YaChudo

Родинське

Переглядів: 0. Оновлено 24.10.2026.

Родинське
Герб Родинського Прапор Родинського
Основні дані
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район Покровський район
Тер. громада Покровська міська громада
Засноване 1950
Статус міста з 1962 року
Населення ▼ 9850 (01.01.2022)[2]
Площа 6,7 км²
Густота населення 1543,6 осіб/км²
Поштові індекси 85310—87315
Телефонний код +380-6239
Координати 48°21′11″ пн. ш. 37°12′36″ сх. д. / 48.35306° пн. ш. 37.21000° сх. д.
Висота над рівнем моря 190 м
Назва мешканців родинча́нин, родинча́нка, родинча́ни
Відстань
Найближча залізнична станція Родинська
До обл./респ. центру
 - фізична 58 км
 - залізницею 66 км
 - автошляхами 75,3 км
До Києва
 - фізична 536 км
 - залізницею 735 км
 - автошляхами 616 км
Міська влада
Адреса 85310, Донецька обл., Покровська міськрада, м. Родинське, вул. Краснолиманська, 23
Вебсторінка Сторінка на сайті Покровської міськради
Міський голова Андрійченко Катерина Сергіївна

Родинське у Вікісховищі

Карта
Родинське. Карта розташування: Україна
Родинське
Родинське
Родинське. Карта розташування: Донецька область
Родинське
Родинське
Мапа
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Родинське (значення).

Ро́динське — місто Покровської міської громади Покровського району Донецької області, в Україні. Розташоване неподалік від залізничного вузла Покровськ та залізничної станції Родинська, яка з 2009 року здійснює лише вантажні операції. Місто знаходиться в зоні активних бойових дій. На кінець квітня 2025 року в місті залишалося 865 мешканців.[3][4]

Географія

З північної та західної сторін до території міста примикають землі Добропільського району, зі східної — землі Новоекономічної селищної ради, з південної — Рівненської сільської ради Покровського району. Біля міста проходить автомобільна дорога Т 0515 та залізниця, станція Родинська.

Історія

Засноване в 1950 році у зв'язку з будівництвом вугільних шахт. Місто також будували шахтобудівники, — вони ж і поставили на території сучасного міста свої намети. Це було перше житло в майбутньому місті. У 2000 році мешканці відзначили 50-річчя рідного міста[5].

Походження назви міста Родинське таке. В 1920-х роках території вугільного родовища на північ від Каракубової балки (північна частина сучасного міста Мирноград) називалися Родинською ділянкою, яка дала свою назву майбутньому місту. Назва ділянки, своєю чергою, походять від російської назви хутора на північний захід від сучасного Мирнограда — Родіна (тобто, Батьківщина). Запаси вугілля тут були попередньо розвідані ще на початку XX століття.

Старі назви сучасного міста Родинське — селище шахти «Родинська» № 2, а ще раніше — об'єднане селище шахт «Родинська» № 2, «Краснолиманська» і «Запорізька». Площа об'єднаного шахтного селища, згідно з економічно-територіальною довідкою за 1951 рік, становила 260 га, населення — 2025 осіб. Загальний селищний житлофонд тоді становив 6298 кв. м. Було розпочато будівництво 30 індивідуальних будинків з терміном здачі в 1954 році. У селищі працювали: два будуправління тресту «Красноармійськшахтобуд», школа на 280 учнів, школа робітничої молоді, їдальня на 100 місць, два магазини, перукарня, шахтний медпункт. На III квартал 1954 року було заплановано відкриття медамбулаторії та дитсадка на 100 місць. За рахунок шахти «Родинська» № 2 планувалося відкрити дитячі ясла на 68 місць, клуб на 330 місць, лазню. За рахунок шахти «Краснолиманська» — ще одні дитячі ясла, також на 68 місць, і хлібопекарню з продуктивністю 10 т/добу[6].

