YaChudo

Персонажі Warcraft

Переглядів: 0. Оновлено 03.11.2026.

Оновлена обкладинка першої відеогри Warcraft: Orcs & Humans, на якій зображено представників двох центральних рас — людей і орків, які ведуть запеклу боротьбу в іграх серії.

У цій статті наведено персонажів вигаданого всесвіту Warcraft, створеного компанією Blizzard Entertainment, які відіграють значну роль у його історії. Персонажі з'являються у серії стратегій Warcraft, починаючи з Warcraft: Orcs & Humans (1994), а також у пов'язаних із нею творах і багатокористувацькій онлайновій грі World of Warcraft (2004).

Протягом розвитку серії персонажі беруть участь у ключових подіях історії Азероту та інших світів, зокрема у війнах між Альянсом і Ордою, протистоянні з Палаючим Легіоном, Скарою та Стародавніми богами. Деякі з них є центральними героями або антагоністами окремих ігор і сюжетних циклів, тоді як інші впливають на перебіг подій через політичні рішення, військові кампанії або надприродні сили.

Власні назви, використані в статті, наведено відповідно до офіційних українських перекладів творів за всесвітом Warcraft.

Персонажі

Тралл

Орк, колишній верховний ватажок Орди та один із найвизначніших героїв її історії. Він очолював визволення орків із людських таборів, заснував нову Орду та відіграв важливу роль у Третій війні й подальших конфліктах Азероту.[1]

Тралл з'являється у Warcraft III: Reign of Chaos (2002), де є одним із головних персонажів і очолює Орду. У Warcraft III: The Frozen Throne (2003) він з'являється в кампанії Орди. Надалі Тралл стає одним із постійних персонажів World of Warcraft (2004) та його доповнень. Значну роль він відіграє у World of Warcraft: Cataclysm (2010)[2], а також з'являється у Mists of Pandaria[3], Warlords of Draenor, Legion, Battle for Azeroth, Shadowlands, Dragonflight та The War Within[4]. Крім того, Тралл є ігровим персонажем у Heroes of the Storm[5][6]. Його образ також використовувався в інших творах за всесвітом Warcraft, зокрема в романах. Blizzard зазначає, що першою появою Тралла саме у відеогрі була Warcraft III: Reign of Chaos, тоді як його історія спочатку розроблялася для скасованої Warcraft Adventures: Lord of the Clans і згодом була адаптована в однойменному романі[7].

Артас Менетіл

Колишній принц Лордерону та лицар Срібної Десниці. Прагнучи врятувати своє королівство від Скари, він поступово піддався її впливу, став лицарем смерті та зрештою перетворився на Короля-Ліча.[8]

Артас Менетіл вперше з'являється у Warcraft III: Reign of Chaos (2002), де спочатку виступає одним із головних героїв, а згодом стає одним із головних антагоністів гри[9]. У Warcraft III: The Frozen Throne (2003) він продовжує відігравати важливу роль у кампанії невмерлих. У World of Warcraft (2004) Артас присутній у сюжетних матеріалах, а в World of Warcraft: Wrath of the Lich King (2008) стає головним антагоністом доповнення та фінальним противником у Цитаделі Крижаної корони[10]. Пізніше він з'являється у Battle for Azeroth (2018), Shadowlands (2020)[11] та Warcraft III: Reforged (2020). У 2026 році персонаж також повернувся у новій кампанії Warcraft III — Forsaken Kingdom[12].

Сильвана Вітрогін

Колишня верховна слідопитка Квел'Таласа та королева банші. Після загибелі від рук Артаса вона стала нежиттю й очолила Відречених, а згодом стала верховною ватажчинею Орди.[13]

Сильвана Вітрогін вперше з'являється у Warcraft III: Reign of Chaos (2002) як генерал рейнджерів Квел'Таласа, а в Warcraft III: The Frozen Throne (2003) стає однією з центральних персонажок кампанії невмерлих. У World of Warcraft (2004) вона є правителькою Відречених, після чого з'являється в більшості доповнень гри. Значну роль Сильвана відіграє у World of Warcraft: Legion (2016), Battle for Azeroth (2018)[14] та Shadowlands (2020), де її сюжетна лінія стає однією з центральних[15]. Вона також з'являється у Warcraft III: Reforged (2020) та Warcraft III: Forsaken Kingdom (2026)[16]. Крім того, Сильвана є ігровою персонажкою у Heroes of the Storm.

Джейна Праудмур

Могутня людська чарівниця та одна з найвпливовіших діячок Альянсу. Вона відіграла важливу роль у Третій війні, заснуванні Терамора та численних конфліктах між Альянсом і Ордою.[17]

Джейна Праудмур вперше з'являється у Warcraft III: Reign of Chaos (2002), де є однією з головних героїнь кампанії людей. У Warcraft III: The Frozen Throne (2003) вона продовжує відігравати важливу роль у подіях навколо Терамора. Після цього Джейна з'являється у World of Warcraft (2004) та більшості його доповнень, зокрема відіграючи значну роль у Wrath of the Lich King, Mists of Pandaria, Battle for Azeroth[18][19], Shadowlands[20] та The War Within. Вона також з'являється у Warcraft III: Reforged (2020)[21] та є ігровою персонажкою у Heroes of the Storm[22]. Вона також з'являлась у коміксах[23].

