Повістка

Повістка — це, у загальному праві та римському праві, припис про надання доказу, який видається судом або іншою юрисдикцією. У всіх країнах західного світу використовується латинський вираз subpoena, утворений поєднанням латинських слів sub («під») та poena («покарання»), який також увійшов до англійської юридичної мови у спотвореній формі supenna у XV столітті^[1].

Правовий інструмент повістки бере свій початок в англійському загальному праві і, як вважають, був створений Джоном Волтемом, єпископом Солсберійським за правління Річарда II. Сьогодні він використовується майже в усіх країнах, правова система яких базується на Common Law(загальному праві).

Історичний латинський термін — Subpoena, однак, у деяких місцях був замінений більш зрозумілим виразом, як, наприклад, англ. witness summons (виклик свідка) у цивільному праві Англії та Уельсу. subpoena — це наказ з'явитися до суду для надання свідчень або документа; у першому випадку говорять просто про subpoena (спочатку subpoena ad testificandum що буквально значить показання), тоді як у другому якщо йдеться про надання документів, використовують subpoena duces tecum.

У Сполучених Штатах слідчі комісії Конгресу також можуть використовувати повістки^[2].

За допомогою повістки особа під загрозою примусового штрафу зобов’язується надати певну інформацію або докази щодо певних обставин у визначений спосіб. Повістка таким чином слугує засобом примусу, за допомогою якого учасники та треті особи можуть бути зобов’язані давати пояснення під час або іноді до початку судового процесу.

У Новому Південному Уельсі суд може скасувати всю повістку або її частину на тій підставі, що вона є «рибальською експедицією». У справі Lowery v Insurance Australia Ltd Апеляційний суд Нового Південного Уельсу постановив, що якщо документи, зазначені в додатку до повістки, визнані такими, що не мають відношення до спірного провадження, повістка може бути скасована, оскільки вона не має законної процесуальної мети. Також було визнано, що суд не повинен переробляти повістку та звужувати її обсяг до спірних питань.^[3] У Вікторії повістка зазвичай видається працівником канцелярії суду та не потребує дозволу суду.

Судові повістки — це накази федерального суду або суду штату про надання документів або свідчень. Зазвичай вони видаються секретарем суду від імені судді, який головує у справі. Крім того, судові правила можуть дозволяти адвокатам видавати повістки самостійно, діючи як посадові особи суду.^[4] Зазвичай повістки видаються «з пустими місцями», і відповідальність за вручення повістки свідкові покладається на адвоката, який представляє сторону (позивача або відповідача), від імені якої мають бути надані свідчення. Якщо свідок не бажає свідчити, то, як правило, вимагається особисте вручення повістки з підтвердженням вручення незалежною особою, яка не є стороною у справі.

Повістка, як правило, оформлюється на бланку суду, в якому розглядається справа, зазначає сторони у справі та адресується поіменно особі, від якої вимагаються свідчення. Вона містить формулювання «Вам цим наказується з'явитися особисто до секретаря цього суду» або подібне, із зазначенням конкретного місця, дати та часу явки. Деякі юрисдикції включають застереження про кримінальну відповідальність за невиконання повістки та нагадування не залишати приміщення суду без дозволу уповноваженої особи, часто із застарілою погрозою «Не з'явитеся — на свій страх і ризик». У деяких випадках особа, яка має свідчити або надати документи, отримує оплату.

Особи, які представляють себе самостійно (pro se), на відміну від адвокатів, повинні звернутися до секретаря суду з проханням офіційно видати їм бланки повісток, коли їм потрібно викликати свідків телефоном або особисто, або коли потрібно офіційно витребувати документи для надсилання їм або безпосередньо до суду.^[5] Будь-які документи, які не були витребувані повісткою до суду або не засвідчені свідком, можуть бути відхилені протилежною стороною як свідчення з чужих слів (hearsay), якщо тільки вони не підпадають під винятки з правил про показання з чужих слів або не дозволені суддею. Якщо свідок викликається за допомогою міжміського телефонного дзвінка, то сторона, яка клопоче, відповідає за ініціювання дзвінка та забезпечення оплати попередньо оплаченою телефонною карткою. Більшість штатів (включаючи Каліфорнію) мають додаткові обмеження щодо використання повісток у кримінальних справах.^[6]

У деяких штатах (як, наприклад, у Флориді) сторона, яка бажає вручити повістку, зобов'язана спочатку подати Повідомлення про намір вручити судову повістку або Повідомлення про витребування документів від третьої особи за десять днів до видачі повістки, щоб інша сторона мала достатньо часу для подання заперечень.

Крім того, особа, якій адресована повістка, має право заперечити проти її видачі, якщо вона використовується з неналежною метою, наприклад, для витребування записів, які не мають відношення до провадження, виклику осіб, які не мають жодних доказів, або витребування відомостей чи свідчень, які є конфіденційними або захищеними привілеєм.

Повноваження щодо судового виклику будь-якого Суд штату (США) у Сполучених Штатах зазвичай закінчуються на кордоні цього штату.^[7][8] Як наслідок, не маючи жодних повноважень за межами штату, прокурори штату та адвокати захисту в кримінальній справі штату не можуть використовувати ті самі процедури для отримання повістки для свідка з іншого штату, що й для свідка в межах штату.^[9] Замість цього вони можуть використовувати процедури, визначені Єдиним законом про забезпечення явки свідків з території або поза межі штату в кримінальному провадженні.

