Російський футбольний союз

Російський футбольний союз

Заснована	19 січня 1912 (як ВФС) 8 лютого 1992 (як РФС)
Вступ в ФІФА	1912 (ВФС) 1992 (РФС)
Вступ в УЄФА	1954 (як частина СРСР)
Вебсайт	rfs.ru
Президент	Олександр Дюков

Російський футбольний союз (рос. Российский футбольный союз, РФС) — спортивна федерація, що здійснює управління футболом у Росії. Штаб-квартира розташована в Москві. РФС керує національними збірними Росії, зокрема головною національною збірною, регулює професійний та аматорський футбол, жіночий і юнацький футбол, футзал та пляжний футбол, а також підготовку тренерів і футбольних арбітрів.^[1]

Організаційна історія російської футбольної федерації бере початок від Всеросійського футбольного союзу, заснованого 1912 року. Сучасний РФС було створено 8 лютого 1992 року після розпаду СРСР; 3 липня того самого року його було поновлено у складі ФІФА.^[1] РФС є членом ФІФА та УЄФА. Президентом організації з 2019 року є Олександр Дюков, генеральним секретарем — Максим Митрофанов.^[2]

Після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну у лютому 2022 року ФІФА та УЄФА відсторонили всі російські збірні та клуби від участі у своїх змаганнях до подальшого повідомлення.^[3] Сам РФС при цьому не був виключений ані з ФІФА, ані з УЄФА і продовжує мати статус національної асоціації — члена обох організацій.^[2] Станом на сезон 2026/27 заборона на участь російських команд у турнірах УЄФА продовжує діяти.^[4]

Першим загальнодержавним керівним органом футболу на території тодішньої Російської імперії став Всеросійський футбольний союз (ВФС), заснований 6 (19) січня 1912 у Санкт-Петербурзі представниками футбольних ліг. До його складу на момент створення входили 52 футбольні організації.^[1]

30 червня 1912 року ВФС був прийнятий до ФІФА, що дало можливість сформувати збірну для участі у футбольному турнірі Олімпійських ігор 1912 року в Стокгольмі.^[5] Союз існував до революційних подій 1917 року та встиг провести два загальноросійські чемпіонати серед збірних міст: у 1912 році переміг Санкт-Петербург, а в 1913 році — Одеса.^[6]

Після утворення СРСР управління футболом здійснювали радянські спортивні органи. У 1934 році було створено Футбольну секцію СРСР, яка згодом була реорганізована у Федерацію футболу СРСР. У 1946 році радянську футбольну організацію прийняли до ФІФА, а 1954 року вона стала одним із членів УЄФА.^[1]

Федерація відповідала за збірні СРСР і всесоюзні змагання. За радянського періоду головна збірна СРСР стала олімпійським чемпіоном 1956 та 1988 років і виграла перший чемпіонат Європи 1960 року. Радянські клуби також виступали в європейських кубках; першою командою СРСР, яка виграла європейський клубний турнір, стало київське «Динамо», що здобуло Кубок володарів кубків 1974/75.^[5]

Після розпаду СРСР постало питання про створення окремого керівного органу російського футболу. На початку 1992 року паралельно виникли кілька організацій, які претендували на правонаступництво радянської федерації. 9 січня було створено Всеросійську асоціацію футболу на чолі з Анзором Кавазашвілі, а 8 лютого на установчій конференції було засновано Російський футбольний союз, президентом якого став В'ячеслав Колосков. У подальшій майновій суперечці російський арбітражний суд зазначив, що жодна зі сторін процесу не була юридичним правонаступником ліквідованої Федерації футболу СРСР.^[7]

У міжнародному футболі саме РФС перебрав функції колишньої радянської федерації.^[5] 3 липня 1992 року організацію було поновлено у ФІФА, а вже того ж місяця сформовано збірну Росії.^[1]

У наступні десятиліття РФС відповідав за розвиток усіх основних різновидів футболу в країні. Росія приймала фінал Ліги чемпіонів УЄФА 2008, а також чемпіонат світу 2018 року, на якому господарі дійшли до чвертьфіналу.^[5]

У 2019 році президентом РФС став Олександр Дюков. У лютому 2025 року його одностайно переобрали на новий чотирирічний строк.^[8]

РФС здійснює загальне регулювання футболу на території Росії, відповідає за діяльність чоловічих, жіночих і юнацьких збірних та затверджує правила проведення внутрішніх змагань. До сфери його компетенції також належать аматорський футбол, футзал, пляжний футбол, підготовка тренерів та арбітрів.^[1]

До головних змагань російської футбольної системи належать:

Російська прем'єр-ліга; Перша ліга; Друга ліга; Кубок Росії з футболу; Суперкубок Росії з футболу; жіночі національні чемпіонат і кубок; національні змагання з футзалу та пляжного футболу; молодіжні й юнацькі ліги.

