Праксилла

Праксилла
Народилася	V століття до н. е.  Сікіон, Сікіоніяd, Коринфія, Пелопоннес, Греція
Померла	V століття до н. е.
Діяльність	поетеса, dithyrambic poet, письменниця
Галузь	поезія
Знання мов	давньогрецька
Медіафайли у Вікісховищі

Праксилла (д.-грец. Πράξιλλα; V ст. до н. е.) — давньогрецька лірична поетеса, відома, головним чином, своїми застільними піснями. Одна з дев'яти ліричних поетес, прославлених Плутархом («De mulierum virtutibus», c. 4).

Проживала в Сікіоні, була відома близько 450 року до н. е., — в один час з Телесиллою, Вакхілідом і коміком Кратетом. Славилася своїми пареніями (застільними піснями) або сколіями. Також складала гімни і дифірамби.

Збереглося п'ять цитат, приписуваних Праксиллі, та три парафрази з її віршів. Збережені фрагменти належать до релігійної хорової лірики та до застільних пісень (сколій); три парафрази є версіями міфів. На основі цих збережених творів для Праксилли запропоновано різні соціальні контексти. Припускають, що вона була гетерою (куртизанкою), або професійною музиканткою. Як варіант, очевидну неправдоподібність того, що поважна грецька жінка писала застільні пісні, пояснювали припущенням, що її поезія насправді була написана двома різними авторами, або що застільні пісні походять з неелітної літературної традиції, а не належать одному письменнику.

Очевидно, була добре відома в античності: її втілив у бронзі Лісіпп, а Арістофан спародіював її. У сучасному світі її зображують у творах мистецтва Сай Твомблі та Джуді Чикаго, а один з її віршів переказав ірландський поет Майкл Лонґлі.

Праксилла походила з Сікіону на березі Коринфської затоки.^[1] У IV столітті нашої ери історик Євсевій датував її народження 451/450 роком до нашої ери (другим роком 82-ї Олімпіади).^[a] Ніякі стародавні джерела не містять подробиць про життя Праксилли.^[3]

Від творів Праксилли збереглося небагато — п'ять фрагментів, написаних її власними словами, та три перекази інших авторів.^[3] Найдовший фрагмент, що зберігся, складається з трьох рядків.^[4] Вони різняться за стилем: два — це сколії (застільні пісні), один — у метрі, названому на її честь праксиллеон,^[b] один — гімн Адонісу, а один — дифірамб.^[6] Три твори, відомі лише в переказі, є версіями міфів.^[7] У II столітті нашої ери Афіней повідомляє, що Праксилла була особливо відома своїми сколіями.^[8] Невелика кількість збережених творів Праксилли ускладнює сучасним критикам оцінку.^[7]

Зенобій цитує три рядки гекзаметрного гімну Праксилли Адонісу. В них Адоніса запитують у підземному світі, чого йому найбільше не вистачатиме зі світу смертних. Він відповідає, що сумуватиме за сонцем, зорями та місяцем, огірками, яблуками та грушами. Зенобій, збирач прислів'їв, цитує ці рядки, щоб пояснити фразу «дурніший за Адоніса Праксилли», кажучи, що «будь-кого, хто перераховує огірки та решту поряд із сонцем та місяцем, можна вважати лише недоумком». ^[9]

Марія Панагіотопулу стверджує, що як структура цих рядків, так і використання Праксиллою слова kalliston натякають на Сапфо 16.^[10] Згадка про огірки, яблука та груші може натякати на овочі, використовувні на Адоніях, святі, приуроченому до смерті Адоніса, і поема могла бути виконана там. Як варіант, оскільки всі три овочі мали в давньогрецькій літературі сексуальні конотації, її могли виконувати на симпосіях.^[11]

Вважають, що Праксилла винайшла розмір під назвою праксиллеон,^[12] який, за словами візантійського граматика Тріхаса, вона часто використовувала.^[13] Двовірш, який цитує Гефестіон для ілюстрації розміру, приписують їй саме на цій підставі.^[12] Зазвичай вважають, що цей фрагмент походить зі сколій,^[14] і зазвичай інтерпретують його як такий, що стосується повії або гетери.^[15] Зовсім недавно Ванесса Каццато стверджувала, що це насправді весільна пісня.^[16]

Дві сколії, які цитує Афіней, який пов'язує Праксиллу з цим жанром, приписують їй інші джерела.^[17] Оскільки в класичній Греції поважні жінки зазвичай не допускалися на вечірки, де виконувалися такі пісні, серед науковців точаться суперечки щодо її соціального статусу. Мартін Літчфілд Вест припускає, що було дві Праксилли: одна писала сколії; інша — «поважніші» хорові пісні та гімни.^[18] Інші вчені стверджують, що, виходячи з приписування сколій Праксиллі, вона мала бути гетерою, хоча Джейн Макінтош Снайдер зазначає, що немає зовнішніх доказів цієї тези.^[12] Ієн Плант пропонує альтернативну гіпотезу, що вона була професійною музиканткою, яка складала пісні для симпосіїв, оскільки на такі твори був попит.^[3]

Як альтернатива, Вест припускає, що сколії взагалі написала не Праксилла.^[18] Грегорі Джонс погоджується і стверджує, що всі збережені сколії, приписувані окремим поетам, насправді походять з неелітної усної літературної традиції.^[19] Марчінус Ван дер Валк, який також підтримує цю теорію, допускає, що деякі сколії були «запозичені» з поезії Праксилли та опубліковані в античності під її ім'ям.^[20]

