YaChudo

Аянамі Рей

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Аянамі Рей
綾波レイ
Євангеліон
Перша появаАніме — перша серія
Манґа — перший епізод
Остання появаАніме — серія 26
Манґа — епізод 77
АвторАнно Хідеакі (режисер)
Садамото Йосіюкі (дизайнер)
СейюХаясібара Меґумі (японська версія)[1]
Аманда Вінн-Лі (англійська версія)
Інформація про персонажа
ПрізвиськоПерше Дитя
Перша Дівчина
Вік14 років[2][3]
Статьжіноча
Дата народженняДостеменно невідомо[4]
Національністьяпонка
Рід занятьшколярка, пілот Євангеліону-00
РодичіРей є клоном Ікарі Юі

Аянамі Рей (яп. 綾波レイ, あやなみ レイ) — одна з головних персонажів аніме та манґи «Євангеліон». Перша з дітей, які здатні керувати бойовими роботами Євангеліонами (скорочено — Євами), створеними організацією Gehirn та її наступником Nerv для захисту від таємничих створінь — Янголів[5]. В оригінальній версії аніме Аянамі озвучує відома сейю Хаясібара Меґумі[1], в англійському перекладі — американська актриса Аманда Вінн-Лі.

Рей — одна з найпопулярніших персонажів в аніме-культурі. Її образ справив великий вплив на розвиток аніме, зокрема на жанр сьонен. Сьогодні в багатьох фільмах та серіалах є персонажі, тією чи іншою мірою схожі на неї[6]. Аянамі Рей присвячений музичний альбом Evangelion: The Birthday of Rei Ayanami[7] та відеогра Neon Genesis Evangelion: Ayanami Raising Project[8]. Кампанія Gainax випускає різноманітну сувенірну продукцію, пов'язану з її образом, наприклад, величезну кількість різноманітних фігурок[9][10], артбуки, футболки[11], плеєри[12] та посуд[13].

Створення персонажу

Анно Хідеакі

Ім'я Рей перекладається з японської як нуль (вона пілотує Єву під номером нуль), «холод» або «душа», а Аянамі — як «смужка тканини» або «візерунок хвилі». Всього існує близько 50 ієрогліфів, які читаються як «рей»[14]. Режисер серіалу Хідеакі Анно пояснює походження імені так:

Аянамі походить від назви корабля Імперського флоту Японії. Ім'я «Рей» — гра слів на основі ієрогліфа «零», яка була взята з «Сейлор Мун».
Оригінальний текст (яп.)
〇綾波レイ　アヤナミは旧日本海軍の艦船から。レイというのは零という単純な掛詞もありますが、セラムンの火野レイちゃんから借りています。[15]

Часто червоні очі та синє волосся Рей пояснюють тим, що вона — альбінос. Дизайнер персонажів, Садамото Йосіюкі, стверджує, що синє волосся та червоні очі були вибрані для додання Рей додатковій індивідуальності:

Зробити червоні очі запропонував Анно. Це точно підійде — сказав він. […] (Продюсеру) Схоже, нам бракує індивідуальних рис, в аніме потрібні особливий колір волосся та очей. […] Синє волосся. Просто в нашій попередній роботі Уру (яп. ウル) головний герой був синім. Волосся цієї дівчини ми зробили синім. Після цього Анно почав говорити «чому б не зробити їй червоні очі?». Червоні очі? Спробуйте, добра ідея.
Оригінальний текст (яп.)
貞本「目を赤くしたのは庵野さん。庵野さんが、確かにそれで行こうと言ったんだけど。･･･（中略）･･･（プロデューサーに）なんか特徴が足りないって言われて。髪の毛の色と目の色は、やっぱりアニメっぽくしてくれと。見た瞬間にキャラクターがわかる色にしてくれと。･･･（中略）･･･それで髪の毛の青だけは、前の企画の『ウル』の主人公が一人だけ青なんですよ。それだけ持ってきて、女の子、全てのキャラクターは黒なんだけど、女の子だけ髪の毛を青にしたいと。それでやったらなんか、庵野さんが「赤い目にしない？」とか言い始めて。「えーっ、赤い目？」それで塗ってみたら、あっ、かっこいいって。」[16]

В другому томі манґи вказується, що за основу зовнішності персонажа була узята Укіна із новели Садамото Йосіюкі Кото но Оні (яп. 孤島の鬼), яку він написав для журналу Newtype. Також на Садамото справила вплив пісня Houtai de Massiro na Shoujo («Дівчинка, абсолютно біла від бинтів») японського гурту Kinniku Shoujo Tai[17]. Ще до створення образу Ікарі Шінджі Садамото, почувши цю пісню, вирішив намалювати таку дівчинку, приречену пілотувати робота. Бинти, відповідно, стали своєрідним фетишем, пов'язаним з образом Рей; вони є, наприклад, на фан-арті, косплеї та сувенірній продукції[18]. Про характер Рей Анно Хідеакі сказав: «Я не хочу показати, що у цієї дівчинки немає почуттів, вона просто не знає про них»[19]. І ця різниця між «не має відчуттів» та «не знає про них», як пояснює Меґумі Хаясібара, величезна, оскільки якщо Рей не знає про почуття, то коли вона дізнається, вони можуть зрости[20].

