YaChudo

Санті Гуччі

Переглядів: 0. Оновлено 26.10.2026.

Санті Гуччі
Народженняпр.1530
Смертьпр.1600
Ксьонж Вельки, Річ Посполита
Країна
(підданство)
Річ Посполита Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьскульптор, архітектор Редагувати інформацію у Вікіданих
Архітектурний стильпізній ренесанс, маньєризм
Найважливіші спорудиЗамок у Баранові-Сандомирському Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Санті Гуччі у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Санті Гуччі Фіорентіно (італ. Santi Gucci Fiorentino; пр.1530, Флоренція — пр.1600, Ксьонж Вельки, Річ Посполита) — польський та італійський архітектор та скульптор, перебував на службі у польських королів. Придворний художник Стефана Баторія та Анни Ягеллонки, Сигізмунда II Августа та Генріха III Валуа. Працював також для багатих магнатських родин, у тому числі Мишковських та Фірлеїв.

Біографія

Санті народився у Флоренції в сім'ї з давніми художніми традиціями. Навчався у свого батька Каччо Бандінеллі (реставратор Флорентійського собору). Його брат Франческо Камільяні був художником.

Гуччі почав працювати за своєю професією в Італії у віці 17 років. Його стиль зазнав впливу італійських та нідерландських традицій. Гуччі прибув до Речі Посполитої в 1560-х роках.

На початку своєї діяльності в Польщі займався скульптурним дизайном, зокрема працював над оздобленням даху та елементами декору для Сукенніц у Кракові[1]. Як і більшість його італійських колег-скульпторів, які працювали у Польщі в XVI столітті (Бартоломео Берреччі, Джованні Марія Падовано), Гуччі виконував свої твори разом із великою групою колег.

У 1558 році Санті працював над Неполомицьким замком.

1575 року Гуччі вже згадується як королівський будівельник, одружений з Катериною Гурською. Титул придворного художника отримав при королі Стефану Баторії — Санті керував відновленням королівського замку Лобзуві.

У 1565—1585 роках він працював в замку в Яновці, у 1591 році — у Варшаві, де перебував на службі у коронного канцлера Яна Замойського. Гуччі був автором проєкту замку Лещинських в Барануві Сандомирському.

У 1594—1595 роках майстер працював на замовлення королеви Анни над одним з найбільших своїх творів — надгробком до могили Стефана Баторія в каплиці Вавельського собору.

Санті керував будівельними роботами в Пінчуві, а саме будівництвом замку, каплиці та лазні, на замовлення родини Мишковських.

Після смерті Санті деякі його учні продовжили справу наставника, наслідуючи неповторний стиль Гуччівського маньєризму.

Найважливіші роботи

Замок Лещинських у Баранові Сандомирському, збудований за проектом Гуччі

Архітектура

Надгробки

Надгробок Стефана Баторія в Маріацькій каплиці при Вавельській катедрі
  • Надгробок Родини Кшиських: Анни, Павла та Войцеха в Дробіні (1572-1576).
  • Надгробок Сигізмунда II Августа в каплиці Сигізмунда при Вавельській катедрі (1574—1575).
  • Пам'ятник королеви Анни в каплиці Сигізмунда при Вавельській катедрі (1574-1575).
  • Надгробок Анджея та Барбари Фірлеїв у Яновіце (1588-1587)[2].
  • Надгробок Стефана Баторія в Маріацькій каплиці при Вавельській катедрі (1594-1595).
  • Надгробок родини Браницьких: Гжегожа та Катерини у церкві десяти тисяч мучеників в м. Неполомиці (пр. 1596).
  • Надгробок Арнульфа та Станіслава Уханських у костелі Внебовзяття Богородиці в Ухане, (пр.1590).
  • Двоярусний надгробок із сірого мармуру Іоана Гербурта та Катерини Дрогойовської з костелу в с. Скелівка (1580-ті) — наразі зберігається в Олеському замку[3].

Примітки

  1. ↑ Сукенніце в Кракові. sirko.org.ua. Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 27.04.2015.
  2. ↑ Анна Цимер (26.01.2015). Довідник з польської архітектури для іноземця. polinst.kiev.ua. Польський Інститут у Києві. Архів оригіналу за 23.10.2016. Процитовано 27.04.2015. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 2016-10-23? (довідка) [Архівовано 2016-10-23 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Ярослав Вітів. Надгробия в Олесском замке. lviv4you.com (рос.) . Архів оригіналу за 16 червня 2021. Процитовано 27.04.2015. [Архівовано 16 червня 2021 у Wayback Machine.]

Джерела

Посилання


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).