YaChudo

Платнерит

Переглядів: 0. Оновлено 04.11.2026.

Платнерит
Загальні відомості
Статус IMAчинний (успадкований, G)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
АбревіатураPtn[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Хімічна формулаPbO₂ Редагувати інформацію у Вікіданих
Nickel-Strunz 8IV/D.02[3][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Nickel-Strunz 104.DB.05 Редагувати інформацію у Вікіданих
Dana 84.4.1.6 Редагувати інформацію у Вікіданих
Ідентифікація
Сингоніятетрагональна сингонія[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Вид симетріїдітетрагональна-біпірамідальнаd Редагувати інформацію у Вікіданих
Просторова групакристалографічна група 136[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Твердість5,5 Редагувати інформацію у Вікіданих
Колір рисикаштановий Редагувати інформацію у Вікіданих
Густина9,34 г/см³[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Інші характеристики
Названо на честьКарл Фрідріх Платтнерd[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Типова місцевістьLeadhillsd[8] Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Платнерит у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Платнерит[9] — мінерал з класу оксидів, бета-кристалічна форма діоксиду свинцю (β-PbO2), тоді як скрутиніїт — інша, альфа-форма. Вперше про нього повідомили в 1845 році та назвали на честь німецького мінералога Карла Фрідріха Платтнера. Платнерит утворює пучки темних голкоподібних кристалів на різних мінералах; кристали тверді та крихкі, мають тетрагональну симетрію.

Прояви

Платнерит трапляється в численних посушливих місцях Північної Америки (США та Мексика), більшої частини Європи, Азії (Іран та Росія), Африки (Намібія) та Південної та Західної Австралії. Він зустрічається у вивітрених гідротермальних відкладеннях кольорових металів у вигляді сіноподібних пучків темних призматичних кристалів довжиною кілька міліметрів; пучки ростуть на, або (іноді) всередині різних мінералів,[10] включаючи церусит, смітсоніт, геміморфіт, ледгілліт, гідроцинкіт, розазит, аурихальцит, мердочит, лімоніт, піроморфіт, вульфеніт, кальцит та кварц.

Властивості та застосування

Кристалічна структура

Основні властивості платнериту були описані в 1845 році.[11] Вже тоді мінерал був відомий під своєю назвою — на честь Карла Фрідріха Платтнера (1800—1858), професора металургії та пробірної справи в Гірничій академії у Фрайберзі, Саксонія, Німеччина.

Його кристалічну структуру пізніше уточнили на синтетичних зразках. Платнерит належить до групи мінералів рутилу. Має тетрагональну симетрію, просторову групу P42/mnm (№ 136), символ Пірсона tP6, постійні ґратки a = 0,491 нм, c = 0,3385 нм, Z = 2 (дві формульні одиниці на елементарну комірку).[12]

Діоксид свинцю використовується в свинцево-кислотних акумуляторах та в електрохімії, але лише в синтетичній формі — як платнерит, так і скрутиніїт є надто рідкісними та не знаходять практичного застосування.[13]

Примітки

  1. ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
  2. ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
  3. ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  4. ↑ Штрунц Г., Теннісон К. Mineralogische Tabellen : Eine Klassifizierung der Mineralien auf kristallchemischer Grundlage, mit einer Einfuhrung in die Kristallchemie — 8 — Лейпциг: Akademische Verlagsgesellschaft, 1982.
  5. ↑ а б mineralienatlas.de
  6. ↑ (unspecified title) — doi:10.1063/1.4812323
  7. ↑ Handbook of Mineralogy — Mineralogical Society of America.
  8. ↑ Хайдінгер В. Handbuch der Bestimmenden Mineralogie — 1 — Відень: 1845.
  9. ↑ Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. — К. : Академперіодика, 2022. — С. 289. — ISBN 978-966-360-463-3.
  10. ↑ Plattnerite - Photo Gallery. www.mindat.org.
  11. ↑ Haidinger W (1845) Zweite Klasse: Geogenide.
  12. ↑ Harada, H.; Sasa, Y.; Uda, M. (1981). Crystal data for β-PbO2. Journal of Applied Crystallography. 14 (2): 141. doi:10.1107/S0021889881008959.
  13. ↑ François Cardarelli (2008). Materials Handbook: A Concise Desktop Reference. Springer. с. 573. ISBN 978-1-84628-668-1.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).