Опис персонажа

Здібності

Аянамі вважається одним з найзагадковіших персонажів у серіалі — навіть її походження не зовсім ясне. Достовірні дані про її минуле та походження практично відсутні з огляду на те, що вся інформація з невідомих причин була стерта до першої появи Рей. Ким була стерта ця інформація — теж невідомо, проте відомо, що командувач Nerv Ікарі Ґендо приховує дійсну природу Рей навіть від Seele, якому він підпорядкований[21]. Технічно, вона є клоном Ікарі Юі, але вона має душу другого янгола Ліліт[22]. Відомо, що в штаб-квартирі Nerv — Геофронті, на фабриці ядер псевдопілотів, яких використовували для безпілотного ведення бою Євангеліонами[23], є запас її тіл, які, за словами вченого Акаґі Ріцко, використовуються як для воскресіння Рей, так і як основа для ядер псевдопілотів. Таким чином, ця система забезпечує душі Рей запасні вмістища, тобто штучну реінкарнацію[24]. Вперше Рей з'явилася в 2010 році, коли Ґендо показував їй штаб-квартиру Gehirn[25][26]. Ґендо представив її, як дочку знайомих, над якою він узяв опікунство[27]. Обставини смерті Рей різняться в різних адаптаціях: в оригінальному аніме-серіалі Рей жертвує собою, заради порятунку Шінджі, у той час як у повнометражному фільмі The End of Evangelion вона зливається з Ліліт, що стає однією з причин Третього Удару та загибелі всього людства[28].

В The End of Evangelion, після штурму Геофронта та початку Третього Удару, який став фіналом серіалу, до всіх з людей в Геофронті приходить образ Рей, щоб забрати душу людини до Ліліт та об'єднати всі душі світу в одну, що повинно підняти людство на новий рівень еволюції. Також образ Рей з'являється над океаном у самому кінці The End of Evangelion. У фільмі The End of Evangelion Рей демонструвала здатність до регенерації, відростивши руку, яка відвалилася, та левітації. Після зустрічі з 16-м Янголом Армісаїлом, який пообіцяв дати їй частину своєї душі, Рей продемонструвала здатність керувати своїм AT-полем, яке використовується Ангелами та Євангеліонами для захисту та як зброя. При цьому її поле було настільки ж сильним, як і у Каору, що мав найсильніше з усіх відомих[29][30].

Характер

Рей вкрай не емоційна, рідко висловлює свою думку або ставлення до чогось, воліючи зберігати все в собі. Однокласник Рей, Аїда Кенсуке, описує її як людину, яка не думає про себе[31]. З розвитком сюжету Аянамі починає відокремлювати власне «Я» від навколишнього світу, у неї формується ставлення до оточуючих, емоції. Рей не любить м'ясо[32] та червоний колір[33][34]. Варто відзначити, що режисер серіалу Анно Хідеакі також дотримується вегетаріанської дієти[35][36]. Невід'ємною частиною образу Рей є задумливість, що великою мірою зобов'язана її монологам. У серіалі кілька раз показуються так звані «монологи Рей» — збірки образів на тлі яких за кадром звучить голос Рей, який озвучує її потік свідомості[37]. Невідомо, чи є у героїні які-небудь хобі, проте, у серіалі та фільмі Rebuild of Evangelion можна побачити, що вона в свій вільний час читає книгу. Сторінки однієї з таких книг показані в 9-й серії: вони написані іноземною мовою (незрозуміло якою, помітно тільки, що латиницею) та схожі на науковий твір. У фільмі Evangelion: 1.0 You Are (Not) Alone вона теж читає книгу іноземною мовою, але її тематика не зрозуміла. Нарешті, у неї вдома, на тумбочці, можна побачити невеликий стос книг. У кінці серіалу, в альтернативному світі 26-ї серії (один з можливих світів, показаних для Ікарі Шінджі), який відомий під ім'ям Шкільна Єва (яп. 学園エヴァ), її характер абсолютно міняється. Вона стає набагато відкритішою та балакучішою і одночасно агресивнішою[22]. Ця зміна шокувала японських фанатів серіалу[38]. Оскільки в альтернативному світі Рей схожа на головну героїню аніме Slayers — Ліну Інверс, яку також озвучувала Хаясібара Меґумі, Рей з альтернативного світу відома серед фанатів, як Ліна Рей[39].

