Саранчуки

село Саранчуки
	Герб
	Церква Петра і ПавлаЦерква Петра і Павла
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Тернопільський район
Тер. громада	Саранчуківська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA61040410010025068
Облікова картка	Саранчуки
Основні дані
Засноване	1399
Населення	▼ 745 (2025 рік)
Територія	1.935 км²
Густота населення	490.96 осіб/км²
Поштовий індекс	47533
Телефонний код	+380 3548
Географічні дані
Географічні координати	49°21′6″ пн. ш. 24°59′15″ сх. д. / 49.35167° пн. ш. 24.98750° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	262 м
Водойми	Золота Липа
Відстань до; районного центру	12 км
Найближча залізнична станція	Потутори
Відстань до; залізничної станції	2 км
Місцева влада
Адреса ради	47533, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, с Саранчуки, вул Личакова, буд 18
Карта
	Саранчуки
	Саранчуки
Мапа
	Саранчуки у Вікісховищі

Саранчуки́ — село в Україні, у Саранчуківській сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області. До Саранчуків приєднано село Войсовичівка (колишній х. Добрянка) та хутори Гировиця і Соколиця.

До 2017 — центр однойменної сільради. Від 2017 року — центр Саранчуківської сільської громади.

Географія

Розташоване на річці Золота Липа, на заході району.

Населення — 880 осіб (2007). Дворів — 276^[2].

Клімат

Для села характерний помірно континентальний клімат. Саранчуки розташовані у «холодному Поділлі» — найхолоднішому регіоні Тернопільської області.

Клімат Саранчуків
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Середній максимум, °C	−1,1	0,2	5,3	13,3	19,3	22,5	23,8	23,2	18,9	13,0	5,8	1,0	12
Середня температура, °C	−4,1	−2,7	1,6	8,4	13,9	17,2	18,5	17,8	13,8	8,5	2,9	−1,6	7
Середній мінімум, °C	−7,1	−5,6	−2	3,6	8,5	11,9	13,2	12,4	8,7	4,0	0,0	−4,1	3
Норма опадів, мм	32	31	32	50	77	91	95	70	55	38	36	39	646
Джерело: climate-data.org

Герб

У лазуровому щиті золотий дзвін із золотою облямівкою, обтяжений вгорі золотим млином із золотою облямівкою, а внизу - золотою хвилястою балкою, і супроводжуваний знизу золотою рибою.^[3]

Історія

Перша писемна згадка — 1399 рік. Тоді в селі існував костел, правдоподібно, фундований представниками роду шляхтичів Бучацьких гербу Абданк.

1416 року згадане як Шаранчуки.

Дідичем села був Якуб Скарбек гербу Абданк. Найпевніше, в середині 15 століття костел був знищений.^[4]

У податковому реєстрі 1515 року в селі документується 3 лани (близько 75 га) оброблюваної землі^[5].

Через село пролягав торговельний шлях, яким переганяли худобу з Молдавії і Покуття, возили сіль із прикарпатських солеварень у Польщу та Литву. Між 1520 та 1525 роками мешканці Саранчуків отримали маґдебурзьке право.

Через деякий час населений пункт занепав, переданий в оренду селу Тростянець.

З 1 серпня 1934 року відповідно до закону про самоврядування (23 березня 1933 року) увійшло до складу сільської гміни Потутори^[6].

До 1939 року діяли товариства «Просвіта», «Січ», «Луг», «Сільський господар», «Союз українок», кооператива.

На початку липня жителі села Саранчуки виловлювали тіла з ріки Золота Липа, куди їх поскидали енкаведисти після розстрілу в бережанській тюрмі. Кільканадцять кілометрів пливли вони у кривавій воді аж до греблі в селі, де страшні понівечені трупи виловлювали i хоронили селяни. Неопізнаних хоронили у спільних могилах. Багато замордованих поховано в інших навколишніх селах^[7].

У 1941-го — велика повінь.

Постановою Тернопільського облвиконкому від 16 січня 1946 р. виселялися зі своїх садиб усі мешканці села.^[8]

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», село увійшло до складу Саранчуківської сільської громади^[9].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Бережанського району, село увійшло до складу новоутвореного Тернопільського району^[10].

Населення

Населення села^[11]:


Рік	Число осіб	Українців та греко-католиків	Поляків та римо-католиків	Євреїв
1900	1773	1430	286	56
1939	▲ 2470	▲ 2180	▲ 230	▲ 60
2007	▼ 880	-	-	-
2014	▼ 785	-	-	-

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким^[12]:


Мова	Число ос.	Відсоток
українська		99,79
російська		0,11

Пам'ятки

церква Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста (1865)
церква Петра і Павла (2007, Войсовичівка).

