Устя (притока Горині)
| Устя | |
|---|---|
| 50°22′22″ пн. ш. 26°11′00″ сх. д. / 50.3728° пн. ш. 26.1833° сх. д. | |
| Витік | с. Дермань |
| • координати | 50°22′22″ пн. ш. 26°11′00″ сх. д. / 50.3728° пн. ш. 26.1833° сх. д. |
| Гирло | Горинь (біля смт Оржів) |
| • координати | 50°45′21″ пн. ш. 26°07′39″ сх. д. / 50.7558° пн. ш. 26.1275° сх. д. |
| Басейн | басейн Прип'яті |
| Країни: | |
| Регіон | Рівненська область |
| Міста | Здолбунів, Рівне |
| Довжина | 68 км |
| Площа басейну: | 762 км² |
![]() | |
| | |
У́стя (давні назви — Осъвица, Оствица) — річка в Україні, в межах Рівненського району Рівненської області, ліва притока Горині (басейн Прип'яті).
Опис
Довжина 68 км. Площа водозбірного басейну 762 км². Похил річки 1,6 м/км. Долина коритоподібна, має чіткі обриси, завширшки до 4 км, завглибшки до 60 м. Заплава двостороння, завширшки до 1—1,2 км, є заболочені ділянки. Річище звивисте, завширшки 25 м, в серединій течії 8 м, завглибшки 1,6 м, подекуди спрямоване. Створені штучні водойми, осушувальні системи. Використовується у побутовому та промисловому водопостачанні, рибництві. Береги річки похилі.
Географія
Річка Устя бере початок з джерел на північних схилах Мізоцького кряжу, біля села Дермань Перший. Тече переважно на північ, у пониззі на північний захід/північ. Впадає до Горині при північно-східній частині смт Оржів.
Історія та етимологія
Найдавніші з відомих згадок про річку Устю належать до 1495, та 1572 років, і носила вона назву руською (староукраїнською) мовою — Осъвица (суч. укр. – Освиця). На зламі XVIII та ХІХ століття, під впливом іншої мови, її назва видозмінилася в — Оствица, а ще згодом, скоротилася в сучасну — Устя.
Староукраїнська назва – "Освиця", походить від поширеного давньослов‘янського кореня -ос. В сучасних слов‘янських країнах, Польщі, Україні та Білорусі, які були в складі Речі Посполитої, є чимало населених пунктів з назвою Осова. В Білорусі досі є мала річка з назвою Освиця (біл. – Асвіца), яка так само, як і Устя входить до басейну Прип‘яті. Також у XVI столітті в багатьох волинських і поліських селах згадуються урочища з назвою Осова Лоза.[1] Оскільки давньослов‘янський словниковий ресурс практично втрачено з плином часу, то навряд чи вдасться точно встановити етимологію назви – "Освиця".
Релігійні споруди на березі Усті
На острові, що омивається річкою Устею, біля села Городок, що за 10 км від Рівного, розташована церква Святого Миколая, яка є пам'яткою архітектури 1740 року. У місті Рівному, на березі річки Усті розташований собор Святого Миколая Чудотворця.
Забруднення
У зв'язку зі штучним розширенням та зміною русла в міській зоні Рівного, спочатку в часи Польської республіки, а згодом в часи СРСР, зменшенням через це швидкості течії, Устя з часом стала найзабрудненішою річкою Рівненської області. Відповідно через її низьку пропускну здатність, забруднення водної артерії Рівного викликала й ціла низка наступних факторів: змиви з доріг та полів, скиди підприємств, неорганізовані скиди, тощо.[2]
Притоки
- Швидівка
- Безодня
- Річка без назви[3] — права притока. Бере початок на північно-східній околиці села Верхів. Тече переважно на північний захід через В'юні́вщину, Миротин і біля села Загребля впадає в Устю. Населені пункти вздовж берегової смуги: Шлях, Завидів. Річка повністю каналізована.
Населені пункти

Тече через 20 населених пунктів. Над Устею розташовані міста Рівне, Здолбунів, смт Квасилів та Оржів.
Примітки
- ↑ Гордич, Валентина (11 березня 2023). Рівненська Устя: як з XV століття трансформувалися її назва, русло і стан води. suspilne.media (українська) .
- ↑ Порятунок рівненської Усті: які способи та методи пропонувалися для очищення головної річки міста. rivne.name.
- ↑ Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року в 2-х томах. Т. 1. — Вінніпег, 1984. — 600 с.
Джерела
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Каталог річок України — Видавництво АН УРСР, Київ, 1957.
- Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
- Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 581 (Устя № 1)
- Романчук, Л. Д.; Федонюк, Т. П.; Петрук, А. А. (2017). Екологічна оцінка якості води в р. Устя за інтенсивного антропогенного навантаження. Агроекологічний журнал (укр.) (3): 46—49. doi:10.33730/2077-4893.3.2017.219892.
- Клименко, М. О.; Бєдункова, О. О.; Статник, І. І. (2019). Динаміка самоочисної здатності поверхневих вод річки Устя. Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. Серія «Сільськогосподарські науки» (укр.) (1 (85)): 3—15. doi:10.31713/vs120191.
- Клімов, С. В.; Ольховик, О. І.; Клімова, А. В. (2018). Ревіталізація річки Устя в межах міста Рівне. Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. Серія «Технічні науки» (укр.) (3 (83)): 72—85.
- Статник, І. І.; Клименко, Л. В.; Клименко, М. О. (2020). Оцінка екологічного стану та розробка природоохоронних заходів для басейну річки Боярчик. Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. Серія «Сільськогосподарські науки» (укр.). 1 (89): 73—87. doi:10.31713/vs120207.
- Клименко, О. М.; Колесник, Т. М.; Гроховська, Ю. Р.; Шилейко, Я. М. (2012). Фітотоксичність поверхневих вод р. Устя в межах урбоекосистеми м. Рівне. Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. Серія «Сільськогосподарські науки» (укр.) (4 (60)): 49—56.
- Статник, І. І.; Клименко, Л. В. (2021). Технології відновлення якості поверхневих вод малої річки Тиннівська в межах території міста Рівне. Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. Серія «Сільськогосподарські науки» (укр.) (3 (95)): 111—127. doi:10.31713/vs320219.
- Бєдункова, О. О.; Статник, І. І.; Левківський, Р. В.; Вечорка, В. В.; Михалко, О. Г. (2025). Біорізноманіття риб як відображення екологічних умов у притоках середньої течії річки Горинь. Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. Серія «Сільськогосподарські науки» (укр.). 110 (2): 3—21. doi:10.31713/vs220251.
- Бєдункова, О. О.; Конончук, В. О. (2016). Токсикологічна оцінка поверхневих вод та донних відкладів річки Устя методом біотестування. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Біологія (укр.) (1 (65)): 33—39.
- Ольховик, О. І.; Клімов, С. В.; Ольховик, Б. Є. (2018). Технологічні заходи з поліпшення екологічного стану річки Устя в межах міста Рівне. Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. Технічні науки (укр.) (2 (82)): 180—190.
- Клименко, М. О.; Рабешко, Я. І. (2026). Оцінювання деградаційних процесів ґрунтового покриву басейну р. Устя. Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. Серія «Сільськогосподарські науки» (укр.). 114 (2, ч. 1): 95—112. doi:10.31713/vs220268.
Посилання
- Uście, Ujście, Ustya // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 831. (пол.)
| Це незавершена стаття про річку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).