Іллідан Шаленство Бурі

Нічний ельф, чаклун і мисливець на демонів, відомий як зрадник. Він прагнув отримати достатню силу для боротьби з Палаючим Легіоном, але його методи неодноразово приводили до конфліктів із союзниками.[24]

Іллідан Шаленство Бурі вперше з'являється у Warcraft III: Reign of Chaos (2002), де після звільнення з ув'язнення Тірандою Шелест Вітру відіграє важливу роль у кампанії нічних ельфів. У Warcraft III: The Frozen Throne (2003) він стає одним із центральних персонажів кампанії нічних ельфів і протистоїть Артасу Менетілу, після чого вирушає до Позамежжя[2]. У World of Warcraft: The Burning Crusade (2007) Іллідан є головним антагоністом доповнення та фінальним противником у Чорному храмі[25]. Після цього персонаж повертається у World of Warcraft: Legion (2016), де його історія знову стає важливою для сюжету протистояння з Палаючим Легіоном[26]. Пізніше Іллідан з'являється у World of Warcraft: Shadowlands (2020) та Warcraft III: Reforged (2020). Він також є ігровим персонажем у Heroes of the Storm і центральним персонажем класу мисливців на демонів у Hearthstone. Legion було задумано, зокрема, як продовження історії Іллідана та переосмислення його ролі після The Burning Crusade[27].

Малфуріон Шаленство Бурі

Перший верховний друїд нічних ельфів та один із наймогутніших друїдів Азероту. Він був учнем Кенарія та відіграв ключову роль у Війні Древніх, Третій війні та наступних війнах за Азерот.[28]

Малфуріон Шаленство Бурі вперше з'являється у Warcraft III: Reign of Chaos (2002), де є одним із головних персонажів кампанії нічних ельфів та допомагає протистояти вторгненню Палаючого Легіону[2]. У Warcraft III: The Frozen Throne (2003) він продовжує брати участь у подіях кампанії нічних ельфів. У World of Warcraft (2004) Малфуріон присутній у сюжеті, хоча тривалий час його роль була обмежена перебуванням у Смарагдовому Сні. Надалі він отримує помітніші сюжетні ролі у World of Warcraft: Cataclysm (2010) та World of Warcraft: Legion (2016)[29]. У World of Warcraft: Battle for Azeroth (2018) Малфуріон стає однією з центральних фігур подій навколо Тельдрассілю та війни між Альянсом і Ордою[30], а в World of Warcraft: Shadowlands (2020) продовжує брати участь у сюжеті нічних ельфів. Він також з'являється у Warcraft III: Reforged (2020)[31]. Малфуріон є одним з ключових персонажів історії Війни шипів і подій навколо знищення Тельдрассілю[32].

Тіранда Шелест Вітру

Верховна жриця Елуни та одна з лідерок нічних ельфів. Вона протягом тисячоліть очолювала свій народ разом із Малфуріоном і відігравала важливу роль у його боротьбі за виживання.[33]

Тіранда Шелест Вітру вперше з'являється у Warcraft III: Reign of Chaos (2002), де є однією з головних героїнь кампанії нічних ельфів і бере участь у боротьбі проти Палаючого Легіону. У Warcraft III: The Frozen Throne (2003) вона продовжує відігравати важливу роль у кампанії нічних ельфів. Після цього Тіранда з'являється у World of Warcraft (2004) та наступних доповненнях, поступово залишаючись однією з головних представниць нічних ельфів[2]. Особливо значну роль вона отримує у World of Warcraft: Legion (2016), Battle for Azeroth (2018)[34], Shadowlands (2020) та Dragonflight (2022)[35]. У Battle for Azeroth Тіранда стає центральною фігурою сюжету нічних ельфів після знищення Тельдрассілю[36], а в Shadowlands її історія безпосередньо пов'язується із Сильваною Вітрогін та Тінями. Тіранда також з'являється у Warcraft III: Reforged (2020)[21].

Ґул'дан

Оркський чаклун і один із засновників Орди. Він став першим смертним чаклуном і уклав союз із Палаючим Легіоном, сприявши перетворенню орків на завойовників та початку їхньої війни з Азеротом.[37]

Ґул'дан має дещо складнішу історію появ, оскільки у Warcraft існують дві його версії. Оригінальний Ґул'дан був одним із головних персонажів передісторії Warcraft II: Tides of Darkness, а його діяльність відіграє важливу роль у подіях, що передують грі. Після цього його історія продовжується через згадки та матеріали, пов'язані з подіями перших ігор серії. У World of Warcraft: Warlords of Draenor (2014) з'являється альтернативна версія Ґул'дана з іншої часової лінії Дренору, яка стає одним із головних антагоністів доповнення[38][39]. У World of Warcraft: Legion (2016) він продовжує виконувати центральну роль у сюжеті та стає одним із головних противників героїв, пов'язаних із поверненням Палаючого Легіону[39]. Ґул'дан також з'являється у Warcraft III: Reforged (2020) як частина сюжетних матеріалів кампаній. Він також є ігровим персонажем у Heroes of the Storm[40].