Спочатку головний герой «Євангеліону» Ікарі Шінджі був представлений Рей як її заміна. Її ставлення до Шінджі було досить нейтральним, спроби Шінджі зблизитись в п'ятій серії провалились[40], а слова про недовіру Шінджі до Ґендо закінчилися ляпасом[41]. Проте пізніше, Рей починає ставитися до Шінджі тепліше: відвідує в лікарні (чого не робили інші персонажі), інколи посміхається йому (один раз — на прохання Шінджі, але до цього посміхалася вона тільки Ґендо)[42][43]. Шінджі ж заробив перше в житті Рей «дякую»[44][45]. У 23-й серії оригінального серіалу в бою з Янголом Армісаїлом Рей пожертвувала собою, заради порятунку Шінджі. У цьому ж епізоді Рей зізнається, що її душа хоче бути з Шінджі, а у вирізаних сценах до цієї серії — тіло Янгола Армісаїла, яке до цього мало форму джгута, безпосередньо перед цими словами перетворюється на двійника Рей, який обіймає Єву-01 пілотовану Шінджі[46]. Також у фільмі The End of Evangelion Рей покидає Ґендо заради Шінджі. Стосунки цієї пари розвиваються не дуже швидко, що, проте, можна сказати і про будь-яку іншу пару в серіалі, до того ж у стосунках Шінджі та Рей практично відсутні конфлікти.

На початку серіалу центральною фігурою для Рей є її творець та опікун Ікарі Ґендо[47]. Цей факт, а також особливості її психіки пояснюються тим, що дитинство Рей пройшло в закритій лабораторії, і Ґендо був єдиною людиною, яка проявляла до неї хоч якусь турботу, вважаючи, що якщо Рей є клоном його дружини Юі, то вона зберігає в собі частинку її душі. Але поступово Рей починає від нього віддалятися та після другої смерті разом з 16-м Янголом ламає окуляри Ґендо, які раніше зберігала[48][49]. Через відлюдкуватість Рей її взаємини з рештою персонажів зазвичай зводяться до коротких діалогів за крайньої потреби. Акаґі Ріцко таємно ревнує Рей до Ґендо, а спілкування з новим пілотом Аскою переростає в мовчазний конфлікт[50][51]. Перша та єдина спроба Аски потоваришувати провалюється, а через 2 серії Аска вже підозрює, що Рей її зневажає. Гаряча та честолюбна Аска не може зрозуміти Рей, вона пробує викликати в неї хоч якісь емоції образами однак Аянамі байдужі ці спроби. Подібна незворушність дратує Аску. У 22-й серії справа доходить до рукоприкладства — отримавши від Рей пораду вилити душу Євангеліону, Аска називає Рей лялькою[52] та дає ляпаса[53][54].

Манґа

В манзі характер Рей майже не змінився, проте, дається відповідь на запитання, чому вона стала пілотом. Як пояснює вона сама, пілотування для неї — зв'язок і у неї нічого не немає крім цього. Неначе вона народилася, що б пілотувати Єву. І якщо вона перестане бути пілотом — у неї не залишиться нічого. Це все одно, що померти[55]. Також у манзі можна знайти додаткову інформацію про відношення Рей до Ґендо — хоча Ґендо і проявляє турботу про Рей, розмовляють вони тільки про роботу і Рей вважає, що насправді він думає не про неї, а про когось іншого[56]. Вперше Рей з'являється в манзі, коли керує Євангеліоном-01[57]. Спочатку вона поводиться по відношенню до Шінджі досить прохолодно, стверджуючи, що і сама непогано впоралася б з пілотуванням Єви-01[58]. Проте надалі лінія їх стосунків показана набагато чіткіше, ніж в аніме-серіалі. Коли Шінджі вперше торкається Рей відразу після прибуття в Токіо-3, вона нічого не відчуває. Але в сцені, де Шінджі витягує її з контактної капсули, Рей відчуває тепло, що йде від руки Шінджі, а коли вона обпеклася, готуючи чай, і Шінджі сунув її руку під холодну воду — вона була щаслива, що він піклується про неї[59]. Також, коли Алмісаїл, який вторгся в Єву-00, вступає з Рей в контакт і пропонує стати одним цілим — він прямо стверджує, що Рей хотіла б, щоб Ікарі-кун (так зазвичай звертається до нього Рей) дивився тільки на неї. Після того, як Алмісаїл одночасно вторгся в Єви Рей та П'ятого Дитя, Наґісу Каору — почуття Рей проникають в Каору, що надалі примушує його чіплятися до Шінджі[60]. Крім того, Рей самостійно робить цілком успішні кроки по зближенню з Шінджі, наприклад, запрошує його до себе додому[61].

На відміну від серіалу, в манзі саме Рей допомагає Шінджі покинути Євангеліон. Згідно з манґою, Єва-01, видаючи себе за матір Шінджі, успішно переконала його в тому, що він вже досить бився, тому не повинен продовжувати бій, і може залишатися вічно всередині Євангеліона[62]. Проте, після втручання Рей, Шінджі змінив своє рішення[63]. Додана додаткова інформація про походження Рей — Ріцко розповідає, що її душа була штучно поміщена в тіло, що спочатку народилося без душі[64]. У той же час у манзі погіршали стосунки з Ріцко: та ненавидить Рей аж до того, що намагається її вбити. Проте вона ж і підтримує життя в тілі Рей[65].

