Погодін Микола Федорович
| Погодін Микола Федорович | |
|---|---|
рос. Погодин Николай Фёдорович  | |
 | |
| Народився | 3 (16) листопада 1900[1] Гундоровська, Область Війська Донського, Російська імперія |
| Помер | 19 вересня 1962[1][2][…] (61 рік) Москва, СРСР |
| Поховання | Новодівичий цвинтар |
| Країна |  СРСР |
| Діяльність | журналіст, драматург, сценарист, письменник |
| Галузь | драма[4] і журналістика[4] |
| Знання мов | російська[1] |
| Членство | СП СРСР |
| Роки активності | з 1920 |
| Діти | Стукалов Олег Миколайовичd |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0688238 |
Микола Федорович Пого́дін (рос. Никола́й Фёдорович Пого́дин; справжнє прізвище — Стукалов; нар. 16 листопада 1900, Гундоровська — пом. 19 вересня 1962, Москва) — російський радянський драматург; член Спілки письменників СРСР. Батько драматурга Олега Стукалова.
Біографія
Народився 3 [16] листопада 1900 року в станиці Гундоровській Області Війська Донського Російської імперії (нині у складі міста Донецька Ростовської області, Росія) в селянській сім'ї. Систематичної освіти не здобув. Трудову діяльність розпочав у 14 років.
Добровольцем служив у Червоній армії. З 1920 року працював репортером в ростовській газеті «Трудове життя»[5]. Протягом 1922—1932 років працював кореспондентом газети «Правди». З 1925 року жив у Москві. З 1934 року був членом правління Спілки письменників СРСР. У 1951—1960 роках обіймав посаду головного редактора журналу «Театр».
Помер в Москві 19 вересня 1962 року. Похований в Москві на Новодівочому цвинтарі (ділянка № 8)[5].
Творчість
Друкуватися почав з 1920 року. Виступав як критик, публіцист. У 1926 році опублікував збірки нарисів «Кумачевий ранок», «Червоні паростки». 1959 року напиав роман «Янтарне намисто».
- «Темп» (1929);
- «Поема про сокиру» (1930);
- «Мій друг» (1932)[6];
- «Аристократи» (1935);
- трилогії «Людина з рушницею» (1937), «Кремлівські куранти» (1940), «Третя патетична» (1958);
- «Ми втрьох поїхали на цілину» (1955);
- «Сонет Петрарки» (1956);
- «Маленька студентка» (1959);
- «Квіти живі» (1960);
- «Блакитна рапсодія» (1961).
- Автор сценаріїв до фільмів
- «Ув'язнені» (1936, за своєю п'єсою «Аристократи»);
- «Тайга золота» (1937);
- «Кубанські козаки» (1950);
- «Три зустрічі» (1950, разом з Сергієм Єрмолінським і Михайлом Блейманом);
- «Джамбул» (1953, разом з Абдільдою Тажибаєвим);
- «Перший ешелон» (1956);
- «Вихори ворожі» (1956);
- «Борець і клоун» (1957).
За мотивами його п'єс на Одеській кіностудії знято фільм «Весна 29-го» (1975).
Відзнаки
- Нагороджений двома орденами Леніна;
- Заслужений діяч мистецтв РРФСР з 1949 року;
- Сталінська премія І ступеня (1941, за п'єсу «Людина з рушницею»);
- Сталінська премія ІІ ступеня (1951, за сценарій фільму «Кубанські козаки»);
- Ленінська премія (1959, за трилогію «Людина з рушницею», «Кремлівські куранти», «Третя патетична»)[5].
Примітки
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Brockhaus Enzyklopädie — F.A. Brockhaus, 1796.
- ↑ а б Архів образотворчого мистецтва (Чехія)
- ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ а б в Николай Погодин (Стукалов) / kino-teatr.ru.
- ↑ Постановка Київський театр малих форм (1933). Режисер Федір Гамалій, художник Ю. Бомко
Література
- Литературная Энциклопедия. Том 9. Москва, 1935. — С.29—32 (рос.);
- Погодин Николай Фёдорович // Кинословарь. В 2 т. / гл. ред. С. Й. Юткевич. — М. : «Советская энциклопедия», 1970. — Т. 2 : М — Я.— С. 331 (рос.);
- Сценаристи советского художественного кино. Москва, 1972. — С.279—280 (рос.);
- Погодін Микола Федорович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
- Погодин Николай Фёдорович // Кино: Энциклопедический словарь / гл. ред. С. Й. Юткевич. — Москва : «Советская энциклопедия», 1986. — С. 325. (рос.);
- Всемирный биографический Энциклопедический словарь. Москва, 1998. — С.600 (рос.);
- Театр: Энциклопедия. Москва, 2002. — С.242 (рос.).
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).