Перекоп (місто)

місто Ор-Капи (Перекоп)
Залишки валів Перекопа
Країна	Україна
Регіон	Автономна Республіка Крим
Район/міськрада	Перекопський район
Рада	Армянська міська рада
Основні дані
Перша згадка	1509
Існувало до	1920
Географічні дані
Географічні координати	46°08′50″ пн. ш. 33°41′25″ сх. д. / 46.14722° пн. ш. 33.69028° сх. д.
Карта
Ор-Капи (Перекоп)
Ор-Капи (Перекоп)
Мапа
Перекоп у Вікісховищі

Ор-Капи́, також Ор-Капу́ (кримс. Or Qapı) або Переко́п^[1] — колишнє місто (до 1920 року) на Перекопському перешийку, який створює сухопутний зв'язок між Кримським півостровом і материком на території України.

Назва міста Ор-Капи означає «ворота на рові»: (кримс. or — рів, траншея; qapı — двері, ворота).

Під назвою Орабазар (кримс. Or Bazar — «Базар на рову») місто згадане у вірменському джерелі під 1370 роком, коли його захопив емір Мамай^[1].

Пізніша слов'янська назва «Перекоп» є калькою з кримськотатарських назв Ор-Капи та Ор (рів)^[2]. Однією з перших у формі Preecop зустрічається на карті Герарда Меркатора у 1613 році^[3].

Також ця назва є на карті нідерландського гравера Гесселя Ґерітца 1614 року, складеної на основі креслення російського царевича Федора Годунова 1600 року.

Завдяки своєму географічному положенню Перекоп завжди мав велике стратегічне значення. Крім цього він ще в давнину став багатим торговим містом через поклади солі, що знаходяться поблизу.

У нотатках Плінія Старшого I століття, докладно описується Перекоп і Перекопський перешийок під ім'ям Тафрос (дав.-гр. Ταυος — рів), згадується фортеця з великим захисним валом. Пліній Старший писав про наміри греків перетворити Тафрос у велике портове місто.

За часів Кримського ханства Перекоп був головною фортецею, що захищала Кримський півострів з боку материка. Кримський хан Менглі I Ґерай збудував тут фортецю Фераг-Кермен (радісна фортеця)^[2].

Як вказував турецький мандрівник Евлія Челебі в 1660 році, Кримське ханство мало внутрішній кордон (побудований в 1-му столітті н. е. або ще раніше, тобто, приблизно за 1200 років до навали Золотої орди і захоплення нею степи і передгір'я Кримського півострова). Біля форту (криму) був вхід на півострів через Ор (міст через перекоп), не лише кримські, але й північно-причорноморські та приазовські степи теж належали хану, але там кочували ногайці: аділь, шайдак, орміт. Вони платили податки за випас худоби та доставляли до Криму масло, мед, рогату худобу, овець, ягнят та ясир (полонених)^[4].

Наявність мечеті Сагіба Ґерая (1-а половина XVI ст.), що засвідчує у подорожніх записах Евлія Челебі, вказує на значні будівельні роботи, проведені за правлі­н­ня цього хана. Стратегічне значе­н­ня Ор-Капи на той час полягало в обороні Кримського пів­острова від нападів кочовиків, воно також слугувало збірним пунктом для військ Кримського ханату.

У XVII—XVIII століття Ор-Капу захищав Крим від українських козаків та російських військ. Від XVII століття — адміністративний центр особливого прикордон­ного намісництва (сергадд — головний кордон) під командува­н­ням ор-бея (пере­копського бея), на посаду якого при­значали пред­ставників династії Ґераєв або кримських аристократів, зокрема ор-беєм був Тугай-бей. Фінансово-податковими справами опікувався ка­ймакан. Перекоп від­межовував центральні володі­н­ня Кримського ханату (Кримський пів­острів) від периферійних степових територій, тому остан­ні називали «Ор ташраси» («За­ор'я»).

Населе­н­ня міста, що за пові­домле­н­ням Евлії Челебі мало близько 1500 будинків та 12 мечетей, мешкало у перед­місті. Там же були розташовані митниця Кримського ханату, караван-сарай, базар. В околицях з озер видобували сіль, котру під на­звою «кафська сіль» вивозили у Туреч­чину, а також в Україну, тому тут знаходилися ханські податкові комісари (еміни). 1689 року Перекоп витримав напад російського війська під командува­н­ням князя В. Голіцина. Унаслідок рекон­струкцій кінця XVII — середини XVIII століття мурований прямокутний замок оточено 2-ма лініями валів із бастіонами, проте місто здобували російські війська під командува­н­ням генерал-фельдмаршала Б.-К. Мініха (1736), генерал-фельдмаршала П. Лассі (1738), генерал-аншефа князя В. Долгорукова (1771)^[2].

Руїни перекопського рову і фортеці розташовані за 1 км південніше нинішнього села Перекоп.

Після окупації Криму Російською імперією Перекоп став центром однойменного повіту Таврійської губернії. Ще 1864 російська влада офіційно ви­знавала побутува­н­ня кримськотатарської назви «Капу»/«Капи».

Фортеця (в якій стояв російський гарнізон) зберігала своє значе­н­ня до початку XIX століття. У 1835 році вона скасована, після чого муровані будівлі XVI—XVIII століть по­ступово ро­зібрали місцеві мешканці. Із спорудже­н­ням залізниці (1875), що обминула Перекоп, місто втратило економічне значе­н­ня й продовжило виконувати лише адміністративні функції^[2].

У січні-березні 1920 року 4 тис. 3-го армійського корпусу Збройних сил Півдня Росії генерала Я. А. Слащева успішно обороняли Крим від атак двох радянських армій загальною чисельністю в 40 тисяч бійців за допомогою винахідливої тактики свого командира, раз за разом віддаючи більшовикам Перекоп, громлячи їх уже в Криму, і потім виганяючи з нього назад до степу.

Наприкінці 1920 року, коли Червона армія штурмувала перекопські укріплення Російської армії Врангеля, місто Перекоп піддалося дуже сильним руйнуванням і було стерте з лиця землі. Згодом поруч виникло село Перекоп, назване на згадку про зруйноване місто.

• У 1890 році місто відвідав відомий американський мандрівник Томас Стівенс, про що написав у книзі «Через Росію на мустангу» (англ. Through Russia on a Mustang)^[5].

• Перекопсько-Чонгарська операція
• Перекопський перешийок
• Перекопський вал

• О. І. Галенко, Д. Я. Вортман Перекоп // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 120. — ISBN 978-966-00-1142-7.
• О. І. Галенко, Д. Я. Вортман. Перекоп // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2026. — ISBN 966-02-2074-X.
• Дмитров Л. Д. Перекоп. Ров и вал. — Киев: Изд-во АН УССР, 1941. — 105 с. (рос.)
• Кружко Л. П. Армянск: страницы истории / Л. П. Кружко. — Киев: Таксон, 1999. — 159 с.
• Евлія Челебі Книга подорожі: Північне Причорномор'я. — Одеса: Гермес, 1997. — 84 с. — ISBN 966-95178-0-X.

• Герб Перекопа. heraldry.com.ua. Українська геральдика. Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 26 січня 2026. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 8 березня 2022? (довідка)