YaChudo

Раймісто

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

село Раймісто
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район Луцький район
Тер. громада Доросинівська сільська громада
Код КАТОТТГ UA07080090090055950 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Засноване 1597
Населення 235
Площа 0,048 км²
Поштовий індекс 45174
Телефонний код +380 +380 3368
Географічні дані
Географічні координати 51°0′5″ пн. ш. 24°58′15″ сх. д. / 51.00139° пн. ш. 24.97083° сх. д.
Водойми р. Стохід, р. Бистриця
Місцева влада
Карта
Раймісто. Карта розташування: Україна
Раймісто
Раймісто
Раймісто. Карта розташування: Волинська область
Раймісто
Раймісто
Мапа
Мапа

CMNS: Раймісто у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Раймі́сто — село в Україні, у Луцькому районі Волинської області. Входить до складу Доросинівської сільської громади. Населення становить ▼217 осіб.[1]

Село має давню історію, пов'язану з князівським родом Воронецьких, та свого часу мало статус містечка. У XX столітті Раймісто стало ареною запеклих боїв під час Першої світової війни, зокрема Брусиловського прориву.

Назва

Назва села є складною і походить від поєднання слів «рай» та «місто».[2] Історик Сергій Янішевський зазначає, що до 1963 року існували гіпотези про зв'язок Райміста з літописним містом Рай, княжою резиденцією XII–XIII століть, однак археологічних підтверджень цьому не знайдено.[3]

Місцева поетеса Юлія Омельчук передає народну етимологію назви у віршованій формі: «Христос як по землі ходив, то клаптик раю уділив. А як на небо відлітав, Раймісто — так його назвав. Дорослі знають і малі — то клаптик раю на землі».[4]

Географія

Село розташоване на правому березі річки Стохід.[3] Через село також протікає річка Бистриця, яка є правою притокою Стоходу.[5]

Історія

Археологічні знахідки

На території села та його околиць виявлено низку археологічних пам'яток. У 1967 році археолог Ірина Русанова відкрила ранньослов'янське поселення VI–VIII століть на правому березі Стоходу.[3][6]

Археологічні розвідки, проведені наприкінці 1980-х років Віталієм Коноплею, виявили:

  • За 2 км на південь від села в урочищі Ямне — двошарове поселення тшинецько-комарівської культури та давньоруського періоду XI–XII ст. площею 1 га.
  • За 1,5 км на північний схід в урочищі Шолобини — багатошарове поселення культур гребінцево-накольчастої кераміки, кулястих амфор, стжижовської, тшинецько-комарівської, ранньослов'янського часу та давньоруського періоду X–XII ст. площею 2 га.[3]

У складі Речі Посполитої

Перші згадки про населений пункт на місці сучасного села з'являються наприкінці XVI століття. У 1596 році згадується село Райволя як власність князя Матуша Войнича Воронецького.[3]

У березні 1597 року князь Матуш Воронецький скаржився в Луцькому гродському суді на напад шляхтича Яна Цимінського «на местечко наше прозываемое Райгород над рекою Стоходом, в котором ся тепер воля от нас на кгрунте нашом властном садит почала». Це свідчить, що осадження (заснування) містечка тільки розпочалося. Як новоосаджене містечко воно згадується також у 1606 і 1609 роках.[3]

Раймісто залишалося у власності роду Воронецьких. У 1629 році з частини Райміста князь Михайло Воронецький платив податки з 64 димів (господарств). У квітні та серпні 1638 року в містечку сталися великі пожежі, що знищили 19 та 16 будинків відповідно.[3]

Під час Національно-визвольної війни містечко зазнало значних руйнувань. У 1649 році воно вже згадується як село, а кількість димів у володіннях Воронецьких (Раймісто, Ясенівка, Тристень) скоротилася з 41 до 30 через «спустошення так през огонь, яко и през постинане людей, других поумеране». До 1655 року кількість димів у містечку зменшилася до 8.[3] Свій міський статус Раймісто остаточно втратило в середині XVII століття.[3]

Згідно з переписами єврейського населення, що входило до Кисилинського кагалу, в 1765 році в Раймісті проживало 5 євреїв, а в 1790 — 8.[3]

У складі Російської імперії

Після третього поділу Речі Посполитої Волинь увійшла до складу Російської імперії. На початку XIX століття Раймісто належало підчашому Петру Грималі, а згодом перейшло у власність майора Ксаверія Шанцебаха та його нащадків.[3]

У 1867 році, після скасування кріпацтва, було укладено угоду про викуп земельних ділянок селянами Райміста у поміщиці Евеліни Шанцебах.[3]