Розвідувальні роботи під закладання шахти «Родинська» № 2 почалися в 1947 році, а в 1949 році взялися безпосередньо до її будівництва. На початку 1950-х років шахти міста продовжували будуватися: пуск в експлуатацію шахти «Родинська» № 2 з проектною потужністю 1000 т/добу планувався в 1954 році; «Краснолиманська» — з проектною потужністю 4000 т/добу — в 1957 році (в реальності була відкрита в 1958 році); «Запорізька» — з проектною потужністю 1000 т/добу — в 1956 році. У 1960 році запрацювала центральна збагачувальна фабрика «Краснолиманська». Зараз шахта «Родинська» (колишня «Родинська» № 2) і «Вугільна компанія „Краснолиманська“» (включає шахту-гігант і збагачувальну фабрику) — містоутворюючі підприємства Родинського. Зараз ДП «Вугільна компанія» «Краснолиманська» передані для розробки перспективні площі вугільного родовища на ділянці «Гапєєвська»[6][7].

З 1962 року Родинське — місто районного підпорядкування. Тут вже діяли 11 бібліотек, 2 з яких — технічні. Відкрилися: Будинок культури, Палац піонерів і школярів, три школи, сім дитсадків (нині працюють чотири), музична школа, лікарняне містечко, пізніше — Будинок побуту і ресторан (згорів в середині 1970-х років і не був відновлений)[7].

З вересня 2024 року через наближення фронту й атаки російських військ відсутнє водопостачання і електроенергія, з січня 2025 року — газопостачання[8]. Станом на лютий 2025 року у місті лишалося 1600 мешканців. У травні налічувалося 850 містян[4].

22 серпня 2026 року окуповане російськими військами.[9]

Економіка

Економіку міста з моменту заснування визначала вугледобувна промисловість.

Станом на 2024 рік єдиним діючим вугледобувним підприємством було ДП «Вугільна компанія „Краснолиманська“» (промислові запаси 234 млн 583 тис. т, вугілля марки «Ж»). Шахта «Краснолиманська» розпочала свою роботу в 1958 році. У 1959 році було досягнуто небувалих для Донецького краю темпів проходки. У 1967 році підприємство досягло всесвітнього рекорду — видано на-гора 110 тисяч тонн вугілля за 31 робочий день.

Шахту «Родинську» фактично ліквідовано 2020 року[10] (рішення про закриття шахти було ухвалене Кабінетом Міністрів України 2015 року[11]).

Населення

Чисельність

Зміна чисельності населення
1959[12] 1970[12] 1979[12] 1989[12] 2001[12]
11 863 ▲ 16 651 ▼ 15 112 ▲ 15 212 ▼ 11 966
2003[12] 2004[12] 2005[12] 2006[12] 2007[12]
▼ 11 795 ▼ 11 651 ▼ 11 498 ▼ 11 350 ▼ 11 267
2008[12] 2009[12] 2010[12] 2011[13] 2012[14]
▼ 11 180 ▼ 11 095 ▼ 11 002 ▼ 10 867 ▼ 10 773
2013[15] 2014[16] 2015[17] 2016[18] 2017[19]
▼ 10 698 ▼ 10 641 ▼ 10 512 ▼ 10 369 ▼ 10 342
2018[20] 2019[21] 2020[22] 2021[23] 2022[24]
▼ 10 272 ▼ 10 114 ▼ 10 066 ▼ 9948 ▼ 9850

Національний склад

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року[25]:

Національність Відсоток
українці 69,4
росіяни 26,62
білоруси 1,40
вірмени 0,62
молдовани 0,38
татари 0,28
греки 0,20
азербайджанці 0,19
інші/не вказали 0,97

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[26]:

Мова Кількість Відсоток
російська 9100 75,91
українська 2785 23,23
вірменська 40 0,33
білоруська 17 0,14
румунська 5 0,04
болгарська 2 0,02
польська 2 0,02
грецька 2 0,02
гагаузька 1 0,01
інші/не вказали 34 0,28
Усього 11988 100

За даними перепису 2001 року, населення міста становило 11 988 осіб, із них 75,91 % зазначили рідною мову російську, 23,23 % — українську, 0,33 % — вірменську, 0,14 % — білоруську, 0,04 % — румунську, 0,02 % — болгарську, німецьку, польську та грецьку, а також 0,01 % — гагаузьку мову[27].

