YaChudo

Пейрескія

Переглядів: 0. Оновлено 26.10.2026.

?Pereskia
Ілюстрація пейрескії в книзі Бріттона і Роуза The Cactaceae, Vol. 1., 1919.
Ілюстрація пейрескії в книзі Бріттона і Роуза The Cactaceae, Vol. 1., 1919.
Біологічна класифікація
Домен:Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:Рослини (Plantae)
Відділ:Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас:Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас:Евдикоти
Порядок:Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина:Кактусові (Cactaceae)
Підродина:Pereskioideae
Рід:Пейрескія (Pereskia)
(Plum.) Mill., 1754
Типовий вид
Pereskia aculeata[1]
Mill., 1768
Види
Див. розділ «Види»
Посилання
Вікісховище:Pereskia
Віківиди:Pereskia
EOL:60426
IPNI:81326-3
ITIS:19753
NCBI:3596

Пейрескія[2] (Pereskia (Plum.) Mill., 1754) — рід сукулентних рослин з родини кактусових. Єдиний представник підродини Pereskioideae.

Історія

Стебло Pereskia aculeata
Квітка Pereskia grandifolia
Плід Pereskia bleo
Pereskia aculeata

Рід названий у 1708 р. Шарлем Плюм'є на честь Ніколаса Фабре де Пейреска (фр. Nicolas Fabre de Peiresc), французького державного діяча та ботаніка 16 століття — початку 17 століття. Найповніший опис зробив Філіпп Міллер в 1754 році на базі схематичного опису, зробленого Плюм'є.

Морфологія

Цей рід вважається найдавнішим з усіх кактусових.
Відрізняється від інших кактусових наявністю овальних чи ланцетоподібних, нормально розвинених листків.
Рід є листопадним. У несприятливих умовах листки опадають.
Рід містить 17 видів. Деякі види мають дерев'янисте стебло, інші — ліани з лазячий стеблами до 20 м завдовжки.
Епідерміс щільний, блискучий.
В ареолах — прямі або загнуті гострі колючки.
Колючки — гострі, міцні, білі, сіруваті або коричнюваті.
Квітки — білі, кремово-жовті, рожеві, запашні, до 4,5 см в діаметрі, розташовані поодиноко або в суцвіттях.
Плоди соковиті, жовтаві або червонясті, до 2 см у діаметрі, їстівні.
Насіння — порівняно велике, темне, глянцеве.

Ареал

Ареал досить широкий: південь Північної Америки, включаючи південь США та Мексику, Центральна Америка (Антильські острови, Куба), значна частина Південної Америки (включаючи південно-східну Бразилію, північне Перу, Колумбію і Венесуелу). Звичайне місце зростання — лісисті прибрежні райони на висоті близько 500 — 1 400 м над рівнем моря.

Культивування

Влітку пейрескії потрібно багато тепла, світла й свіжого повітря. Ґрунт — будь-який поживний з домішкою 40% великозернистого піску, щебеню і мармурової крихти, pH — близько 7. У період росту рослини полив і підгодівля регулярні. Взимку полив скорочують, не дозволяючи субстрату повністю просохнути. У цей період рослини утримують при температурі близько 15 °C. Розмножують насінням і стебловими живцями. Насіння проростає важко, сіянці маловитривалі й дуже чутливі до надлишку вологи, тому їх рекомендють прищеплювати з наступним укоріненням привою. Дорослі рослини невибагливі, ростуть навіть і напівтіні, але в приміщеннях майже не цвітуть.

Використання

Рід відрізняється високою декоративністю. Ці рослини одними з перших були завезені колнізаторами до Європи. За смачні плоди на батьківщині вони отримали назву «в'юнкий лимон» або «барбадоський аґрус». Бразильці вживають в їжу навіть листя і суцвіття цих рослин. В колекціях пейрескії часто використовують як підщепу для інших кактусів.

Види

  • Pereskia guamacho
  • Pereskia horrida
    • Pereskia horrida ssp. rauhii
  • Pereskia lychnidiflora
  • Pereskia marcanoi
  • Pereskia nemorosa
  • Pereskia portulacifolia
  • Pereskia quisqueyana
  • Pereskia sacharosa
  • Pereskia stenantha
  • Pereskia weberiana
  • Pereskia zinniiflora


Див. також

Література

  • Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.
  • Буренков А. А. Кактусы в гостях и дома, — Феникс, 2007 г., — 472 с. — ISBN 978-966-651-431-1, стор. 346 (рос.)
  • Борисенко Т. И. Кактусы. Справочник, — Киев: Наукова думка, 1986 г., — 286 с., ил., стор. 208–209. (рос.)
  • Anderson, E. F. 2001. The cactus family. (Cact Fam) (англ.)
  • Edwards, E. J. et al. 2005. Basal cactus phylogeny: implications of Pereskia (Cactaceae) paraphyly for the transition to the cactus life form. Amer. J. Bot. 92:1177-1188. (англ.)

Примітки

  1. ↑ Pereskia в базі даних «Tropicos» Міссурійського ботанічного саду (англ.)
  2. ↑ Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.

Джерела

Посилання


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).