Сажки (село)

село Сажки
Країна	Україна
Область	Вінницька область
Район	Вінницький район
Тер. громада	Немирівська міська громада
Код КАТОТТГ	UA05020170420046385
Основні дані
Населення	140
Площа	1,15 км²
Густота населення	121,74 осіб/км²
Поштовий індекс	22833
Телефонний код	+380 4331
Географічні дані
Географічні координати	48°57′25″ пн. ш. 28°54′33″ сх. д. / 48.95694° пн. ш. 28.90917° сх. д.
Середня висота над рівнем моря	253 м
Водойми	річка Устя
Найближча залізнична станція	з.п. Сажки
Відстань до залізничної станції	0,2 км
Місцева влада
Адреса ради	22800, Вінницька обл., Вінницький р-н, м. Немирів, вул. Соборна, буд. 26
Карта
Сажки
Сажки
Мапа
Сажки у Вікісховищі

Са́жки — село в Україні, у Немирівській міській громаді Вінницького району Вінницької області. Населення становить 140 осіб.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області» увійшло до складу Немирівської міської громади.^[1]

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Немирівського району, село увійшло до складу Вінницького району^[2].

У північній частині села розташована залізнична зупинка Сажки, де зупиняється дизель-поїзд.

На західній околиці села протікає річка Мірка, яка за селом впадає в річку Устя.

Село славиться одним із Семи чудес Вінниччини — це так зване Немирівське скіфське городище, або Великі вали. Воно датоване VII–VI ст. до н.е., становлячи потужну захисну систему площею близько 100 га. Це вали заввишки 9 м і завдовжки по периметру майже 5 км. Річка Мірка ділить городище на дві нерівні частини. Майже в центрі огородженої валом площі, на високому північному березі річки, є особливе внутрішнє укріплення — так зване замчисько.

Територія городища вперше заселена в III тис. до н. е. племенами трипільської культури. Пізніше на цих теренах з’явилися скіфи-орачі, про яких писав Геродот (VII–VI ст. до н. е.), та слов’янські племена уличів (Х–ХІ ст.).

Археологічні розкопки на городищі започаткував у 1909–1910 рр. С. Гамченко. В передвоєнні роки пам’ятку досліджував Г. Смірнов, в післявоєнні — Південно-Подільська експедиція Ленінградського відділення ІА АН СРСР під керівництвом М.Артамонова. Вчені встановили, що основний вал насипаний в VI ст. до н.е. Виявлено житла-землянки, де знайдено чимало виробів з глини, кістки, рогу, бронзи та заліза. На замчиську була культова споруда — так званий «зольник», пов’язаний, ймовірно, з культом домашнього вогнища, та три поховання скіфського часу.

Уперше на Поділлі тут знайдена давньогрецька кераміка, що свідчить про торгові зв’язки місцевих племен з грецькими причорноморськими містами-державами.

У наш час тут відбувається зимовий фестиваль з лендарту «Аплікація духу» за участю українських, російських, польських та китайських митців.

На околиці села знаходиться ботанічний заказник місцевого значення Сажчанська дубина.

Під час Голодомору 1932-33 років встановлено загибель 187 мешканців села. Їхні імена оприлюднено на пам'ятнику жертвам Голодомору, який розташований на сільському цвинтарі.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[3]:

• Борисюк Віктор Опанасович

• Кі́рове // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.501 (Сажки)

• Погода в селі Сажки
• Розклад руху дизель-поїздів по з.п. Сажки

Це незавершена стаття з географії Вінницької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.