YaChudo

Рак яєчок

Переглядів: 0. Оновлено 23.10.2026.

Testicular cancer
7.4 × 5.5-cm seminoma in a radical orchiectomy specimen.
7.4 × 5.5-cm seminoma in a radical orchiectomy specimen.
7.4 × 5.5-cm seminoma in a radical orchiectomy specimen.
Інші назвиTestis tumor[1]
СпеціальністьOncology
СимптомиLump in the testicle, swelling or pain in the scrotum[2]
Початок20 to 34 years old males[3]
ТипиGerm cell tumors (seminomas and nonseminomas), sex-cord stromal tumors, lymphomas[4][5]
Фактори ризикуUndescended testis, family history of the disease, phthalate exposure, early initiated cannabis use (Before age 18), previous history of testicular cancer[5]
Метод діагностикиPhysical exam, ultrasound, blood tests, surgical removal of the testicle[2]
Диференціальна діагностикаSpermatocele, epididymitis, inguinal hernia, appendix testis[1]
ЛікуванняSurgery, radiation therapy, chemotherapy, stem cell transplantation[2]
Препаративінбластин[6], метотрексат[6], актиноміцин[6], етопозид[6], блеоміцин[6], цисплатин[6], циклофосфамід[6], хлорамбуцил[6], plicamycind[6], іфосфамід[6], etoposide phosphated[6], doxorubicin hydrochlorided[6], етопозид[7] і цисплатин[8] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПрогнозиFive-year survival rate ~95% (US, 2016–2022)[3]
Частота686,000 (2015)[9]
Смерті9,400 (2015)[10]
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-112C80 Редагувати інформацію у Вікіданих
OMIM273300 Редагувати інформацію у Вікіданих
DiseasesDB12966 Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Testicular cancer у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Рак яєчка — це злоякісне новоутворення, що розвивається в яєчках, частині чоловічої репродуктивної системи.[2] Симптоми можуть включати ущільнення в яєчку, набряк або біль у калитці.[2] Лікування може призвести до безпліддя.[2]

Фактори ризику включають неопущення яєчка, сімейний анамнез захворювання та попередні випадки раку яєчка.[5] Понад 95% випадків — це герміногенні пухлини, які поділяються на семіноми та несеміноми.[11] Інші типи включають пухлини зі строми статевого канатика та лімфоми.[4] Діагностика зазвичай ґрунтується на фізикальному обстеженні, ультразвуку та аналізах крові.[2] Потім проводиться хірургічне видалення яєчка з мікроскопічним дослідженням для визначення типу пухлини.[2]

Рак яєчка добре піддається лікуванню і зазвичай виліковний.[5] Варіанти лікування можуть включати хірургічне втручання, променеву терапію, хіміотерапію або трансплантацію стовбурових клітин.[2] Навіть у випадках, коли рак значно поширився, хіміотерапія забезпечує рівень одужання понад 80%.[4]

У світі рак яєчка вразив близько 686 000 осіб у 2015 році.[9] Того ж року він спричинив 9 400 смертей, порівняно з 7 000 смертей у 1990 році.[10][12] Рівень захворюваності нижчий у країнах, що розвиваються, ніж у розвинених.[13] Найчастіше захворювання виникає у чоловіків віком від 20 до 34 років, рідше — до 15 років.[3][14] П'ятирічна виживаність у США становить близько 95%.[3] Результати кращі, коли захворювання залишається локалізованим.[3]

Ознаки та симптоми

Зображення, що показує першу ознаку раку яєчка

Однією з перших ознак раку яєчка часто є ущільнення або набряк у яєчках. Цільова група профілактичних послуг США рекомендує не проводити плановий скринінг на рак яєчка в безсимптомних підлітків і дорослих, включаючи регулярне самообстеження яєчок.[15] Однак Американське онкологічне товариство рекомендує деяким чоловікам обстежувати яєчка щомісяця, особливо якщо в них є сімейна історія раку, а Американська урологічна асоціація рекомендує щомісячне самообстеження яєчок для всіх молодих чоловіків.[16][17]

Симптоми також можуть включати одне або кілька з наведеного нижче:

  • ущільнення в одному яєчку, яке може бути болючим або безболісним;[18][19]
  • гострий біль або тупий біль у нижній частині живота або калитці;[19]
  • відчуття, яке часто описують як «важкість» у калитці;[19]
  • ущільнення яєчка;[19]
  • збільшення грудних залоз (гінекомастія) через гормональний вплив β-ХГЛ;[18][19]
  • біль у попереку внаслідок поширення раку на лімфатичні вузли вздовж спини.[18][19]

Рак яєчка не дуже часто поширюється на інші органи, крім легень. Однак якщо це сталося, можуть спостерігатися наступні симптоми:

  • задишка, кашель або кровохаркання через метастатичне поширення в легені;[18][19]
  • ущільнення на шиї через метастази в лімфатичні вузли.[18][19]

Рак яєчка, крипторхізм, гіпоспадія та погана якість сперми утворюють синдром, відомий як синдром тестикулярної дисгенезії.[20]

Причини

Основним фактором ризику розвитку раку яєчка є крипторхізм (неопущення яєчок). Вважається, що наявність пухлини сприяє крипторхізму; коли крипторхізм виникає разом із пухлиною, пухлина, як правило, має великі розміри. Інші фактори ризику включають пахові грижі,[21] синдром Клайнфельтера та паротитний орхіт.[22] Фізична активність пов'язана зі зниженим ризиком, а сидячий спосіб життя — із підвищеним. Раннє настання чоловічих статевих ознак пов'язане з підвищеним ризиком. Це може відображати вплив ендогенних або екологічних гормонів.[джерело?]

Вищі показники раку яєчка в західних країнах пов'язують із вживанням канабісу.[23][24][25][26] Незважаючи на те, що зв'язок досі не підтверджений остаточно, дедалі більше досліджень переконують деяких лікарів і дослідників рекомендувати молодим чоловікам, особливо з сімейною історією муковісцидозу або непрямих гриж, відмовитися від вживання канабісу або уникати його як додатковий запобіжний захід.[27]

Механізми

Більшість герміногенних пухлин яєчка мають надмірну кількість хромосом, найчастіше вони є триплоїдними або тетраплоїдними. Ізохромосома 12p, що складається з двох однакових коротких плечей хромосоми 12, розділених центромерою, присутня приблизно у 80% випадків раку яєчка. Інші злоякісні новоутворення зазвичай набувають додаткового матеріалу з цієї хромосомної ділянки внаслідок інших механізмів геномної ампліфікації.[28]

Діагностика

Мікрофотографія (велике збільшення) семіноми. Забарвлення H&E.

Основним способом діагностики раку яєчка є виявлення ущільнення або маси всередині яєчка. Загалом, якщо в молодої дорослої людини або підлітка спостерігається збільшення одного яєчка, яке може бути болючим або безболісним, це має насторожити лікарів щодо можливого раку яєчка.

