Про нову зорю

«Про нову зорю в нозі Змієносця»
	Титульний аркуш книги
Автор	Йоганн Кеплер
Назва мовою оригіналу	De Stella Nova in Pede Serpentarii
Країна	Богемське королівство
Мова	латинська
Тема	астрономія
Видавництво	Paul Sessius
Видано	1606
Попередній твір	Astronomiae Pars Opticad
Наступний твір	Нова астрономія
Вебсайт	univie.ac.at/hwastro/rare/1606_kepler.htm
	Про нову зорю в нозі Змієносця у Вікісховищі ;

Про нову зорю в нозі Змієносця (лат. De Stella Nova in Pede Serpentarii) — книга Йоганна Кеплера, написана між 1605 і 1606 роками, видана у Празі в 1606 році^[1] та присвячена надновій зорі 1604 року в сузір'ї Змієносця, яка завдяки цій книзі тепер відома як Наднова Кеплера.

Контекст

У сучасній науковій літературі цю зорю позначають SN 1604 (скорочення від лат. supernova — наднова — й року спостереження). У той час такі спалахи зір називали просто «новими» — термін «наднова» з'явився пізніше для позначення найяскравіших спалахів зір.

Зорю було видно майже рік, від жовтня 1604 по жовтень 1605. Умови спостережень були добрими, особливо на час її появи. Біля місця появи наднової тоді було сполучення Юпітера й Марса, тому багато астрономів спостерігали в цьому напрямку^[2]. У результаті було багато свідків її появи, але саме спостереження Кеплера були особливо ретельними. Акуратність, яку він проявив не лише у записі власних спостережень, але й у компіляції спостережень інших астрономів, зробила «Про нову зорю» дуже важливим трактатом як про саму наднову, так і загалом про астрономію початку XVII століття^[2].

Розташування

Щойно з'явилася «нова зоря», Кеплер почав записувати свої спостереження, вимірюючи її кутову відстань від сусідніх зір, таких як σ Стрільця, η Змієносця, α Змієносця, ζ Змієносця, Альтаїр (α Орла) та Антарес (α Скорпіона). Із похибкою менше однієї кутової мінути (вражаючою для спостережень неозброєним оком) він встановив, що вона не має помітного руху. Кеплер також відзначив вимірювання, зроблені Девідом Фабріцієм в Остелі, які узгоджувалися з його власними. Позиційні спостереження зорі були настільки точними, що 1943 року дозволили Вальтеру Бааде визначити місцезнаходження залишку наднової, SNR G4.5+6.8^[3]^[4].

Вимірювання позиції зорі також переконали Кеплера, що «нова зоря» не має паралаксу. Таким чином, як і з надновою SN 1572, яку за 32 роки до того спостерігав Тихо Браге, було підтверджено хибність доктрини Арістотеля про незмінність далеких зір^[5].

Крива блиску

Кеплер також провів вимірювання яскравості зорі, порівнюючи її з Юпітером, Венерою, Марсом і кількома сусідніми зорями. Вони були достатньо точними та тривали цілий рік, що дозволило реконструювати криву блиску наднової.

Примітки

↑ "On the New Star in the Foot of the Serpent Handler". Galileo. University of Oklahoma.
↑ ^а ^б David H. Clark; F. Richard Stephenson (22 de outubro de 2013). Elsevier Science. 978-1-4832-7928-2
↑ Donald E. Osterbrock; Walter Baade (14 жовтня 2001). Walter Baade: A Life in Astrophysics. Princeton University Press. с. 93–. ISBN 0-691-04936-X.
↑ Britannica Educational Publishing (1 грудня 2012). Scientists and Inventors of the Renaissance. Britannica Educational Publishing. с. 55–. ISBN 978-1-61530-884-2.
↑ Shaping World History. M.E. Sharpe. с. 114–. ISBN 978-0-7656-1873-3.

Посилання

Електронна версія книги (лат.)

[1] "On the New Star in the Foot of the Serpent Handler". Galileo. University of Oklahoma.

[:0-2] а ^б David H. Clark; F. Richard Stephenson (22 de outubro de 2013). Elsevier Science. 978-1-4832-7928-2

[3] Donald E. Osterbrock; Walter Baade (14 жовтня 2001). Walter Baade: A Life in Astrophysics. Princeton University Press. с. 93–. ISBN 0-691-04936-X.

[4] Britannica Educational Publishing (1 грудня 2012). Scientists and Inventors of the Renaissance. Britannica Educational Publishing. с. 55–. ISBN 978-1-61530-884-2.

[5] Shaping World History. M.E. Sharpe. с. 114–. ISBN 978-0-7656-1873-3.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]