Саль Да Вінчі

Саль Да Вінчі
італ. Salvatore Michael Sorrentino
Основна інформація
Повне ім'я	Сальваторе Майкл Соррентіно
Дата народження	7 квітня 1969 (57 років)
Місце народження	Нью-Йорк, США
Роки активності	1976–
Громадянство	Італія
Професії	співак, актор, музикант
Інструменти	Вокал, піаніно
Жанри	Поп, Неаполітанська музика
Псевдоніми	Sal Da Vinci
Лейбли	Ariola EMI Compagnia Generale del Disco Warner Music Italy
У шлюбі з	Паола Пульєзе (одр. 1992)
saldavinci.it
Файли у Вікісховищі

Сальваторе Майкл Соррентіно (іт. Salvatore Michael Sorrentino; нар. 7 квітня 1969, Нью-Йорк, США), професійно відомий як Саль Да Вінчі (Sal Da Vinci) — італійський співак, автор пісень та актор, особливо відомий своїм неаполітанським пісенним репертуаром. Він є співведучим програми Pazzi di pizza разом з Фабіо Еспозіто, яка виходить на італійському телеканалі Food Network з 2021 року.^[1]

Да Вінчі переміг на музичному фестивалі Санремо 2026 року зі своєю піснею «Per sempre sì», з якою він представляв Італію на пісенному конкурсі Євробачення 2026.

Саль да Вінчі народився 1969 року в Нью-Йорку. Його батько, Альфонсо Соррентіно, неаполітанський співак і актор, у той час гастролював у Сполучених Штатах під іменем Маріо Да Вінчі, і пізніше до нього приєдналася його дружина Ніна.^[2][3] Саль виріс у Неаполі, зокрема у місцевості Мерджелліна (район К'яйя), у комерційній зоні, відомій як Торретта.^[4][5] Він вперше виступив перед платною аудиторією у шестирічному віці.^[6]

У 1976 році він дебютував у музичному світі, записавши пісню «Miracolo 'e Natale» (авторів Альберто Скіотті та Тоні Ільйо) у дуеті зі своїм батьком; пісня пізніше була адаптована для однойменної шенеджати (неаполітанської музичної драми). У 1977 році разом зі своїм батьком він дебютував у театрі зі шенеджатами під назвами «Caro papà» та «Senza mamma e senza padre».

У 1978 році він також дебютував у кіно, знову ж таки разом зі своїм батьком, у фільмі «Figlio mio sono innocente!» Карло Кайано. Наступного року він знявся у другому фільмі «Napoli storia d'amore e di vendetta» Маріо Б'янки. У 1979 році він зіграв головну роль разом зі своїм батьком у шенеджаті під назвою «O cuvento». У 1980 році він взяв участь у фільмі «Montevergine».

У 1981 році Саль дебютував у театрі разом зі своїм батьком у виставі «A mamma».^[7] У 1982 році він записав свій перший альбом «O guappo nnammurato» для лейблу La Canzonetta Record; окрім пісень з класичного неаполітанського репертуару, він записав невидані треки «Lettera a Napoli» та «Meglio ca 'o ssaje» від Альберта Скіотті та Тоні Ільйо. Того ж року він взяв участь у дитячому співочому фестивалі Ambrogino d'Oro з піснею «Hai fatto buca!».^[8] У 1984 році він знявся у музичному фільмі «Il motorino» Ніні Грассії за участю його батька Маріо Да Вінчі. Того ж року він з'явився в театрі разом зі своїм батьком у виставах «Tantí auguri» та «A bambulella».

У 1986 році він знявся разом із Карло Вердоне та Альберто Сорді у фільмі «Troppo forte», зігравши роль «scugnizzo» (вуличного хлопця) з Капуї. З роками він відійшов від акторської майстерності, щоб більше присвятити себе музиці. Його першим досвідом у музичному напрямку став запис двох треків, «Guaglione» (авторами якого були Пеппе Ланцетта та Джеймс Сенезе) та «Mannaggia e viva 'o rre» (повністю написаний Сенезе), випущених лейблом La Canzonetta Record.

У 1992 році він взяв участь у співочому конкурсі Una voce per Sanremo в рамках недільного розважального шоу Domenica in Sanremo, ведучими якого були Тото Кутуньйо та Альба Пар'єтті. У 1994 році він взяв участь у другому та заключному виданні Festival Italiano (організованого Canale 5 як альтернатива музичному фестивалю Санремо, яке вели Майк Бонджорно та Антонелла Еліа), де посів перше місце з піснею «Vera». Цей трек став головним синглом його першого альбому, випущеного Ricordi, під назвою «Sal Da Vinci».

У 1995 році він виконав латиноамериканську пісню «Salve Regina» Франческо Пальм'єрі у присутності Папи Івана Павла II у Лорето перед натовпом із понад 450 000 людей. Того ж року він випустив сингл «Fai come vuoi». У 1996 році він випустив сингл «Dimmi come fai», який потім потрапив у альбом «Un po' di noi». Тим часом його пісня «Vera» мала величезний успіх у Південній Америці під назвою «Vida mi vida», кавер на яку виконав іспанський виконавець Маркос Льюнас, і була продана тиражем понад 4 мільйони копій по всьому світу. У 1998 році він перейшов на лейбл EMI та записав альбом «Solo». У 1999 році він познайомився з Робертом де Сімоне, який запросив його на головну роль в «Opera buffa del Giovedì Santo». Це ознаменувало повернення п'єси на сцену через двадцять років після її дебюту за участю Кончетти та Пеппе Барри. Прем'єра відбулася 12 січня 2000 року в театрі Метастазіо в Прато, після чого відбувся дворічний тур італійськими театрами.