Змішана герміногенна пухлина, що містить ембріональний рак, семіному та пухлину жовткового мішка. Компонент ембріонального раку (верхній лівий, верхній правий і нижній лівий) демонструє псевдозалозистий ріст із ознаками високої злоякісності: великі, епітеліоїдні, анапластичні клітини з вираженими ядерцями, нечіткі межі клітин із перекриванням ядер, плеоморфізм і часті мітози. Компонент семіноми (верхній центр) демонструє великі округлі багатогранні клітини з чіткими мембранами, рясною прозорою/водянистою цитоплазмою, великими центральними ядрами та вираженими ядерцями. Компонент пухлини жовткового мішка (нижній правий, що прилягає до ембріонального компонента) демонструє мікрокістозний/ретикулярний тип росту.[29]

Інші захворювання також можуть мати симптоми, подібні до раку яєчка:[30]

  • Епідидиміт або епідидимо-орхіт
  • Гематоцеле
  • Варикоцеле
  • Орхіт
  • Інфекції або запалення передміхурової залози (простатит), інфекції або запалення сечового міхура (цистит) або інфекції нирок (нефрит), які поширилися та спричинили набряк судин яєчок або калитки
  • Перекрут яєчка або грижа
  • Інфекція, запалення, ретроперитоніт або інші захворювання лімфатичних вузлів або судин поблизу калитки, яєчок, лобка, аноректальної зони та паху
  • Доброякісні пухлини або ураження яєчок
  • Метастази в яєчка з іншого первинного місця пухлини

Характер будь-якого пальпованого ущільнення в калитці часто оцінюють за допомогою ультразвуку калитки, який може визначити точне розташування, розмір і деякі характеристики ущільнення, такі як кістозне або тверде, однорідне або гетерогенне, чітко окреслене або погано визначене. Ступінь поширення захворювання оцінюється за допомогою комп'ютерної томографії, яка використовується для виявлення метастазів.

Диференціальна діагностика раку яєчка вимагає дослідження гістології тканини, отриманої під час пахової орхіектомії — тобто хірургічного видалення всього яєчка разом із прилеглими структурами (придатком яєчка та насіннєвим канатиком). Біопсія не рекомендується, оскільки підвищує ризик поширення ракових клітин у калитку.[31]

Пахова орхіектомія є кращим методом, оскільки знижує ризик виходу ракових клітин. Це пов'язано з тим, що лімфатична система калитки, через яку лейкоцити (і потенційно ракові клітини) надходять і виходять, з'єднана з нижніми кінцівками, тоді як лімфатична система яєчка з'єднана із задньою частиною черевної порожнини (заочеревинний простір). Чрезкалиткова біопсія або орхіектомія потенційно залишає ракові клітини в калитці та створює два шляхи для поширення ракових клітин, тоді як при паховій орхіектомії існує лише заочеревинний шлях.[джерело?]

Аналізи крові також використовуються для виявлення та вимірювання пухлинних маркерів (зазвичай білків, присутніх у кровотоці), специфічних для раку яєчка. Альфа-фетопротеїн, хоріонічний гонадотропін людини («гормон вагітності») та ЛДГ-1 є типовими пухлинними маркерами, які використовуються для виявлення герміногенних пухлин яєчка.[джерело?]

Тест на вагітність може використовуватися для виявлення високого рівня хоріонічного гонадотропіну; однак першою ознакою раку яєчка зазвичай є безболісне ущільнення.[32] Слід зазначити, що лише близько 25% семіном мають підвищений рівень хоріонічного гонадотропіну, тому тест на вагітність не є достатньо чутливим для виявлення раку яєчка.[33]

Стресові переживання

Стресова подія, пов'язана з раком яєчка, впливає не лише на пацієнта, якому поставили діагноз, але й на того, хто доглядає за ним.[34] Психологічна модель стресу складається зі стресових переживань, з якими може зіткнутися пацієнт із раком яєчка після діагностики, і на які особам, які доглядають, варто звернути увагу.[34] Стресові переживання складаються з 4 основних категорій:

  • Пізні побічні ефекти
  • Страх перед рецидивом пухлини
  • Проблеми з фертильністю
  • Соціальні та професійні проблеми[34]

Ці побічні ефекти можуть вимагати фізичного та емоційного догляду, що, своєю чергою, може стати емоційним тягарем для особи, яка доглядає.[34]

Скринінг

Американська академія сімейних лікарів рекомендує не проводити скринінг чоловіків без симптомів на рак яєчка.[35]

Стадіювання

Після видалення яєчко фіксують у розчині Буена,[36][37] оскільки він краще зберігає деякі морфологічні деталі, такі як конформація ядра. Потім пухлину яєчка стадіює патологоанатом відповідно до класифікації злоякісних пухлин TNM, опублікованої в посібнику зі стадіювання раку AJCC. Рак яєчка класифікується як одна з трьох стадій (які мають підкласифікації). Розмір пухлини в яєчку не має значення для стадіювання.[38] Загалом рак яєчка стадіюється наступним чином:

  • Стадія I: рак залишається локалізованим у яєчку.
  • Стадія II: рак вражає яєчко та метастазує в заочеревинні та/або парааортальні лімфатичні вузли (лімфатичні вузли нижче діафрагми).
  • Стадія III: рак вражає яєчко та метастазує за межі заочеревинних і парааортальних лімфатичних вузлів. Стадія III додатково поділяється на невелику стадію III та об'ємну стадію III.[39]

Додаткову інформацію про детальну систему стадіювання можна знайти на веб-сайті Американського онкологічного товариства.[40]

Класифікація

Відносна частота пухлин яєчка[41]

Хоча рак яєчка може походити з будь-якого типу клітин, присутніх у яєчках, понад 95% випадків раку яєчка — це герміногенні пухлини. Більшість з решти 5% — це пухлини зі строми статевого канатика, що походять із клітин Лейдіга або клітин Сертолі. Правильний діагноз необхідний для забезпечення найефективнішого та найвідповіднішого лікування. До певної міри це можна зробити за допомогою аналізів крові на пухлинні маркери, але остаточний діагноз вимагає дослідження гістології зразка патологоанатомом. Пухлини яєчка найкраще класифікувати за допомогою радикальної пахової орхіектомії, яка дозволяє провести гістологічну оцінку всього яєчка та забезпечує місцевий контроль пухлини.[42]

Більшість патологоанатомів використовують систему класифікації пухлин яєчка Всесвітньої організації охорони здоров'я:[43]

