YaChudo

Ендолімфа

Переглядів: 0. Оновлено 02.11.2026.

Ендолімфа
Розріз за́витки. Ендолімфа розташована у кохлеарній протоці (світлозелена ділянка в середині діаграми)
Ілюстрація отолітових органів із деталізацією маточки (вуха), отоконію, ендолімфи, купули, макули, волокон волоскових клітин і нерва мішечка
Деталі
Ідентифікатори
Латинаendolympha
MeSHD004710 Редагувати інформацію у Вікіданих
TA98A15.3.03.061 Редагувати інформацію у Вікіданих
TA26997 Редагувати інформацію у Вікіданих
FMA61112 Редагувати інформацію у Вікіданих
Анатомічна термінологія

Ендолі́мфа — це рідина, що міститься в перетинчастому лабіринті внутрішнього вуха. Основним катіоном ендолімфи є калій, при цьому значення концентрації натрію та калію в ендолімфі становлять 0,91 мМ та 154 мМ відповідно.[1] Її також називають рідиною Скарпа на честь італійського науковця Антоніо Скарпа.[2]

Структура

Внутрішнє вухо має дві частини: кістковий лабіринт і перетинчастий лабіринт. Перетинчастий лабіринт міститься в кістковому лабіринті, а всередині перетинчастого лабіринту знаходиться рідина, яка називається ендолімфою. Між зовнішньою стінкою перетинчастого лабіринту та стінкою кісткового лабіринту знаходиться перилімфа.

Склад

Перилімфа та ендолімфа мають унікальний іонний склад, що відповідає їхнім функціям у регулюванні електрохімічних імпульсів волоскових клітин.

Основним компонентом цієї унікальної позаклітинної рідини є калій, який секретується із stria vascularis. Високий вміст калію в ендолімфі означає, що калій, а не натрій, переноситься у вигляді деполяризуючого електричного струму у волоскових клітинах. Це відомо як струм механоелектричної трансдукції (МЕТ).

Порівняно з іншими сусідніми рідинами, такими як перилімфа, через високу концентрацію позитивно заряджених іонів, ендолімфатичний потенціал досить високий (80–120 мВ у за́витці).[3] Саме ця різниця електричних потенціалів дозволяє іонам калію надходити у волоскові клітини під час механічної стимуляції волосяного пучка. Оскільки волоскові клітини мають негативний потенціал близько −50 мВ, різниця потенціалів між ендолімфою та волосковою клітиною становить близько 150 мВ, що є найбільшою різницею електричних потенціалів, виявленою в організмі.

Співвідношення K+/Na+ в ендолімфі варіюється залежно від виду. Воно коливається від нижньої точки 3 у скельних голубів до верхньої точки 50−100 мВ у морських свинок. Ендолімфатичний потенціал відносно перилімфи варіюється залежно від виду. У пойкілотермних тварин він може бути меншим за 13 мВ. У птахів це ~20 мВ. У плацентарних ссавців вона може сягати 50−100 мВ.[4][5]

В ендолімфі є карбоангідраза, яка використовується для хімічної регуляції рівня карбонату кальцію, що знаходиться в ендолімфатичному мішку. Це підтримує гомеостаз кальцію та кислотно-основний баланс.[5]

Функція

  • Слух: у завитковій протоці хвилі ендолімфи стимулюють рецепторні клітини, які, у свою чергу, перетворюють свій рух на нервові імпульси, що мозок сприймає як звук.
  • Рівновага: у напівкруглих каналах кутове прискорення ендолімфи стимулює вестибулярні рецептори. Для координації рівноваги напівкруглі канали обох внутрішніх вух мають функціонувати узгоджено.

Клінічне значення

Порушення функції ендолімфи через різкі рухи (наприклад, розвороти або їзда по вибоїнах під час їзди в автомобілі) може спричинити заколисування. Стан, при якому об'єм ендолімфи значно збільшується, називається ендолімфатичним гідропсом і пов'язують з хворобою Меньєра.[6]

Додаткові зображення

  • Inner ear illustration showing semicircular canal, hair cells, ampulla, cupula, vestibular nerve, & fluid
    Ілюстрація внутрішнього вуха, що показує півкруглий канал, волоскові клітини, ампулу, куполу, вестибулярний нерв та рідину

Див. також

Примітки

  1. ↑ Bosher SK, Warren RL (5 листопада 1968). Observations on the electrochemistry of the cochlear endolymph of the rat: a quantitative study of its electrical potential and ionic composition as determined by means of flame spectrophotometry. Proceedings of the Royal Society B. 171 (1023): 227—247. Bibcode:1968RSPSB.171..227B. doi:10.1098/rspb.1968.0066. PMID 4386844.
  2. ↑ synd/2926 на Whonamedit?
  3. ↑ Konishi T, Hamrick PE, Walsh PJ (1978). Ion transport in guinea pig cochlea. I. Potassium and sodium transport. Acta Otolaryngol. 86 (1—2): 22—34. doi:10.3109/00016487809124717. PMID 696294.
  4. ↑ Schmidt, Robert S. (1 вересня 1963). Types of endolymphatic potentials. Comparative Biochemistry and Physiology. 10 (1): 83—87. doi:10.1016/0010-406X(63)90105-1. ISSN 0010-406X.
  5. ↑ а б Simkiss, Kenneth (1967). 8. Endolymphatic Sacs. Calcium in Reproductive Physiology: A Comparative Study of Vertebrates. Modern biological studies. London, New York: Chapman & Hall; Reinhold Pub. Corp. OCLC 598598820.
  6. ↑ Ménière's Disease Information Center - Cause of Ménière's Disease. Архів оригіналу за 10 травня 2015. Процитовано 2 серпня 2007.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).