Роман Абрагам

Роман Абрагам пол. Roman Abraham
Бригадний генерал
Загальна інформація
Народження	28 лютого 1891 Львів
Смерть	26 серпня 1976 (85 років) Варшава
Поховання	Q8511966?
Alma Mater	ЛНУ ім. І. Франка
Військова служба
Роки служби	1914–1945
Приналежність	Польща
Війни / битви	Друга світова війна і Перша світова війна
Нагороди та відзнаки
Роман Абрагам у Вікісховищі

Роман Юзеф Абрагам (пол. Roman Józef Abraham; 28 лютого 1891 — 26 серпня 1976) — польський військовий діяч, бригадний генерал (1938). Син Владислава Абрагама. Доктор права.

Народився у Львові. 1910 року закінчив єзуїтську гімназію в місті Хирів (тепер Старосамбірського району Львівської обл.).

Навчався у Львівському університеті на філософському та правничому факультетах. 1915 року здобув звання доктора права і політичних наук.

Брав участь у діяльності «Бартошевих дружин» та Союзу польської молоді «Зет».

Під час Першої світової війни служив у кавалерії австрійської армії, 1916 одержав звання підпоручника, 1917 — поручника.

У листопаді 1918 — учасник польсько-українських боїв за Львів. Створив власний відділ, який вів бої за залізничний вокзал, у середмісті та на Персенківці. Відділ під командуванням Абрагама першим серед польських підрозділів 22 листопада 1918 вступив на львівську площу Ринок і вивісив над ратушею польський прапор^[1].

Від січня 1919 командував окремим батальйоном, полком й оперативною групою у складі дивізії Владислава Сікорського, що вела бойові дії в Галичині.

У польсько-радянській війні 1920 командував окремим відділом, який воював на південно-східному фронті, зокрема брав участь у битві під Задвір'ям поблизу Львова, названій «польськими Термопілами» (Абрагам під час фінальної фази цієї битви перебував у шпиталі).

1920–1921 виконував обов'язки офіцера для спеціальних доручень при Генеральному штабі. 1921 одержав звання майора і був підряджений у Верхню Сілезію, де організував допомогу повсталим полякам.

1922–1927 викладав у Вищій військовій школі у Варшаві, зокрема очолював кафедру загальної тактики.

1928 прийняв командування над 26-м уланським полком у Барановичах. Від березня 1929 — командувач кавалерійських бригад «Торунь» і «Бидгощ», а від квітня 1937 — Великопольської кавалерійської бригади в Познані. 1938 одержав звання бригадного генерала.

Під час німецько-польської війни 1939 очолював кавалерійську бригаду у складі армії «Познань».

Від 15 вересня 1939 керував оперативною групою «Абрагам», до складу якої входили Великопольська і Подільська кавалерійські бригади.

23 вересня 1939 очолив збірну кавалерійську бригаду, яка воювала під Варшавою. Важко поранений, потрапив до шпиталю, де 15 жовтня 1939 його арештувало гестапо. Був ув'язнений у Познані, а згодом у таборах Кротошин, Кенігштайн, Йоганнисбрунн і Мурнау.

Звільнений американськими військами 30 квітня 1945. У жовтні 1945 повернувся до Польщі. 1950 вийшов на пенсію. Від 1956 разом із генералом Мечиславом Борутою-Спеховичем неодноразово порушував питання про захист Цвинтаря «орлят» у Львові, був співавтором меморандуму стосовно цього до прем'єр-міністра Польщі Юзефа Циранкевича та радянського лідера Леоніда Брежнєва.

Відзначений багатьма польськими бойовими нагородами.

Помер у Варшаві.

• підпоручник — 1916
• поручник — 1917
• ротмістр — 1918
• майор — 19 серпня 1920, затверджений 1 квітня 1920^[2]
• підполковник — 1922 зі старшинством від 1 червня 1919
• полковник — 1 січня 1928
• генерал бригади — 19 березня 1938

• Відзнака за поранення і контузію в чотирма зірками (2 грудня 1920)
• Хрест Оборони Львова
• Пам'ятний знак «Орлята»
• Хрест Хоробрих — нагороджений 5 разів (4 рази в 1921, 1941)^[3].
• Virtuti Militari
  • срібний хрест (19 лютого 1922)^[3]
  • золотий хрест (1961)^[3]
• Орден Почесного легіону, кавалер (Франція; 1922)^[3]
• Пам'ятна медаль учаснику війни 1918-1921 років^[3]
• Медаль «Десятиліття здобутої незалежності»^[3]
• Орден Академічних пальм, офіцер (Франція; до 1928)
• Золотий хрест Заслуги — нагороджений тричі (17 березня 1930, 10 листопада 1938 і 1948, останній — з мечами)^[3]
• Хрест Незалежності з мечами (9 листопада 1933)^[4]
• Орден Відродження Польщі
  • офіцерський хрест (10 листопада 1933)^[3]
  • командорський хрест (1970)^[3]
• Почесний знак колишніх учасників боїв 1920 року з нагоди Дня добровольця (1935)
• Орден Зірки Румунії, великий офіцерський хрест^[3]
• Орден Леопольда I, лицарський хрест (Бельгія)^[3]
• Воєнна медаль^[3]
• Хрест Сілезького повстання
• Золотий почесний знак Львівського гуртка в Лондоні

• Петрій І. Абрагам Роман // Енциклопедія Львова / за ред. А. Козицького та І. Підкови. — Т. 1 : А — Ґ. — Львів : Літопис, 2007. — ISBN 966-7007-67-1. — ISBN 966-7007-68-8.
• Rocznik Oficerski 1924, Ministerstwo Spraw Wojskowych, Oddział V Sztabu Generalnego Wojska Polskiego, Warszawa 1924, s. 567, 598, 1362