  • Герміногенні пухлини, що походять із герміногенної неоплазії in situ
    • **Неінвазивна герміногенна неоплазія**
      • Герміногенна неоплазія in situ[44]
      • Специфічні форми внутрішньоканальцевої герміногенної неоплазії
      • Гонадобластома
    • Пухлини родини герміном
      • Семінома
    • Несеміномні герміногенні пухлини
      • Ембріональний рак
      • Пухлина жовткового мішка, постпубертатний тип
      • Хоріокарцинома
      • Трофобластична пухлина плацентарної ділянки
      • Епітеліоїдна трофобластична пухлина
      • Тератома, постпубертатний тип
      • Тератома із злоякісністю соматичного типу
    • Змішані герміногенні пухлини яєчка
      • Змішані герміногенні пухлини
        • Поліембріома
        • Дифузна ембріома
    • Герміногенні пухлини невідомого типу
      • Регресовані герміногенні пухлини
  • Герміногенні пухлини, не пов'язані з герміногенною неоплазією in situ
    • Сперматоцитарна пухлина
    • Тератома, препубертатний тип
    • Пухлина жовткового мішка, препубертатний тип
    • Нейроендокринна пухлина яєчка, препубертатний тип
    • Змішана тератома та пухлина жовткового мішка, препубертатний тип
  • Пухлини зі строми статевого канатика яєчка
    • Пухлина з клітин Лейдіга
      • Пухлина з клітин Лейдіга
    • Пухлина з клітин Сертолі
      • Пухлина з клітин Сертолі
      • Великоклітинна кальцифікуюча пухлина з клітин Сертолі
    • Пухлина з гранульозних клітин
      • Доросла пухлина з гранульозних клітин
      • Ювенільна пухлина з гранульозних клітин
    • Родина пухлин фіброми-текоми
    • Змішані та інші пухлини зі строми статевого канатика
      • Змішана пухлина зі строми статевого канатика
      • Стромальна пухлина з перснеподібними клітинами
      • Міоїдна гонадна стромальна пухлина
      • Пухлина зі строми статевого канатика, не класифікована
  • Вторинні пухлини яєчка

Лікування

Три основних види лікування — це хірургія, променева терапія та хіміотерапія.[45]

Хірургічні втручання проводять урологи; променеву терапію призначають радіаційні онкологи; хіміотерапію проводять медичні онкологи. У більшості пацієнтів із раком яєчка захворювання легко виліковується з мінімальними довгостроковими наслідками. Хоча успіх лікування залежить від стадії, середня виживаність через п'ять років становить близько 95%, а випадки раку стадії I, за умови правильного спостереження, мають практично 100% виживаність.[46]

Видалення яєчка

Початковим лікуванням раку яєчка є хірургічне видалення ураженого яєчка (орхіектомія). Хоча в деяких випадках можливе видалення пухлин раку яєчка з яєчка зі збереженням його функціональності, це робиться рідко, оскільки уражене яєчко зазвичай містить ракові клітини, поширені по всьому яєчку. Таким чином, видалення лише пухлини без додаткового лікування значно підвищує ризик утворення іншої пухлини в цьому яєчку.[джерело?]

Оскільки для підтримки фертильності, вироблення гормонів та інших чоловічих функцій зазвичай достатньо одного яєчка, уражене яєчко майже завжди повністю видаляють під час процедури, яка називається пахова орхіектомія. (Яєчко рідко видаляють через калитку; розріз роблять нижче лінії пояса в паховій ділянці.) У Великій Британії цю процедуру називають радикальною орхіектомією.[47]

Заочеревинна лімфаденектомія

У випадку несеміном, які виглядають як стадія I, може бути проведена операція на заочеревинних/парааортальних лімфатичних вузлах (окремою операцією) для точного визначення, чи є рак на стадії I або стадії II, а також для зниження ризику того, що злоякісні клітини раку яєчка могли метастазувати в лімфатичні вузли в нижній частині живота. Ця операція називається заочеревинна лімфаденектомія (RPLND). Однак цей підхід, хоча й є стандартним у багатьох місцях, особливо в США, виходить з ужитку через високу вартість і необхідність високого рівня кваліфікації для успішного проведення операції. Перед процедурою часто проводять банкінг сперми (як і перед хіміотерапією), оскільки існує ризик, що RPLND може пошкодити нерви, відповідальні за еякуляцію, що призведе до внутрішньої еякуляції в сечовий міхур замість зовнішньої.[48]

Багато пацієнтів натомість обирають спостереження, коли подальші операції не проводяться, якщо аналізи не показують, що рак повернувся. Такий підхід забезпечує високий рівень одужання завдяки зростаючій точності методів спостереження.

Ад'ювантне лікування

Оскільки рак яєчка може поширюватися, пацієнтам зазвичай пропонують ад'ювантне лікування — у вигляді хіміотерапії або променевої терапії — для знищення будь-яких ракових клітин, які можуть існувати за межами ураженого яєчка. Тип ад'ювантної терапії значною мірою залежить від гістології пухлини (тобто розміру та форми її клітин під мікроскопом) і стадії прогресування на момент операції (тобто наскільки далеко клітини «вийшли» з яєчка, вторглися в навколишні тканини або поширилися на інші частини тіла). Якщо рак не є особливо запущеним, пацієнтам можуть запропонувати ретельне спостереження за допомогою періодичних комп'ютерних томографій і аналізів крові замість ад'ювантного лікування.[49]

До 1970 року показники виживаності при раку яєчка були низькими. Після впровадження ад'ювантної хіміотерапії, переважно препаратів на основі платини, таких як цисплатин і карбоплатин, прогноз значно покращився. Хоча в США щорічно реєструється від 7000 до 8000 нових випадків раку яєчка, лише 400 чоловіків, як очікується, помруть від цього захворювання.

У Великій Британії спостерігається аналогічна тенденція: з покращенням лікування показники виживаності швидко зросли до рівня одужання понад 95%.[50]

Променева терапія

Променева терапія може використовуватися для лікування семіном стадії II або як профілактична терапія у випадку семіном стадії I, щоб мінімізувати ймовірність існування та поширення крихітних, невидимих пухлин (у пахових і парааортальних лімфатичних вузлах). Променева терапія неефективна проти несеміном і тому ніколи не використовується як основна терапія.[51]

Хіміотерапія

Несемінома

Хіміотерапія є стандартним лікуванням несеміноми, коли рак поширився на інші частини тіла (тобто стадія 2B або 3). Стандартним протоколом хіміотерапії є три, а іноді чотири курси блеоміцин-етопозид-цисплатин (BEP). BEP як лінію першої лінії вперше було описано професором Майклом Пекхемом у 1983 році.[52] Ключове дослідження, опубліковане в 1987 році, яке затвердило BEP як оптимальне лікування, провів доктор Лоуренс Айнхорн в Університеті Індіани.[53] Альтернативним, однаково ефективним лікуванням є використання чотирьох циклів етопозид-цисплатин (EP).[54]

Після хіміотерапії також може проводитися операція на лімфатичних вузлах для видалення залишених пухлинних мас (стадія 2B або вища), особливо у випадках великих несеміном.

Семінома

Як ад'ювантне лікування, використання хіміотерапії як альтернативи променевій терапії при лікуванні семіноми зростає, оскільки променева терапія, здається, має більш значні довгострокові побічні ефекти (наприклад, променева хвороба тазу, підвищений ризик вторинних злоякісних новоутворень тощо). Дві дози, а іноді й одна доза карбоплатину, які зазвичай вводять з інтервалом у три тижні, виявляються успішним ад'ювантним лікуванням із частотою рецидивів у тих же діапазонах, що й променева терапія. Концепцію карбоплатину як одноразової терапії розробив Тім Олівер, професор медичної онкології в Медичній школі Бартса та Лондона.[55] Однак дуже довгострокові дані про ефективність ад'ювантного карбоплатину в цьому випадку відсутні.[джерело?]

