Роберт Солоу

Роберт Солоу
англ. Robert Merton Solow
Народився	23 серпня 1924[2][3][…]  Бруклін, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Помер	21 грудня 2023[1] (99 років)  Лексінґтон, Міддлсекс, Массачусетс, США
Країна	США
Діяльність	економіст, викладач університету, професор
Галузь	макроекономіка, економіка[5] і економічне зростання[5]
Відомий завдяки	економіка
Alma mater	Гарвардський університет (1951) і Середня школа Джеймса Медісонаd
Науковий ступінь	доктор літературиd[6] (3 липня 1976)
Науковий керівник	Леонтьєв Василь Васильович[7]
Знання мов	англійська[8][9]
Заклад	Массачусетський технологічний інститут, MIT Sloan школа менеджментуd і Консерваторія мистецтв і ремесел
Учасник	Друга світова війна
Членство	Національна академія дей-Лінчей[10], Національна академія наук США[11], Американська академія мистецтв і наук[12], Американське філософське товариство[13], AAAS[14], Економетричне товариство (2023)[15] і Ірландська королівська академія[16]
Magnum opus	Модель Солоу — Свона
Нагороди	медаль Століття Гарвардуd (2006) заслужений член Американської економічної асоціаціїd Член Американської академії мистецтв і наук honorary doctorate of Pompeu Fabra Universityd член Економетричного товариства (1957) медаль Джона Бейтса Кларка (1961) honorary doctor of the University of Paris 1 Pantheon-Sorbonned (4 червня 1974) Премія Адама Смітаd (1985) honorary doctorate from CNAMd (8 червня 1994) почесний доктор
IMDb	ID 6129327
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Ро́берт Ме́ртон Со́лоу (англ. Robert Merton Solow; 23 серпня 1924, Нью-Йорк — 21 грудня 2023) — американський економіст.

Лауреат Нобелівської премії з економіки 1987 року «за фундаментальні дослідження в області теорії економічного росту». Навчався у Гарвардському та Колумбійському університетах. Професор Массачусетського технологічного інституту. Нагороджений Медаллю Джона Бейтса Кларка (1961).

Р. Солоу, у працях «Внесок у теорію економічного зростання» (1956) і «Технічний прогрес та агрегована виробнича функція» (1957) розглядав вплив на забезпечення збалансованого економічного зростання таких факторів: запасу капіталу (норма заощадження, інвестиції, амортизація основного капіталу), рівня науково-технічного прогресу і приросту населення.

• «Політика повної зайнятості» (Policy of Full Employment, 1962);
• «Економіка ресурсів та ресурси економіки» (The Economic of Resources and the Resources of Economics, 1974).

• Економічне зростання
• Виробнича функція
• Кембриджська суперечка про капітал
• Модель Кобба — Дугласа
• Модель Солоу — Свона
• Фактори виробництва

• Довбенко М. Солоу (Solow) Роберт-Мертон // Економічна енциклопедія: в трьох томах. Т. 3. / Редкол.: С. В. Мочерний (відп. ред..) – К.: Видавничий центр «Академія», 2002. с. 411-412. ISBN 966-580—145-7 (Т. 3)