Попередні назви	Дніпровський електродний завод
Ключові особи	Олексій Бондаренко
Продукція	графітовані електроди та аноди, катодні і доменні блоки, вуглеграфітові маси
Виторг	1 272 074 000 ₴ (2025)
Активи	4 390 272 000 ₴ (2025)
Код ЄДРПОУ	00196204
www.ukrgrafit.com.ua ;

Приватне акціонерне товариство «Український графіт» (ПрАТ «Укрграфіт») — українське підприємство, яке має повний технологічний цикл виготовлення штучного графіту та виробництвом електроустаткування з нього. Розташоване в місті Запоріжжя. Було першим електродним заводом в Радянському Союзі. У 1933–1994 роках носило назву Дніпровський електродний завод.

Історія

21 вересня 1933 року був введений в експлуатацію Дніпровський електродний завод як складова Запорізького промислового комплексу. Випущено першу промислову партію вуглецевої продукції, обпалених анодів для алюмінієвих електролізерів. Проектна потужність заводу становила близько 25 тис. тонн продукції: 3750 тонн графітованих електродів, інше — вугільна продукція та вуглецеві маси^[3].

1940 року завод був виділений у самостійну промислову структуру, в цей період побудовано цех графітації.

З початком військових дій в Запоріжжі, з 18 по 25 вересня 1941 року, завод був демонтований і евакуйований на Урал. Евакуацією керував директор заводу Сергій Гончаренко. 400 працівників заводу демонтували обладнання, для перевезення якого знадобилося 350 залізничних вагонів. Згодом усі учасники евакуації були відзначені державними нагородами^[4]^[5].

Відновлення заводу почалося влітку 1944 року відповідно до наказу Народного комісаріату кольорової металургії СРСР від 24 квітня 1944 р.^[3].

У травні 1945 року завод було частково відновлено, 25 червня 1945 р. було запущено першу чергу заводу — дільниці з виробництва анодної та електродної мас^[6].

1946 року було побудовано і змонтовано випалювальний цех^[6].

1948 року завод був повністю відновлений і почав працювати за повним технологічним циклом.

1994 року Дніпровський електродний завод був перетворений у публічне акціонерне товариство «Український графіт».

1997 року Введено в експлуатацію новий цех вугільних заготовок.

2000 році Систему менеджменту підприємства сертифіковано на відповідність міжнародному стандарту ISO 9001.

2001 році Введено в експлуатацію новий цех з виробництва анодів для магнієвої промисловості з просоченням неорганічними компаундами.

2002 році Розроблено й освоєно нові марки вуглецевих блоків для футерування доменної печі об'ємом 5000 м³. Систему менеджменту сертифіковано на відповідність міжнародному стандарту ISO 14001.

2003 році Розроблено стратегію розвитку підприємства. Систему менеджменту сертифіковано на відповідність міжнародному стандарту OH SAS 18001.

2005 році Введено в експлуатацію нову сучасну випалювальну піч за проектом фірми "Pecoserwis"

2006 році Введено в експлуатацію в цеху вугільних заготовок швидкісний змішувач фірми "Eirich". Систему менеджменту сертифіковано на відповідність міжнародному стандарту ISO 11462 "Система статистичного управління процесами", а випробувальну лабораторію акредитовано на відповідність міжнародному стандарту ISO/IEC 17025.

2007 році Введено в експлуатацію нову випалювальну піч за проектом фірми "Riedhammer"

2008 році Введено в експлуатацію нову сучасну лінію з мехобробки вуглецевої продукції фірми "Wassmer"

Див. також

Заваллівське родовище графіту

Примітки

↑ Структура власності компанії ПРАТ «УКРГРАФІТ». opendatabot.ua (укр.). 9 лютого 2023. Процитовано 9 лютого 2023.
↑ ^а ^б Державна служба статистики України — 1920.
↑ ^а ^б Сосєдов (1999). История развития углеродной промышленности. 1945–1990 гг (російською) . Москва: Аспект Пресс. с. 21. ISBN 5—7567—0238—5. {{cite book}}: Вказано більш, ніж один |pages= та |page= (довідка); Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
↑ Акбаш, Роман (12 жовтня 2011). 45 суток, которые нельзя забыть |. pravda.in.ua (російською) . Процитовано 11 березня 2020.
↑ Второе рождение - Металлургия в годы ВОВ. pereosnastka.ru (російською) . Процитовано 11 березня 2020.
↑ ^а ^б Пєтрикін; Шевченко; Тєпєр; Курносенко; Кривчик; Коритний; Мельник; Хижняк; Островерхий (1975). Глава 7. Рождение титанов. У Пєтрикін; Шевченко (ред.). Запорожский индустриальный комплекс [Запорізький індустріальний комплекс] (PDF) (російською) . Дніпропетровськ: Промінь. с. 152. Процитовано 11 березня 2020.

Посилання

Це незавершена стаття про підприємство.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Структура власності компанії ПРАТ «УКРГРАФІТ». opendatabot.ua (укр.). 9 лютого 2023. Процитовано 9 лютого 2023.

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q480242_citetype_Q97379772"_data-entity-id="Q7603543">[https://data.gov.ua/dataset/7436ae83-dfc1-4836-9962-8af3e831c522_Державна_служба_статистики_України]<span_class="wef_low_priority_links">_—_1920.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q55643027]][[d:Track:Q7603543]]</div>-2] а ^б Державна служба статистики України — 1920.

[:0-3] а ^б Сосєдов (1999). История развития углеродной промышленности. 1945–1990 гг (російською) . Москва: Аспект Пресс. с. 21. ISBN 5—7567—0238—5. {{cite book}}: Вказано більш, ніж один |pages= та |page= (довідка); Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)

[4] Акбаш, Роман (12 жовтня 2011). 45 суток, которые нельзя забыть |. pravda.in.ua (російською) . Процитовано 11 березня 2020.

[5] Второе рождение - Металлургия в годы ВОВ. pereosnastka.ru (російською) . Процитовано 11 березня 2020.

[:1-6] а ^б Пєтрикін; Шевченко; Тєпєр; Курносенко; Кривчик; Коритний; Мельник; Хижняк; Островерхий (1975). Глава 7. Рождение титанов. У Пєтрикін; Шевченко (ред.). Запорожский индустриальный комплекс [Запорізький індустріальний комплекс] (PDF) (російською) . Дніпропетровськ: Промінь. с. 152. Процитовано 11 березня 2020.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]