Оскільки семінома може рецидивувати через десятиліття після видалення первинної пухлини, пацієнти, які отримують ад'ювантну хіміотерапію, повинні залишатися пильними й не вважати, що вони вилікувані через 5 років після лікування.[56]

Прогноз

Лікування раку яєчка є однією з історій успіху сучасної медицини: стійка відповідь на лікування спостерігається більш ніж у 90% випадків незалежно від стадії.[57] У 2011 році повідомлялося про загальний рівень одужання понад 95%, а для метастатичного захворювання — 80%, що є найкращим показником серед усіх твердих пухлин; покращення виживаності в основному пояснюється ефективною хіміотерапією.[4] До 2013 року понад 96% з 2300 чоловіків, яким щороку діагностують це захворювання у Великій Британії, вважалися вилікуваними, що на третину більше, ніж у 1970-х роках; покращення значною мірою пов'язане з хіміотерапевтичним препаратом цисплатином.[58] У США, якщо захворювання лікується на локалізованій стадії, понад 99% пацієнтів виживають протягом 5 років.[3]

Спостереження

Для багатьох пацієнтів з раком стадії I ад'ювантна (профілактична) терапія після операції може не підходити, і пацієнти переходять на спостереження.[59] Форма такого спостереження, наприклад тип і частота обстежень і тривалість, залежать від типу раку (несемінома або семінома), але метою є уникнення непотрібного лікування для багатьох пацієнтів, які вилікувалися хірургічним шляхом, і забезпечення раннього виявлення та вилікування будь-яких рецидивів з метастазами (вторинними пухлинами). Такий підхід гарантує, що хіміотерапія та/або променева терапія призначаються лише тим пацієнтам, які цього потребують. Кількість пацієнтів, які зрештою виліковуються, однакова як при спостереженні, так і при післяопераційному «ад'ювантному» лікуванні, але пацієнти повинні бути готові пройти тривалу серію візитів і тестів.[джерело?]

Як для несеміном, так і для семіном тести спостереження зазвичай включають фізичне обстеження, аналізи крові на пухлинні маркери, рентгенографію грудної клітки та комп'ютерну томографію. Однак вимоги до програми спостереження відрізняються залежно від типу захворювання, оскільки для пацієнтів із семіномою рецидиви можуть відбуватися пізніше, а аналізи крові менш ефективні для виявлення рецидиву.[джерело?]

Комп'ютерну томографію проводять на животі (а іноді й на тазі), а також на грудній клітці в деяких лікарнях. Рентгенографія грудної клітки все частіше використовується для легень, оскільки вона забезпечує достатню деталізацію в поєднанні з нижчим рівнем хибнопозитивних результатів і значно меншою дозою опромінення, ніж КТ.[60]

Частота проведення КТ під час спостереження повинна забезпечувати виявлення рецидивів на ранній стадії при мінімізації променевого навантаження.[61]

Для пацієнтів, які лікувалися від несеміноми стадії I, рандомізоване дослідження (TE08 Медичної ради з досліджень)[62] показало, що в поєднанні зі стандартними тестами спостереження, описаними вище, 2 КТ через 3 і 12 місяців були такими ж ефективними, як і 5 протягом 2 років для виявлення рецидиву на ранній стадії.

Для пацієнтів із семіномою стадії I, які обирають спостереження замість ад'ювантної терапії, не проводилося рандомізованих досліджень для визначення оптимальної частоти сканувань і візитів, тому графіки значно відрізняються в усьому світі та в окремих країнах. У Великій Британії триває клінічне дослідження під назвою TRISST.[63][64] Воно оцінює, як часто слід проводити сканування та чи можна використовувати магнітно-резонансну томографію замість КТ. МРТ досліджується, оскільки вона не піддає пацієнта опроміненню, і тому, якщо буде показано, що вона так само ефективна для виявлення рецидивів, вона може бути кращою за КТ.[джерело?]

Для більш запущених стадій раку яєчка та для випадків, коли проводилася променева або хіміотерапія, обсяг спостереження (тестів) після лікування залежить від обставин, але зазвичай його слід проводити протягом п'яти років у неускладнених випадках і довше у випадках із вищим ризиком рецидиву.

Фертильність

Чоловік з одним яєчком, що залишилося, може залишатися фертильним. Однак банкінг сперми може бути доцільним для чоловіків, які все ще планують мати дітей, оскільки фертильність може бути негативно вплинута хіміотерапією та/або променевою терапією. Чоловік, який втратив обидва яєчка, буде безплідним після процедури, хоча він може вирішити заморозити життєздатні, вільні від раку сперматозоїди перед процедурою.

Психологічні фактори раку яєчка

Хоча рак яєчка має низький рівень смертності та кращі прогностичні результати, психологічні фактори все ще впливають на онкологічних пацієнтів, які борються з діагнозом.[65] Це означає, що відсутність яєчок може впливати на сприйняття маскулінності, сексуальної ідентичності та образу тіла.[66] Кастрація або часткове видалення пов'язані з фантазіями, переконаннями, міфами та культурними нормами навколо яєчок, що може призвести до серйозної психологічної травми та наслідків для особистості.[66] Отже, переживання щодо сексуальних і репродуктивних можливостей можуть викликати почуття розпачу, неадекватності та емоційного потрясіння.[66] Факторами, пов'язаними зі зниженням психологічних результатів, є ранній дорослий вік, статус партнерства, статус зайнятості, сексуальна дисфункція, зниження маскулінності та адаптивні механізми.[65]

Маскулінність і сексуальна ідентичність

Біологічні уявлення про маскулінність стверджують, що людське тіло підтверджує їхню стать, тому зміни або пошкодження нашої репродуктивної системи можуть впливати на те, як чоловіки почуваються щодо своєї мужності.[67] Оскільки яєчка здавна вважалися символами сили, мужності та маскулінності, хірургічне видалення може змінити те, як чоловіки з раком яєчка сприймають себе і що означає бути чоловіком.[67]

Соціальна стигма, пов'язана з маскулінністю та сексуальною ідентичністю

Чоловіки віком 18–24 років стикаються з унікальними гендерними соціальними факторами, які пов'язані з погіршенням результатів психічного здоров'я.[67] Ці соціальні фактори включають обмежений доступ до медичних послуг і залучення, стигму, пов'язану з маскулінністю, та культурні очікування.[67] Неодружені або безробітні чоловіки мають вищий ризик гірших психологічних результатів, що корелюють із порушенням сексуальних функцій і маскулінності.[65] Іншим фактором, пов'язаним із негативними наслідками маскулінності, є відсутність дітей через неможливість відповідати традиційним очікуванням бути захисником або годувальником.[67] Чоловіки, які відчували, що втрата яєчка зробила їх менш маскулінними, також відчували негативні психологічні наслідки.[67]

