YaChudo

Підвишень

Переглядів: 0. Оновлено 30.10.2026.

?Підвишень

Біологічна класифікація
Домен:Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:Гриби (Fungi)
Підцарство:Вищі гриби (Dikarya)
Тип:Базидієві (Basidiomycota)
Підтип:Agaricomycotina
Клас:Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Підклас:Agaricomycetidae
Порядок:Агарикальні (Agaricales)
Родина:Ентоломові (Entolomataceae)
Рід:Клітопіл (Clitopilus)
Вид:Підвишень
Біноміальна назва
Clitopilus prunulus
(Scop.) P.Kumm., 1871
Посилання
Вікісховище:Clitopilus prunulus
EOL:1017270
МСОП:122090466
NCBI:71936
MB:237006
IF:237006

Підвишень (Clitopilus prunulus (Scop. ex Fr.) Kumm.) — вид грибів з родини ентоломові (Entolomataceae).

Назва

Існують синонімічні найменування гриба: клітопіл сливовий, підвишень сірий, вишняк, садовик, підсливник.

Будова

Шапка 3-7(12) см у діаметрі, товстом'ясиста, опукло- або увігнуторозпростерта, лійкоподібна, біла, світло-сіра, у центрі темніша, іноді нерівно забарвлена, з буруватими розпливчастими плямами, тонковолокниста, суха. Здається голою, деякі особини наче тонко пухнасті. Пластинки спочатку білуваті, потім рожеві, вузькі, спускаються на ніжку. Спорова маса рожева. Спори 10-14 Х 5-6 мкм, рожеві, веретеноподібно-овальні, з поздовжніми 5-7 гранями. Ніжка 3,6 Х 0,8-2 см, щільна, іноді ексцентрична, білувата, згодом кольору шапки, біля основи білоповстиста. М'якуш білий, приємний на смак, пахне щойнозмеленим борошном.

Поширення та середовище існування

Зустрічається по всій Україні: у листяних і мішаних лісах, на галявинах, у садах, на трав'янистих місцях.

Практичне використання

Дуже добрий їстівний гриб. Використовують вареним, смаженим і сушеним. Збирають у червні — жовтні.

Схожість

Підвишень подібний до отруйного гриба клітоцибе білуватого.

Див. також

Джерела

  • Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шабарова С. І. Дари лісів. — Київ : Урожай, 1979. — 440 с.
  • Зерова М. Я., Єлін Ю. Я., Козьяков С. М. Гриби: їстівні, умовно їстівні, неїстівні, отруйні. — Київ : Урожай, 1979. — С. 110—111.
  • Гриби Хмельниччини. Навчальний посібник. Говорун В. Д., Тимощук О. О. — Хмельницький: Поліграфіст-1, 2014. — 176 с. — С. 28.


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).