Ґроммаш Пеклокрик

Легендарний оркський воєначальник і вождь клану Пісні Війни. Він був одним із найвизначніших воїнів Орди, а його історія пов'язана як із поневоленням орків демонами, так і з їхнім звільненням від цього впливу.[41]

Ґроммаш Пеклокрик вперше з'являється у Warcraft II: Tides of Darkness (1995) та його доповненні Warcraft II: Beyond the Dark Portal (1996), де є вождем клану Пісні Війни та одним із воєначальників Орди. У Warcraft III: Reign of Chaos (2002) Ґроммаш стає одним із важливих персонажів кампанії Орди: разом із Траллом він допомагає звільнити орків від демоничного поневолення, а згодом жертвує собою, щоб перемогти Маннорота[41]. Його образ також з'являється у скасованій Warcraft Adventures: Lord of the Clans та однойменному романі. У World of Warcraft Ґроммаш з'являється в різних сюжетних матеріалах, а його альтернативна версія стає одним із центральних персонажів World of Warcraft: Warlords of Draenor (2014), де він очолює Залізну Орду на альтернативному Дренорі[38].

Ґаррош Пеклокрик

Син Ґроммаша та колишній верховний ватажок Орди. Він очолював Орду після смерті Тралла, проводив агресивну політику її розширення та зрештою став одним із головних противників інших лідерів Орди й Альянсу.[42]

Ґаррош Пеклокрик вперше з'являється у World of Warcraft: The Burning Crusade (2007), де живе в Наґранді у Позамежжі та поступово дізнається про минуле свого батька Ґроммаша. У World of Warcraft: Wrath of the Lich King (2008) він стає одним із командирів Орди в Нортренді, а після смерті Керна Кривавого Копита та подальших подій отримує дедалі вищу посаду в Орді[43][44]. У World of Warcraft: Cataclysm (2010) Ґаррош стає вождем Орди та одним із її головних політичних і військових лідерів. У World of Warcraft: Mists of Pandaria (2012) він є центральним антагоністом, а його правління завершується облогою Орґріммара та втечею з міста[3][45][46]. У World of Warcraft: Warlords of Draenor (2014) Ґаррош тікає до альтернативного Дренору, де допомагає створити Залізну Орду та стає одним із рушіїв подій доповнення[47]. Він також є ігровим персонажем у Heroes of the Storm[48] і Hearthstone[49].

Кадґар

Могутній людський маг і колишній учень Медіва. Він брав участь у Першій війні та згодом став одним із найвпливовіших магів Азероту, відігравши важливу роль у боротьбі з Палаючим Легіоном.[50]

Кадґар уперше з'являється у Warcraft II: Tides of Darkness (1995) та Warcraft II: Beyond the Dark Portal (1996), хоча його роль у цих іграх значно менша, ніж у подальших творах. Він є учнем Медіва та бере участь у подіях Першої війни, після чого разом з Андуїном Лотаром виступає проти Орди[51]. Значно важливішою його поява стає у World of Warcraft: The Burning Crusade (2007), де Кадґар є одним із провідних персонажів Запреділля та допомагає гравцям у Шаттраті[52]. У World of Warcraft: Warlords of Draenor (2014) він з'являється у вступній частині та супроводжує героїв під час подорожі на альтернативний Дренор. У World of Warcraft: Legion (2016) Кадґар стає одним із головних союзників героїв у боротьбі з Палаючим Легіоном і бере участь у більшості ключових подій доповнення[53][54]. Надалі він з'являється у Battle for Azeroth (2018), а також повертається в сюжеті The War Within (2024)[55]. Кадґар також є ігровим персонажем у Hearthstone[56].

Медів

Могутній чарівник і останній хранитель Тірісфалю. Під впливом Сарґераса він відкрив Темний портал, через який орки потрапили до Азероту, що стало початком Першої війни.[57]

Медів уперше з'являється у Warcraft: Orcs & Humans (1994), де є одним із ключових персонажів Першої війни та виступає головним противником людської кампанії. У Warcraft III: Reign of Chaos (2002) Медів повертається як загадковий пророк, який попереджає представників людей та Орди про наближення Палаючого Легіону й допомагає привести їх до союзу проти спільного ворога[9][58]. У World of Warcraft (2004) він з'являється у підземеллі Каражану та пов'язаних із ним сюжетних матеріалах. У The Burning Crusade (2007) Медів з'являється в печерах часу, де гравці повертаються до моменту відкриття Темного порталу[58]. У World of Warcraft: Legion (2016) він знову з'являється в сюжеті Каражану. Медів також є ігровим персонажем у Heroes of the Storm[59] та присутній у Hearthstone[60]. Окрім відеоігор, він є одним із центральних персонажів роману «Останній вартівник» та фільму «Warcraft: Початок» (2016), хоча останній розповідає альтернативну версію історії Першої війни[61].

Варіан Рінн

Король Штормовію та верховний правитель Альянсу. Він очолював Альянс у багатьох війнах і загинув під час вторгнення Палаючого Легіону на Азерот.[62]

Варіан Рінн уперше з'являється у World of Warcraft (2004), де спочатку представлений як король Штормовія та один із головних політичних лідерів Альянсу. У наступних доповненнях він поступово отримує більшу роль у сюжеті, зокрема бере участь у подіях The Burning Crusade, Wrath of the Lich King, Cataclysm та Mists of Pandaria[3][63]. У Mists of Pandaria Варіан бере участь у війні з Ордою та протистоянні з Ґаррошем Пеклокриком[63]. У Warlords of Draenor (2014) він з'являється в сюжетних матеріалах, а у Legion (2016) відіграє центральну роль у вступній частині доповнення та гине під час битви на Розколотому узбережжі[9]. Варіан також з'являється у коміксах, Hearthstone та стає ігровим персонажем у Heroes of the Storm[64].