Нові дослідження показують, що ті, хто вижив після раку яєчка з низьким рівнем тестостерону, почуваються менш маскулінними, ніж ті, у кого нормальний рівень тестостерону.[68] Ці проблеми важливі для підлітків чоловічої статі, які проходять через статеве дозрівання або нещодавно пережили фізичні зміни, що можуть формувати їхнє розуміння сексуальної ідентичності.[68] Наприклад, гінекомастія, коли у чоловіків під час статевого дозрівання збільшуються груди, є поширеним і нормальним явищем.[68] Однак лише до 11% пацієнтів із діагнозом раку яєчка мають гінекомастію при першому зверненні до лікаря, і близько 4% чоловіків, обстежених на гінекомастію, виявляють рак яєчка.[68] Після раку яєчка деякі чоловіки почуваються менш маскулінними, але те, наскільки рак впливає на маскулінність, варіюється від людини до людини.[67]

Образ тіла

Нові дослідження показують, що 16% тих, хто вижив, мають серйозні занепокоєння щодо свого зовнішнього вигляду після видалення яєчка.[69] Ці ті, хто вижив, переживають через незручність і тривогу через відсутність яєчок і почуваються інакшими, ніж інші люди.[69] Хоча 52% тих, хто вижив, відчували, що їхнє тіло сильно змінилося через рак і лікування, 88% подружжя не вважали своїх партнерів менш привабливими.[69]

Те, як ті, хто вижив, сприймають своє тіло, є головним фактором у вирішенні питання про тестикулярний протез.[69] Багато підлітків повідомили про помітні покращення образу тіла та впевненості в собі через рік після отримання імплантату.[69] Вони також повідомили про більший комфорт під час сексуальних активностей.[69]

Тривога та депресія

Після видалення яєчок через орхіектомію ті, хто вижив після раку яєчка, можуть відчувати тривалі почуття смутку або сорому.[66] Дослідження показали, що ці емоції більш поширені серед молодших і неодружених чоловіків порівняно зі старшими та тими, хто має партнера.[66] Найпоширенішою психологічною проблемою, з якою стикаються чоловіки з діагнозом раку яєчка, є тривога.[65] Нові дослідження показали, що не було прямого порівняння між людьми, яким діагностували рак яєчка, та загальною популяцією.[65] Дослідження показують, що тривога частіше зустрічається серед тих, хто вижив після раку яєчка, порівняно із загальною популяцією, вражаючи приблизно 1 з 5 тих, хто вижив.[65][68] Депресія, схоже, не обтяжує пацієнтів із раком яєчка так сильно, як тривога.[65]

Страх перед рецидивом

Приблизно кожен третій із тих, хто вижив після раку яєчка, відчуває значний страх перед поверненням раку, і цей страх вважається найбільш турботливою проблемою для них.[68] Неодружені чоловіки повідомили, що відчували менший страх перед рецидивом раку, ніж чоловіки, які перебували у стосунках.[65] Ті, хто вижив і мають страх перед рецидивом, частіше мають:

  • Нав'язливі думки
  • Депресію
  • Стрес
  • Гірше фізичне самопочуття[68]

Діагноз раку яєчка часто руйнує у багатьох чоловіків відчуття невразливості та породжує несподівані питання про життя та його сенс.[68] Вони відчувають себе на межі нової ідентичності.[68] Це включає відчуття відірваності від тих, хто не пережив подібного інтенсивного досвіду, питання про сенс існування та більшу усвідомленість крихкості життя та неминучості смерті.[68] Нові дослідження свідчать, що деякі ті, хто вижив після раку яєчка, вважають, що їхній рак був спровокований їхньою чутливістю до стресу.[68] Це може пояснювати, чому деякі ті, хто вижив, мають страх перед рецидивом більше ніж через 10 років після лікування, хоча фактичний ризик рецидиву становить близько 1%.[68]

Біологічні та психологічні фактори сексуальної дисфункції

Сексуальна дисфункція може проявлятися як симптом у людей з діагнозом раку яєчка.[66] Сексуальна дисфункція може виникати через біологічні фактори, психологічні фактори або їх поєднання.[66] Труднощі з фізіологічними аспектами, такими як досягнення ерекції та еякуляція, корелюють із тяжкістю захворювання та методами лікування, що застосовувалися, такими як хірургія, променева терапія або хіміотерапія.[66] Навпаки, психологічні аспекти, такі як лібідо та задоволення, залишаються незалежними від типу отриманого лікування.[66] Проте підходи до лікування раку яєчка можуть викликати фізіологічні зміни, одночасно викликаючи емоційні реакції.[66] Таким чином, зниження сексуальної функції (наприклад, зниження лібідо або пригнічення) може бути результатом фізичних факторів, пов'язаних із лікуванням, таких як втома, загальний дискомфорт, випадіння волосся та значні коливання ваги, а також емоційних факторів, включаючи занепокоєння щодо сексуальної продуктивності, страх втрати контролю та невизначеність щодо майбутнього.[66]

Посттравматичне зростання після раку яєчка

Не кожен, хто вижив після раку яєчка, має негативні наслідки депресії, і деякі можуть навіть отримати позитивні результати від свого досвіду.[68] Це означає, що при розгляді результатів у всіх тих, хто вижив після раку яєчка, позитивні та негативні наслідки можуть врівноважувати один одного.[68] Багато тих, хто вижив після раку, як молоді, так і старші дорослі, повідомляли про переваги та особистісне зростання в місяці та навіть роки після встановлення діагнозу.[68] Крім того, дослідники виявили, що хоча шлях раку яєчка спочатку приносить фізичні та емоційні виклики, він також призводить до того, що багато тих, хто вижив, розвивають нову вдячність за життя.[68] Окрім покращення психологічного настрою, переживання раку яєчка також може мотивувати чоловіків до більш здорових звичок, таких як:

  • Більше фізичної активності
  • Зменшення або припинення куріння[68]

Ці позитивні зміни у способі життя можуть сприяти кращому психологічному самопочуттю, що може компенсувати будь-які початкові труднощі.[68]

Епідеміологія

У світі рак яєчка спричинив 8 300 смертей у 2013 році, порівняно з 7 000 смертей у 1990 році.[12] Рак яєчка має найвищу поширеність у США та Європі та є рідкісним в Азії та Африці.[70] Світова захворюваність подвоїлася з 1960-х років,[71] з найвищими показниками поширеності в Скандинавії, Німеччині та Новій Зеландії.[джерело?]

