YaChudo

Пономарчук Наталія Борисівна

Переглядів: 0. Оновлено 23.10.2026.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пономарчук.
Пономарчук Наталія Борисівна
Народилася19 січня 1969 (57 років)
Київ, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьдиригентка Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materНМАУ «Київська консерваторія» Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1996 — тепер. час
Нагороди
заслужений діяч мистецтв України
Сайтponomarchuk.net Редагувати інформацію у Вікіданих

Наталія Борисівна Пономарчук (нар. 19 січня 1969, м. Київ, УРСР) — українська диригентка, заслужена діячка мистецтв України (2001) [джерело?]. Головна диригентка Київського камерного оркестру Національної філармонії України (від 2020 року). Входить до числа найбільш затребуваних оркестрових диригентів в Україні[1].

Життєпис

Народилась у Києві у не музичній родині: тато – інженер, мати – бухгалтер. До музичної школи потрапила випадково – у віці 6-7 років мама привела для отримання базової музичної освіти. Займалася по класу домри[2].

Отримала ступінь магістра музики з оркестрового диригування Національну музичну академію України (клас оркестрового диригування професора Алліна Власенка, 1997). Лауреатка Національного конкурсу диригентів ім. Стефана Турчака (1998). 2001 року отримала звання заслуженої діячки мистецтв України.

Київський камерний оркестр

З 1996 по 1998 роки диригувала оркестром Національної радіокомпанії України, виступи якого транслювались на національних радіо- та телеканалах. Також здійснила аудіо та відео записи на Польському Радіо. З 1997 по 2002 роки — головна диригентка Академічного симфонічного оркестру Луганської обласної філармонії[3]; з 2003 по 2020 — художній керівник та головний диригент Академічного симфонічного оркестру Дніпровської філармонії імені Леоніда Когана[4]; з 2006 по 2009 — головна диригентка Державного естрадно-симфонічного оркестру України (Київ); з 2007 по 2009 — диригентка «Національного ансамблю солістів «Київська камерата». Від 2020 — головна диригентка Київського камерного оркестру Національної філармонії України.

В Україні виступала з Національним симфонічним оркестром України. Як гостьова диригентка: з Одеським філармонійним оркестром та Академічним симфонічним оркестром «INSO-Львів» Львівської Національної філармонії ім. Мирослава Скорика, Харківським молодіжним академічним симфонічним оркестром «Слобожанський». Також виступала диригенткою на міжнародних фестивалях («Київ Музик Фест», Київські літні музичні вечори[4], «Музика молодості», «Контрасти», фестивалі високого мистецтва Bouquet Kyiv Stage тощо).

Дебютувала як балетна диригентка в Іспанії 2012 року. Виступи у Королівському театрі у Мадриді, у Конференц-центрі й концертному залі Еускалдуна у Більбао, у Палаці опери в Ла-Коруньї.

Російське вторгнення в Україну 2022 року застала в Одесі, де із Національним одеським філармонічним оркестром репетирувала Концерт для скрипки з оркестром Антоніна Дворжака, «Фантазію на тему Томаса Талліса» Ральфа Воана-Вільямса та «Пісню солов’я» Ігоря Стравінського до концерту, який було запланована на вечір 25 лютого 2022 року. Концерт не відбувся, Наталія повернулася до Києва і проживши з родиною під обстрілами місяць, змогла виїхати до Європи. Регулярно приїздить до України, диригує, та коли лунає повітряна тривог – разом із глядачами та музиканти спускається до укриття[5].

Після російського вторгнення неповторність диригентського стилю Пономарчук оцінив Лондон[3]. Від 2024 — диригентка-представниця міжнародного артистичного агентства «IMG Artists» (Лондон) — однієї з найвпливовіших агенцій світу у сфері музичного менеджменту, що дало можливість розпочати відлік концертів з London Philharmonic Orchestra LPO Лондонським філармонічним оркестром[6].

Кар'єра

«Вона – голос, яким говорить українське серце на сценах Європи. Диригентка, що тримає грім в руках, її емоційний спектр охоплює бурю й тишу, розпач і тріумф»[7]

Наталія Пономарчук описує оркестр як колектив, відкритий до енергообміну, де кожен музикант тонко відчуває емоційний стан інших[8]. Диригування називає «інструментом», оркестр – «наслідком». У «стоянні за пультом» не вбачає мети. Метою називає розмову мовою музики[9].

Прослухавши багато професійних записів та подивившись різні записи пані Пономарчук, я мушу сказати, що пані Пономарчук — це талановита та серйозна диригентка. Вона має потужний потенціал і здатність працювати з різноманітним репертуаром та різними оркестрами.

Олександр Рахбарі, іранський композитор та диригент [джерело?]

