Джуді Чикаго

Джуді Чикаго
Judy Chicago
При народженні	Judith Sylvia Cohen
Народження	20 липня 1939[1][2][…] (87 років)  Чикаго, Іллінойс, США[4][5]
Країна	США[6]
Жанр	інсталяція, скульптура, живопис
Навчання	Каліфорнійський університет в Лос-Анджелесі[7]
Діяльність	художниця, скульпторка, письменниця, активістка за права жінок, serigrapher, художниця інсталяцій, візуальна мисткиня
Напрямок	феміністичне мистецтво, сучасне мистецтво
Роки творчості	1999
Працівник	Університет штату Каліфорнія у Фресноd[8], Індіанський університет в Блумінгтоні[8], Дюкський університет[8], Західно-кентукійський університетd[8] і Університет Вандербільта[8]
Член	Фі Бета Каппа
Твори	The Dinner Party The Birth Project Powerplay The Holocaust Project
Роботи в колекції	Художній інститут Чикаго, Національна галерея мистецтв, Тейт, Музей сучасного мистецтва, New Mexico Museum of Artd, Бруклінський музей, Музей сучасного мистецтва Сан-Франциско[9], Смітсонівський музей американського мистецтва[10], Музей американського мистецтва Вітні, Архів американського мистецтваd[11], Michael C. Carlos Museumd[12] і Художній музей Перес[13]
Нагороди	Women's Caucus for Art Lifetime Achievement Awardd (1999) Національна зала слави жінок (2022) Time 100 (2018)
Сайт	judychicago.com
Джуді Чикаго у Вікісховищі

Джудіт Сильвія Коен; нар. 20 липня 1939, Чикаго), відома як Джу́ді Чикаго (англ. Judy Chicago) — американська художниця, скульпторка, феміністка, викладачка мистецтв,^[14] письменниця. Авторка терміну «феміністичне мистецтво» і першої освітньої програми з феміністичного мистецтва у США. У своїх роботах використовує стереотипи щодо навичок жінок і чоловіків у мистецтві. Серед найвідоміших робіт — масштабна інсталяція «Звана вечеря» («The Dinner Party»), яка належить до колекції Бруклінського музею.

Джудіт Сильвія Коен^[15] народилася у 1939 році в сім'ї Артура та Мей Коен в Чикаго (штат Іллінойс). Артур Коен помер у 1953 році.

Малювати почала у три роки, відвідувала заняття у Чиказькому художньому інституті.^[16][17] Отримала стипендію від Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі.^[16] У червня 1959 року зустрілася з Джеррі Ґеровітцом. Залишає навчання, подавшись з ним до Нью-Йорка, одружилася з Ґеровітцом у 1961 році.^[18] Згодом повертається до Лос-Анджелеса і в Чикаго, щоб отримати диплом: диплом бакалавра образотворчого мистецтва отримала у 1962 році, магістра — у 1964.^[16] Після смерті Ґеровітца у 1963 році в ДТП і з огляду на те, що саме в Чикаго її визнали як художницю, Джудіт відмовилася від прізвища Коен і взяла псевдонім «Чикаго», таким чином ставши вільною від зв'язку з чоловіком через шлюб чи спадок.^[16] У 1965 році одружилася зі скульптором Ллойдом Гамролом (розлучилися у 1979).^[19]

У 1965 представляє роботу на своєму першому сольному виступі у Rolf Nelson Gallery в Лос-Анджелесі, будучи там однією з чотирьох жінок-учасниць.^[20] У 1968 році на питання, чому вона не бере участі у виставці «California Women in the Arts» у Lytton Center, відповіла: «Я не буду присутня у жодній групі, яку визначаються як Жінки, Євреї чи Каліфорнія. Одного дня, коли ми всі виростемо, ярликів не буде».

Згодом почала працювати з льодовими скульптурами, що відображають «метафору цінності життя».^[21]

У 1970 році Чикаго починає викладати у Коледжі Фресно, щоб навчити жінок висловлювати у роботах власну, жіночку точку зору.^[22] Зібравши клас, який складається лише з жінок, започатковує термін «феміністичне мистецтво»,^[23] і по суті, створює першу програму з феміністичного мистецтва у США.^[19] Ця група стає частиною феміністичного мистецького руху у Європі і Сполучених Штатах початку 1970-х років.^[24]

Грандіозну інсталяцію «Звана вечеря» Чикаго присвятила вшануванню жіночого внеску в усі сфери культури, науки, воєнної справи та історію західної цивілізації. Проєкт включав 39 святкових застільних столових приборів (скульптура тарілки + оздоблений рушник), розставлених на трикутному столі, що символізував рівність між жінками та чоловіками. Кожне гостьове місце було унікально стилізоване в пам'ять про видатну жінку, з вишивкою її імені та символами життєвого шляху, особистості, здобутків, суспільної ролі, відбитими у характері. Серед «гостей» — Сапфо, Сакаджавея, Сожурне Трус, імператриця Феодора, Вірджинія Вулф, Сьюзен Ентоні, Джорджія О'Кіф.

Крім цього, 999 відлитих вручну плиток були укладені всередні трикутника. На кожній з них було ім'я видатної жінки, пов'язане в блок з особистістю жінки зі «столу». Разом ці плитки утворювали під-об'єкт «Поверх спадщини» (Heritage Floor).

• Звана вечеря (Джуді Чикаго)
• Поверх спадщини — монументальна частина «Званої вечері»
• Феміністичне мистецтво
• Феміністичний мистецький рух
• !Революція жінок у мистецтві

• Beyond the Flower: The Autobiography of a Feminist Artist. New York: Penguin (1997). ISBN 0-14-023297-4.
• The Birth Project. New York: Doubleday (1985). ISBN 0-385-18710-6.
• з Frances Borzello. Frida Kahlo: Face to Face. New York: Prestel USA (2010). ISBN 3-7913-4360-2.
• Kitty City: A Feline Book of Hours. New York: Harper Design (2005). ISBN 0-06-059581-7.
• Through the Flower: My Struggle as a Woman Artist. Lincoln: Authors Choice Press (2006). ISBN 0-595-38046-8.
• Institutional Time: A Critique of Studio Art Education. New York: The Monacelli Press (2014). ISBN 9781580933667.

• Bloch, Avital (editor) and Lauri Umansky (editor). Impossible to Hold: Women and Culture in the 1960s. New York: NYU Press (2005). ISBN 0-8147-9910-8.
• Felder, Deborah G. and Diana Rosen. Fifty Jewish Women Who Changed the World. Yucca Valley: Citadel (2005). ISBN 0-8065-2656-4.
• Lewis, Richard L. and Susan Ingalls Lewis. The Power of Art. Florence: Wadsworth (2008). ISBN 0-534-64103-2.
• Wylder, Thompson Viki D. and Lucy R. Lippard. Judy Chicago: Trials and Tributes. Tallahassee: Florida State University Museum of Fine Arts (1999). ISBN 1-889282-05-7.

https://collegelisted.com/colleges/california-state-university---fresno/gpa-calculator

• Офіційний сайт [Архівовано 11 червня 2022 у Wayback Machine.]
• Judy Chicago [Архівовано 2 липня 2013 у Wayback Machine.] на сайті Through the Flower
• Judy Chicago Art Education Collection [Архівовано 20 січня 2021 у Wayback Machine.]
• Papers, 1947—2004 (inclusive), 1957—2004 (bulk). Schlesinger Library, Radcliffe Institute, Harvard University.