Інші продукти

Ayanami Raising Project

Neon Genesis Evangelion: Ayanami Raising Project — комп'ютерна гра в жанрі симулятор життя, розроблена компаніями Gainax та BROCCOLI, за мотивами аніме та манґи «Євангеліон»[8]. Інтерфейс гри схожий з інтерфейсом серії ігор Princess Maker, яка теж створена Gainax. Гра вийшла на платформі Windows в 2001 році. Наступного року з'явилась версія для платформи Dreamcast. Роком пізніше вийшла версія гри для PlayStation 2 під назвою Ayanami Raising Project with Asuka Supplementing Project. У ній, крім можливості керувати розвитком Аянамі Рей, був доданий це один персонаж — Сор'ю Аска Ленґлі. 2008 року вийшла версія гри для платформи Nintendo DS[66].

The Birthday of Rei Ayanami

Evangelion: The Birthday of Rei Ayanami — 12-й альбом, що вийшов під торговою маркою Євангеліон[67]. Альбом присвячений Аянамі Рей. В альбом входить фонова музика та інструментальні композиції, пов'язані з появою Рей в серіалі та фільмах, а також пісні, які виконує її сейю — Хаясібара Меґумі. Альбом вийшов у Японії 30 березня 2001 року, в 34-й день народження Хаясібари[68]. Ілюстрація обкладинки та оформлення альбому створені Садамото Йосіюкі, дизайнером персонажів серіалу.

Інші твори

У першій частині фільму Rebuild of Evangelion її характер не зазнав значних змін[69][70]. На відміну від серіалу, Рей тепер називають не «Перше Дитя», а «Перша Дівчинка» (яп. 第1の少女). У тібі-ситкомі Petit Eva: Evangelion@school, у якому використовуються персонажі Євангеліона, обіграні «втілення» Рей. У серіалі присутньо одночасно три сестри Аянамі — (в порядку старшинства) мовчазна та закохана в Шінджі Аянамі, енергійна Супокон та 4-річна Тібі-намі[71][72]. Рей присвячений артбук Neon Genesis Evangelion — Ayanami Rei Ikusei Keikaku[73]. У відеогрі Girlfriend Of Steel Рей часто можна зустріти вдома у Місато та Шінджі, проте участі в розвитку сюжету вона практично не бере. У відеогрі Neon Genesis Evangelion: Iron Maiden 2nd характер Рей відповідає альтернативному світу 26-ї серії основного серіалу і вона є однією з претенденток на серце Шінджі[74][75]. Також, вона з'являється в манзі Neon Genesis Evangelion: Angelic Days за мотивам цієї гри. Рей з'являється в грі Neon Genesis Evangelion: Shinji Ikari Raising Project та в манзі за її мотивам. Також, Рей, без значних змін характеру, з'являється в манзі Neon Genesis Evangelion: Gakuen Datenroku[76].

Популярність

Косплей Аянамі Рей

Рей залишається одним з найвідоміших[77] і найулюбленіших персонажів в аніме[78][79]. Два роки поспіль, у 1996 та 1997 роках, читачі відомого японського журналу Animage нагороджували її титулом «найкращий жіночий персонаж року»[80][81]. У тому ж році по рейтингу цього журналу вона була визнана найкращим персонажем року[82] та протрималася в двадцятці найпопулярніших персонажів до 1999 року, залишаючись при цьому найпопулярнішим героєм «Євангеліона»[83]. 2007 року Рей знову опинилася в «Топ-100 найпопулярніших персонажів» за версією журналу Animage[84]. Аянамі увійшла в «Топ-100 найпопулярніших персонажів» по рейтингу телеканалу TV Asahi у 2002 році[85]. У цей список, крім неї, потрапив головний герой «Євангеліону» Ікарі Шінджі (Рей зайняла вище місце, ніж він). Крім симпатій глядачів, вона також подобається і її дизайнерові Садамото Йосіюкі. У другому томі манґи він затверджує, що хоча костюми пілотів Євангеліонів чомусь ігноруються в косплєї, він проте хотів би побачити косплей, в якому були б блакитне волосся та білий костюм пілота (тобто косплей Рей). 2 квітня 2009 року, компанією Yahoo! було проведено опитування про те, які актори найбільш підійдуть на роль персонажів в ігровій версії Євангеліону. За результатами цього опитування, найвідповіднішим актором на роль Рей була вибрана японська акторка Хорікіта Макі[86][87].

Величезний фендом, що кристалізувався навколо неї, присвячує їй цілі сайти, статті, фанфіки, фан-арт та інше. Варто відзначити, що симпатії фанатів серіалу, як правило, діляться між Рей та Сор'ю Аскою Ленґлі в приблизно рівній пропорції. Серед причин популярності Рей можна назвати цілий ряд чинників. Всі події серіалу так чи інакше були пов'язані з «Першим Дитям» — від тестування першого прототипу Євангеліона та створення системи автономного пілотування до Третього Удару. Рей постійно оповита ореолом таємниці, який безвідмовно діє на чоловічу половину аудиторії[88]. Далеко не останню роль грає те, що Аянамі озвучує одна з найпопулярніших сейю сучасності — Хаясібара Меґумі[89].

