Паул Буткевич
| Паул Буткевич | |
|---|---|
| латис. Pauls Butkēvičs | |
| Дата народження | 8 серпня 1940  |
| Місце народження | Рига, Латвійська РСР, СРСР |
| Дата смерті | 12 червня 2026 (85 років) |
| Громадянство |  СРСР Латвія |
| Alma mater | Латвійський університет (1966) |
| Професія | актор, співак |
| Кар'єра | 1959—2006 |
| Заклад | VEF |
| Нагороди |  |
| IMDb | ID 0124780 |
Паул Паулович Буткевич (латис. Pauls Butkēvičs; 8 серпня 1940, Рига — 12 червня 2026, Єкабпілс) — радянський і латвійський актор. Заслужений артист РРФСР (1990).
Біографія
Народився 8 серпня 1940 року в Ризі, в сім'ї відомого винороба Паула Буткевича, який мав польське походження. Крім того, родина мала швейну майстерню та володіла землею. Усе це було націоналізовано радянською владою.
Закінчив 11-ю Ризьку середню школу (1959) та музичну школу за класом скрипки (1958). Після середньої школи закінчив ПТУ у Ризі (1963) та працював на заводі ВЕФ налаштувальником апаратури дротового зв'язку. Паралельно навчався у 3-й студії при художньому театрі імені Я. Райніса (1959—1961). Пізніше керував колективом художньої самодіяльності Палацу культури заводу ВЕФ.
Сам він про той період свого життя розповідав: «Я пішов на ВЕФ, щоб утримувати сім'ю. Там можна було заробити. Театр — це так… Мені завжди дуже подобалося кіно. І щойно я потрапив на ВЕФ, мене запросили на телебачення, потім надійшли й інші пропозиції. Я зростав на виробництві — і як актор… Коли доводилося писати автобіографію, я називав себе „робітник-актор“».
Навчався на юридичному та історичному факультетах Латвійського державного університету (1964—1966). Працював в ансамблі «Ризька пантоміма» під керівництвом Роберта Лігерса (1957—1959). Виконував естрадні пісні. Лауреат конкурсу «Лієпайський бурштин»[1].
Перша велика роль у кіно — Імант Вейде у фільмі «Клятва Гіппократа». Виконував переважно характерні ролі іноземців (що було звичним для прибалтійських акторів СРСР). Серед ролей: Камінський («Сильні духом»), Кейт ("Повернення «Святого Луки»), Страут («Шах королеві діамантів»), Макс («Помилка Тоні Вендіса»), Бредфорд («Міраж»), Френк («Європейська історія»), Бергер («Гардемарини, вперед!»); Кроуфорд («Пригоди Квентіна Дорварда, стрілка королівської гвардії») та Хенріх Страутніекс у телефільмі «Довга дорога в дюнах». Паул Буткевич був найпопулярнішим латвійським актором, у його творчому доробку — участь у 150 фільмах.
Грав у Латвійському театрі Дайлес. Не знімався у кіно з 2007 року.
В останні роки Буткевич переніс кілька інфарктів та інсультів, був прикутий до інвалідного крісла. Останні дні життя провів у лікарні Єкабпілса. Помер 12 червня 2026 року на 86-му році життя[2].
Сім'я
Тричі був одружений.
Перший шлюб тривав 25 років. У пари народилася дочка Альона, стоматолог, доктор наук у галузі дентальної імплантології, живе та працює в Нью-Йорку (США)[3]. Онук — Яніс.
Про причини розлучення з першою дружиною Паул говорив: «Ми зіткнулися з проблемою емансипації, коли для жінки-начальника ти зовсім не чоловік… нехай це звучить спрощено».
Другий шлюб був швидкоплинним.
«У другому шлюбі я жив у Москві. Тамтешнє життя — фантастично важка робота: день і ніч їздити по всьому Союзу та за кордон туди-назад, фестивалі, зустрічі, зйомки. Там я був Пал Палич, улюблений актор. Це величезний період. А потім настала незалежність. І вона розділила нас із дружиною: кожен залишився по свій бік кордону» — розповідав актор.
Третя дружина (з 2004 року) — Зінта Янсон, працювала художником по костюмах на Латвійському телебаченні.