Хоча рак яєчка найчастіше зустрічається у чоловіків віком 20-40 років, він має три піки: від народження до чотирьох років як тератоми та пухлини жовткового мішка, 25-40 років як постпубертатні семіноми та несеміноми, та від 60 років як сперматоцитарні пухлини.[72]

Герміногенні пухлини яєчка є найпоширенішим раком у молодих чоловіків віком від 15 до 35 років.[73]

Сполучені Штати

У Сполучених Штатах щороку діагностується близько 9 810 випадків.[3] Ризик раку яєчка у білих чоловіків приблизно в 4–5 разів вищий, ніж у чорних чоловіків, і більш ніж утричі вищий, ніж у американців азійського походження.[70] Ризик раку яєчка у латиноамериканців і американських індіанців знаходиться між ризиком білих і азійських чоловіків.[70] Причина цих відмінностей невідома.[70]

Велика Британія

У Великій Британії щороку діагностується приблизно 2 000 випадків.[74] Протягом життя ризик становить приблизно 1 на 200 (0,5%).[75] Це 16-й за поширеністю рак у чоловіків. На нього припадає менше 1% смертей від раку у чоловіків (близько 60 чоловіків померли у 2012 році).[76]

Інші тварини

Пухлини яєчка також зустрічаються в інших тварин. У коней вони включають пухлини з інтерстиціальних клітин і тератоми. Як правило, перші зустрічаються у старших жеребців (уражені жеребці можуть ставати надзвичайно агресивними, що свідчить про надмірне вироблення андрогену), а другі — у молодих коней і мають великі розміри.[77]

