Светаць
| Светаць | |
|---|---|
| хорв. Svetac | |
 | |
Карта  | |
| Географія | |
| 43°01′30″ пн. ш. 15°45′30″ сх. д. / 43.02500° пн. ш. 15.75833° сх. д. | |
| Місцерозташування | Адріатичне море |
| Акваторія | Адріатичне море  |
| Площа | 4,194[1] км² |
| Найвища точка | г. Коса, 316 м |
| Країна | |
 Хорватія | |
| Регіон | Сплітсько-Далматинська жупанія |
| Адм. одиниця | Сплітсько-Далматинська жупанія |
| Населення | Останній житель помер в 2000 р. (2001) |
  Светаць Светаць (Хорватія) | |
 | |
 Светаць у Вікісховищі | |
Светаць , (хорв. Svetac) — офіційна назва острова в Хорватській частині Адріатичного моря, що лежить за 25 км на захід від острова Вис. Інша назва — Светі Андрія (але тим же ім'ям названий і офшорний острів і маяк перед Дубровником). Місцеве ім'я Светаця — Штондрія (Štondrija).
Географія
Святий острів має форму хребта, витягнутого з північного сходу на південний захід, і його береги в основному високі і круті, єдина доступна бухта (Слатина) є тільки на південно-східній частині острова. Поряд з нею є кілька будинків. Ширина острова 1,5 км, довжина 3,5 км, довжина берегової лінії 11,973 км, а площа 4,194 км². Найвища вершина Коса — 316 м.
Далекий на захід у відкритому морі є вулканічний острів Ябука, і за 2,5 км на південний схід лежить вулканічний острів Брусник.
Велика частина острова покрита середземноморськими маками, а також жасмином на північному схилі. З насаджень поблизу села Слатіна найважливішим є ріжкове дерево, а колишні виноградники на південних схилах, як правило, вже мертві.
Населення
За переписом 1951 р. на Светаці налічувалось 51 жителів, але останній місцевий мешканець (Юрка Занкі) помер в 2000 році. Ось чому сьогодні острів безлюдний, за винятком частих візитів рибалок і менше сезонних туристів. До недавнього часу це був останній населений острів в хорватській Адріатиці.
У ясний день за високої видимості острів можна бачити з пагорбів поблизу Трогіра і Шибеника.
Примітки
- ↑ Duplančić Ледер, Т.; Ujević, Т.; Кала, М. (2004):довжина берегової лінії і землі на острові на хорватському Адріатичному визначається з топографічних карт масштабу 1:25 000, Geoadria, т. 9, № 1, 5-32. Архів оригіналу за 18 березня 2012. Процитовано 29 липня 2011.
{{cite web}}: символ нерозривного пробілу в|title=на позиції 196 (довідка)
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).