Семиріччя

Семиріччя (каз. Жетісу) — географічна область в Центральній Азії. Розташована між озерами Балхаш на півночі, Сасикколь і Алаколь на північному сході, хребтом Джунгарський Алатау на південному сході, хребтами Північного Тянь-Шаню на півдні.

Сім головних річок, які дали назву регіону: Ілі, Каратал, Бієн, Аксу, Лепсі (Лепси, Лепса), Баскан, Сарканд.

В І тисячолітті до н. е. на даній території жили племена саків; в ІІ столітті до н. е. — V столітті н. е. — усуни. В середині VI століття тут утворився Західно-Тюркський каганат, в VIII столітті — держава тюргешів (до 758 року) і карлуків (766—940 роки). В кінці Х століття Семиріччя увійшло в державу Караханідів, з 30-х років ХІІ століття — в державу каракитаїв.

Назва походить від слів «сім річок» казахською, але означала «багате на воду», на противагу від сухих степів східного Балхашу. Своєю назвою регіон завдячує річкам, що впадають у озеро Балхаш із південного сходу. Семиріччя в основному охоплює території сучасної Жетисуської та Алматинської областей, а також інші південно-східні частини Казахстану та деякі райони північного Киргизстану.

• Чекменёв Н. Семиречье. — «Кыргызстан», 1977.
• Байпаков К. М. Средневековая городская культура Южного Казахстана и Семиречья (VI — нач. XIII вв.). — Алма-Ата: Наука, 1986. — 256 с.