Реза Пахлаві
| Реза Пахлаві | |
|---|---|
перс. رضا پهلوی  | |
 | |
| Ім'я при народженні | перс. رضا پهلوی |
| Псевдо | RP[1] |
| Народився | 31 жовтня 1960 (66 років) Тегеран, Іран |
| Громадянство |  Іран→ США |
| Національність | перс/азербайджанець |
| Місце проживання | Потомак |
| Діяльність | політик, правозахисник, льотчик, фотограф-аматор, музикант, письменник, митець |
| Галузь | політик і політика |
| Alma mater | Університет Південної Каліфорнії, Коледж Вільямсаd і Американський університет у Каїріd |
| Науковий ступінь | бакалавр |
| Знання мов | перська[2], англійська і французька |
| Жанр | джаз[1][1] |
| Magnum opus | Winds of Change: The Future of Democracy in Irand |
| Посада | голова династії Пахлаві |
| Партія | Національна рада Ірану |
| Конфесія | іслам |
| Рід | Пахлаві |
| Батько | Мохаммед Реза Пахлаві |
| Мати | Фарах Пахлаві |
| Брати, сестри | Шахназ Пехлеві, Фарахназ Пехлеві, Алі Реза Пехлеві і Лейла Пехлеві |
| У шлюбі з | Ясмін Пахлаві |
| Діти (3[3] ) | 3 доньки: Нур, Іман, Фаррах |
| Зріст | 183 см[4] |
| Автограф |  |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 1620847 |
| Сайт | rezapahlavi |
 | |
| |
Шахзаде Реза Пахлаві (нар. 31 жовтня 1960, Тегеран) — іранський політичний діяч, голова династії Пахлаві, спадкоємець трону Ірану.
З 1967 року є спадкоємним принцом (шахзаде) Ірану і мав посісти престол після свого батька — Мохаммеда Рези Пахлеві, однак унаслідок Ісламської революції в Ірані 1979 року був змушений разом із родиною залишити Іран.
Один із головних критиків чинної в Ірані клерикальної Ісламської Республіки. Є засновником і лідером Національної ради Ірану, яка заборонена в Ірані. Нині проживає у США.
Реза Пахлаві та Україна
Реакція на російське вторгнення в Україну
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Пахлаві висловив підтримку Україні. 5 березня 2022 року у листі до Володимира Зеленського він засудив порушення суверенітету й територіальної цілісності України та заявив про солідарність іранського народу з українцями.[5]
Зустрічі із Зеленським
У лютому та березні 2026 року Пахлаві зустрічався із Зеленським у Мюнхені [6]та Парижі[7]. Сторони засудили військову співпрацю Росії та Ірану, зокрема використання безпілотників шахед, і виступили за посилення санкцій. Пахлаві також підтвердив підтримку суверенітету й територіальної цілісності України.[8]
Візит до Одеси
30 травня 2026 року Пахлаві відвідав Одесу та віступив на Чорноморському безпековому форумі. У промові він провів паралелі між боротьбою українців проти російської агресії та боротьбою іранців проти Ісламської Республіки, а також назвав співпрацю Москви й Тегерана спільною загрозою для обох народів.[9]
В Одесі він сказав: "Одеса — це місто, яке твердо протистояло іноземній агресії й не здалося; місто, яке знає ціну захисту свободи."[10]
Поїздка до Ізраїлю
У квітні 2023 року Реза Пехлеві разом із дружиною Ясмін Пехлеві відвідав Ізраїль, де в аеропорту його зустріли ізраїльскькі офіційні осови. Під час візиту він зустрівся з високопосадовцями Ізраїлю — зокрема прем'єр-міністром Беньяміном Нетаньягу та президентом Іцхаком Герцогом, — а також із низкою ізраїльтян іранського походження та взяв участь у щорічній церемоніх вшанування пам'яті жертв Голокосту. У своїй заяві уряд Ізраїлю назвав Резу Пехлеві «найвисокопоставленішим іранським діячем, який коли-небудь відвідував Ізраїль із публічним візитом».[11]Пехлеві висловив сподівання, що в разі зміни режиму в Ірані, Іран та Ізрахль знову стануть «стратегічними партнерами», якими вони були за часів правління його батька Мохаммед Реза Пахлаві.[12]Під час цієї поїздки Пехлеві відвідав завод із опріснення води та Бахайські сади в хайфі.[13] Він назвав свою поїздку нагодою передати «послання дружби від народу Ірану». Прихильники Пехлеві назвали цей візит історичним, розглядаючи його як свідчення того, що Ізраїль визнає «послання дружби від народу Ірану». Водночас деякі іранці критикували його за мовчання щодо тяжкого становища палестинців і за візит до країни, яка погрожувала Ірану військовими діями.[14]
Життєпис
Походив з династії Пахлаві. Старший син шаха Мохаммеда Рези Пахлаві та шахбани Фаррах Діба (у шлюбі Пахлаві), що походила з родини військовиків-азербайджанців.
Народився 30 жовтня 1960 в Тегерані. При народженні отримав імена — Реза (на честь діда) та Кир — на честь відомого давньоперського царя. Тоді ж стає спадкоємцем трону (шахзаде).
У 1966 перебрався у власний палац (колишній палац Ахмад Шаха Каджара).
У 1967 в Гулістанському палаці пройшла церемонія коронації спадкоємцем трону.
У 1969 отримав Орден Пахлаві на великому ланцюгу.
У 1975 у складі офіційної місії відвідав Бельгію, у 1976 — СРСР.
У 1977 поступив на службу до іранських Військо-повітряних сил, де пілотував винищувач F-5.