Проведення частини професійних змагань здійснюють окремі ліги під юрисдикцією РФС, тоді як союз затверджує регламенти, здійснює ліцензування та дисциплінарний контроль.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну міжнародні футбольні органи почали запроваджувати обмеження щодо російського футболу. 25 лютого 2022 року УЄФА переніс фінал Ліги чемпіонів 2022 року із Санкт-Петербурга до французького «Стад де Франс», а російським клубам і збірним наказав проводити домашні матчі міжнародних турнірів на нейтральних полях.

28 лютого ФІФА та УЄФА спільно оголосили, що всі російські національні збірні та клуби відсторонюються від участі у своїх змаганнях до подальшого повідомлення.^[3] Через це чоловіча збірна Росії не була допущена до стикових матчів кваліфікації чемпіонату світу 2022 року, жіночу збірну виключили з Євро-2022, а російські клуби перестали брати участь у єврокубках.

РФС і чотири російські клуби оскаржували рішення міжнародних футбольних органів у Спортивному арбітражному суді, однак у липні 2022 року суд відхилив апеляції РФС щодо рішень ФІФА та УЄФА, а також апеляції «Зеніта», «Сочі», ЦСКА та московського «Динамо».^[9][10][11]

Водночас рішення 2022 року не означало припинення членства самого РФС у ФІФА або УЄФА. ФІФА й надалі офіційно вказує Російський футбольний союз у переліку своїх національних асоціацій, а його конфедерацією — УЄФА.^[2] Станом на 2026 рік Олександр Дюков також зазначений ФІФА як член Комітету з чоловічих клубних змагань, а генеральний секретар РФС Максим Митрофанов — як член Комітету з футбольних технологій, інновацій та цифрової трансформації.^[2]

26 вересня 2023 року виконавчий комітет УЄФА вирішив шукати можливість повернення до міжнародних турнірів російських збірних юнаків і дівчат віком до 17 років. Передбачалося, що вони виступатимуть без прапора, гімну й національної форми, а матчі не проводитимуться на території Росії. При цьому УЄФА підтвердив збереження відсторонення всіх інших російських збірних і клубів.^[12]

4 жовтня аналогічне рішення ухвалила Рада ФІФА щодо можливого допуску російських збірних у віковій категорії U-17 до юнацьких чемпіонатів світу під назвою «Football Union of Russia» та без державної символіки.^[13]

Рішення УЄФА спричинило спротив низки національних асоціацій. Щонайменше 12 федерацій заявили, що їхні збірні не гратимуть проти російських команд. 10 жовтня УЄФА повідомив, що не зміг знайти «технічного рішення» для включення російських юнацькиї та дівочих збірних до вже сформованої системи кваліфікації, унаслідок чого заплановане повернення фактично не відбулося.^[14]

Станом на вересень 2026 року УЄФА в документації до клубних турнірів сезону 2026/27 продовжує прямо зазначати, що всі російські команди відсторонені від його змагань до подальшого повідомлення.^[4]

У лютому 2026 року президент ФІФА Джанні Інфантіно публічно висловився за скасування відсторонення російських команд, заявивши, що воно не принесло бажаного результату. Його слова розкритикував міністр молоді та спорту України Матвій Бідний. Президент УЄФА Александер Чеферін натомість пов'язував повернення Росії з припиненням війни.^[15]

РФС здійснює діяльність, пов'язану з футбольними організаціями та клубами на окупованих Росією територіях України. Міжнародна спільнота не визнає зміни державної належності цих територій: Генеральна Асамблея ООН у резолюції 68/262 підтвердила територіальну цілісність України в міжнародно визнаних кордонах і закликала не визнавати зміну статусу Криму та Севастополя,^[16] а резолюція ES-11/4 від 12 жовтня 2022 року засудила спробу Росії анексувати окуповані частини Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей.^[17]

Після окупації та анексії Криму Росією у 2014 році РФС допустив кримські клуби до російських змагань. 22 серпня 2014 року надзвичайна група УЄФА постановила, що матчі кримських клубів, проведені під егідою РФС, не визнаватимуться УЄФА.^[18]

4 грудня 2014 року виконавчий комітет УЄФА ухвалив окреме рішення, яким:

• із 1 січня 2015 року заборонив кримським клубам брати участь у змаганнях, організованих РФС;
• визначив Крим як «спеціальну зону для футбольних цілей» до подальшого повідомлення;
• заборонив РФС організовувати будь-які футбольні змагання в Криму без згоди УЄФА та Федерації футболу України.^[19]

У 2015 році в Криму було створено окрему футбольну лігу поза системою російських професійних дивізіонів.

У липні 2023 року клуби «Рубін» (Ялта) та «Севастополь» були включені до російської футбольної піраміди та почали виступати у Другій лізі, попри рішення УЄФА 2014 року. Українська асоціація футболу звернулася до ФІФА та УЄФА з вимогою розглянути питання про виключення РФС із міжнародних організацій, назвавши допуск кримських клубів грубим порушенням статутів ФІФА й УЄФА та рішення щодо спеціального статусу кримського футболу.^[20]

Надалі інтеграція кримських команд у російську систему продовжилася. Зокрема, в сезоні 2026 року в дивізіоні «Б» Другої ліги РФС до «Севастополя» та «Рубіна» доєднався «Кизилташ» з Бахчисарая.

