Плесецьке
| село Плесецьке | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна | |||||
| Область | Київська область | ||||
| Район | Фастівський район | ||||
| Тер. громада | Калинівська селищна громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA32140090110095630 | ||||
| Облікова картка | Плесецьке | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1601 (425 років) | ||||
| Населення | 3849 | ||||
| Площа | 9,855 км² | ||||
| Густота населення | 390,56 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 08622 | ||||
| Телефонний код | +380 4571 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 50°13′16″ пн. ш. 30°6′31″ сх. д. / 50.22111° пн. ш. 30.10861° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
172 м | ||||
| Водойми | р. Плиська | ||||
| Відстань до обласного центру |
35 км | ||||
| Відстань до районного центру |
18 км | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 08622, с. Плесецьке, вул. Центральна, 57 | ||||
| Карта | |||||
Плесецьке | |||||
Плесецьке | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Плесе́цьке — село в Україні, у Фастівському районі Київської області. Населення становить 3849 осіб. Село поділене на 10 районів, які так і називаються: перший район, другий район, і т. д. до десятого.
Географія
Село розташоване в центральній частині Київської області, на південь від м. Київ; межує із селищем Борова та Калинівка, селами Дзвінкове та Данилівка. Відстань від села до районного центру становить 18 км, від села до Києва — 35 км. Площа становить 10004 га.
Через село тече річка Плиська (давніша назва Плеска або Плиска), права притока Унави. На захід від села розташована ботанічна пам'ятка природи «Урочище Плиски».
Герб
У лазуровому щиті золота церква, що супроводжується у верхніх кутах щита двома срібними ліліями. У червоній хвилеподібній базі, завершеній сріблом, дві золоті шаблі, покладені в косий хрест, які супроводжуються зверху золотим хрестом.[1]
Історія
Від Стародавніх часів до сучасності

Історія села Плесецьке налічує понад тисячу років, таким чином поселення є одним із найдавніших у Київській області. Назву отримало від річки Плески і виникнення Плесецького сягає часів Київської Русі, коли у 980-х роках князь Володимир будував по Ірпеню та Стугні укріплені лінії, пізніше знані як Змієві вали. Земляні насипи із дерев˙яним частоколом по верху прокладено від сучасного села Перевіз на річці Ірпінь через Плесецьке до сучасних сіл Скрипки та Хлепча. Це давнє городище в селі зветься «Замковище» (також «Валова школа»). Плесецьке городище захищало Київську землю з південного заходу. Подібними замками по сусідству були городища в сучасних Жорнівці (тодішня назва Жернов), Чорногородці (тодішня назва, можливо, Чернів), Великій Солтанівці (тодішня назва Солтанов)[2].
За часів монголо-татарської навали було ареною бойових дій, що підтверджується археологічними знахідками. В XVII ст. Плесецьке належало роду Аксаків. Універсалом гетьмана Б. Хмельницького від 11 січня 1651 село підпорядковувалось Києво-Братському монастирю, що було підтверджено царем Олексієм Михайловичем. В ході визвольної боротьби XVII ст. село було спустошене. Адміністративно село до кін. XVIII ст. входило до Київської сотні Київського полку.[3]
Універсалом гетьмана Івана Мазепи від 29 червня 1702 дозволялося утворення слободи та заселення території вихідцями з Правобережної України.
У XVIII ст. село стало осередком гайдамацького руху. 1768 року тут побував з гайдамаками Яків Довгошиєнко[4].
У 1781 Київський полк було розформовано і село адміністративно увійшло до новоутвореного Київського намісництва. У 1795—1797 належало до Васильківського повіту Київського намісництва, а з 1797 — до Васильківської волості Київського повіту Київської губернії.[3]
За монастирських часів у Плесецькому на місці давнішої була збудована нова церква Стрітення Господнього (закінчена 1784). В 1786 на теренах Російської імперії відбулася секуляризація земельних володінь Православної Церкви, й село стало казенним маєтком.
Як свідчать метричні книги, клірові відомості та сповідні розписи церкви Стрітення Господнього с. Плесецьке, до храму були приписні віряни навколишніх сіл: Перевіз, Дзвінкове, Сподарець, Хлепча.[3]