У 1978 батько відправив його до США, де той проходив стажування у ВПС. Проте у 1979 після перемоги Ісламської революції в Ірані монархію повалили, батьки, сестри і брат Рези втекли до Єгипту. Того ж року приєднався до родини в Марокко.
Після смерті батька у 1980 стає головою династії Пахлаві у вигнанні. Зрештою закінчив Військово-повітряну академію США. Слідом за цим він поступив на відділення політичних наук в коледж Вільямс. Потім закінчив університет Південної Каліфорнії, здобувши ступінь з політології.
У 1986 одружився. Згодом оселився у штаті Меріленд.
З 1990-х розпочав активну політичну діяльність серед вигнанців-іранців, встановив гарні стосунки з політиками США, особливо з Республіканської партії. Також контактував з монархіями Європи. У 2004 став «неофіційними хрещеним батьком» бельгійської принцеси Луїзи, що свідчить про зв'язки між двома королівськими домами. Проте даний крок викликав безліч питань як представників Ісламської республіки Іран, так і безлічі іранських емігрантів до Рези Кира, який усюди позиціонує себе як ортодоксального мусульманина-шиїта.
У період каденції іранського президента Махмуда Ахмадінежада він неодноразово заявляв про те, що вже налагодив контакти з низкою керівників Корпусу ісламської варти та активістами, готовими почати акції протесту.
Виступає проти військового втручання США та його союзника Ізраїля у справи Ірану.
У 2010 розповів про свої плани зі зміни влади в Ірані. Тоді Реза Кир повідомляв про завершення формування руху, метою якого повинна була стати заміна Ісламської Республіки на «демократичне правління». При цьому усіляко підтримував впровадження європейських та американських санкцій у відповідь на плани Ірану розвивати ядерну програму.
Після обрання президентом США Дональда Трампа Реза Пахлаві активізував свою політичну діяльність.
Наприкінці 2025 року висловив свою підтримку протестувальникам в Ірані і закликав усіх іранців, зокрема сили безпеки та правоохоронні органи, приєднатися до протестів.[15]
Родина
Дружина — Ясміна Аміні (в шлюбі Пахлаві)
Діти:
- Нур (нар. 1992)
- Іман (нар. 1993)
- Фарах (нар. 2004)
Примітки
- ↑ а б в (not translated to mul), (not translated to mul), (not translated to mul) YouTube — 2005.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ вебсайт — 1990.
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ شاهزاده رضا پهلوی به زلنسکی: مردم ایران در کنار مردم اوکراین هستند. ایندیپندنت فارسی (перс.). 5 березня 2022. Процитовано 22 серпня 2026.
- ↑ (англ.). 13 лютого 2026 https://www.reuters.com/world/europe/zelenskiy-meets-iranian-opposition-figure-pahlavi-2026-02-13/.
{{cite web}}:|first=з пропущеним|last=(довідка); Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ . 13 березня 2026 https://www.president.gov.ua/en/news/volodimir-zelenskij-zustrivsya-zi-spadkoyemnim-princom-iranu-103357.
{{cite web}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ زلنسکی در دیدار با شاهزاده رضا پهلوی بر حق مردم ایران برای تعیین سرنوشت خود تاکید کرد. www.iranintl.com (перс.). 13 березня 2026. Процитовано 22 серпня 2026.
- ↑ reutersconnect.com. 30th May 2026 https://www.reutersconnect.com/item/reza-pahlavi-the-exiled-son-of-irans-last-shah-and-an-iranian-opposition-figure-visits-odesa/dGFnOnJldXRlcnMuY29tLDIwMjY6bmV3c21sX1JDMk9KTEFXM1lPVA?utm_source=chatgpt.com.
{{cite web}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ شاهزاده رضا پهلوی در اودسا: دنیای آزاد هنوز ماهیت جمهوری اسلامی را درک نکرده است. persianepochtimes.com (fa-IR) . ۱۴۰۵–۰۳–۰۹\۱۷:۳۷:۱۰. Процитовано 22 серпня 2026.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) - ↑ Reuters (2023-04-17). "Son of toppled Iranian Shah to visit Israel" (in English). Reuters. Retrieved 2023-04-20.
{{cite news}}: Порожнє посилання на джерело (довідка): |نام خانوادگی= نام عام دارد (کمک) - ↑ Keller-Lynn، Carrie. «In Israel, son of last shah says Iranians 'absolutely' ready for Israel ties». www.timesofisrael.com (به انگلیسی آمریکا). دریافتشده در ۲۰۲۳-۰۴-۲۰.
- ↑ Son of Iran’s Shah Pahlavi Visits Israel. english.aawsat.com (англ.). 18 квітня 2023. Процитовано 21 серпня 2026.
- ↑ Esfandiari, Golnaz (10 листопада 2023). Iranian Former Crown Prince's 'Historic' Trip To Israel Courts Controversy. Radio Free Europe/Radio Liberty (англ.). Процитовано 21 серпня 2026.
- ↑ Iran's Crown Prince Reza Pahlavi backs street protests | The Jerusalem Post. The Jerusalem Post | JPost.com (англ.). 29 грудня 2025. Процитовано 13 січня 2026.
Джерела
- Catherine Legrand, Jacques Legrand: Shah-i Iran. Creative Publishing International (farsi edition), Minnetonka MN 1999, S. 89, 102.
- Connie Bruck (6 March 2006). «Exiles: How Iran's Expatriates are Gaming the Nuclear Threat». The New Yorker. p. 48.
- Iran's Crown Prince calls on West to support anti-government protests. Telegraph. 16 February 2011. Retrieved on 9 June 2012
- Reza Pahlavi. The Challenge Of Implementing Democracy And Human Rights In Iran. The International Society Of Human Rights — Bonn, Germany, 27 March 2010
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).