Після початку повномасштабного вторгнення та проголошеної Росією у вересні 2022 року анексії чотирьох українських областей РФС почав поширювати на окуповані території власні регуляторні норми.

Зокрема, у регламентах змагань РФС поняття «легіонера» містить спеціальні винятки для осіб з окупованих територій. До легіонерів не відносять громадян Росії, які:

• проживали або тимчасово перебували в новоутвореній Республіці Крим чи Севастополі станом на 18 березня 2014 року або сумарно щонайменше 24 місяці;
• проживали або тимчасово перебували на територіях, які російські документи називають «Донецькою Народною Республікою», «Луганською Народною Республікою», а також у Херсонській чи Запорізькій областях станом на 4 жовтня 2022 року або сумарно щонайменше 24 місяці.

При цьому регламент прямо встановлює, що відповідний період проживання зараховується незалежно від того, чи мала особа російське громадянство на той момент.^[21] Таким чином, внутрішні нормативні документи РФС застосовують російський адміністративно-правовий підхід до окупованих територій, міжнародно визнаних частиною України.^[17]

Окремим напрямом стало включення клубів з окупованих регіонів до російських змагань. У грудні 2023 року на окупованій частині Луганської області було створено клуб під назвою «Зоря-Луганськ», який не має жодного відношення до українського клуба «Зоря» (Луганськ). Спочатку він грав у російських та організованих окупаційними структурами аматорських турнірах, а згодом потрапив до загальноросійської футбольної піраміди.

17 жовтня 2025 року Українська асоціація футболу направила до УЄФА офіційного листа щодо інтеграції клубів з окупованих територій. УАФ звернула особливу увагу на створений на окупованій частині Донецької області клуб «Шахтар-Донецьк», який використовує назву та елементи ідентичності українського ФК «Шахтар», не маючи стосунку до оригінального клубу. УАФ також згадувала «Зорю-Луганськ» та можливе залучення клубів з окупованої Херсонщини.^[22]

УАФ заявила, що участь таких клубів у змаганнях іншої національної асоціації без згоди УАФ порушує принцип територіальної юрисдикції футбольних федерацій, та попросила УЄФА провести розслідування їхнього статусу.^[22]

У березні 2026 року РФС офіційно підтвердив, що новостворені «Зоря-Луганськ» та «Шахтар-Донецьк» стали учасниками дивізіону «Б» Другої ліги. У повідомленні РФС вони були включені до переліку дев'яти клубів-дебютантів, які, за формулюванням російської федерації, представляли дев'ять «суб'єктів Росії».^[23]

Таким чином, станом на 2026 рік у російській системі змагань одночасно беруть участь п'ять клубів, що представляють окуповані регіони України.^[23]

Після відсторонення від міжнародних змагань у РФС неодноразово обговорювали можливість виходу з УЄФА та переходу до Азійської конфедерації футболу (АФК).

У грудні 2022 року це питання офіційно розглядав виконавчий комітет РФС. Президент союзу Олександр Дюков заявляв, що перехід до АФК розглядається як можливий спосіб повернути збірну й клуби до офіційних міжнародних матчів і, зокрема, зберегти шанс на участь у кваліфікації чемпіонату світу 2026 року. За його словами, більшість опитаних клубів Прем'єр-ліги підтримувала такий варіант за умови, що повернення до європейських турнірів найближчим часом буде неможливим.^[24]

Дюков також стверджував, що АФК була готова розглядати можливість вступу РФС, а ФІФА принципово не заперечувала проти зміни конфедерації. Водночас він визнавав, що сам перехід до АФК не гарантував би скасування відсторонення ФІФА та допуску до кваліфікації чемпіонату світу.^[24]

30 грудня 2022 року РФС вирішив не подавати негайну заявку на вихід з УЄФА. Натомість союз та УЄФА домовилися про створення робочої групи, до якої РФС пропонував залучити також ФІФА та Міжнародний олімпійський комітет. Її метою називалося опрацювання варіантів повернення російських команд до міжнародних змагань.^[25]

20 грудня 2023 року виконавчий комітет РФС знову розглянув можливість переходу до АФК і одностайно проголосував проти нього. Член виконкому Михайло Гершкович пояснив рішення відсутністю гарантій від ФІФА щодо допуску російських команд до офіційних міжнародних турнірів. РФС вирішив продовжувати контакти з УЄФА.^[26]

Таким чином, РФС залишився членом УЄФА, попри продовження відсторонення російських команд від європейських змагань.

Станом на 2026 керівництво РФС включає:^[2]

• Президент — Олександр Дюков;
• генеральний секретар — Максим Митрофанов;
• технічний директор — Андрій Лексаков;
• головний тренер чоловічої збірної — Валерій Карпін;
• головний тренер жіночої збірної — Юрій Красножан.

• Савин А. В. Москва футбольная. Полная история в лицах, событиях, цифрах и фактах. — Москва : Спорт, 2016. — 792 с. — ISBN 978-5-906839-16-9.

• Офіційний сайт [Архівовано 18 лютого 2015 у Wayback Machine.](рос.)