Популярність Рей розповсюджується переважно на чоловічу аудиторію, що, ймовірно, пояснюється тим, що Євангеліон в цілому спочатку був на неї націлений. Наприклад костюми пілотів цілком можна вважати фансервісом, особливо враховуючи, що двоє з трьох пілотів — дівчата. Образ Аянамі Рей справив величезний вплив на аніме, створене після 1995-го року. У багатьох фільмах та серіалах (особливо жанру сьонен) зустрічаються персонажі, у тому або іншому ступені схожі на неї — замкнуті дивні дівчата, які часто зберігають глибоко в собі неприємні таємниці та справжні сторони своєї душі[6][90]. Цей тренд часто критикується отаку, проте він продовжує існувати завдяки лояльності величезного фендома. Типовими прикладами його є Наґато Юкі (Suzumiya Haruhi)[91][92], Єва (Black Cat), Ема Ай (Hell Girl)[93], Цукісіма Руріко (Shizuku), Хосіно Рурі (Martian Successor Nadesico)[94], Міхара (Gasaraki)[95], ваніль Н (Galaxy Angel)[96], Нея (Mugen no Ryvius)[97], Різа Гоукай (Сталевий алхімік), Дороті R Вейнрайт (The Big O), Anthy Himemiya (Utena, la fillette révolutionnaire) та Лейн Івакура (serial experiments lain)[98][99]. Пісня «Arue» групи Bump of Chicken присвячена Аянамі Рей[100]. Назва та ім'я дівчини, про яку співається в пісні, походить від ініціалів Рей — «アルエ(Arue) → R・A → Rei・Ayanami → 綾波レイ»[101]. Напередодні виходу фільму Evangelion: 1.0 You Are [Not] Alone Рей з'явилась на обкладинці японської версії журналу Rolling Stone[102].