Див. також

  • Чоловіче здоров'я

Примітки

  1. ↑ а б Ferri, Fred F. (2017). Ferri's Clinical Advisor 2018 E-Book: 5 Books in 1 (англ.). Elsevier Health Sciences. с. 1253. ISBN 9780323529570.
  2. ↑ а б в г д е ж и к Testicular Cancer Treatment. National Cancer Institute (англ.). 7 липня 2016.
  3. ↑ а б в г д е ж Cancer of the Testis - Cancer Stat Facts :3. SEER (англ.). Процитовано 16 травня 2026.
  4. ↑ а б в г Feldman DR; Bosl GJ; Sheinfeld J; Motzer RJ (13 лютого 2008). Medical treatment of advanced testicular cancer. JAMA. 299 (6): 672—684. doi:10.1001/jama.299.6.672. PMID 18270356.
  5. ↑ а б в г Testicular Cancer Treatment. National Cancer Institute (англ.). 26 січня 2017. Процитовано 19 грудня 2017.
  6. ↑ а б в г д е ж и к л м н NDF-RT
  7. ↑ Inxight: Drugs Database
  8. ↑ Inxight: Drugs Database
  9. ↑ а б Vos T та ін. (8 жовтня 2016). Global, regional, and national incidence, prevalence, and years lived with disability for 310 diseases and injuries, 1990-2015: a systematic analysis for the Global Burden of Disease Study 2015. Lancet. 388 (10053): 1545—1602. doi:10.1016/S0140-6736(16)31678-6. PMC 5055577. PMID 27733282.
  10. ↑ а б Wang H та ін. (8 жовтня 2016). Global, regional, and national life expectancy, all-cause mortality, and cause-specific mortality for 249 causes of death, 1980-2015: a systematic analysis for the Global Burden of Disease Study 2015. Lancet. 388 (10053): 1459—1544. doi:10.1016/s0140-6736(16)31012-1. PMC 5388903. PMID 27733281.
  11. ↑ Enhorn, Lawrence H. (2020). 190. Testicular cancer. У Goldman, Lee; Schafer, Andrew I. (ред.). Goldman-Cecil Medicine (англ.). Т. 1 (вид. 26th). Philadelphia: Elsevier. с. 1335—1337. ISBN 978-0-323-55087-1.
  12. ↑ а б GBD 2013 Mortality and Causes of Death Collaborators | Global, regional, and national age-sex specific all-cause and cause-specific mortality for 240 causes of death, 1990-2013: a systematic analysis for the Global Burden of Disease Study 2013. Lancet. 385 (9963): 117—171. 17 грудня 2014. doi:10.1016/S0140-6736(14)61682-2. PMC 4340604. PMID 25530442.
  13. ↑ Testicular cancer incidence statistics. Cancer Research UK (англ.). 15 травня 2015. Процитовано 19 грудня 2017.
  14. ↑ Hayes-Lattin, Brandon; Nichols, Craig R. (Жовтень 2009). Testicular Cancer: A Prototypic Tumor of Young Adults. Seminars in Oncology. 36 (5): 432—438. doi:10.1053/j.seminoncol.2009.07.006. PMC 2796329. PMID 19835738.
  15. ↑ Testicular Cancer: Screening. uspreventiveservicestaskforce.org. U.S. Preventive Services Task Force. Квітень 2011. Процитовано 3 серпня 2020.
  16. ↑ Can testicular cancer be found early?. Testicular Cancer: Early Detection, Diagnosis, and Staging. American Cancer Society. 19 січня 2011. Архів оригіналу за 21 листопада 2011. Процитовано 4 грудня 2011.
  17. ↑ Testicular Self-Examination (TSE). American Urological Association. Архів оригіналу за 17 вересня 2014. Процитовано 13 лютого 2013.
  18. ↑ а б в г д Motzer, Robert J.; Bosl, George J. (2005). 82. Testicular Cancer. У Kasper, Dennis L.; Jameson, J. Larry (ред.). Harrison's Principles of Internal Medicine (вид. 16th). McGraw-Hill. с. 550–553. ISBN 978-0-07-139140-5.
  19. ↑ а б в г д е ж и Shaw, Joel (15 лютого 2008). Diagnosis and Treatment of Testicular Cancer. American Family Physician. 77 (4): 469—474. ISSN 1532-0650. PMID 18326165. Процитовано 5 серпня 2010.
  20. ↑ Skakkebaek, N. E.; Rajpert-De Meyts, E.; Main, K. M. (Травень 2001). Testicular dysgenesis syndrome: an increasingly common developmental disorder with environmental aspects. Human Reproduction (Oxford, England). 16 (5): 972—978. doi:10.1093/humrep/16.5.972. ISSN 0268-1161. PMID 11331648.
  21. ↑ Forman, D; M C Pike; G Davey; S Dawson; K Baker; C E D Chilvers; R T D Oliver; C A C Coupland (28 травня 1994). Aetiology of testicular cancer: association with congenital abnormalities, age at puberty, infertility, and exercise. United Kingdom Testicular Cancer Study Group. BMJ. 308 (6941): 1393—9. doi:10.1136/bmj.308.6941.1393. PMC 2540340. PMID 7912596.
  22. ↑ Swerdlow, AJ; Huttly SR; Smith PG. (Січень 1987). Testicular cancer and antecedent diseases. Br. J. Cancer. 55 (1): 97—103. doi:10.1038/bjc.1987.20. PMC 2001571. PMID 2880604.
  23. ↑ Daling, Janet; Swartz, Stephen (15 березня 2009). Marijuana Use Linked To Increased Risk Of Testicular Cancer. Cancer. 115 (6): 1215—23. doi:10.1002/cncr.24159. PMC 2759698. PMID 19204904.
  24. ↑ Testicular Cancer Risk Linked To Marijuana Smoking Medical News Today 2 September 2009.
  25. ↑ Cannabis linked to testicular cancer . The Independent 2 September 2009.
  26. ↑ Smoking Marijuana Tied to Testicular Cancer Web MD 9 October 2012.
  27. ↑ Callaghan, Russell C.; Allebeck, Peter; Akre, Olof; McGlynn, Katherine A.; Sidorchuk, Anna (Листопад 2017). Cannabis Use and Incidence of Testicular Cancer: A 42-Year Follow-up of Swedish Men between 1970 and 2011. Cancer Epidemiology, Biomarkers & Prevention. 26 (11): 1644—1652. doi:10.1158/1055-9965.EPI-17-0428. ISSN 1538-7755. PMC 5812006. PMID 29093004.
  28. ↑ Atkin NB, Baker MC (Грудень 1982). Specific chromosome change, i(12p), in testicular tumours?. Lancet. 2 (8311): 1349. doi:10.1016/s0140-6736(82)91557-4. PMID 6128640. S2CID 188534.
  29. ↑ Testicular Cancer - Symptoms and Signs. Cancer.Net (англ.). 25 червня 2012. Процитовано 26 червня 2023.
  30. ↑ Testicular Cancer - Symptoms, Causes, Treatment | NORD. rarediseases.org. Процитовано 26 червня 2023.
  31. ↑ How is testicular cancer diagnosed.
  32. ↑ ABC News. Pregnancy Test, Used by a Man as Joke, Reveals Testicular Cancer - ABC News. ABC News.
  33. ↑ Serum tumor markers in testicular germ cell tumors.
  34. ↑ а б в г UroToday - The Global Online Community of Urologists. www.urotoday.com. Процитовано 19 квітня 2024.
  35. ↑ American Academy of Family Physicians | Choosing Wisely. www.choosingwisely.org. 24 лютого 2015. Процитовано 14 серпня 2018.
  36. ↑ Bonin, S; Petrera, F; Rosai, J; Stanta, G (29 вересня 2011). DNA and RNA obtained from Bouin's fixed tissues. Journal of Clinical Pathology. 58 (3): 313—6. doi:10.1136/jcp.2004.016477. PMC 1770606. PMID 15735167.
  37. ↑ Wollina, U.; Schreiber, G.; Zollmann, C.; Hipler, C.; Günther, E. (1989). Lectin-binding sites in normal human testis. Andrologia. 21 (2): 127—130. doi:10.1111/j.1439-0272.1989.tb02380.x. PMID 2469362. S2CID 83758571.
  38. ↑ Archived copy (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 11 жовтня 2006. Процитовано 16 листопада 2006. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  39. ↑ Testicular Cancer Resource Center's Staging Page. Процитовано 13 грудня 2007.
  40. ↑ How is testicular cancer staged?. cancer.org. American Cancer Society. 19 січня 2011. Архів оригіналу за 6 жовтня 2011. Процитовано 12 липня 2011.
  41. ↑ Gill MS, Shah SH, Soomro IN, Kayani N, Hasan SH (2000). Morphological pattern of testicular tumors. J Pak Med Assoc. 50 (4): 110—3. PMID 10851829.
  42. ↑ Koschel, Samantha G.; Wong, Lih-Ming (9 грудня 2020). Radical inguinal orchidectomy: the gold standard for initial management of testicular cancer. Translational Andrology and Urology. 9 (6): 3094—3102. doi:10.21037/tau.2019.12.20. ISSN 2223-4691. PMC 7807348. PMID 33457282.
  43. ↑ Moch, Holger; Amin, Mahul B.; Berney, Daniel M.; Compérat, Eva M.; Gill, Anthony J.; Hartmann, Arndt; Menon, Santosh; Raspollini, Maria R.; Rubin, Mark A.; Srigley, John R.; Hoon Tan, Puay; Tickoo, Satish K.; Tsuzuki, Toyonori; Turajlic, Samra; Cree, Ian (1 листопада 2022). The 2022 World Health Organization Classification of Tumours of the Urinary System and Male Genital Organs—Part A: Renal, Penile, and Testicular Tumours. European Urology (англ.). 82 (5): 458—468. doi:10.1016/j.eururo.2022.06.016. ISSN 0302-2838. PMID 35853783. S2CID 250630557.
  44. ↑ Williamson, Sean R; Delahunt, Brett; Magi-Galluzzi, Cristina; Algaba, Ferran; Egevad, Lars; Ulbright, Thomas M; Tickoo, Satish K; Srigley, John R; Epstein, Jonathan I; Berney, Daniel M (Лютий 2017). The World Health Organization 2016 classification of testicular germ cell tumours: a review and update from the International Society of Urological Pathology Testis Consultation Panel. Histopathology (англ.). 70 (3): 335—346. doi:10.1111/his.13102. PMID 27747907.