Андуїн Рінн

Король Штормовію, син Варіана та один із головних лідерів Альянсу. На відміну від свого батька, він надає перевагу дипломатії та пошуку мирних рішень, хоча неодноразово був змушений брати участь у війнах.[65]

Андуїн Рінн уперше з'являється у World of Warcraft (2004) як принц Штормовія та син Варіана Рінна. Упродовж наступних доповнень його роль поступово розширюється: він бере участь у подіях The Burning Crusade, Wrath of the Lich King, Cataclysm та Mists of Pandaria, де виступає прихильником дипломатії та намагається зупинити ескалацію конфлікту між Альянсом і Ордою[3]. Після смерті Варіана у Legion (2016) Андуїн стає королем Штормовія та очільником Альянсу[29][66]. У Battle for Azeroth (2018) він є одним із центральних персонажів війни між Альянсом і Ордою[14]. У Shadowlands (2020) Андуїн стає одним із головних персонажів сюжету, пов'язаного з Темними Землями, а в Dragonflight (2022) та The War Within (2024) продовжує з'являтися в основній сюжетній лінії[67]. Андуїн також є героєм Hearthstone[49] та ігровим персонажем у Heroes of the Storm[68].

Кель'тас Сонячний Блукач

Принц кривавих ельфів і колишній член Кірін-Тору. Після знищення Квел'Таласа він прагнув врятувати свій народ, але зрештою став союзником Палаючого Легіону та одним із його наймогутніших слуг.[69]

Кель'тас Сонячний Блукач уперше з'являється у Warcraft III: The Frozen Throne (2003), де є одним із командирів висохлих від магії Високородних ельфів та допомагає Джейні Праудмур[69]. У World of Warcraft: The Burning Crusade (2007) він стає одним із головних антагоністів доповнення[70]. Пізніше Кель'тас повертається у World of Warcraft: Shadowlands (2020), де його душа перебуває в Ревендреті та стає частиною сюжетної лінії ковенанту вентирів[71]. Він також з'являється у Warcraft III: Reforged[21], Hearthstone та є ігровим персонажем у Heroes of the Storm[72].

Велен

Пророк і духовний лідер дренеїв, один із найдавніших живих представників свого народу. Він упродовж тисячоліть утікав від Палаючого Легіону та зрештою привів дренеїв до Азероту.[73]

Велен уперше з'являється у Warcraft III: The Frozen Throne (2003), де представлений як лідер дренеїв, які втекли у Позамежжя після знищення Дренору. У World of Warcraft: The Burning Crusade (2007) він стає одним із важливих персонажів Альянсу та перебуває в Екзодарі, допомагаючи героям у боротьбі з Палаючим Легіоном[73]. У World of Warcraft: Warlords of Draenor (2014) Велен з'являється в альтернативному Дренорі, де його історія завершується самопожертвою під час протистояння з Палаючим Легіоном. У World of Warcraft: Legion (2016) він стає одним із центральних персонажів сюжету та очолює армію Арґуса в боротьбі проти Сарґераса. Велен також з'являється у Battle for Azeroth (2018), Shadowlands (2020), Dragonflight (2022) та The War Within (2024). Крім того, він є персонажем Hearthstone[74].

Азшара

Колишня королева нічних ельфів і одна з наймогутніших чарівниць в історії Азероту. Після Війни Древніх вона перетворилася на наґу та уклала союз зі Стародавніми богами, прагнучи відновити свою владу.[75]

Азшара вперше з'являється у Warcraft III: Reign of Chaos (2002) через сюжетні матеріали, пов'язані з історією нічних ельфів та Війною Древніх. Безпосередньо як персонаж вона з'являється у World of Warcraft (2004) та стає важливою фігурою в історії Калімдору. У World of Warcraft: Cataclysm (2010) вона отримує значно більшу роль у сюжеті та постає як одна з наймогутніших лідерок наґ[76]. У World of Warcraft: Battle for Azeroth (2018) Азшара стає центральною антагоністкою сюжетної лінії Альянсу й Орди, а її палац є одним із головних рейдових підземель доповнення[77][78]. У фіналі цієї історії вона вступає в союз із Н'Зотом, але згодом намагається використати його для досягнення власних цілей.

Алекстраза

Червона дракониця, Королева драконів і Хранителька життя. Вона є лідеркою червоного драконячої зграї та протягом історії Азероту допомагала смертним расам у боротьбі з численними загрозами.[79]

Алекстраза вперше з'являється у Warcraft II: Beyond the Dark Portal (1996), де орки використовують її та інших червоних драконів у війні проти людей. У World of Warcraft (2004) вона стає важливою фігурою, пов'язаною з історією драконячих зграй та Нексусу. Значну роль Алекстраза отримує у World of Warcraft: Wrath of the Lich King (2008), де бере участь у боротьбі проти Синьої драконячої зграї та Малґоса[79]. У World of Warcraft: Cataclysm (2010) вона є однією з центральних персонажок боротьби з Нелтаріоном, який став Смертекрилом[79]. Алекстраза повертається у World of Warcraft: Dragonflight (2022), де стає однією з центральних персонажок історії повернення драконячих зграй на Драконячі острови[80]. Вона також з'являється у Hearthstone[81] та є ігровою персонажкою в Heroes of the Storm[82].