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б Contemporary Theatre, Film, and Television? ст. 148
  2. ↑ Little Boy: 爆発する日本のサブカルチャー・アート. — ст. 88
  3. ↑ Glénat, ред. (2002). Rei Ayanami - Personnages. Т. 7. ISBN 2-7234-4009-5.
  4. ↑ Опис персонажів (яп.). GAINAX. Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 14 лютого 2009.
  5. ↑ Robot Ghosts and Wired Dreams: Japanese Science Fiction from Origins to Anime ст. 109
  6. ↑ а б Anime Explosion!: The What? Why? & Wow! of Japanese Animation ст. 304
  7. ↑ Evangelion — The Birthday of Rei Ayanami (яп.). Архів оригіналу за 22 березня 2012. Процитовано 14 лютого 2009.
  8. ↑ а б Neon Genesis Evangelion: Ayanami Raising Project (яп.). Архів оригіналу за 29 серпня 2014. Процитовано 14 лютого 2009.
  9. ↑ Cruising the Anime City: An Otaku Guide to Neo Tokyo? ст. 48
  10. ↑ Фігурки (яп.). Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 14 лютого 2009.
  11. ↑ Футболки (яп.). Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 14 лютого 2009.
  12. ↑ Плеєри (яп.). Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 17 січня 2009.
  13. ↑ Посуд (яп.). Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 14 лютого 2009.
  14. ↑ WWWJDIC: Kanji Display (англ.). Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 14 лютого 2009.
  15. ↑ Анно Хидэаки. Розділ «Різне» на сайті Анно Хідеакі (яп.). Архів оригіналу за 20 лютого 2007. Процитовано 14 лютого 2009.
  16. ↑ 庵野秀明 スキゾ・エヴァンゲリオン (яп.). amazon.co.jp. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 10 лютого 2019.
  17. ↑ Conférence Yoshiyuki Sadamoto - Japan Expo 2008 (фр.). Архів оригіналу за 11 липня 2011. Процитовано 10 червня 2017.
  18. ↑ Йосіюкі Садамото (2012). Viz Media (ред.). Neon Genesis Evangelion 3-in-1 Edition. Т. 1. с. 346—348. ISBN 978-1-4215-5079-4.
  19. ↑ Makoto Fukuda. Choice Voice / Megumi Hayashibara now part of anime history (англ.). Yomiuri Shimbun. Архів оригіналу за 11 липня 2011.
  20. ↑ Йосіюкі Садамото. Розповідь Меґумі Хаясібари про Рей // Євангеліон Volume 3 White Scars (白い傷跡). — Kadokawa Shoten, 1996. — Т. 3. — С. 170. — ISBN 4-04-713165-2
  21. ↑ Kadokawa Shoten, ред. (1996). 新世紀エヴァンゲリオン―フィルムブック (яп.). Т. 9. с. 31.
  22. ↑ а б DeAgostini Japan, ред. (2007). Evangelion Chronicle (яп.). с. 8.
  23. ↑ Kadokawa Shoten, ред. (1996). 新世紀エヴァンゲリオン―フィルムブック (яп.). Т. 9. с. 36.
  24. ↑ 用語集 [The End of Evangelion Theatrical Pamphlet] (яп.). 1997.
  25. ↑ The Essential Evangelion Chronicle: Side A. — Glénat, 2009. — С. 40. — ISBN 978-2-7234-7120-6.
  26. ↑ Death & Rebirth Program Book (яп.). 1997. с. 40.
  27. ↑ Alessandra Poggio (2008). Dynit Italia (ред.). Neon Genesis Evangelion Encyclopedia (італ.). с. 77.
  28. ↑ The Essential Evangelion Chronicle: Side B. — Glénat, 2010. — 10-11 с. — ISBN 978-2-7234-7121-3.
  29. ↑ The Essential Evangelion Chronicle: Side B. — Glénat, 2010. — С. 80. — ISBN 978-2-7234-7121-3.
  30. ↑ DeAgostini Japan, ред. (2007). Evangelion Chronicle (яп.). с. 11.
  31. ↑ Kadokawa Shoten, ред. (1996). 新世紀エヴァンゲリオン―フィルムブック (яп.). Т. 5. с. 24.
  32. ↑ 第47回　エヴァ雑記「第拾四話　ゼーレ、魂の座」 (яп.). Архів оригіналу за 1 вересня 2016. Процитовано 10 червня 2017.
  33. ↑ Gualtiero Cannarsi. Dynamic Italia (ред.). Evangelion Encyclopedia (італ.). Т. 6. с. 41.
  34. ↑ Kadokawa Shoten, ред. (1996). 新世紀エヴァンゲリオン―フィルムブック (яп.). Т. 4. с. 59.
  35. ↑ Інтерв'ю з Анно (яп.). Архів оригіналу за 22 серпня 2011. Процитовано 15 лютого 2009.
  36. ↑ Viz Media, ред. (1996). Virtual Panel! Meet Hideaki Anno. Animerica (англ.). Т. 4. с. 27.
  37. ↑ Dani Cavallaro. The Art of Studio Gainax: Experimentation, Style and Innovation at the Leading Edge of Anime. — McFarland, 2009. — С. 66. — ISBN 978-0-7864-3376-6.
  38. ↑ Susan J. Napier (2002). SF-TH Inc (ред.). When the Machines Stop: Fantasy, Reality, and Terminal Identity in «Neon Genesis Evangelion» and «Serial Experiments Lain». Science Fiction Studies (англ.). 29 (3): 426—427.
  39. ↑ 孔明妻の壁紙紹介 (新世紀エヴァンゲリオン) (яп.). Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 15 лютого 2009.
  40. ↑ Опис 5 серії (яп.). Gainax. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 17 лютого 2009.
  41. ↑ Gualtiero Cannarsi. Dynamic Italia (ред.). Evangelion Encyclopedia (італ.). Т. 3. с. 35—36.
  42. ↑ Kadokawa Shoten, ред. (1996). 新世紀エヴァンゲリオン―フィルムブック (яп.). Т. 2. с. 66.
