Subpoena duces tecum

Субпена дуцес текум (вимовляється англійською як /səˈpiːnə ˌdjuːsiːz ˈtiːkəm/), або повістка для надання доказів, — це судова повістка, яка зобов’язує одержувача з’явитися до суду та надати документи чи інші матеріальні докази для використання на судовому засіданні або судовому розгляді. У деяких юрисдикціях вона також може видаватися законодавчими органами, такими як окружні ради наглядачів.

Повістка відома під різними назвами в різних юрисдикціях. Термін субпена дуцес текум використовується в Сполучених Штатах та деяких інших юрисдикціях загального права, таких як Південна Африка та Канада. У деяких штатах США, які прагнули зменшити використання неанглійських слів та фраз у судовій термінології, ця повістка називається «субпена для надання доказів».

Субпена дуцес текум подібна до субпени ад тестифікандум, яка є наказом, що викликає свідка для усних показань. Однак, на відміну від останньої, субпена дуцес текум вимагає від свідка принести з собою книги, документи або докази для суду. У більшості юрисдикцій повістку зазвичай потрібно вручити особисто.

Фраза sub poena duces tecum є латинським виразом, який буквально означає «під [загрозою] покарання ти принесеш [це] з собою». Слово sub означає «під», poena — «покарання»; duces — «ти вестимеш, приведеш, потягнеш, принесеш»; а tecum — «з тобою».

У Сполучених Штатах повідомлення стороні (у справі) депоненту (особі, яку викликають для дачі показань під час депонування) може супроводжуватися запитом про надання документів та інших матеріальних об’єктів під час проведення депонування. Повідомлення про надання (буквально: «принесіть ці документи з собою на депонування») вручається до початку депонування. Це відповідає Федеральним правилам цивільного судочинства.^[1] Використання subpoena duces tecum, як правило, дійсне лише для примусу свідка надати документи та інші речі під час депонування.

Якщо депонент не є стороною у справі (не бере прямої участі в судовому процесі, але його свідчення потрібні), витребування документів можна здійснити лише за допомогою належно оформленої subpoena duces tecum.^[2]

Федеральні справи та деякі штати дотримуються Правила 27(a)(3) Федеральних правил цивільного судочинства щодо надання документів на стадії досудового розкриття доказів, включаючи ті, що стосуються депонувань. Вони можуть включати subpoena duces tecum для надання документів або в деяких випадках — проходження фізичного або психічного обстеження. У Дев’ятому окрузі, буквально тлумачачи Правило 27, було визначено, що сторона може просто надати лише документи і в певних випадках уникнути усного депонування, якщо їй вручено subpoena duces tecum.^[3]