Багато федеральних агентств США можуть видавати Адміністративна повістка без попереднього судового контролю.^[10]

У рамках своїх розслідувань велике журі може викликати свідків для надання показань.^[11]

Постійні комітети обох палат Конгресу США мають повноваження надсилати повістки для законних цілей законотворчості та розслідувань.^[12] Це вимагає надання показань або документів.^[12] Відмова виконати вимогу є неповагою до Конгресу.^[13]

Див. також: Привілей (доказове право) Існує кілька винятків щодо обов'язку свідчити в суді, зокрема:

П'ята поправка – Згідно з П'ятою поправкою до Конституції США, жодна особа не може бути примушена свідчити проти себе. Однак це право може бути скасоване, якщо свідку надається імунітет. Цей імунітет дозволяє йому давати свідчення та захищає від кримінального переслідування за будь-які злочини, в яких він зізнається.

Подружній привілей – У більшості випадків особу не можна примусити свідчити проти свого подружжя.^[14] Винятки з цього правила включають випадки домашнього насильства або сексуального насильства.^[14]

Привілей священика і сповідника – Спілкування з консультантом або священиком вважається привілейованим, оскільки обидві професії вимагають, щоб клієнти могли висловлюватися цілком чесно, не боячись наслідків.

Адвокатська таємниця – Для надання кваліфікованої юридичної консультації клієнти повинні мати можливість вільно розкривати всі деталі своєму адвокату. Спілкування з адвокатом захищене, і адвоката не можна примусити свідчити проти клієнта.

Лікарська таємниця – Медичним працівникам заборонено розголошувати приватну медичну інформацію пацієнта без його дозволу відповідно до закону про конфіденційність пацієнта. Лікар не може давати свідчення на основі приватної медичної інформації пацієнта, і лікаря не можна примусити розкривати медичні записи.

Дипломатичний імунітет – Іноземних дипломатів не можна примусити свідчити в суді.

Цивільна дієздатність – Свідок може мати проблеми з пам'яттю або інші когнітивні порушення, що можуть вплинути на його здатність правдиво пригадувати події. Він також може бути фізично неспроможним з'явитися до суду.

• Судочинство
• Секретар судового засідання
• Судова повістка
• Обвинувальний акт
• Судовий наказ
• Конкретне виконання

• 
  Судова повістка.
  Україна, 2013
• 
  Судова повістка США до начальника поліції табору Heart Mountain щодо інтернованих японсько-американців у таборі Heart Mountain Relocation Center, 1944
• 
  Судовий документ, який викликає Волтера Гобітіса та його дітей, Ліліан і Вільяма, до Апеляційного суду третього округу США за позовом шкільного округу Майнерсвілл
• 
  Офіційна повістка суду у справі «Сполучені Штати проти Альфонса Капоне», жовтень 1931 року. Саме цей процес завершився вироком до 11 років ув'язнення.
• 
  Subpoena duces tecum на ім’я президента Ніксона з вимогою надати записи Білого дому для Великого журі у справі «Вотергейт» 1973

Це незавершена стаття з права. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

1. ↑ Етимологія англійського слова subpoena на онлайн-словнику Merriam-Webster
2. ↑ Wilkie, Kevin Breuninger, Christina. House Jan. 6 committee presents new evidence about plot to overturn 2020 election, subpoenas Trump. CNBC (англ.). Процитовано 17 жовтня 2022.
3. ↑ Lowery v Insurance Australia Ltd [2015 NSWCA 303
4. ↑ What Is a Subpoena?. Findlaw (амер.). Процитовано 21 квітня 2021.
5. ↑ Pro Se Litigants / Representing Yourself. Архів оригіналу за 9 грудня 2025.
6. ↑ Los Angeles Criminal Court Subpoenas / Rules and Regulations. 5 жовтня 2016. Архів оригіналу за 9 серпня 2025.
7. ↑ «Забезпечення явки свідків за допомогою повістки та інших процесів», NC Defender Manual Vol. 2, Trial, Chapter 29 (2018).
8. ↑ Rhonda Wasserman (1989). «Повноваження щодо повістки: останній залишок Пеннойєра», 74 Minnesota Law Review 37.
9. ↑ Darrell E. White II (18 травня 2021). «Виклик свідків з інших штатів у кримінальному провадженні: покрокове керівництво», Національна асоціація генеральних прокурорів.
10. ↑ Doyle, Charles (19 грудня 2012). Адміністративні повістки в кримінальних розслідуваннях: короткий правовий аналіз. Congressional Research Service. Конгрес США. Архів оригіналу за 11 лютого 2026. Процитовано 4 лютого 2026.
11. ↑ Doyle, Charles (3 липня 2025). Федеральне велике журі. Congressional Research Service. Congress.gov. Процитовано 7 лютого 2026.
12. ↑ ^{а б} Garvey, Todd (27 березня 2019). Повістки Конгресу: забезпечення виконання виконавчою гілкою влади. Congressional Research Service. Congress.gov. Процитовано 7 лютого 2026.
13. ↑ Wilkinson v. United States 365 U.S. 399 (1961), justia.com.
14. ↑ ^{а б} подружній привілей. LII / Legal Information Institute (англ.). Процитовано 7 лютого 2026.