Нелтаріон

Чорний дракон, колишній Аспект землі та захисник Азероту. Під впливом Стародавніх богів він збожеволів і став Смертекрилом, після чого намагався знищити Азерот та підкорити його мешканців.[83]

Нелтаріон уперше з'являється у Warcraft II: Beyond the Dark Portal (1996) через історію драконів та передісторію, яка згодом приводить до його перетворення на Смертекрила. У World of Warcraft: Cataclysm (2010) він стає центральним антагоністом доповнення: після повернення на Азерот Смертекрил спричиняє катастрофу, яка змінює вигляд світу, та очолює Сутінковий Молот[76]. Його історія також розкривається через сюжетні матеріали World of Warcraft і роман «Світанок Аспектів». У World of Warcraft: Dragonflight (2022) Нелтаріон знову стає одним із персонажів[84]. Він також представлений у Hearthstone[85].

Сарґерас

Колишній титан та засновник Палаючого Легіону. Переконавшись, що життя у всесвіті неможливо захистити від хаосу, він вирішив знищити всю живу матерію, щоб запобігти її використанню силами Порожнечі.[86]

Сарґерас уперше з'являється в історії Warcraft як засновник і володар Палаючого Легіону, а його вплив визначає події ще до початку першої гри серії[87]. У Warcraft III: Reign of Chaos (2002) та Warcraft III: The Frozen Throne (2003) він залишається важливою фігурою міфології світу, хоча безпосередньо не виступає як звичайний ігровий персонаж. У World of Warcraft: The Burning Crusade (2007) його присутність стає важливою для сюжету протистояння з Палаючим Легіоном[88], а в World of Warcraft: Legion (2016) Сарґерас стає головним противником історії[89]. У фіналі доповнення герої перемагають Палаючий Легіон, а Сарґерас завдає Азероту удару своїм мечем перед тим, як бути ув'язненим титанами[89]. У World of Warcraft: Dragonflight та The War Within його спадщина продовжує впливати на події, зокрема через меч, встромлений в Азерот[89].

Н'Зот

Один зі Стародавніх богів, які прибули до Азероту задовго до появи смертних рас. Він тривалий час впливав на події світу через своїх слуг і зрештою став головним антагоністом війни проти Чорної імперії.[90]

Н'Зот уперше згадується в історії Warcraft задовго до своєї безпосередньої появи, а як персонаж вперше з'являється у World of Warcraft (2004) через сюжетні матеріали, пов'язані зі Стародавніми богами та Чорною імперією. Його вплив поступово розкривається в наступних доповненнях, зокрема у World of Warcraft: Cataclysm (2010) та World of Warcraft: Mists of Pandaria (2012). У World of Warcraft: Battle for Azeroth (2018) Н'Зот стає одним із центральних антагоністів: після звільнення з ув'язнення він намагається відновити Чорну імперію та підкорити Азерот. Фінальна сюжетна частина доповнення, Visions of N'Zoth (2020), присвячена безпосередньому протистоянню з ним[91]. У ній гравці потрапляють до видінь Н'Зота, що показують можливе майбутнє Азероту, поневоленого Стародавнім богом[92].

Ксал'атат

Могутня істота Порожнечі. Спочатку вона була пов'язана з артефактом у вигляді кинджалу, а згодом отримала фізичне втілення. Ксал'атат протягом історії маніпулювала смертними та іншими істотами, переслідуючи власні цілі й прагнучи посилити вплив Порожнечі на Азерот.[93]

Ксал'атат уперше з'являється у World of Warcraft: Legion (2016) як свідомість, пов'язана з однойменним давнім кинджалом, який використовують жерці Порожнечі[94]. У World of Warcraft: Battle for Azeroth (2018) вона знову з'являється в сюжеті, пов'язаному зі Стародавніми богами та Н'Зотом. Надалі Ксал'атат стає однією з центральних персонажок World of Warcraft: The War Within (2024), де виступає головною рушійною силою подій і намагається використати сили Порожнечі для досягнення власних цілей[95]. У грі вона використовує тіло ельфійки як фізичну оболонку, а її діяльність пов'язана з Нерубською імперією та Азж-Кагетом. Вона надалі грає роль у World of Warcraft: Midnight, де Ксал'атат здійснює напад на Срібномісяць, місто ельфів крові[96]. У рамках трилогії про Душу світу вона також з'явиться у доповненні The Last Titan[97]. У 2026 році Ксал'атат стала новою ігровою героїнею Heroes of the Storm[98].

Азерот

Світ, у якому відбувається більшість подій, а також ім'я душі могутнього титану, що перебуває всередині планети. Її існування має величезне значення для космічних сил, які прагнуть вплинути на її пробудження або використати її силу. Персонажі та фракції Азероту протягом історії неодноразово захищали світ від загроз, що виникали як усередині нього, так і за його межами.[99]

Азерот як жива сутність не є звичайним персонажем, який безпосередньо бере участь у подіях ігрових кампаній, проте її присутність є основою історії всього всесвіту Warcraft. Планета Азерот вперше представлена у Warcraft: Orcs & Humans (1994) і надалі стає головним місцем дії більшості ігор серії. У Warcraft II та Warcraft III події значної частини сюжетів відбуваються на Азероті, а в World of Warcraft планета стає основним світом гри. Починаючи з World of Warcraft: Cataclysm (2010), сама планета зазнає масштабних змін через катастрофу, спричинену Смертекрилом[76]. У World of Warcraft: Battle for Azeroth (2018) її життєва сила стає центральною частиною конфлікту навколо азериту[100]. У The War Within (2024), Midnight (2026) і The Last Titan Азерот стає центральною фігурою так званої Worldsoul Saga: герої дізнаються більше про Душу планети, на яку претендують сили Порожнечі[101].