Наприкінці XIX століття в селі було 34 доми та 217 жителів, діяли дерев'яна церква та водяний млин.[7] Станом на 1906 рік село входило до Щуринської волості Луцького повіту Волинської губернії. У селі було 36 дворів та 255 мешканців.[8]

Перша світова війна

Влітку 1916 року село опинилося в епіцентрі боїв Брусиловського прориву на річці Стохід. 28 липня після тривалої артилерійської підготовки в наступ на Раймісто пішли частини російської імператорської гвардії, зокрема Преображенський лейб-гвардії полк.[9] Гвардійці потрапили під нищівний кулеметний вогонь і зазнали величезних втрат у болотяній місцевості.[10] Ці бої увійшли в історію як «Стохідська м’ясорубка», внаслідок якої елітні частини російської армії були фактично знищені.[10][9] Під час боїв згорів старовинний Хрестовоздвиженський храм.[3]

У складі Польської Республіки (1921—1939)

У міжвоєнний період село входило до складу ґміни Щурин Луцького повіту Волинського воєводства.[11] У 1927 році село стало місцем розкриття вбивства: сліди одного зі злочинців, який кульгав на праву ногу, привели поліцію з сусідньої Ясенівки до хати Тіта Яворського в Раймісті.[12]

У 1930-х роках урядом Польщі було реалізовано масштабний проєкт меліорації. У його рамках проводилося будівництво каналу Раймісто-Кіяж довжиною майже 20 км для осушення басейну річки Стохід.[13] У 1938 році в селі було завершено процес консолідації (сцалення) земель.[14]

Радянський період

Після входження Західної України до складу УРСР село було підпорядковане Вітонізькій сільській раді. В селі було створено колгосп ім. 50-річчя Жовтня.[15] Пізніше село входило до Немирської сільської ради.[16]

Відновлення незалежності України

На Всесоюзному референдумі 17 березня 1991 року щодо збереження СРСР мешканці села продемонстрували один із найвищих показників у районі: 84,8% проголосували «за» збереження оновленого Союзу.[17]

Російсько-українська війна

Під час повномасштабного російського вторгнення жителі села стали на захист України. Серед загиблих героїв:

  • Дмитро Мозговенко — загинув у жовтні 2023 року.[18]
  • Роман Дудик (27.04.1985 — 27.08.2025) — офіцер, помер у районі міста Павлоград на Дніпропетровщині. Похований у Раймісті 1 вересня 2025 року.[19][20]

Релігія

Здавна в селі існувала церква. У XVII–XVIII століттях Хрестовоздвиженська церква в Раймісті згадується як греко-католицька (уніатська) парафія.[3][21] У 1705 році під час візитації храм описували як «дуже слабкий, недоглянутий, дірявий».[3]

Після входження Волині до Російської імперії почався процес переведення парафії на православ'я, який зустрів опір місцевих жителів. У 1797 та 1799 роках вони виганяли православних священиків із храму.[3]

У 1800 році коштом поміщика Шанцебаха було збудовано нову дерев'яну церкву, також Хрестовоздвиженську.[3] У храмі зберігалася чудотворна ікона Божої Матері. За легендою, вона з'явилася на кленовому дереві на краю села, і зняти її змогла лише донька поміщика Гримали. На місці явлення спершу збудували каплицю, а потім і церкву. Ікона вважалася цілющою, біля неї залишали милиці зцілені каліки. У 1890 році ікону тимчасово перевозили до Луцька під час візиту царя Олександра ІІІ.[3] Стара дерев'яна церква згоріла під час боїв Першої світової війни у 1916 році.[3]

Сучасний Свято-Різдво-Богородичний храм було збудовано пізніше. 15 травня 2022 року релігійна громада села на загальних зборах (80 голосів «за») ухвалила рішення про вихід з підпорядкування УПЦ (МП) та приєднання до Православної церкви України.[22]

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 240 осіб, з яких 105 чоловіків та 135 жінок.[23]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 235 осіб.[24]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[25]

Мова Відсоток
українська 99,57 %
білоруська 0,43 %

Соціальна сфера

У селі діє фельдшерсько-акушерський пункт (ФАП).[26]

Інфраструктура

Через село проходить автобусний маршрут «Вітоніж — Луцьк».[27]

Відомі люди

  • Юлія Омельчук — місцева народна поетеса, авторка численних віршів на різноманітну тематику, які тримає в пам'яті і не записує.[4]