Гефестіон цитує один рядок дифірамба під назвою «Ахіллес» для ілюстрації незвичайної метричної особливості — синізеси двох голосних у τεὸν.^[21][22] Збережений текст цієї поеми, схоже, стосується гніву Ахіллеса на Агамемнона, що призводить до подій «Іліади» Гомера.^[7]

Праксиллу шанували в античності. Антипатр Фессалонікійський називає її першою серед свого канону з дев'яти поетес «із безсмертним язиком», а скульптор Лісіпп (також із Сікіона) втілив її у бронзі.^[3] Вона була настільки відомою в класичних Афінах, що дві збережені п'єси Арістофана («Оси» та «Фесмофоріазуси») пародіюють її творчість,^[3] а частину одного з її віршів викарбувано на червонофігурній чаші, датованій приблизно 470 роком до н. е.^[24][25][c] Її поезію пам'ятали ще багато століть після її смерті: елліністичний епіграматик Асклепіад наслідував один з її віршів;^[27] у другому столітті нашої ери її ім'я згадувано в прислів'ї «дурніша за Адоніса Праксилли», а автор Таціан цитує її у своєму «Зверненні до греків».^[3] Її ім'я було відоме ще у XII столітті, коли Євстафій у своєму коментарі до «Іліади» включив її до списку п'яти поетес.^[28]

Праксиллу включено до інсталяції Джуді Чикаго «Поверх спадщини» як одну з жінок, пов'язаних із сервіруванням столу для Сапфо у "Званій вечері».^[29] Сай Твомблі включив текст із вірша Праксилли у свою картину 1960 року «Без назви (у морі)».^[30] Один з її фрагментів був переказав Майкл Лонґлі у вірші «Праксилла» зі збірки 2004 року «Снігова вода».^[31] Доповнення до відеогри Assassin's Creed Odyssey містить чотири місії, зосереджені на Праксиллі; в одній із них персонаж гравця вивчає три збережені рядки гімну Праксилли Адонісу.^[32]

• Balmer, Josephine (2013), Piecing Together the Fragments: Translating Classical Verse, Creating Contemporary Poetry, Oxford University Press
• Bowman, Laurel (2004), The 'Women's Tradition' in Greek Poetry, Phoenix, 58 (1), doi:10.2307/4135194, JSTOR 4135194
• Campbell, D. A. (1992), Greek Lyric IV: Bacchylides, Corinna, and Others, Harvard University Press
• Cazzato, Vanessa (2016), The Look of Praxilla Fr. 8 (PMG 754), у Cazzato, Vanessa; Lardinois, André (ред.), The Look of Lyric: Greek Song and the Visual (PDF), Leiden: Brill
• Davies, Malcolm, ред. (2021), Lesser & Anonymous Fragments of Greek Lyric Poetry: A Commentary, Oxford: Oxford University Press
• Debrosse, Anne (2025), L’héritage de Praxilla et la philosophie de l’Assassin. Enjeux pédagogiques, militants, ludiques et littéraires de l’extension d’Assassin’s Creed Odyssey, Belphégor: Littérature populaire et culture médiatique, 23, doi:10.4000/14900
• de Vos, Mieke (2014), From Lesbos she Took her Honeycomb: Sappho and the Female Tradition in Hellenistic Poetry, у Pieper, Christoph; Ker, James (ред.), Valuing the Past in the Greco-Roman World, Leiden: Brill
• Evans, Jane DeRose (2009). Prostitutes in the Portico of Pompey?: A Reconsideration. Transactions of the American Philological Association. 139 (1). doi:10.1353/apa.0.0025. ISSN 1533-0699.
• Greub, Thierry (2017), Das ungezähmte Bild: Texte zu Cy Twombly, Brill
• Jones, Gregory S. (2014), Voice of the People: Popular Symposia and the Non-Elite Origins of the Attic Skolia, Transactions of the American Philological Association, 144 (2): 229—262, doi:10.1353/apa.2014.0013
• Kirkwood, G. M. (1974), Early Greek Monody
• Natoli, Bartolo A.; Pitts, Angela; Hallett, Judith P. (2022), Ancient Women Writers of Greece and Rome
• Panagiotopoulou, Maria (2022), Praxilla's Adonis and the Female Voice: An Erotic Reverse Priamel in Sappho's Shadow and Nossis's Light, Illinois Classical Studies, 47 (1): 24—44, doi:10.5406/23285265.47.1.02
• Plant, I.M. (2004), Women Writers of Ancient Greece and Rome, University of Oklahoma Press
• Rosenmeyer, P. A. (2022), Cucumbers in Praxilla’s “Adonis” fragment (fr. 747), Eugesta, 12, doi:10.54563/eugesta.1225
• Snyder, Jane McIntosh (1989), The Woman and the Lyre: Women Writers in Classical Greece and Rome, Southern Illinois University Press
• Van der Valk, Marchinus (1974), On the Composition of the Attic Skolia, Hermes, 102 (1)
• West, M.L. (1993), Greek Lyric Poetry: A New Translation, Oxford University Press
• West, M. L. (2011), The Greek Poetess: Her Role and Image, Hellenica: Selected Papers on Greek Literature and Thought, т. III, Oxford University Press

• Праксиллейон // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 264.
• Проєкт «Континуа»: Біографія Праксилли. — вебресурс, присвячений створенню та збереженню інтелектуальної історії жінок від найдавніших збережених свідчень до XXI століття.