  43. ↑ 第39回　エヴァ雑記「第六話　決戦、第３新東京市」 (яп.). Архів оригіналу за 10 жовтня 2018. Процитовано 10 червня 2017.
  44. ↑ Kadokawa Shoten, ред. (1996). 新世紀エヴァンゲリオン―フィルムブック (яп.). Т. 6. с. 17.
  45. ↑ DeAgostini Japan, ред. (2007). Evangelion Chronicle (яп.). с. 16.
  46. ↑ 第56回　エヴァ雑記「第弐拾参話　涙」 (яп.). Архів оригіналу за 10 жовтня 2018. Процитовано 10 червня 2017.
  47. ↑ The Essential Evangelion Chronicle: Side A. — Glénat, 2009. — 12-13 с. — ISBN 978-2-7234-7120-6.
  48. ↑ DeAgostini Japan, ред. (2007). Evangelion Chronicle (яп.). с. 23.
  49. ↑ DeAgostini Japan, ред. (2007). Evangelion Chronicle (яп.). с. 13.
  50. ↑ The Essential Evangelion Chronicle: Side A. — Glénat, 2009. — С. 27. — ISBN 978-2-7234-7120-6.
  51. ↑ DeAgostini Japan, ред. (2007). Evangelion Chronicle (яп.). с. 8.
  52. ↑ 第55回　エヴァ雑記「第弐拾弐話　せめて、人間らしく」 (яп.). Архів оригіналу за 18 травня 2016. Процитовано 10 червня 2017.
  53. ↑ DeAgostini Japan, ред. (2007). Evangelion Chronicle (яп.). с. 15.
  54. ↑ Kadokawa Shoten, ред. (1996). 新世紀エヴァンゲリオン―フィルムブック (яп.). Т. 8. с. 45.
  55. ↑ Stage 17: The Night Before Battle // Євангеліон Volume 3 White Scars (白い傷跡). — Kadokawa Shoten, 1996. — Т. 3. — С. 121. — ISBN 4-04-713165-2
  56. ↑ Stage 29: Sepulcher // Євангеліон Volume 5 Sepulcher (墓標). — Kadokawa Shoten, 1999. — Т. 5. — С. 80. — ISBN 4-04-713311-6
  57. ↑ Stage 01: Angel Attack // Євангеліон Volume 1 Angel Attack (使徒、襲来). — Kadokawa Shoten, 1995. — Т. 1. — С. 30. — ISBN 4-04-713115-6
  58. ↑ Stage 13: White Scars // Євангеліон Volume 3 White Scars (白い傷跡). — Kadokawa Shoten, 1996. — Т. 3. — С. 16. — ISBN 4-04-713165-2
  59. ↑ Stage 54: The Birth of Nerv // Євангеліон Volume 8 Mother. — Kadokawa Shoten, 2002. — Т. 8. — С. 125—127. — ISBN 4-04-713529-1
  60. ↑ Stage 67: Twisted/Perverse Night // Євангеліон Volume 10 Tears (涙). — Kadokawa Shoten, 2006. — Т. 10. — С. 103. — ISBN 4-04-713800-2
  61. ↑ Stage 28: Reaching that scar // Євангеліон Volume 5 Sepulcher (墓標). — Kadokawa Shoten, 1999. — Т. 5. — С. 54. — ISBN 4-04-713311-6
  62. ↑ Stage 51: Mother // Євангеліон Volume 8 Mother. — Kadokawa Shoten, 2002. — Т. 8. — С. 58. — ISBN 4-04-713529-1
  63. ↑ Stage 50: To Within (One's) Heart // Євангеліон Volume 8 Mother. — Kadokawa Shoten, 2002. — Т. 8. — С. 33-48. — ISBN 4-04-713529-1
  64. ↑ Stage 70: Multitudes of Nothingness // Євангеліон Volume 10 Tears (涙). — Kadokawa Shoten, 2006. — Т. 10. — С. 159. — ISBN 4-04-713800-2
  65. ↑ Stage 56: Jealousy // Євангеліон Volume 8 Mother. — Kadokawa Shoten, 2002. — Т. 8. — С. 170—173. — ISBN 4-04-713529-1
  66. ↑ Japanese Import: Neon Genesis Evangelion Ayanami Ikusei Keikaku DS with Asuka Hokan Keikaku (англ.). www.gamertell.com. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 15 лютого 2009.
  67. ↑ Oricon (ред.). The Birthday of Rei Ayanami (яп.). Архів оригіналу за 22 березня 2012. Процитовано 10 червня 2017.
  68. ↑ The Essential Evangelion Chronicle: Side A. — Glénat, 2009. — С. 110. — ISBN 978-2-7234-7120-6.
  69. ↑ Eries, Sakura (5 липня 2009). Evangelion 1.0 Debut Report. Mania.com. Архів оригіналу за 10 липня 2009. Процитовано 30 липня 2020.
  70. ↑ Bertschy, Zac (10 липня 2008). Evangelion: 1.0 You Are [Not] Alone. Anime News Network. Архів оригіналу за 20 травня 2019. Процитовано 30 липня 2020.
  71. ↑ Офіційна сторінка «Petit Eva» (яп.). evangelion.co.jp. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 16 лютого 2009.
  72. ↑ Characters. Т. 6. Newtype USA. с. 67.
  73. ↑ Neon Genesis Evangelion — Ayanami Rei Ikusei Keikaku (англ.). Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 10 червня 2017.
  74. ↑ Iron Maiden 2nd. Gainax. Архів оригіналу за 3 лютого 2014. Процитовано 30 липня 2020.
  75. ↑ Gramuglia, Anthony (3 липня 2019). Neon Genesis Evangelion Has Some Truly Bizarre Spinoffs. Cbr.com. Comic Book Resources. Архів оригіналу за 19 березня 2020. Процитовано 30 липня 2020.
  76. ↑ Evangelion- Cronache degli angeli caduti (Shinseiki Evangelion Gakuen Datenroku) di Min Min. shoujo-manga.net. 23 серпня 2019. Архів оригіналу за 26 липня 2020. Процитовано 30 липня 2020.
  77. ↑ Chris Struckmann. Neon Genesis Evangelion // Anime Impact: The Movies and Shows that Changed the World of Japanese Animation. — Mango Media, 2018. — С. сторінок =.