Як гостьова диригентка у межах гастрольних турне Європою виступала в таких концертних залах: London’s Queen Elizabeth Hall у Великій Британії, в Іспанії — у Teatro Real, Auditorio Nacional та Teatro Zarzuela (усі в Мадриді); Palau de la Musica Catalana (Барселона), Teatro Colon (Корунья), Палаці мистецтв королеви Софії (Валенсія), Конференц-центрі і концертному залі (Більбао), Kursaal (Сан-Себастьян) і Auditorio de Galicia (Сантьяго); у Португалії — в Teatro Monumentale (Лісабон) і Casa da Musica (Порту). А також: у консерваторії Sala Verdi (Мілан, Італія), Warsaw’s Philharmonic Hall (Польща), концертному залі Салонік (Греція), The Presidential Symphony Orchestra Concert Hall and Choir Buildings and Bilkent Concert Hall (Туреччина), Concertgebouw Brugge (Бельгія),Teatro Mayor (Колумбія).

Співпрацювала з всесвітньо відомими музикантами: Дмитром Ткаченком, Олександром Гринюком, Дмитром Удовиченком, Богданою Півненко, Валерієм Соколовим, Олексієм Семененком, Цянь Чжоу, Беньяміном Шмідом, Лукашем Вондрачеком, Егнером Флоріаном, Ласло Феньо, Денисом Севериним, Отто Заутером, Сімонідом Браконі, Летісією Морено, Домініком де Вільєнкуром, Дмитром Сітковецьким, Сергієм Накаряковим, Стерлінгом Елліоттом, Карен Вонг, Ніколасом Даніелем, Мішка Рушді Момен, Гербертом Шухом, Олександр Семчук, Євою Рабчевською, Любою Таннікліфф, Katherine «Waffy» Spencer, Пілар Полікано, Луї Швіцгебелем.

Наталія Пономарчук — явище справді рідкісне. Незважаючи на свою молодість, вона є диригентом міжнародного рівня. Її унікальне мистецтво визначає залізна дисципліна гри, потужна енергетика, вміння глибоко проникнути в творчий задум музики як минулого, так і сьогодення. Тому кожен із сучасних українських композиторів прагне, щоб його твори звучали саме в її виконанні.

Євген Станкович, композитор [джерело?]

Регулярно виступає з провідними оркестрами по всьому світу, включаючи London Philharmonic Orchestra LPO, Rundfunk-Sinfonieorchester Berlin (Німеччина); Грінсборо симфонічний оркестр (США), Orquestra Sinfonica do Estado do Espirito Santo (Бразилія), Istanbul State Symphony Orchestra, Bilkent Symphony Orchestra, and Presidential Symphony Orchestra (Туреччина), Thessaloniki State Symphony Orchestra (Греція), Chongqing Philharmonic Orchestra (Китай), Estonian National Symphony Orchestra (Естонія), Lithuanian National Symphony Orchestra and Sinfonietta Riga (Латвія), Orchestra of the Age of Enlightenment (Велика Британія), Calgary Philharmonic Orchestra і Calgary Philharmonic Chorus (Канада), Sifónica Nacional De Colombia (Колумбія).

У 2024 – дебют з Kiel Philharmonic Orchestra на Wunderino Arena в Німеччині. У 2025 — з BBC Symphony Orchestra в студії Maida Vale BBC (Лондон, Велика Британія), де відбувся знаковий концерт-запис Симфонічної балади «Гражина» Бориса Лятошинського, Карпатського концерту Мирослава Скорика і віолончельного концерту Антоніна Дворжака. Цього ж року в Брюгге, Бельгія (Concertgebouw Brugge) під орудою української диригентки London Philharmonic Orchestra / LPO виконав симфонічну баладу «Гражина» Бориса Лятошинського й отримав схвальні відгуки музичних критиків: «Невідома на Заході «Гражина» була представлена з приголомшливою ясністю, яку Пономарчук інтерпретувала, як міфічний ритуал, як боротьбу народу проти забуття. Це була не програмна музика, а проголошення – без відчаю композитор оспівував трагічну неминучість»[10].

У репертуарі — симфонічна, камерна оркестрова музика: А. Пярта, Б.Лятошинського, Л. Грабовського, В. Сильвестрова, Є. Станковича, М. Скорика, В. Губаренка, В. Бібіка, Г. Гаврилець, Л. Сидоренко, А. Загайкевич, В. Польової, С. Луньова, М. Шалигіна, П. Васкса, М.Березовського, Дж. Боттезіні, Ф. Куперена, Й.-С. Баха, Ґ. Генделя, А. Вівальді, Л. Боккеріні, Й. Гайдна, В.-А. Моцарта, Л. ван Бетховена , А. Рейхи, А. Сальєрі, Ф. Шуберта, Ф. Шопена, К. Шумана, Й. Брамса, Ф. Мендельсона-Бартольді, А. Дворжака, Ф. Крейслера, М. Бруха, Р. Ваґнера, Дж. Россіні, А. Веберна, А. Шенберґа, Ґ. Малера, А. Брукнера, К. Дебюссі, М. Равеля, А. Онеґґера, П. Гіндеміта, Е. Ґріґа, Я. Сібеліуса, Л. Яначека, Б. Мартіну, С. Барбера, Б.Бартока, Е. Лало, Р. Штрауса, І. Стравінського, Д. Шостаковича, М. Вайнберга, Б. Бріттена, В. Волтона, М. Арнольда, А. Берґа, Е. Елґара, Ф. Нейрінка та ін.