Житловий фонд

Житловий фонд, за даними міського відділу статистики, становить 250 тис. м² загальної площі. Багато- та малоповерховий житловий фонд розташовано в південній частині міста, з якого 146 будинків мають об'єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ), а 54 комунальних будинки обслуговує приватне підприємство «Керуюча компанія „Стандарт“», створене у кінці 2019 року. Північна частина міста забудована садибами. В цій частині міста основна проблема — підроблення поверхні гірничими роботами колишньої шахти «Родинська».

Транспорт

У західній частині міста проходить залізнична магістраль МПС «Покровськ-Дубове». Паралельно — автодорога територіального значення Т 0515 (Костянтинопіль—Олександрівка).

Історичні фотографії

  • Родинське
    Родинське
  • 1
    1
  • 2
    2
  • 3
    3
  • 4
    4
  • 5
    5
  • 6
    6
  • 7
    7
  • 8
    8
  • 9
    9
  • 10
    10
  • 11
    11
  • 12
    12
  • 13
    13
  • 14
    14
  • 15
    15
  • 16
    16
  • 17
    17
  • 18
    18
  • 19
    19
  • 20
    20
  • 21
    21
  • 22
    22
  • 23
    23
  • 24
    24
  • 25
    25

Уродженці

  • Малайчук Владислав Сергійович (1999—2022) — старший солдат окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов» Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, який загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
  • Шрамко Костянтин Миколайович (1966—2016) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни[28]

Примітки

  1. ↑ Родинське // Географічна енциклопедія України — 1993. — С. 138.
  2. ↑ Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 — Державна служба статистики України (укр.)(англ.)
  3. ↑ Скільки людей залишається у Родинському - деталі. POKROVSK.NEWS (укр.). Процитовано 11 травня 2026.
  4. ↑ а б У прифронтовому місті Родинське на Донеччині, яке перебуває під атаками військ РФ, досі лишаються понад 800 людей ➜ ZMINA. zmina.info (укр.). 18 травня 2025. Процитовано 6 червня 2025.
  5. ↑ Олійников М., Ємець Є. Місто, якому п'ятнадцять [Родинське] // Маяк, № 208 (6196), 22.10.1967.
  6. ↑ а б Экономическая справка на проектируемый к организации Родинский поселковый совет Красноармейского района Сталинской области / Экономическо - территориальные справки сельсоветов Красноармейского района за 1951 год // Государственный архив Донецкой области, фонд № Р-1475, опись № 2, дело № 103.
  7. ↑ а б Подзолкин М.А. (1985). Красноармейск: Путеводитель. Донецк.
  8. ↑ Галасюк, Анастасія Дорошенко, Анастасія (5 лютого 2025). "Від страху ні живі, ні мертві. Без води, світла, тепла". Життя у Родинському. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 6 червня 2025.
  9. ↑ Ворог окупував Родинське та просунувся поблизу Артільного, - DeepState
  10. ↑ Фото дня: Як виглядає закрита шахта «Родинська». 06239.com.ua - Сайт міста Покровська і Мирнограда (укр.). Процитовано 11 травня 2026.
  11. ↑ Про ліквідацію деяких збиткових вугледобувних підприємств. Official website of the Parliament of Ukraine (англ.). Процитовано 11 травня 2026.
  12. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Населення міст і містечок України. pop-stat.mashke.org (англ.). Процитовано 14 серпня 2024.
  13. ↑ Населення України на 1 січня 2011 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  14. ↑ Населення України на 1 січня 2012 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  15. ↑ Населення України на 1 січня 2013 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  16. ↑ Населення України на 1 січня 2014 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  17. ↑ Населення України на 1 січня 2015 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  18. ↑ Населення України на 1 січня 2016 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  19. ↑ Населення України на 1 січня 2017 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  20. ↑ Населення України на 1 січня 2018 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  21. ↑ Населення України на 1 січня 2019 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  22. ↑ Населення України на 1 січня 2020 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  23. ↑ Населення України на 1 січня 2021 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  24. ↑ Населення України на 1 січня 2022 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  25. ↑ Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
  26. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  27. ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 17 серпня 2015.
  28. ↑ В Родинському увіковічнили Героя(рос.)

Література


Донецька область Це незавершена стаття з географії Донецької області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).