  78. ↑ Zoth, Thomas (19 січня 2010). 10 Iconic Anime Heroines. Архів оригіналу за 22 січня 2010. Процитовано 30 липня 2020.
  79. ↑ 春秋 (In Japanese). Архів оригіналу за 3 вересня 2007. Процитовано 30 липня 2020.
  80. ↑ Результати «Аніме Гран-прі» (яп.). Animage. Архів оригіналу за 12 лютого 2009. Процитовано 16 лютого 2009.
  81. ↑ Результати «Аніме Гран-прі» (яп.). Animage. Архів оригіналу за 15 квітня 2009. Процитовано 16 лютого 2009.
  82. ↑ Найкращі персонажі (яп.). Animage. Архів оригіналу за 30 травня 2009. Процитовано 16 лютого 2009.
  83. ↑ Десятка найкращих персонажів (яп.). Animage. январь, 1996 года. Архів оригіналу за 8 квітня 2009. Процитовано 21 січня 2009.
  84. ↑ Top 100 в журналі «Animage» (яп.). Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 16 лютого 2009.
  85. ↑ Top 100 Asahi TV (яп.). Архів оригіналу за 2 жовтня 2002. Процитовано 16 лютого 2009.
  86. ↑ Live Action Evangelion Not April Fools’ After All? (англ.). Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 14 квітня 2009.
  87. ↑ エヴァ実写化計画始動　綾波レイ役は誰？ (яп.). Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 14 квітня 2009.
  88. ↑ Top 25 Anime Characters of All Time. 20 жовтня 2009. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 22 жовтня 2009.
  89. ↑ Anime or Something Like it:Neon Genesis Evangelion(E) (англ.). www.ntticc.or.jp. Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 14 лютого 2009.
  90. ↑ 10 Best Kuudere Characters In Anime, Ranked. Cbr.com. Comic Book Resources. Архів оригіналу за 17 грудня 2019. Процитовано 30 липня 2020.
  91. ↑ Melancholy of Haruhi Suzumiya (англ.). Anime News Network. Архів оригіналу за 25 квітня 2009. Процитовано 26 квітня 2009.
  92. ↑ 三无少女. Hellodm.com. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 30 липня 2020.
  93. ↑ Neon Genesis Evangelion:The Legacy of Rei Ayanami (англ.). The-artifice.com. Архів оригіналу за 17 серпня 2013. Процитовано 10 червня 2017.
  94. ↑ Jonathan Clements. The Anime Encyclopedia: A Guide to Japanese Animation Since 1917, Revised & Expanded Edition. — Berkeley : Stone Bridge Press, 2006. — С. 221. — ISBN 1-933330-10-4.
  95. ↑ Hiroki Azuma. Otaku: Japan's Database Animals. — Minneapolis : University Of Minnesota Press, 2009. — 49-50 с. — ISBN 978-0-8166-5352-2.
  96. ↑ Martin Theron. Galaxy Angel AA DVD 1-4 - Anime Legends Complete Collection (англ.). Anime News Network. Архів оригіналу за 23 травня 2017. Процитовано 10 червня 2017.
  97. ↑ Jonathan Clements. The Anime Encyclopedia: A Guide to Japanese Animation Since 1917, Revised & Expanded Edition. — Berkeley : Stone Bridge Press, 2006. — С. 301. — ISBN 1-933330-10-4.
  98. ↑ Tamaki Saitō. Beautiful Fighting Girl. — Minneapolis : University of Minnesota Press, 2009. — С. 125. — ISBN 978-0-8166-5451-2.
  99. ↑ Brain Camp. Anime Classics Zettai!: 100 Must-See Japanese Animation Masterpieces. — Berkeley : Stone Bridge Press, 2007. — С. 338. — ISBN 978-1-933330-22-8.
  100. ↑ ) バンプ・藤原基央が自身バンド以外初となる歌手・榎本くるみをプロデュース (яп.). Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 10 червня 2017.
  101. ↑ 実はけっこうある!?「エヴァ」キャラへ向けた歌！ (яп.). Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 10 червня 2017.
  102. ↑ Evangelion on Cover of Rolling Stone Mag…in Japan (англ.). Anime News Network. 11 серпня 2007. Архів оригіналу за 21 червня 2009. Процитовано 14 березня 2009.

Література

  • Christopher Bolton. Robot Ghosts and Wired Dreams: Japanese Science Fiction from Origins to Anime. — Міннесота : University Of Minnesota Press, 2007. — ISBN 978-0816649730.
  • Takashi Murakami. Little Boy: 爆発する日本のサブカルチャー・アート. — Нью Йорк : Japan Society, 2005. — ISBN 9780300102857.
  • Patrick Drazen. Anime Explosion!: The What? Why? & Wow! of Japanese Animation. — Stone Bridge Press, 2003. — ISBN 9781880656723.
  • JPT Staff, Makoto Nakajima. The Akiba: A Manga Guide to Akihabara. — Japan Publications Trading Company, 2008. — ISBN 9784889962499.
  • Gale Research Company. Contemporary Theatre, Film, and Television. — Gale Research Co, 2002. — ISBN 9780787651138.
  • Tomohiro Machiyama. Cruising the Anime City: An Otaku Guide to Neo Tokyo. — Stone Bridge Press, 2004. — ISBN 9781880656884.

Посилання

Ця сторінка належить до добрих статей української Вікіпедії.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).