Перилімфа
| Перилімфа | |
|---|---|
 Розріз завитки. Перилімфа заповнює присінкові та барабанні сходи, ділянки зверху та знизу на діаграмі | |
 Розріз полукружного каналу та протоки, що показує перилімфатичний простір | |
| Деталі | |
| Ідентифікатори | |
| Латина | perilympha |
| MeSH | D010498  |
| TA98 | A15.3.03.056 |
| TA2 | 6938 |
| FMA | 60908 |
| Анатомічна термінологія | |
Перилі́мфа — це позаклітинна рідина, розташована у внутрішньому вусі. Вона знаходиться в барабанних та присінкових сходах завитки. Іонний склад перилімфи порівнянний зі складом плазми та спинномозкової рідини. Основним катіоном перилімфи є натрій, при цьому значення концентрації натрію та калію в перилімфі становлять 138. мМ та 6,9 мМ відповідно.[1] Його також називають рідиною Котуньо та ліквором Котуньо на честь Доменіко Котуньо.
Структура
Внутрішнє вухо має дві основні частини: за́витку та присінковий (вестибулярний) орган. Вони з'єднані серією каналів у скроневій кістці, які називаються кістковим лабіринтом. Кісткові канали розділені мембранами в паралельних проміжках, які називаються перетинчастим лабіринтом. Перетинчастий лабіринт містить ендолімфу та оточений перилімфою.[2] Перилімфа в кістковому лабіринті служить з'єднанням зі спинномозковою рідиною підпавутинного простору через перилімфатичну протоку.[3]
Склад
Перилімфа та ендолімфа мають унікальний іонний склад, що відповідає їхнім функціям у регулюванні електрохімічних імпульсів волоскових клітин, необхідних для слуху. Електричний потенціал ендолімфи приблизно на 80-90 мВ позитивний, ніж перилімфи, через вищу концентрацію катіонів калію (K+) в ендолімфі та вищу концентрацію натрію (Na+) в перилімфі.[4] Це називається ендокохлеарним потенціалом.[5]
Перилімфа — це рідина, що міститься в кістковому лабіринті, оточуючи та захищаючи мембранний лабіринт; перилімфа за складом нагадує позаклітинну рідину (солі натрію є переважним позитивним електролітом) і через кохлеарний водопровід (іноді його називають «перилімфатичною протокою») сполучається зі спинномозковою рідиною.
Ендолімфа — це рідина, що міститься в середних сходах перетинкового лабіринту внутрішнього вуха та в півколових каналах вестибулярного апарату; за складом ендолімфа нагадує внутрішньоклітинну рідину (основним катіоном є калій).
Перилимфа також містить велику кількість білків, наприклад, позаклітинних ферментів та імуноглобулінів. Ці білки важливі для імунної відповіді та метаболізму.[6]
Клінічне значення
Припускають, що перилімфа та ендолімфа беруть участь в односпрямованому потоці, який переривається при хворобі Меньєра.
Примітки
- ↑ Bosher SK, Warren RL (5 листопада 1968). Observations on the electrochemistry of the cochlear endolymph of the rat: a quantitative study of its electrical potential and ionic composition as determined by means of flame spectrophotometry. Proceedings of the Royal Society B. 171 (1023): 227—247. Bibcode:1968RSPSB.171..227B. doi:10.1098/rspb.1968.0066. PMID 4386844.
- ↑ Membranous Labyrinth - an overview. Science Direct. Процитовано 17 березня 2021.
- ↑ Blumenfeld, Hal (2010). Neuroanatomy through Clinical Cases second edition. Sinauer Associates, Inc.
- ↑ Konishi T, Hamrick PE, Walsh PJ (1978). Ion transport in guinea pig cochlea. I. Potassium and sodium transport. Acta Otolaryngol. 86 (1—2): 22—34. doi:10.3109/00016487809124717. PMID 696294.
- ↑ Wangemann, Philine (1 жовтня 2006). Supporting sensory transduction: cochlear fluid homeostasis and the endocochlear potential. The Journal of Physiology. 576 (Pt 1): 11—21. doi:10.1113/jphysiol.2006.112888. ISSN 0022-3751. PMC 1995626. PMID 16857713.
- ↑ Edvardsson Rasmussen, Jesper; Laurell, Göran; Rask-Andersen, Helge; Bergquist, Jonas; Eriksson, Per Olof (2018). The proteome of perilymph in patients with vestibular schwannoma. A possibility to identify biomarkers for tumor associated hearing loss?. PLOS ONE. 13 (6). Bibcode:2018PLoSO..1398442E. doi:10.1371/journal.pone.0198442. ISSN 1932-6203. PMC 5983529. PMID 29856847.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).