До широкомасштабного вторгнення репертуар українських філармоній складався на 70% з російської або імперської музики. Програми Пономарчук з 2022-го наповнені українською та європейською музикою. Концерт на музичному матеріалі чеських композиторів (Національна філармонія України, лютий 2025) складено з творів Богуслава Мартіну, Леоша Яначека, Антоніна Дворжака – на думку Наталії Пономарчук – це про перемогу: «у Подвійному концерті Мартіну оркестр передає і скрегіт покрученого обгорілого металу, і трагічне передчуття війни, і тріумф радості. Чехи століттями виборювали свою державу, і зараз Чехія є важливою частиною єдиної Європи»[11].

Протягом диригентської кар'єри здійснила численні аудіо- та відеозаписи як в Україні, так і за кордоном. Авторка ідеї та кураторка масштабного проєкту «Dictum: повний цикл камерних симфоній Євгена Станковича» (2025) — запис усіх камерних симфоній одного з найпотужніших та найвідоміших українських композиторів Євгена Станковича[12]. «Dictum» — це новий підхід до масштабування української моделі complete works, яка, зазвичай властива переважно європейським та американським музичним центрам і є маркером закріплення імені композитора в історії.

Концертні програми

Нагороди та визнання

  • 1996 — Дипломантка II Міжнародного конкурсу ім. Сергія Прокоф’єва (м. Санкт-Петербург)
  • 1998 — Лауреатка II Національного конкурсу диригентів ім. Стефана Турчака (м. Київ) — 2-а премія
  • 2001 — Заслужена діячка мистецтв України [джерело?]
  • ??? — Переможниця Всеукраїнського відкритого рейтингу популярності «Колесо фортуни» у номінації «Найкращий молодий диригент»

Примітки

  1. ↑ Наталія Пономарчук на сайті «IMG Artists»
  2. ↑ Ольга БУДНИК (23 квітня 2019). Наталія Пономарчук, шеф-диригент Київського камерного оркестру Національної філармонії України: Щоб очистити душу від болю, раджу слухати музику часів бароко, Моцарта і Гайдна (укр.). «Укрінформ». Процитовано 31 липня 2025.
  3. ↑ а б Оксана ГОНЧАРУК (1 жовтня 2024). Наталія Пономарчук: «Російські культурні меседжі перестали бути культурою, це вже зброя» (укр.). «Sestry». Процитовано 31 липня 2025.
  4. ↑ а б Лідія НОВОХАТЬКО (14 серпня 2009). Диригент Наталія Пономарчук: Нехай дужче гримне буря! (укр.). «Дзеркало тижня». Процитовано 31 липня 2025.
  5. ↑ Edward DOCX (3 квітня 2024). Natalia Ponomarchuk: «War has its sounds. I recognise them wherever they appear» (англ.). «New Statesman». Процитовано 28 липня 2025.
  6. ↑ Віка ФЕДОРІНА (15 серпня 2024). Наталія Пономарчук: «Мені важливо розуміти, що я в дорозі» (укр.). «Kyiv Daily». Процитовано 31 липня 2025.
  7. ↑ https://www.wilsoncenter.org/blog-post/ukraine-looks-west-extend-its-classical-repertoire Ukraine Looks West to Extend its Classical Repertoire (February 16, 2024)
  8. ↑ Кароліна ВОЛКОВА, Віталій ГАРНОВ (11 квітня 2025). «На концерті не відчуваєш болю»: диригентка про силу сцени, емоції й оркестр (укр.). «Суспільне Одеса». Процитовано 31 липня 2025.
  9. ↑ Кирило КИСЛЯКОВ. Інтерв'ю із Наталією Пономарчук (рос.). «Торф ТВ». Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 31 липня 2025.
  10. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою "Klassiek-central 20250924" не вказано текст
  11. ↑ Ірина ГЕРАЩЕНКО (11 лютого 2025). Як диригентка Наталія Пономарчук ламає стереотипи через музику та культурну дипломатію (укр.). Блог Ірини Геращенко на порталі «Українська правда». Процитовано 31 липня 2025.
  12. ↑ Тетяна РУДЕНКО (16 липня 2025). Потаємні й унікальні поклики. Восени представлять запис камерних симфоній Євгена Станковича (укр.). «Україна молода» №028. Процитовано 31 липня 2025.
  13. ↑ Диригентка Наталія Пономарчук: «Який ти всередині, такою буде і твоя музика» (укр.). «Marie Claire Ukraine». 9 листопада 2021. Процитовано 28 липня 2025.
  14. ↑ Ольга ГОЛИНСЬКА (31 травня 2024). Звук і тиша Арво Пярта (укр.). «Музика». Процитовано 28 липня 2025.
  15. ↑ Присвята Арво Пярту. «Звук і Тиша», частина 1 (укр.). «Національна філармонія України». 9 червня 2024. Процитовано 28 липня 2025.
  16. ↑ Елгар та Сібеліус, Пономарчук та її великий оркестр (укр.). «Kyiv Daily». 20 грудня 2024. Процитовано 31 липня 2025.

Посилання

Записи

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).