  45. ↑ Testicular Cancer Treatment (PDQ). National Cancer Institute. 15 січня 2009. Процитовано 13 лютого 2009.
  46. ↑ Testicular Cancer Survival Rates. www.cancer.org. Процитовано 18 січня 2018.
  47. ↑ Removing a testicle (orchidectomy) for testicular cancer. www.cancerresearchuk.org (англ.). Процитовано 4 липня 2023.
  48. ↑ Williams, Daniel H. (Лютий 2010). Sperm banking and the cancer patient. Therapeutic Advances in Urology. 2 (1): 19—34. doi:10.1177/1756287210368279. PMC 3126065. PMID 21789080.
  49. ↑ Al-Salem, Ahmed H. (2016). An Illustrated Guide to Pediatric Urology. Springer. с. 585. doi:10.1007/978-3-319-44182-5. ISBN 9783319441825. Процитовано 27 липня 2023.
  50. ↑ Testicular Cancer survival statistics. cancerresearchuk.org. Cancer Research UK. 9 жовтня 2009. Архів оригіналу за 24 грудня 2011. Процитовано 4 грудня 2011. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  51. ↑ Francolini, Giulio; Trodella, Luca Eolo; Marvaso, Giulia; Matrone, Fabio; Nicosia, Luca; Timon, Giorgia; Ognibene, Lucia; Vinciguerra, Annamaria; Franzese, Ciro; Borghetti, Paolo; Arcangeli, Stefano (Жовтень 2021). Radiotherapy role in non-seminomatous germ cell tumors, radiobiological and technical issues of an unexplored scenario. International Journal of Clinical Oncology. 26 (10): 1777—1783. doi:10.1007/s10147-021-01989-7. PMID 34273014. S2CID 235966834.
  52. ↑ Peckham, MJ; Barrett, A; Liew, KH; Horwich, A; Robinson, B; Dobbs, HJ; McElwain, TJ; Hendry, WF (1983). The treatment of metastatic germ-cell testicular tumours with bleomycin, etoposide and cisplatin (BEP). British Journal of Cancer. 47 (5): 613—619. doi:10.1038/bjc.1983.99. PMC 2011384. PMID 6189504.
  53. ↑ Chemotherapy - BEP and EP. Архів оригіналу за 26 лютого 2014. Процитовано 16 лютого 2009.
  54. ↑ Reyhanoglu, Gizem; Tadi, Prasanna (11 липня 2022). Etoposide (англ.). StatPearls Publishing. PMID 32491787.
  55. ↑ MRC trial shows single dose of drug is as effective as two weeks' radiotherapy for testicular cancer. News and Publications. Medical Research Council. 22 липня 2005. Архів оригіналу за 24 липня 2009. Процитовано 4 грудня 2011.
  56. ↑ De Felice, Francesca; Musio, Daniela; Gravina, Giovanni Luca; Marampon, Francesco; Tombolini, Vincenzo (29 листопада 2016). Adjuvant radiation therapy in stage I seminoma: 20 years of oncologic results. Oncotarget. 7 (48): 80077—80082. doi:10.18632/oncotarget.11374. PMC 5346772. PMID 27556300.
  57. ↑ Huang, William C. (5 червня 2008). Book Review: Urological Oncology. The New England Journal of Medicine. 358 (23): 2527. doi:10.1056/NEJMbkrev59744. ISSN 1533-4406.
  58. ↑ Whipple, Tom (29 липня 2013). Male cancer is almost beaten after chance find. The Times. Архів оригіналу за 29 липня 2013. {{cite news}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  59. ↑ Krege, S.; Beyer, J.; Souchon, R.; Albers, P.; Albrecht, W.; Algaba, F.; Bamberg, Michael; Bodrogi, István; Bokemeyer, Carsten (2008). European consensus conference on diagnosis and treatment of germ cell cancer: a report of the second meeting of the European Germ Cell Cancer Consensus group (EGCCCG): part I. European Urology. 53 (3): 478—496. doi:10.1016/j.eururo.2007.12.024. PMID 18191324.
  60. ↑ Broder, Joshua (2011). Imaging the Chest. Diagnostic Imaging for the Emergency Physician. с. 185–296. doi:10.1016/B978-1-4160-6113-7.10005-5. ISBN 9781416061137.
  61. ↑ Safer Ways to Detect Testicular Cancer Recurrence - NCI. www.cancer.gov (англ.). 19 квітня 2022. Процитовано 2 серпня 2023.
  62. ↑ Rustin, G. J.; Mead, G. M.; Stenning, S. P.; Vasey, P. A.; Aass, N.; Huddart, R. A.; Sokal, M. P.; Joffe, J. K.; Harland, S. J.; Kirk, S. J. (2007). Randomized trial of two or five computed tomography scans in the surveillance of patients with stage I nonseminomatous germ cell tumors of the testis: Medical Research Council Trial TE08; ISRCTN56475197—the National Cancer Research Institute Testis Cancer Clinical Studies Group. Journal of Clinical Oncology. 25 (11): 1310—1315. doi:10.1200/JCO.2006.08.4889. PMID 17416851.
  63. ↑ A trial to find the best way of using scans to monitor men after treatment for seminoma testicular cancer (TRISST MRC TE24). CancerHelp UK. Cancer Research UK. Процитовано 4 грудня 2011.
  64. ↑ Would it be better to use MRI scans instead of CT scans to monitor men with early stage testicular cancer? And is it safe to use fewer CT scans than we do now?. Medical Research Council. Архів оригіналу за 4 січня 2012. Процитовано 4 грудня 2011. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  65. ↑ а б в г д е ж и Rincones, Orlando; Smith, Allan 'Ben'; Naher, Sayeda; Mercieca-Bebber, Rebecca; Stockler, Martin (Травень 2021). An Updated Systematic Review of Quantitative Studies Assessing Anxiety, Depression, Fear of Cancer Recurrence or Psychological Distress in Testicular Cancer Survivors. Cancer Management and Research (англ.). 13: 3803—3816. doi:10.2147/CMAR.S198039. ISSN 1179-1322. PMC 8123967. PMID 34007213.
  66. ↑ а б в г д е ж и к л м Schepisi, Giuseppe; De Padova, Silvia; De Lisi, Delia; Casadei, Chiara; Meggiolaro, Elena; Ruffilli, Federica; Rosti, Giovanni; Lolli, Cristian; Ravaglia, Giorgia; Conteduca, Vincenza; Farolfi, Alberto; Grassi, Luigi; De Giorgi, Ugo (25 лютого 2019). Psychosocial Issues in Long-Term Survivors of Testicular Cancer. Frontiers in Endocrinology. 10 113. doi:10.3389/fendo.2019.00113. ISSN 1664-2392. PMC 6397854. PMID 30858829.
  67. ↑ а б в г д е ж Dax, Victoria; Ftanou, Maria; Tran, Ben; Lewin, Jeremy; Wallace, Rebecca; Seidler, Zac; Wiley, Joshua F. (Вересень 2022). The impact of testicular cancer and its treatment on masculinity: A systematic review. Psycho-Oncology (англ.). 31 (9): 1459—1473. doi:10.1002/pon.5994. ISSN 1057-9249. PMC 9542153. PMID 35789023.
  68. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф Smith, Allan "Ben"; Rutherford, Claudia; Butow, Phyllis; Olver, Ian; Luckett, Tim; Grimison, Peter; Toner, Guy; Stockler, Martin; King, Madeleine (Квітень 2018). A systematic review of quantitative observational studies investigating psychological distress in testicular cancer survivors. Psycho-Oncology (англ.). 27 (4): 1129—1137. doi:10.1002/pon.4596. hdl:11343/283526. ISSN 1057-9249. PMID 29171109.
  69. ↑ а б в г д е Carpentier, Melissa Y.; Fortenberry, J. Dennis (Серпень 2010). Romantic and Sexual Relationships, Body Image, and Fertility in Adolescent and Young Adult Testicular Cancer Survivors: A Review of the Literature. Journal of Adolescent Health (англ.). 47 (2): 115—125. doi:10.1016/j.jadohealth.2010.04.005. PMC 2907366. PMID 20638003.
  70. ↑ а б в г Some facts about testicular cancer [Архівовано 2 November 2014 у Wayback Machine.], American Cancer Society.
  71. ↑ Van Hemelrijck, Mieke; Shanmugalingam, Thurkaa; Soultati, Aspasia; Chowdhury, Simon; Rudman, Sarah (Жовтень 2013). Global incidence and outcome of testicular cancer. Clinical Epidemiology. 5: 417—427. doi:10.2147/CLEP.S34430. PMC 3804606. PMID 24204171.
  72. ↑ Leendert H. J. Looijenga; J. Wolter Oosterhuis (Травень 1999). Pathogenesis of testicular germ cell tumours. Rev. Reprod. 4 (2): 90—100. doi:10.1530/ror.0.0040090. ISSN 1359-6004. PMID 10357096.
  73. ↑ Holmes L; Escalante C; Garrison O; Foldi BX; Ogungbade GO; Essien EJ; Ward D (Вересень 2008). Testicular cancer incidence trends in the United States (1975−2004): Plateau or shifting racial paradigm?. Public Health. 122 (9): 862—872. doi:10.1016/j.puhe.2007.10.010. PMC 2551560. PMID 18555499.
  74. ↑ CancerStats, 2007 UK incidence data [Архівовано 4 May 2011 у Wayback Machine.], Cancer Research UK.
  75. ↑ Testicular cancer incidence statistics. Cancer Research UK. 25 серпня 2011. Процитовано 10 жовтня 2013.
  76. ↑ Testicular cancer statistics. Cancer Research UK. 14 травня 2015.
  77. ↑ Jones TC, Hunt RD, King NW (1997). Veterinary pathology (вид. 6th). Wiley-Blackwell. с. 1210. ISBN 9780683044812.

Посилання

Класифікація
Зовнішні ресурси

Шаблон:Male genital neoplasia

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).