Головні персонажі за грою

Warcraft: Orcs & Humans

  • Тралл
  • Ґул'дан
  • Антонідас

Warcraft II: Tides of Darkness

  • Лотар
  • Ґул'дан
  • Орґрім Молот Згуби

Warcraft III

Reign of Chaos

  • Артас Менетіл
  • Тралл
  • Джейна Праудмур
  • Іллідан Шаленство Бурі
  • Малфуріон Шаленство Бурі
  • Тіранда Шелест Вітру
  • Кель'тас Сонячний Блукач
  • Сильвана Вітрогін

The Frozen Throne

  • Артас Менетіл
  • Іллідан Шаленство Бурі
  • Тралл
  • Джейна Праудмур
  • Кель'тас Сонячний Блукач
  • Сильвана Вітрогін
  • Маєв Пісня Тіней

Forsaken Kingdom

  • Ґарек Бандаріон
  • Анія
  • Леонід Барталом'ю
  • Сильвана Вітрогін

Див. також

Примітки

  1. ↑ Thrall. Wowpedia (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  2. ↑ а б в г Brackett, Eric (22 травня 2016). 13 Most Powerful Characters In Warcraft Lore. ScreenRant (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  3. ↑ а б в г Schmidt, Kelly (13 квітня 2022). The Lore Of World Of Warcraft: Mists Of Pandaria. ScreenRant (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  4. ↑ Marshall, Cass (5 червня 2024). World of Warcraft fans are worried about the game’s saddest shaman. Polygon (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  5. ↑ Thrall Hero Week. Blizzard News (амер.). Процитовано 21 вересня 2026.
  6. ↑ Heroes Of The Storm Enters Closed Beta, Brings Thrall. Rock, Paper, Shotgun (англ.). 15 січня 2015. Процитовано 21 вересня 2026.
  7. ↑ Fenlon, Wes (8 грудня 2016). The inside story of Warcraft Adventures: Blizzard's lost point-and-click adventure. PC Gamer (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  8. ↑ Arthas Menethil. Wowpedia (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  9. ↑ а б в Hernandez, Gab (28 листопада 2022). World Of Warcraft: 10 Most Shocking Story Twists In The Series' History. ScreenRant (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  10. ↑ Daro, Catherine (21 вересня 2022). WoW: Wrath of the Lich King Classic – Lore in Short Spotlights Arthas Menethil. GameSpace.com (амер.). Процитовано 21 вересня 2026.
  11. ↑ Marshall, Cass; Gilliam, Ryan (27 серпня 2020). World of Warcraft: Afterlives premieres with the deaths of Uther and Arthas. Polygon.com (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  12. ↑ Blizzard just dropped a new Warcraft 3 campaign, the first in 23 years. PC Gamer (англ.). 12 вересня 2026. Процитовано 21 вересня 2026.
  13. ↑ Sylvanas Windrunner. Wowpedia (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  14. ↑ а б World of Warcraft: Battle for Azeroth is getting me angry for all the right reasons. GamesRadar+ (англ.). 2 серпня 2018. Процитовано 21 вересня 2026.
  15. ↑ World of Warcraft's Shadowlands ending gives me hope for Sylvanas. PC Gamer (англ.). 12 квітня 2022. Процитовано 21 вересня 2026.
  16. ↑ Valentine, Rebekah (12 вересня 2026). Warcraft 3: Reforged To Get A New Campaign DLC. Kotaku (амер.). Процитовано 21 вересня 2026.
  17. ↑ Jaina Proudmoore. Wowpedia (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  18. ↑ World of Warcraft Battle for Azeroth is All About Girl Power. GNL Magazine (амер.). Процитовано 21 вересня 2026.
  19. ↑ Jones, Helen (26 серпня 2018). ‘Warcraft: Battle for Azeroth’ The Lore Behind Warbringers. Goomba Stomp Magazine (амер.). Процитовано 21 вересня 2026.
  20. ↑ Hafer, Len (10 грудня 2020). World of Warcraft: Shadowlands Review. IGN (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  21. ↑ а б в Bashir, Dale (29 січня 2020). Relive The Reign Of Chaos In Warcraft III: Reforged. IGN Southeast Asia (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  22. ↑ Tipps, Seth (3 грудня 2014). Blizzard Adds Jaina Proudmoore to Heroes of the Storm MOBA. IGN Southeast Asia (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  23. ↑ New Comic: World of Warcraft: Battle for Azeroth #1 — Jaina: “Reunion”. Blizzard News (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  24. ↑ Illidan Stormrage. Wowpedia (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  25. ↑ Return to Outland on June 1 with World of Warcraft: Burning Crusade Classic. TechPowerUp (англ.). Архів оригіналу за 13 листопада 2024. Процитовано 21 вересня 2026.
  26. ↑ Cobbett, Richard (7 серпня 2015). With the Legion expansion, World of Warcraft enters its endgame. PC Gamer (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  27. ↑ How WoW's "craziest world event" borrows from Blizzard’s RTS past. PC Gamer (англ.). 5 серпня 2016. Процитовано 21 вересня 2026.
  28. ↑ Malfurion Stormrage. Wowpedia (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  29. ↑ а б Fahey, Mike (11 жовтня 2016). The Saddest Story In World Of Warcraft: Legion. Kotaku (амер.). Процитовано 21 вересня 2026.
