Педіофобія

Педіофобія — ірраціональний переляк перед будь-якими ляльками, тобто перед штучною імітацією живих істот.^[1][2][3] Педіофоби також бояться роботів і манекенів.

У дітей може траплятися так, що вони зізнаються, що бояться певних ляльок, намагаються їх сховати або плачуть, коли їх бачать. У цьому випадку не варто змушувати дитину гратися з цими ляльками, а нехай усе з часом вирішиться само собою. Поведінка дитини може бути пов'язана з легкою емоційною незрілістю, яка з часом пройде, тому не варто панікувати. Буває, що діти лякаються, коли бачать своїх улюблених телевізійних персонажів у натуральну величину (наприклад, Мікі Мауса, Дональда Дака, Телепузиків тощо), їхня поведінка визначається саме розміром цієї ляльки, яка зазвичай більша за їхніх батьків і тому є страшним ворогом. Ця фобія часто пов'язана з коулрофобією (боязнью клоунів).

Педіофобія — специфічна фобія, що характеризується ірраціональним та нав'язливим страхом перед ляльками. Страх перед ляльками спочатку стосувався старих фарфорових, натуральних іграшок, а також таких, які могли говорити та рухатися. В даний час термін застосовується до всіх типів людиноподібних іграшок, незалежно від матеріалу або функцій^[4]. Страх відноситься до різновиду фобій людських фігур, включаючи манекенів, роботів, малюнки, вирізки і т. д.

Різновид педіофобії — гленофобія: страх погляду ляльки. Педіофобія на даний момент вивчена мало, причини виникнення страху не виявлені, але силу потрясіння пов'язують з дитячим способом мислення, коли світ ляльок та інших іграшок дитина сприймає як реальність. Психіка дитини може інтерпретувати незначні з погляду дорослих події як травмуючі, що сприяє формуванню страху. Дитина може отримати серйозну психологічну травму, що виражається в тому, що з'являється віра в оживлення штучних людей, і страх їх дій укорінюється на неусвідомленому рівні^[5].

Навіть дорослі, особливо ті, хто страждає від цього страху з дитинства, все ще бояться ляльок, і бояться, що вони рухатимуться або що вони закотять очі в їхній бік і будуть стежити за їхніми рухами разом з ними. Хоча дорослі розуміють, що це необґрунтований страх, вони не можуть легко позбутися його. Щоб подолати цю фобію, використовується серія ляльок, пацієнту показують серію ляльок, доки він нарешті не зможе ідентифікувати тих, яких боїться. Після завершення лікування фобія може повністю зникнути, ннастільки, що пацієнт зможе безпечно гратися з цими ляльками та спати в їхній присутності..

Природна реакція психіки на ляльку, людиноподібного манекена провокує тривогу, підвищення пильності та страху. Це біологічна реакція, закладена на інстинктивному рівні, що сигналізує, що об'єкт не живий, він може нести небезпеку або як мінімум невідомість. Така реакція може стати основою для формування стійкого відчуття тривоги по відношенню до ляльок.

Педіофобія виникає при стресі, а всі предмети, що знаходяться поруч, стають тригерами запуску тривожної реакції. Так як діти часто оточені ляльками, страх може виникнути як асоціативна реакція на неможливість упоратися з іншими стресами.

Застиглі особи, відсутність міміки психікою сприймається як мертве, скляний погляд чи порожні очниці також викликають відчуття нежиті поряд. Якщо в особи є страх смерті або були пережиті моменти, пов'язані з цим, то педіофобія може утворитися на цьому ґрунті. Сильне впливав кінематограф, де у трилерах і фільмах жахів часто фігурують ляльки, причому зазвичай негативні — злі, наводять прокляття чи намагаються вбити головного героя^[6]. Прикладом можуть бути фільми «Прокляття Чакі» і «Прокляття Аннабель». Вразливі люди можуть отримати невроз після перегляду таких фільмів, а діти легко переносять сценарій на реальне життя і продовжують жити за законами фільму^[6].

Страх зазвичай походить від:

• хорор- ігор, де головними антагоністами є ляльки ;
• негативного життєвого досвіду ;
• психологічної травми

• Діти з низькою самооцінкою ;
• Діти віком до 8 років;
• Особи з іншими фобіями ;
• Особи, які страждають на галюцинації.

Яскравими симптомами педіофобії є активне уникнення дитиною ляльок — вона може ховати їх у шафи, викидати, не заходити до кімнат, де стоять іграшки або відмовляти проходити маршрутами, де вони можуть зустрітися.

Коли особа не може уникнути зіткнення з лялькою, то їй буде важко підтримувати діалог через підвищення рівня тривоги, можуть виникати реакції панічної атаки, аж до підвищення тиску, гіпертонічного кризу, появи тремору, пітливості^[7]. З боку психіки порушується сприйняття, думки в плутанині, оскільки основне завдання, яке вирішується мозком у той момент, стосується забезпечення собі безпеки на рівні виживання. Плач, нудота, напади — це все наслідки, куди заганяється психіка. За внутрішніми відчуттями дитина знаходиться перед стіною, що руйнується, страшною пожежею, дулом пістолета, але розумінням того, що це лялька не дає йому можливості реагувати в контексті втечі або захисту. Це все дає сильну психологічну реакцію, різке погіршення психологічного стану та переживання загнаності.

Плач, нудота, напади — можливі прояви педіофобії. Внутрішні відчуття при цьому можуть бути описані як знаходження перед стіною, що руйнується, страшною пожежею, дулом пістолета, але розумінням того, що лялька не дає можливість реагувати в контексті втечі або захисту.

• Фобія
• Список фобій
• Лялька
• «Моторошна долина»
• Страх
• Страх смерті

• Чудернацькі фобії [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.]
• pediophobia [Архівовано 31 березня 2015 у Wayback Machine.]