YaChudo

Савченко Павло Григорович

Переглядів: 0. Оновлено 14.11.2026.

Савченко Павло Григорович
Народився16 (28) липня 1887 Редагувати інформацію у Вікіданих
Жабки, Лохвицький район Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер1920 Редагувати інформацію у Вікіданих
Ромни, Полтавська губернія, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменник, поет Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовукраїнська Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівукраїнська Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активностіз 1909
Жанрпоезія Редагувати інформацію у Вікіданих
Q: Висловлювання у Вікіцитатах
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Савченко.

Са́вченко Павло́ Григо́рович (16 (28) липня 1887, с. Жабки, Полтавська губ. — 1920) — поет-символіст. Брат Якова Савченка.

Життєпис

Народився 1887 року в селі Жабки Полтавської губернії (нині Лохвицької міської громади Миргородського району Полтавської області).

1908 року з відзнакою закінчив Полтавську вчительську семінарію. Працював вчителем на Херсонщині, у Великій Писарівці[1] (нині Сумська обл.), у 1912—1914 рр. — в с. Деркачі (нині місто Дергачі Харківської обл.)[2].

Брав участь у Першій світовій війниі. Після дев'ятимісячного перебування у солдатах під Москвою Павло Савченко з квітня 1915 навчався в Московській школі прапорщиків, а 1 липня він воював на Західному фронті[3]. Згодом потрапив до австрійського полону, де перебував понад два роки. Лише у липні 1918 р. повернувся до міста Ромни, де жила його дружина, теж вчителька, Галина Ревінська, працював у місцевих школах[2].

У серпні 1919 р. Ромни захопили війська генерала Денікіна і мобілізували Павла Савченка. Служити у цій армії поет відмовився, за що був розстріляний денікінцями на початку 1920 року біля Харкова. Місце поховання невідоме.

У відділі рукописних фондів і текстології Інституту літератури імені Т. Г Шевченка НАН України зберігаються рукописи поета, його щоденники, зошити, в яких записані твори О.лександра Олеся, Бориса Грінченка, Володимира Самійленка, Спиридона Черкасенка, Агатангела Кримського, Панаса Мирного[4].

Творчість

З 1909 р. почав публікувати свої вірші в різних періодичних виданнях.

Автор збірки поезій «Мій сміх, моя задума. Епільоги» (Лохвиця, 1913). Перебуваючи спершу під впливом народницької поетики, пізніше як символіст був прихильником «чистого мистецтва».

Остання прижиттєва публікація віршів Павла Савченка була в першому номері «Літературно-критичного альманаху» (1918)[1] — часописі нової української літератури, укладеному літературно-мистецькою групою символістів «Біла студія».

Більшу частину віршів Савченка було опубліковано посмертно («Червоний вітер. Поезії», 1991).[5]

Вшанування пам'яті

25 квітня 2024 року у місті Дергачі провулок Титова перейменували на провулок Павла Савченка[6].

Примітки

  1. ↑ а б Хвостенко Г. «Переможе життя…» / Г. Хвостенко // Сумщина. — 1992. — 25 квіт. — С. 5.
  2. ↑ а б Українське Диво: поетична антологія. — Київ, 2005. — С. 71.
  3. ↑ Вітер (пʼятниця, 28 липня 2017 р.). СВІТ БІБЛІОГРАФА: САВЧЕНКО ПАВЛО ГРИГОРОВИЧ - УКРАЇНСЬКИЙ ПОЕТ-СИМВОЛІСТ. СВІТ БІБЛІОГРАФА. Процитовано 13 квітня 2026.
  4. ↑ Жулинський М. Слово і доля. — Київ, 2006. — С. 293—295.
  5. ↑ У низці джерел поету помилково приписано збірку російськомовних поезій «Пение пуль» (1916), яка насправді належить Порфирію Миколайовичу Савченку.
  6. ↑ У Дергачівській громаді перейменовано 206 топонімів | Новини | Дергачівська територіальна громада. dermiskrada.dosvit.org.ua. Процитовано 14 квітня 2026.

Література

  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
  • Жулинський М. Павло Савченко (1887—1920) / М. Жулинський // Жулинський М. Слово і доля. — Київ, 2006. — С. 293—301.
  • Жулинський М. Павло Савченко (1887—1920) / М. Жулинський // Із забуття — в безсмертя: (сторінки призабутої спадщини) / М. Жулинський. — Київ, 1990. — С. 174—183.
  • Павло Савченко // Розіп'ята муза: антологія укр. поетів, які загинули насильницькою смертю: у 2 т. / укл. Ю. Винничук. — Львів, 2011. — Т. 1. — С. 58–62.
  • Павло Савченко // Українське Диво: поетична антологія / за упоряд. та ред. В. Коломійця. — Київ, 2005. — С. 71–76.
  • Павло Савченко // «Українська хата»: поезія 1909—1914 / упоряд., вступна стаття, біогр. довідки, приміт. В. О. Шевчука. — Київ, 1990. — С. 184—185.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).