Псевдобрукіт
| Псевдобрукіт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | перевизначений (Rd)[1][2]  |
| IMA-номер | IMA1988 s.p. |
| Абревіатура | Pbrk[3] |
| Хімічна формула | Fe³⁺₂TiO₅ |
| Nickel-Strunz 8 | IV/C.11[4] |
| Nickel-Strunz 10 | 4.CB.15 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | ромбічна сингонія[5] |
| Твердість | 6 |
| Колір риси | коричневий |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | псевдо-d[6], Брукіт[6] |
| Типова місцевість | Урой[7] |
 Псевдобрукіт у Вікісховищі | |
Псевдобрукіт — мінерал, складний оксид заліза і титану.
Етимологія та історія
Псевдобрукіт був вперше знайдений у 1878 році в Магурі Уроїулуй поблизу Урой (Арані) в румунському районі Хунедоара та був описаний Анталом Кохом (1843-1927), який назвав мінерал із грецьким суфіксом слова ψευδ~, що означає "неправильний, підроблений, прикинувся".
Загальний опис
- 1. За Є. Лазаренком: (Fe3+)2TiO5.
- 2. За «Fleischer's Glossary» (2004): Fe2(Ti, Fe)O5, або Fe3+,Fe2+)2(Ti, Fe2+)O5
Містить (%): Fe2O3 — 57,1; TiO2 — 42,9. Домішки: MgO, SiO2.
Сингонія ромбічна. Ромбо-дипірамідальний вид.
Спайність по (010). Таблитчастий, іноді видовжено-призматичний або нитковидний.
Густина 4,39.
Твердість 6-6,5.
Колір темно-коричневий до чорного в масивних агрегатах.
Блиск металічний, алмазний. Злам нерівний до напівраковистого.
Риса червонувато-коричнева.
Знайдений в порожнинах магматичних порід на Везувії (Італія), в Кратер-Лейк (штат Каліфорнія, США), в базальтах Гессена (ФРН), в порожнинах андезитів Румунії. Часто зустрічається у похованих титано-цирконієвих розсипах в Україні. Відносно рідкісний.
Див. також
Примітки
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (July 2017) — 2017.
- ↑ Bowles J. F. W. Definition and range of composition of naturally occurring minerals with the pseudobrookite structure // Am. Mineral. / P. B. Tomascak, F. Nestola — Mineralogical Society of America, 1988. — Vol. 73. — P. 1377–1383. — ISSN 0003-004X; 1945-3027 — doi:10.2138/AM-2019-
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Штрунц Г., Теннісон К. Mineralogische Tabellen : Eine Klassifizierung der Mineralien auf kristallchemischer Grundlage, mit einer Einfuhrung in die Kristallchemie — 8 — Лейпциг: Akademische Verlagsgesellschaft, 1982.
- ↑ mineralienatlas.de
- ↑ а б The IMA List of Minerals — Міжнародна мінералогічна асоціація.
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Псевдобрукіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Псевдобрукіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).