Пам'ятники

громадсько-політичному діячеві Івану Гавдиді (2005, скульптор Д. Пилип'як)
братська могила Замордованим 1941 в тюрмі у м. Бережани
насипано символічну могилу Борцям за волю України (1992)
встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини 1848 року
воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967).

Соціальна сфера

Працюють ЗОШ 1-3 ступенів ім. І. Гавдиди, Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, кімната-музей І. Гавдиди, музей старовинних речей «Берегиня», деревообробний завод, млин, торгові заклади.

Відомі люди

Народилися

Богдан Бугай (нар. 1947) — український лікар-пульмонолог вищої категорії, науковець, літератор.
О. Ґудзяк — громадський діяч.
Іван Гавдида — заступник Голови Проводу ОУН, член Центрального Проводу КУН.
Мирон Горошко^[13] — вчений-лісівник, статистик.
Петро Гринчишин — поет, режисер.
Андрій Дубчак — футболіст.
Іван Карась — художник.
Володимир Климків — диригент.
Григорій Климків — громадський діяч.
Петро Мокосій — десятник УСС і Армії УНР.
М. Павлишин — український науковець.
В. Павліський — український науковець.
Віктор Пасічник (1993 — 2024) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Примітки

↑ Картка громади
↑ Офіційний сайт Бережанської районної ради^{[недоступне посилання з травня 2019]}
↑ Герб села
↑ Anna Sochacka. Skarbek Jakub z Góry h. Abdank (zm. 1438) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 1997. — t. XXXVIII/1, zeszyt 156. — S. 14—15. (пол.)
↑ Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 172 – Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. - 252 s.
↑ RP, Kancelaria Sejmu. Internetowy System Aktów Prawnych. isap.sejm.gov.pl. Архів оригіналу за 8 червня 2015. Процитовано 13 липня 2026.
↑ Володимир Гонський. Ще один етап геноциду. Як убивали в'язнів у тюрмах 1941 року [Архівовано 8 березня 2016 у Wayback Machine.] // Історична правда, 6 вересня 2012.
↑ Степан МАКАРЧУК. ВТРАТИ НАСЕЛЕННЯ ГАЛИЧИНИ В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1939-1945). Архів оригіналу за 2 червня 2016. Процитовано 16 травня 2020.
↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
↑ Володимир Бемко. Статистика населення, Статистика громад повіту Бережани // Бережанська земля. Історико-мемуарний збірник. — С. 49-56
↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 27 березня 2022. [Архівовано 2016-03-06 у Wayback Machine.]
↑ Горошко Мирон Петрович / Сайт «Навчально-науковий інститут лісового і садово-паркового господарства» НЛТУ України. Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 19 травня 2014. [Архівовано 2014-04-07 у Wayback Machine.]

Література

В. Гнатишин, В. Леськів. Саранчуки // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 229-230. — ISBN 978-966-528-279-2.
Б. Паньків. Історія села Саранчуки // 1999 рік.
Предтеча Небесної Сотні [Текст] : [у Саранчуках Бережан. р-ну зустрілись однодумці щоб вшанувати пам'ять заступника голови ОУН (б) І. Гавдиди] / О. Вітвіцький // Шлях перемоги. — 2019. — № 37 (11 верес.). — С. 5 ; Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2019. — № 37 (18 верес.). - С. 7.
Sarańczuki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 307. (пол.) — S. 307. (пол.)

Посилання

Саранчуки на сайті «Замки та храми України» [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.] (укр.)

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Картка громади

[2] Офіційний сайт Бережанської районної ради^{[недоступне посилання з травня 2019]}

[3] Герб села

[4] Anna Sochacka. Skarbek Jakub z Góry h. Abdank (zm. 1438) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 1997. — t. XXXVIII/1, zeszyt 156. — S. 14—15. (пол.)

[5] Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 172 – Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. - 252 s.

[6] RP, Kancelaria Sejmu. Internetowy System Aktów Prawnych. isap.sejm.gov.pl. Архів оригіналу за 8 червня 2015. Процитовано 13 липня 2026.

[7] Володимир Гонський. Ще один етап геноциду. Як убивали в'язнів у тюрмах 1941 року [Архівовано 8 березня 2016 у Wayback Machine.] // Історична правда, 6 вересня 2012.

[8] Степан МАКАРЧУК. ВТРАТИ НАСЕЛЕННЯ ГАЛИЧИНИ В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1939-1945). Архів оригіналу за 2 червня 2016. Процитовано 16 травня 2020.

[9] Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.

[10] Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

[11] Володимир Бемко. Статистика населення, Статистика громад повіту Бережани // Бережанська земля. Історико-мемуарний збірник. — С. 49-56

[12] Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 27 березня 2022. [Архівовано 2016-03-06 у Wayback Machine.]

[13] Горошко Мирон Петрович / Сайт «Навчально-науковий інститут лісового і садово-паркового господарства» НЛТУ України. Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 19 травня 2014. [Архівовано 2014-04-07 у Wayback Machine.]

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]