У 2002 році вийшов сингл «Oh Marì» до якого музику та слова написав Роберто де Сімоне, реп-партії виконали Joel та Sha-one, а аранжування створив Раффаеле Мінале. З березня 2002 року по лютий 2007 року він повернувся до акторської діяльності в мюзиклі «C'era una volta... Scugnizzi», який було написано Клаудіо Маттоне та Енріко Вайме. Мюзикл отримав престижні нагороди, зокрема театральний «Оскар» 2003 року від ETI (Ente Teatrale Italiano) як найкращий мюзикл року. У 2004 році він співпрацював з Лучіо Далла, Джіджі Д'Алессіо та Джіджі Фініціо над піснею «Napule», яка увійшла до альбому Джіджі Д'Алессіо «Quanti amori».

Протягом театральних сезонів 2005-2006 та 2006-2007 років він брав участь у музично-театральному проєкті «Anime napoletane», створеному та продюсованому Клаудіо та Тулліо Маттоне для фестивалю «Napoliteatro». У виставі він виконував неаполітанські пісні, переосмислені в сучасній тональності, що чергувалися з розмовними виступами П'єтро Піньятеллі. Разом із виставою було випущено однойменний альбом, що містить 14 традиційних та сучасних неаполітанських класичних творів. У 2005 році він написав пісні «Per averti» та «A modo mio» разом із Джіджі Фініціо та Марко Фазано для альбому «Per averti».

У 2008 році він випустив сингл «Nnammuratè», написаний разом з Вінченцо Д'Агостіно як частина альбому «Canto per amore». Альбом був пов'язаний з театральною виставою, що йшла з 6 листопада 2008 року по 15 березня 2009 року, режисером та хореографом якої був Джино Ланді. Того ж року він з'явився як постійний співак на суботньому вечірньому розважальному шоу «Volami nel cuore», яке вели Пупо та Ернесто Шінелла.

У лютому 2009 року він взяв участь у 59-му музичному фестивалі Санремо з піснею «Non riesco a farti innamorare», написаною у співавторстві з Вінченцо Д'Агостіно та Джіджі Д'Алессіо. Наприкінці заходу він посів третє місце.^[9]

19 березня 2010 року вийшов його альбом «Il mercante di stelle». Він складається із трьох нових оригінальних композицій: «Il mercante di stelle» (написаний разом з Depsa), «Orologio senza tempo» (написаний разом з Вінченцо Д'Агостіно) та «Famme vede» (повністю написаний Да Вінчі), з аранжуванням Адріано Пенніно. Він також містить сім італійських та міжнародних класичних творів в аранжуванні Мауріціо Боснії. Альбом досяг 20-го місця в чарті FIMI та слугував вступом до театральної вистави «Io + voi = noi», яка йшла до початку 2012 року.

Також у травні 2011 року він зіграв головну роль у мюзиклі на дві дії «Napoli: chi resta e chi parte» Джузеппе Патроні Гріффі, заснованому на «Caffè di notte e giorno та Scalo marittimo» Раффаеле Вівіані, режисером Армандо Пульєзе з аранжуванням Адріано Пенніно. 2012 рік ознаменувався поверненням артиста на музичну сцену. З 23 березня сингл «Fin dove c'è vita» увійшов у радіоротацію, передбачаючи вихід нового студійного альбому «È così che gira il mondo», який дебютував на 12 місці чарту FIMI.

У грудні 2014 року він дебютував у театрі «Augusteo» в Неаполі з мюзиклом «Stelle a meta», пісні до якого були написані Салом у співпраці з Алессандром Сіані. У 2015 році він знову співпрацював із Сіані над музикою до фільму «Si accettano miracoli», режисером якого був сам Сіані. 19 серпня того ж року він виступив на концерті в Сапрі на 7-му фестивалі «Sapri anni 60».^[10][11]

Влітку 2024 року він випустив новий сингл «Rossetto e caffè»,^[12] написаний разом з Лукою Барбато та Вінченцо Д'Агостіно, який отримав подвійний платиновий сертифікат.^[13] У грудні відбувся реліз синглу «Non è vero che sto bene».^[14]

14 лютого 2025 року він взяв участь у 75-му музичному фестивалі Санремо як гість протягом четвертого вечора (присвяченого каверам), де виконав свій сингл «Rossetto e caffè» разом з конкуруючим гуртом The Kolors,^[15] посівши десяте місце. 16 травня вийшов сингл «L'amore e tu».^[16] 11 серпня було оголошено про його приєднання до Warner Music Italy. Протягом вересня та жовтня він став одним із тренерів шоу талантів «Io canto Family», яке транслювалося на Canale 5 та ведучою була Мішель Гунцікер.^[17]

28 лютого 2026 року він повернувся на 76-й музичний фестиваль Санремо як учасник з піснею «Per sempre sì», з якою переміг та отримав право представляти Італію на пісенному конкурсі Євробачення 2026.^[18][19] Він посів 5-те місце на конкурсі, набравши 281 бал.^[20]

Да Вінчі одружений з Паолою Пульєзе з 1992 року. У них двоє дітей: Франческо (нар. 1993) та Аннак'яра (нар. 1998).^[21] У нього є троє онуків: Сальваторе та Ніна, діти Франческо, та Антоніо, син Аннак'яри.^[22]