Галерея

  • Братська могила воїнів Першої світової війни
    Братська могила воїнів Першої світової війни
  • В'їзд в село Раймісто
    В'їзд в село Раймісто
  • Перехрестя в селі Раймісто
    Перехрестя в селі Раймісто
  • Вид на річку Стохід поблизу села Раймісто
    Вид на річку Стохід поблизу села Раймісто

Примітки

  1. ↑ Раймісто село, Луцький район, Волинська область. Postcode.in.ua (укр.). Процитовано 22 липня 2026.
  2. ↑ Кихтюк В. В. Історична топоніміка Волині: формування, джерела, зв’язок із розвитком суспільства. — Луцьк, 2010.
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х Янішевський С. Сторінками давньої історії сіл Немир, Раймісто, Вітоніж, Ясенівка. Від найдавніших часів до 1914 року. — 2021. — С. 45.
  4. ↑ а б Сільська поетеса з Волині тримає всі свої вірші в пам'яті. Волинські новини. 14 серпня 2023. Процитовано 22 вересня 2024.
  5. ↑ Wołyński Dziennik Wojewódzki. 1936, nr 8. 14 березня 1936. Процитовано 22 вересня 2024.
  6. ↑ Археологія та стародавня історія Рожищенського району. Замки, відпочинок, оздоровлення, зцілення в Галичині. Процитовано 22 вересня 2024.
  7. ↑ Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1986. — Т. 2. — С. 290.
  8. ↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
  9. ↑ а б Степан Войчик. «КОВЕЛЬСЬКА М’ЯСОРУБКА» (28 липня – 16 жовтня 1916 р.).
  10. ↑ а б Стохід: останній бій російської імператорської гвардії. Хроніки Любарта. 28 липня 2016. Процитовано 22 вересня 2024.
  11. ↑ RAJMIASTO. wolynskie.pl. Архів оригіналу за 3 лютого 2023. Процитовано 22 вересня 2024.
  12. ↑ Stojałowczyk, nr 13-14. 3 квітня 1927. с. 6. Процитовано 22 вересня 2024.
  13. ↑ Wołyński Dziennik Wojewódzki. 1935, nr 24 (PDF). 11 жовтня 1935. Процитовано 22 вересня 2024.
  14. ↑ Wołyński Dziennik Wojewódzki. 1938, nr 21 (PDF). 20 листопада 1938. Процитовано 22 вересня 2024.
  15. ↑ Вітоніж, Рожищенський район, Волинська область. Історія міст і сіл Української РСР. Процитовано 22 вересня 2024.
  16. ↑ Немирська сільська рада. rada.info. Процитовано 22 вересня 2024.
  17. ↑ Малиновський В.Я. Становлення і діяльність Народного Руху в Рожищенському районі. — Луцьк : Ініціал, 2016. — ISBN 978-966-7501-50-1.
  18. ↑ Жителів Доросинівської громади просять зустріти загиблого захисника Дмитра Мозговенка. rozhyshche.rayon.in.ua. 15 жовтня 2023. Процитовано 22 вересня 2024.
  19. ↑ Навіки 40: у селі Раймісто похоронили загиблого офіцера Романа Дудика. Волинська єпархія УПЦ. 1 вересня 2025. Процитовано 22 вересня 2024.
  20. ↑ У громаді триденна жалоба: на Дніпровщині помер захисник із Райміста Роман Дудик. rozhyshche.rayon.in.ua. 30 серпня 2025. Процитовано 22 вересня 2024.
  21. ↑ Минуле і сучасне Волині та Полісся: місто Рожище в історії України та Волині: матеріали LXXII Всеукр. наук. іст.-краєзнавч. конф. — Луцьк : ФОП Іванюк В. П, 2022.
  22. ↑ Релігійна громада Райміста вирішила приєднатися до Православної церкви України. rozhyshche.rayon.in.ua. 15 травня 2022. Процитовано 22 вересня 2024.
  23. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державна служба статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
  24. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державна служба статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
  25. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державна служба статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
  26. ↑ ФАП с. Раймісто. Місто UA. Процитовано 22 вересня 2024.
  27. ↑ Наказ про визнання перевізників-переможців у конкурсах на перевезення пасажирів (PDF). Волинська обласна державна адміністрація. 4 березня 2019. Процитовано 22 вересня 2024.

Джерела

  • Янішевський С. Сторінками давньої історії сіл Немир, Раймісто, Вітоніж, Ясенівка. Від найдавніших часів до 1914 року. — 2021. — С. 200.
  • Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1986. — Т. 2. — С. 290.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).