YaChudo

Пуа Раковскі

Переглядів: 0. Оновлено 27.10.2026.

Пуа Раковскі
Народилася3 липня 1865[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Білосток, Гродненська губернія, Литовське генерал-губернаторство, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла13 травня 1955[1] (89 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Хайфа, Ізраїль[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняГар га-Менухот Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Польща
 Ізраїль Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьактивістка за права жінок, педагог, феміністка Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовїдиш[1] Редагувати інформацію у Вікіданих

Пуа Раковскі (івр. פּוּעָה רָקוֹבְסקי, також — Раковська (івр. רקובסקה); 3 липня 1865, Білосток, Королівство Польське — 13 травня 1955[3], Хайфа, Ізраїль) — професійна освітянка, сіоністською активісткою та феміністичною лідеркою. За спогадами Естер Розенталь-Шнайдерман — «[усі знали її] в єврейській Варшаві 1920-х років»[4]. Перекладала з їдишу. Вона працювала над покращенням життя єврейських жінок[5][6][7][8].

Біографія

Раковскі народилася 3 липня 1865 року у Білостоці, Королівство Польське (тепер — Польща), у традиційній успішній литовській єврейській сім'ї. Її батькові було 17 років, коли вона народилася, а матері Райхель (Райхелі; івр. רייכל (רייכעל)) — п'ятнадцять[а]. Батько, Менагем Мендель Раковскі (івр. מנחם מנדל רקובסקי), вивчився на рабина, а працював комісіонером. Раковскі була найстаршою дитиною у сімї, у неї було чотирнадцять сестер і братів[5][6]. Батько був із давнього роду рабинів, тож Раковскі є онукою рабина Азріеля Ар'є Лейба Раковського (івр. עזריאל אריה לייב ראקובסקי чи Лейбла Плоцер; івр. לייבּלה פּלוֹצקֶר) (1818—1893), який був ав бейт-діна із Плоцька, автором коментаря «Шломо Мішнату» (івр. שלמה משנתו) до трактату брахот[9], і племінницею єврейського письменника та вченого Авраама Абба Раковського (івр. אברהם אבא רקובסקי; 1854—1921)[10].

Раковскі отримала освіту вдома, вона вчила іврит, їдиш, а також секулярні предмети. Їй довелося припинити навчання, коли її видали заміж за Шломо Мальчін. Раковскі тоді було 16 років, а її чоловікові — на десять років більше. Це був шлюб за домовленістю, і вона первинно була проти цього[11]. Раковскі хотіла вивчитися на акушерку, але і її батьки, і чоловік були проти цієї ідеї[11]. Їй вдалося все ж переконати сім'ю щодо навчання, і вона отримала ліцензію на викладання[7].

Раковскі мала чотири шлюби і трьох дітей — дві дочки та сина. 1935 року вона переїхала до Підмандатної Палестини[7][5]. Вона померла 13 травня 1955 році у Хайфі, Ізраїль. Похована на кладовищі Гар га-Менухот у Єрусалимі.

1965 року на її честь назвали вулицю Пуа в районі Кір'ят-Моше в Єрусалимі[12].

Кар'єра та діяльність

Пуа Раковскі (Тель-Авів, 1938)

Раковскі почала викладати 1889 року. Вона викладала іврит у школі для дівчат у Ломжі. 1891 року вона праюцвала у єврейській школі для дівчат у Варшаві як вчителька і директорка. У 1893 році вона відкрила школу для дівчат, де іврит та їдиш викладалися дівчатам. Ця школа працювала до Першої світової війни, і школа мала національне значення[7][5].

У Варшаві Раковскі стала активною членкинею сіоністської спільноти. Але для неї найбільше значення мало покращення життя жінок. Її значна робота та активізм зробили з неї популярну постать у країні[5]

1929 року Раковскі заснувала Асоціацію єврейських жінок (YFA) у Варшаві, яка стала національною організацією за сіонізм та фемінізм за своїми переконаннями[8]. Асоціація працювала над забезпеченням секулярної та вокаційної освіти для єврейських жінок, та над підготовкою їх до самостійного життя[5].

Вибрані роботи

Протягом 1940—1942 років вийшли її мемуари івритом та на їдиші. У своїй автобіографії вона визначила себе як «радикальна єврейська жінка».

  1. Di yidishe froy, Warsaw, 1918;
  2. Modern day froyen-bavegung, Warsaw, 1928;
  3. Lo Nikhnati, translated and abridged by David Kalai, Tel Aviv, 1951;
  4. Puah Rakovsky, P.E. Hyman; trans. B. Harshav (ed.), My Life as a Radical Jewish Woman: Memoirs of a Zionist Feminist in Poland, (2002).

Примітки

а. ^ Матір померла 1931 року в Єрусалимі[13]

Виноски

  1. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #124279945 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ פועה רקובסקי (івр.). Давар. 13.05.1955. Архів оригіналу за 24 травня 2022. Процитовано 26 березня 2026.
  4. ↑ אסתר רוזנטל-שניידרמן (1930). פועה ראקובסקה. נפתולי דרכים: זכרונות, מאורעות, אישים. Т. 1. Переклад: מנחם זלמן וולפובסקי. Тель-Авів: Видавництво га-Кібуц га-Меюхедет. с. 221.
  5. ↑ а б в г д е PUAHRAKOVSKY 1865 – 1955. Процитовано 28 листопада 2019.
  6. ↑ а б Biography - Puah Rakovsky. Процитовано 28 листопада 2019.
  7. ↑ а б в г Jews in Eastern Europe. Процитовано 28 листопада 2019.
  8. ↑ а б My life as a radical Jewish woman : memoirs of a Zionist feminist in Poland. Indiana University Press. Вересень 2003. ISBN 978-0-253-21564-2. Архів оригіналу за 16 грудня 2019. Процитовано 28 листопада 2019.
  9. ↑ פלוצק: תולדות קהילה עתיקת יומין בפולין, תל אביב: הוועד העולמי להוצאת ספר זיכרון לקהילת פלוצק – ארגון יוצאי פלוצק בישראל; המנורה, תשכ"ז, עמ' 104–106 (ספר יזכור לקהילת פלוצק, בספריית העיר ניו יורק, תמונה 112 ואילך)
  10. ↑ ספר זאמברוב: זעמבראווע, תל אביב : האירגונים של יוצאי העיר בארצות הברית, ארגנטינה וישראל, תשכ"ד 1963, עמ' 497–505.
  11. ↑ а б Hertz, Deborah (2014). Dangerous Politics, Dangerous Liaisons: Love and Terror among Jewish Women Radicals in Czarist Russia. Histoire, économie & société (фр.). 33 (4): 98. doi:10.3917/hes.144.0094. ISSN 0752-5702.
  12. ↑ חדשות ירושלים והנגב | ירושלים: רחוב על שם פועה רקובסקי, מעריב, טור 1, 20 באוקטובר 1965; קריאת שמות לרחובות, עמ' 677, באתר עיריית ירושלים
  13. ↑ Керівництво Єврейської жіночої асоціації (YPA) (20.04.1931). некролог. Гайнт. Архів оригіналу за 28 грудня 2024. Процитовано 26 березня 2026.


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).