YaChudo

Реміграція

Переглядів: 0. Оновлено 06.11.2026.

Банер, що пропагує «реміграцію» під час антиімміграційного протесту в Кале, Франція, у 2015 році

Реміграція  — це європейська ультраправа концепція етнічної чистки шляхом масової депортації небілих меншин, особливо іммігрантів, а іноді й тих, хто народився в Європі та має європейське громадянство, до місць їхнього расового походження[1][2]. Походячи з Європи, ця концепція поширилася на Сполучені Штати та інші країни і є особливо популярною в ідентитарному русі[3][4]. Деякі прихильники реміграції пропонують виключити деяких осіб неєвропейського походження з такої масової депортації, виходячи з різного ступеня асиміляції в європейську культуру[5][6][7].

Прихильники реміграції просувають цю концепцію з метою досягнення етнокультурної однорідності[7]. За даними Deutsche Welle, етноплюралізм, концепція Nouvelle Droite, згідно з якою різні етнічні групи потребують власних відокремлених життєвих просторів, створює необхідність реміграції людей з «іноземним корінням»[8]. Мексиканський вчений Хосе Анхель Мальдонадо описав цю ідею як «м'який вид етнічної чистки під виглядом депортації та сегрегації»[9].

Представлена її прихильниками як засіб боротьби з масовою імміграцією та ісламізацією Європи, реміграція все більше стає невід'ємною частиною політичної позиції ідентитарного руху та інших ультраправих політичних рухів і партій[10][11]. Дослідження Британського інституту стратегічного діалогу, проведене в квітні 2019 року, показало значне зростання кількості розмов про реміграцію в соціальній мережі Twitter між 2012 і 2019 роками[12]. Twitter, який зараз належить Ілону Маску, і Telegram були в авангарді поширення цього терміна в мейнстрімі[13].

У Німеччині гасла про реміграцію використовувалися партією «Альтернатива для Німеччини» під час парламентських виборів 2025 року. Це є відображенням прагнення партії до жорсткої міграційної політики та переосмислення німецької національної ідентичності[14].

Примітки

  1. ↑ Feffer, John (2021). Right across the world: the global networking of the Far Right and the Left response. London: Pluto Press. с. 48—49. ISBN 978-1-78680-855-4.
  2. ↑ McAdams, A. James (10 серпня 2021). Contemporary far-right thinkers in the era of liberal-democratic crisis. Contemporary Far-Right Thinkers and the Future of Liberal Democracy. London: Routledge. с. 12. ISBN 978-1-003-10517-6.
  3. ↑ Richards, Imogen (30 вересня 2019). A Philosophical and Historical Analysis of “Generation Identity”: Fascism, Online Media, and the European New Right. Terrorism and Political Violence. 34 (1): 28—47. doi:10.1080/09546553.2019.1662403. ISSN 0954-6553.
  4. ↑ Hellström, Anders; Jørgensen, Martin Bak (2020). Nostalgia and Hope: Intersections Between Politics of Culture, Welfare, and Migration in Europe. IMISCOE Research Series (вид. 1st ed). Cham: Springer International Publishing AG. ISBN 978-3-030-41694-2. {{cite book}}: |edition= має зайвий текст (довідка)
  5. ↑ Who are Europe’s far-right identitarians?. POLITICO (брит.). 4 квітня 2019. Процитовано 10 січня 2026.
  6. ↑ "Réémigration", négationnisme, "race congoïde"... Les mauvaises ondes d'Henry de Lesquen, le patron de Radio Courtoisie. Franceinfo (fr-FR) . 7 грудня 2016. Процитовано 10 січня 2026.
  7. ↑ а б Guhl, Jakob (1 липня 2019). Debatte Begriffe der neuen Rechten: Neue Wörter, alter Hass. Die Tageszeitung: taz (нім.). ISSN 0931-9085. Процитовано 10 січня 2026.
  8. ↑ How dangerous is the Identitarian Movement? – DW – 07/13/2019. dw.com (англ.). Процитовано 10 січня 2026.
  9. ↑ Maldonado, José Ángel (2 січня 2020). Manifestx: toward a rhetoric loaded with future. Communication and Critical/Cultural Studies. 17 (1): 104—110. doi:10.1080/14791420.2020.1723799. ISSN 1479-1420.
  10. ↑ La «remigration», un concept qui essaime au-delà des identitaires. Libération (фр.). Архів оригіналу за 5 жовтня 2025. Процитовано 10 січня 2026.
  11. ↑ Claudia, Leeb, (2020). The Right Extremist Identitarian Movement in Europe : A Critical Theory Analysis. Azimuth : philosophical coordinates in modern and contemporary age : 16, 2, 2020 (англ.). doi:10.1400/281871. Архів оригіналу за 16 жовтня 2025. Процитовано 10 січня 2026.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела із зайвою пунктуацією (посилання)
  12. ↑ Ganley, Elaine (16 травня 2019). Taboos fall away as far-right EU candidates breach red line. AP News (англ.). Процитовано 10 січня 2026.
  13. ↑ “Remigration": How a White Nationalist Threat Spread From Austria to the US. Bloomberg.com (англ.). Архів оригіналу за 11 вересня 2025. Процитовано 10 січня 2026.
  14. ↑ Ірина Кіянка (26 червня 2025). АНАЛІЗ ВИБОРЧИХ ГАСЕЛ У ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ВИБОРАХ НІМЕЧЧИНИ 2025 Р. (укр.).


Джерела

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).