Пікабуї
| ?Пікабуї | |
|---|---|
 M. r. rixosa | |
 M. r. flavigularis | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Тиранові (Tyrannidae) |
| Підродина: | Тиранні (Tyranninae) |
| Триба: | Tyrannini |
| Рід: | Пікабуї (Machetornis) G.R. Gray, 1841 |
| Вид: | Пікабуї |
| Біноміальна назва | |
| Machetornis rixosa (Vieillot, 1819) | |
 Ареал виду | |
| Підвиди | |
| (Див. текст) | |
| Синоніми | |
| Tyrannus rixosus Machetornis rixosus | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Machetornis rixosa |
 Віківиди: | Machetornis rixosa |
 EOL: | 45511823 |
 ITIS: | 711541 |
 МСОП: | 22700321 |
 NCBI: | 495241 |
Пікабу́ї[2] (Machetornis rixosa) — вид горобцеподібних птахів родини тиранових (Tyrannidae). Мешкає в Центральній і Південній Америці. Це єдиний представник монотипового роду Пікабуї (Machetornis).
Опис
Довжина птаха становить 20 см, вага 29-40 г. Верхня частина тіла оливково-коричнева, тім'я і потилиця більш сірі, на тімені прихована оранжева пляма. Стернові пера мають вузькі білі кінчики. Горло білувате, боки, живіт і груди яскраво-жовті. У північних популяцій горло також яскраво-жовте. Райдужки карі, лапи чорні, довгі, пристосовані до наземного способу життя. Виду не притаманний статевий диморфізм.
Підвиди
Виділяють три підвиди:[3]
- M. r. flavigularis Todd, 1912 — східна Панама, північна Колумбія і північна Венесуела;
- M. r. obscurodorsalis Phelps, WH & Phelps, WH Jr, 1948 — східна Колумбія, східний Еквадор і південно-західна Венесуела;
- M. r. rixosa (Vieillot, 1819) — від сходу центральної Бразилії до східної Болівії, Парагваю, північної Аргентини і Уругваю.
Поширення і екологія
Пікабуї мешкають в Панамі, Венесуелі, Колумбії, Еквадорі, а також в Болівії, Бразилії, Аргентині, Парагваї і Уругваї. Вони живуть у відкритих і напіввідкритих ландшафтах, зокрема в саванах серрадо і льяносу, на луках і пасовищах, в садах, поблизу людських поселень. Через вирубку лісів ареал пікабуї розширюється, зокрема, на південному сході Еквадору. Ці птахи зустрічаються парами або невеликими зграйками, на висоті до 300 м над рівнем моря.
Пікабуї живляться комахами, яких шукають на землі, а також шукають паразитів серед шерсті великих ссавців, зокрема капібар, болотяних оленів і свійських тварин. В Аргентині сезон розмноження у них триває з жовтня по січень. Пікабуї будують великі, громіздкі, чашоподібні гнізда з соломи, листя і гілочок, які встелюються шерстю і пір'ям. Вони розміщуються на пальмах, в дуплах дерев або в трубах. Іноді птахи використовують покинуті гнізда рудолобих м'якохвостів. В кладці 3 яйця (іноді 4-5 яєць), поцяткованих бурими і сірими плямами, розміром 24×17,7 мм. Інкубаційний період триває 14,5-17 днів, пташенята покидають гніздо через 16-17 днів після вилуплення. Пікабуї іноді стають жертвами гніздового паразитизму синіх вашерів.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Machetornis rixosa: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 18 жовтня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tyrant flycatchers. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 18 жовтня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).