  30. ↑ Marshall, Cass (14 листопада 2018). Night Elves get the spotlight in World of Warcraft, with mixed results. Polygon.com (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  31. ↑ Kim, Kyuman "Frann" (24 червня 2019). Warcraft 3: Reforged unveils Nightelf art direction and models. InvenGlobal (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  32. ↑ Why the Battle for Azeroth is happening: A quick WoW lore primer. PC Gamer (англ.). 13 серпня 2018. Процитовано 21 вересня 2026.
  33. ↑ Tyrande Whisperwind. Wowpedia (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  34. ↑ World of Warcraft, You Have a Women Problem. Black Girl Nerds (амер.). 6 листопада 2017. Процитовано 21 вересня 2026.
  35. ↑ WoW Just Had Its First On-Screen Kiss, And It's Between Azeroth's Definitive Power Couple. GameSpot (амер.). Процитовано 21 вересня 2026.
  36. ↑ Luzong, Allia (25 квітня 2022). Everything You Need to Know About the Burning of Teldrassil (And Its Teased Comeback). A Little Bit Human (амер.). Процитовано 21 вересня 2026.
  37. ↑ Gul'dan. Wowpedia (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  38. ↑ а б Hafer, Leana (9 листопада 2013). World of Warcraft: Warlords of Draenor - Everything there is to know so far. PC Gamer (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  39. ↑ а б Wolmarans, Kyle (7 серпня 2015). World of Warcraft: Legion revealed–See the world through Illidan’s eyes. Critical Hit (брит.). Процитовано 21 вересня 2026.
  40. ↑ Gul'Dan Brings the Power of Fel to the Nexus. MMORPG.com (англ.). 12 липня 2016. Процитовано 21 вересня 2026.
  41. ↑ а б Grommash Hellscream. Wowpedia (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  42. ↑ Garrosh Hellscream. Wowpedia (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  43. ↑ Chen, Amy (22 травня 2023). Hearthstone interactions: The lore and layers behind the Warchiefs of the Horde. Esports.gg (амер.). Процитовано 21 вересня 2026.
  44. ↑ Stickney, Anne (11 листопада 2014). Alex Afrasiabi on Warlords, Garrosh, and alternate Azeroth. Engadget (амер.). Процитовано 21 вересня 2026.
  45. ↑ Stickney, Anne (12 травня 2014). Know Your Lore: The trial of Garrosh Hellscream. Engadget (амер.). Процитовано 21 вересня 2026.
  46. ↑ Thursten, Chris (19 березня 2012). Garrosh Hellscream is World of Warcraft’s new arch-villain. PC Gamer (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  47. ↑ Rossi, Matthew (8 листопада 2013). Metzen reveals Garrosh "sets things in motion" in Warlords of Draenor. Engadget (амер.). Процитовано 21 вересня 2026.
  48. ↑ Aulia, Michael (11 серпня 2017). Heroes of the Storm's new hero, Garrosh, is playable now (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  49. ↑ а б Stickney, Anne (16 березня 2014). Hearthstone heroes ranked not by power, but by lore. Engadget (амер.). Процитовано 21 вересня 2026.
  50. ↑ Khadgar. Wowpedia (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  51. ↑ The story of two magicians. World of Warcraft: The Last Guardian Book Review. Ostatnia Tawerna (англ.). 30 жовтня 2019. Процитовано 21 вересня 2026.
  52. ↑ Vas, Gergo (2 грудня 2014). Life In A Nutshell In World of Warcraft's Draenor. Kotaku (амер.). Процитовано 21 вересня 2026.
  53. ↑ How to Follow the Story of 'World of Warcraft: Legion'. Inverse (англ.). 8 вересня 2016. Процитовано 21 вересня 2026.
  54. ↑ Saunders, Trent (29 липня 2016). WoW- Harbingers Animated Shorts: The Story of Khadgar. WellPlayed (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  55. ↑ Valentine, Rebekah (17 квітня 2024). World of Warcraft's Next Expansion Will Kick Off by Wrecking Yet Another Beloved In-Game Location. IGN Pakistan (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  56. ↑ Khadgar Comes to the Tavern!. Hearthstone (амер.). Процитовано 21 вересня 2026.
  57. ↑ Medivh. Wowpedia (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  58. ↑ а б Wachowski, Elizabeth (31 січня 2007). Know Your Lore: Medivh. Engadget (амер.). Процитовано 21 вересня 2026.
  59. ↑ That's So Raven: Heroes Of The Storm Adding Medivh. Rock, Paper, Shotgun (англ.). 13 червня 2016. Процитовано 21 вересня 2026.
  60. ↑ Asarch, Steven (4 серпня 2016). 'Hearthstone' Medivh, The Guardian And Silverware Golem In 'One Night In Karazhan' Are Bursting With Potential. PlayerOne (амер.). Процитовано 21 вересня 2026.
  61. ↑ Stickney, Anne (30 травня 2014). Ben Foster playing Medivh in Warcraft movie. Engadget (амер.). Процитовано 21 вересня 2026.
  62. ↑ Varian Wrynn. Wowpedia (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  63. ↑ а б Stickney, Anne (4 лютого 2013). Know Your Lore: The evolution of Varian Wrynn. Engadget (амер.). Процитовано 21 вересня 2026.
  64. ↑ Lefebvre, Eliot (15 листопада 2016). Heroes of the Storm highlights Varian Wrynn and his multiple specs. Massively Overpowered (амер.). Процитовано 21 вересня 2026.
