Ромодан (селище)

селище Ромодан
Герб Ромодана Прапор Ромодана
Ромодан , станція
Країна	Україна
Область	Полтавська область
Район	Миргородський район
Тер. громада	Ромоданівська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA53060270010033721
Основні дані
Засновано	1880
Статус	із 2024 року
Населення	▼ 2669 (01.01.2022)[1]
Поштовий індекс	37650
Телефонний код	+380 5355
Географічні координати	49°59′43″ пн. ш. 33°19′26″ сх. д. / 49.99528° пн. ш. 33.32389° сх. д.
Відстань
Найближча залізнична станція:	Ромодан
Селищна влада
Адреса	37650, Полтавська обл., Миргородський р-н, смт Ромодан, вул. Шевченка,14
Голова селищної ради	Верещака Олександр Олександрович
Карта
Ромодан
Ромодан
Ромодан у Вікісховищі

Ромода́н — селище в Україні, центр Ромоданівської селищної громади Миргородського району Полтавської області. Розташоване у Придніпровській низовині; залізничний вузол (Південна залізниця), 2600 мешканців на 2024 рік. Підприємства по обслуговуванню залізничного транспорту.

Селище Ромодан знаходиться недалеко від витоків річки Лихобабівка. На відстані 1,5 км розташовані села Конюшеве, Крем'янка (Лубенський район) та Оріхівка (Лубенський район). Поруч проходить автомобільна дорога Р42. Великий залізничний вузол (лінії на Полтаву, Кременчук, Київ, Бахмач), станція Ромодан.

Назва походить від назви Ромоданівського шляху («ромодан» означало велику дорогу). Відповідно до різних переказів, назва шляху пішла або від прізвища воєводи Григорія Ромодановського, або (вірогідніше) — від чумака Ромодана.^[2]

Ромодан з'явився у 1880-х pp. під час будівництва залізниці. У 1881 році почалося будівництво залізничної лінії Кременчук — Бахмач, а у 1888 році через Ромодан пройшла магістраль Київ — Полтава. Будівництво залізничної станції закінчилося у 1896 р.

19-21 березня 1918 тут проходили бої Окремої Запорізької дивізії з більшовиками.

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селищі функціонувала окрема виборча дільниця № 530583, розташована у приміщенні школи.

Результати

• зареєстровано 1972 виборці, явка 47,92 %, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 56,06 %, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 11,04 %, за «Опозиційну платформу — За життя» — 7,82 %.^[3] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Олег Кулініч (самовисування) — 44,13 %, за Сергія Дудника (Слуга народу) — 33,15 %, за Олександра Ващенка (Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина») — 6,20 %^[4].

На 2013 рік населення Ромодану за даними перепису становило 2907 осіб. Відслідковується тенденція до зменшення населення. За даними держкомстату населення Ромодану становило: у 1926 році 1157 осіб, у 1966 році 7500 осіб, у 1979 році 4566 осіб, у 1989 році 4487 осіб, у 2001 році 3561 осіб.

Розподіл населення за рідною мовою за даними ^[18]:

• Меморіальна дошка на честь проголошення радянської влади в селищі;
• Будинок, в якому жив більшовик-партизан О. Ф. Карпець;
• Меморіальний комплекс: Братська могила воїнів. Пам'ятний знак полеглим воїнам-односельчана;
• Братська могила радянських воїнів, які загинули під час бомбардування фашистами станції Ромодан у 1941 році;
• Будинок середньої школи, в якій навчалися В. Гарбузенко (1926—1943) та П. М. Силаєв (1916—1942);
• Могила Героя Радянського Союзу Ф. І. Мініна;
• Будинок, в якому жив П. М. Силаєв, моряк-чекіст, загинув при обороні Севастополя;
• Пам'ятний знак на честь воїнів 218-ї стрілецької дивізії, які звільнили селище від нацистських загарбників;

• Павлик Савва Андрійович, 1889 р. н., м. Семенівка Чернігівської обл., українець, із робітників, освіта початкова. Проживав у смт Ромодан Миргородського р-ну Полтавської обл. Чоботар. Заарештований 2 липня 1941 р. Засуджений Особливою нарадою при НКВС СРСР 24 квітня 1943 р. за ст.ст. 54-10 ч. 1, 54-11 КК УРСР до 8 років позбавлення волі. Реабілітований Полтавським обласним судом 29 червня 1959 р.^[19]
• Петров Олексій Миронович (1902—1993) — генерал-майор інженерних військ ЗС СРСР.
• Зубець Прокопій Пилипович (1915—1996) — радянський вчений-конструктор, спеціаліст з авіаційних турбореактивних двигунів.
• Мінін Федір Іванович (1917—1952) — гвардії старшина Червоної армії, учасник Другої світової війни, Герой Радянського Союзу (1945).
• Візір Анатолій Дмитрович (1929—2002) — український науковець-терапевт, доктор медичних наук, професор, академік НАН України, Академії медичних наук України, Заслужений працівник вищої школи. Лауреат премії АМН України. Ректор Запорізького державного медичного університету.
• Хазін В'ячеслав Йосипович (1941—2014) — український вчений-будівельник, кандидат технічних наук, дійсний член Академії будівництва України, відмінник освіти України.
• Литвиненко Святослав Іванович (* 1942) — народний артист УРСР.
• Авраменко Олександр Іванович (1971—2016) — молодший сержант Збройних сил України, учасник антитерористичної операції на сході України.

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Облікова картка^{[недоступне посилання з квітня 2019]}