Станом на 1886 рік в селі Васильківської волості Васильківського повіту мешкало 2930 осіб, налічувалось 536 дворів, існували православна церква, школа, 5 постоялих будинків та 5 лавок[5].
В роки Другої світової війни на території села діяв партизанський загін Героя Радянського Союзу Грисюка. В селі знаходиться пам'ятник загиблому першому секретарю ЦК ЛКСМ України Якову Хоменку. Про бої за визволення села від нацистських окупантів свідчать пам'ятники та обеліски загиблим.
В 1950 в Плесецькому велися археологічні розкопки, які підтвердили давню історію цих теренів.
Після аварії на ЧАЕС у 1986 до села було переселено мешканців села Варовичі Поліський району Київської області.
Після отримання незалежності
Станом на 1 січня 2007 протяжність вулиць — 46 км. Село газифіковане. Працює загально-освітня школа 1-3 ступенів на 500 учнів, 8 приватних магазинів, медична амбулаторія, будинок культури, 2 бібліотеки, відновлює роботу плесецький гранітний кар'єр, є дитячий садок «Дюймовочка». Сільська футбольна команда «Плиска» — постійний учасник районних змагань та їх неодноразовий призер. Діє молодіжний та дитячий клуб «Світло», який проводить, крім регулярних зустрічей, для молоді, — екскурсії на велосипедах «Пізнаємо рідний край!», а для дітей літні табори з вивченням англійської мови.
Рішенням Плесецької сільської ради від 18 грудня 2015 року за № 36-ІІІ-VII були декомунізовані і перейменовані 5 вулиць села:
- вулицю Леніна на вулицю Центральну;
- вулицю Колгоспну на вулицю Вишневу;
- вулицю Енгельса на вулицю Соснову;
- вулицю Гайдара на вулицю Мальовнича;
- вулицю Фрунзе на вулицю І.Франка.
Війна 2022 року
27 лютого 2022 року, після невдалих спроб у Василькові, десант почали висаджувати у Крушинці та Плесецькому.
При масованому ракетному обстрілі України 15 листопада 2022 року на цвинтарі Плесецького від уламків ракети загинула літня жінка[6].
Відомі люди
В селі народилася:
- Буняк Тетяна Іванівна (1957) — чемпіонка Світу (веслування, академічна вісімка) 1978 року в Новій Зеландії, неодноразова чемпіонка СРСР з академічного веслування. Заслужений майстер спорту (1980). «Локомотив», Київ. Закінчила Київський державний інститут фізичної культури (1986). Срібна призерка Ігор XXII Олімпіади (1980) у складі вісімки, чемпіонка світу (1978, 1979), срібна призерка чемпіонату світу (1977).
- Кулик (Фоя) Світлана Петрівна (1987 р.н.) — письменниця, член ЛМО «Багаття калинове», авторка книги «Подих».
- Попудренко (Черепинська) Мотрона Автономівна (1923—2011) — відома українська музейниця, археологиня, заслужена працівниця культури України.
Серед вихідців села є досвідчені спеціалісти з різних галузей науки і техніки, а саме:
- Комаренко Дмитро Іванович — доктор медичних наук, професор Інституту радіології АМН України;
- Різник П. Д. — інженер-конструктор заводу ім. Антонова;
- Ковальчук В. С. — кандидат технічних наук, науковий співробітник Інституту електрозварювання ім. Патона;
- Сперкач І. О. — доцент Політехнічного інституту, провідний конструктор будівництва металургійних заводів;
- Куцоконь Н. К. — кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник Інституту клітинної біології та генетичної інженерії НАН України;
- Куцоконь Ю. К. — кандидат біологічних наук, науковий співробітник Інституту зоології імені І. І. Шмальгаузена НАН України.
Цікавий факт
8 серпня 2011 р в селі Плесецьке Васильківського району Київської області експертами був вирощений соняшник заввишки 4 м 17 см.
Галерея
- Фото села Плесецьке
-

-
Мешканці села у 1848 році. П'єр де ля Фліз. Костюми селян державних маєтностей Київської губернії. -
Одна з хат села, 2016 рік -
Ставок у Плесецькому на річці Плиська -
Змійові вали біля села Плесецьке -
Змійові вали біля села Плесецьке
Див. також
Публікації
- Є. Чернецький. До історії плесецької старовини: давній рід Шиденків у XVIII—XIX ст. — Біла Церква: Вид. О. Пшонківський, 2008. — 30 с., ген. табл.
Примітки
- ↑ Герб села
- ↑ Лоза Юрій (ред.). Історичний Атлас України. Найдавніше минуле. — Київ: Видавництво «Мапа», 2010. — 300 с.-сс.157,225. ISBN 978-966-8804-24-3
- ↑ а б в Центральний державний історичний архів України
- ↑ Букет Євген. Іван Бондаренко — останній полковник Коліївщини. Історичний нарис. — Київ: Видавництво «Стікс», 2014. — 320 с. ISBN 978-966-2401-09-7
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Кількість жертв масованого обстрілу РФ 15 листопада зросла до двох. Українська правда. 16 листопада 2022.
Посилання
- Мапа Шуберта Ф. Ф. (аркуш 22-8) http://freemap.com.ua/maps/trexverstovki-novaya-redakciya/23-8.jpg
| Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).