  65. ↑ Anduin Wrynn. Wowpedia (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  66. ↑ A Found Memento: Raising a King. Blizzard News (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  67. ↑ Whitbrook, James (6 листопада 2023). World of Warcraft Is Letting One of Its Best Characters Grow Older With It. Gizmodo (амер.). Процитовано 21 вересня 2026.
  68. ↑ Nem (23 квітня 2019). Anduin Wrynn is coming to Heroes of the Storm soon. AltChar (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  69. ↑ а б Kael'thas Sunstrider. Wowpedia (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  70. ↑ Marshall, Cass (19 лютого 2021). World of Warcraft returns to 2007 with Burning Crusade Classic. Polygon.com (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  71. ↑ Marshall, Cass (23 липня 2020). Behold World of Warcraft: Shadowlands’ new vampire haven. Polygon.com (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  72. ↑ Kael'thas Hero Week. Blizzard News (амер.). Процитовано 21 вересня 2026.
  73. ↑ а б Velen. Wowpedia (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  74. ↑ Announcing The Great Dark Beyond, Hearthstone’s Next Expansion. Hearthstone (амер.). Процитовано 21 вересня 2026.
  75. ↑ Azshara. Wowpedia (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  76. ↑ а б в World of Warcraft: Cataclysm review. Eurogamer.net (англ.). 24 грудня 2010. Процитовано 21 вересня 2026.
  77. ↑ How WoW World First raiding became so big. Red Bull (новозел. англ.). 15 липня 2019. Процитовано 21 вересня 2026.
  78. ↑ This WARCRAFT Animated Short Unleashes the Horror of Azshara. Nerdist (амер.). 25 серпня 2018. Процитовано 21 вересня 2026.
  79. ↑ а б в Alexstrasza. Wowpedia (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  80. ↑ Marshall, Cass (19 квітня 2022). World of Warcraft: Dragonflight announcement lore, explained. Polygon.com (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  81. ↑ Kim, Kyuman "Frann" (26 лютого 2020). Seven new Heroes land in Hearthstone Battlegrounds as Dragons take over. InvenGlobal (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  82. ↑ Heroes of the Storm (4 листопада 2017). Alexstrasza Spotlight – Heroes of the Storm. Процитовано 21 вересня 2026 — через YouTube.
  83. ↑ Deathwing. Wowpedia (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  84. ↑ WoW: Dragonflight's Embers Of Neltharion Update Takes Players Deep Underground To Discover Deathwing's Secrets. GameSpot (амер.). Процитовано 21 вересня 2026.
  85. ↑ Deathwing Strikes Back in CATACLYSM, Hearthstone’s Next Expansion. Hearthstone (амер.). Процитовано 21 вересня 2026.
  86. ↑ Sargeras. Wowpedia (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  87. ↑ The Lore of the Titans. Blizzard News (амер.). Процитовано 21 вересня 2026.
  88. ↑ Revisiting the outrageous lore of World of Warcraft: The Burning Crusade. PC Gamer (англ.). 1 вересня 2021. Процитовано 21 вересня 2026.
  89. ↑ а б в Valentine, Rebekah (13 вересня 2026). World Of Warcraft Finally Addresses Giant Planet-Stabbing Sword. Kotaku (амер.). Процитовано 21 вересня 2026.
  90. ↑ N'Zoth. Wowpedia (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  91. ↑ Blizzard on WoW: Battle for Azeroth - Visions of N'Zoth. Gamereactor (англ.). 14 січня 2020. Процитовано 21 вересня 2026.
  92. ↑ Fahey, Mike (15 січня 2020). World Of Warcraft's New Update Unleashes Eldritch Horrors On Azeroth. Kotaku (амер.). Процитовано 21 вересня 2026.
  93. ↑ Xal'atath. Wowpedia (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  94. ↑ SophiaHoney (28 серпня 2026). Xal'atath, Blade of the Black Empire — WoW. WoW.gg (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  95. ↑ Valentine, Rebekah (11 серпня 2025). Oh No, Everyone in World of Warcraft Is Falling for the Hot, Evil Lady Who Will Definitely Try and Kill Us Later. IGN Nordic (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  96. ↑ Harripersad, Ridge (19 серпня 2025). New World of Warcraft Midnight Trailer Drops At Gamescom (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  97. ↑ Koch, Cameron (12 вересня 2026). WoW: The Last Titan Cinematic Ups The Stakes, But First, Xal'atath. GameSpot (амер.). Процитовано 21 вересня 2026.
  98. ↑ Kim, Kyuman "Frann" (12 вересня 2026). Is the Nexus Reviving? 'Heroes of the Storm' Adds Xal'atath as New Hero. InvenGlobal (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  99. ↑ Azeroth. Wowpedia (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  100. ↑ Corden, Jez (11 вересня 2018). World of Warcraft Battle for Azeroth review: Badass story betrayed by flawed features. Windows Central (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  101. ↑ Ibnu, Dimas (13 вересня 2026). World of Warcraft: The Last Titan Teased as the Worldsoul Saga Finale. Shane the Gamer (новозел. англ.). Процитовано 21 вересня 2026.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).