Фільмографія
- 1965 — Клятва Гіппократа — Імант Вейде
- 1965 — Я все пам'ятаю, Річарде — Зігіс (озвучування — В. Гусєв)
- 1967 — Дихайте глибше — Ральф
- 1967 — Сильні духом — Ян Камінський
- 1968 — Далеко на заході — інженер-будівельник Тауріньш
- 1969 — Потрійна перевірка — курсант розвідшколи Імант Рудзітіс
- 1970 — Повернення «Святого Луки» — Кейт
- 1970 — Насип
- 1970 — Ватерлоо — офіцер з Веллінгтоном
- 1971 — Місто під липами — Імант
- 1971 — Біла земля — Олександр Окулич
- 1971 — Великий бурштин — командир повітряного судна
- 1972 — Хроніка ночі — американець
- 1972 — Врятоване ім'я — німецький офіцер
- 1973 — Чинара — Густав Умайдер
- 1973 — Шах королеві діамантів — Страут
- 1973 — Сімнадцять миттєвостей весни — зв'язковий Штірліца (озвучування — О. Мокшанцев)
- 1973 — Товариш бригада — член екіпажу
- 1974 — Гнів — отець Стефан
- 1974 — Якщо хочеш бути щасливим — Артур Кларк, американський пілот вертольота
- 1974 — Вірний друг Санчо
- 1974 — Довгі версти війни — Пауль
- 1975 — Маленький сержант — эпизод
- 1976 — Літо мотоциклістів
- 1976 — Майстер — Вацлав
- 1976 — Дума про Ковпака — Гартман
- 1977 — Подарунки по телефону — інспектор карного розшуку Едельманіс (озвучування — О. Белявський)
- 1978 — Агент секретної служби — Девіс
- 1978 — Ралі — англійський гонщик
- 1978 — Фортеця — Крістіан ван дер Ройє
- 1978 — Велика новорічна ніч — гість із гітарою
- 1979 — Акванавти — начальник експедиційного відділу Дубовський
- 1979 — Алмазна стежка — Дмитро Боровський
- 1979 — Інспектор Гулл — поліцейський інспектор
- 1979 — Вигідний контракт — Адамс Хадсон
- 1979 — Іспанський варіант — Вольф
- 1980 — Незавершена вечеря — Баклунд
- 1980 — Брати Ріко — власник бару
- 1980 — Мільйони Ферфакса — комісар поліції
- 1980 — Бумеранг — Том Маклейн
- 1980 — Корпус генерала Шубникова — майор Ріхард Вагнер
- 1981 — Довга дорога в дюнах — Генріх Страутнек
- 1981 — Школа — Галда
- 1981 — Синдикат-2 — Ян Петрович Крикман
- 1981 — Помилка Тоні Вендіса — Макс
- 1981 — Кільце з Амстердама — Фред Фредкір, співробітник іноземної спецслужби
- 1981 — Пам'ятати або забути — гість Янсонів (не зазначений у титрах)
- 1981 — Фронт у тилу ворога — Єжи Радкевич
- 1982 — Випадок у квадраті 36-80 — Тернер
- 1982 — Повернення Баттерфляй — Левицький
- 1982 — Державний кордон. Фільм 3: «Східний рубіж» — водій
- 1982 — Червоні дзвони. Фільм 2. Я бачив народження нового світу — солдат на вокзалі
- 1982 — Ніжність до ревучого звіра — Санін
- 1983 — Міраж — Бредфорд
- 1983 — Провал операції «Велика ведмедиця» — майор Стронг
- 1983 — Чужі пристрасті — «Лось»
- 1984 — Сім стихій — австралійський журналіст
- 1984 — Європейська історія — Френк
- 1985 — Перемога — Ентоні Іден
- 1985 — Контрудар — Раус
- 1985 — Багратіон — Йозеф
- 1985 — День гніву — член урядової комісії
- 1985 — Набат на світанку — Резерфорд, англійський вчений
- 1986 — За явною перевагою — Сумароков
- 1986 — Без терміну давності — Март, іноземний агент-боєць
- 1986 — Бармен із «Золотого якоря» — капітан іноземного судна
- 1986 — Перехоплення — капітан прикордонного катера 045
- 1986 — Від зарплати до зарплати — член комісії Будашкін
- 1986 — Сім криків в океані — Гаррісон
- 1986 — Крик дельфіна — Руп
- 1987 — Перед великою дорогою на війну
- 1987 — Гардемарини, вперед! — Бергер
- 1987 — Айя — Пакалнс
- 1988 — Випадок в аеропорту — Аркадій Свідерський, капітан міліції
- 1988 — Фатальна помилка — Микола
- 1988 — Пригоди Квентіна Дорварда, стрілка королівської гвардії — лорд Кроуфорд
- 1990 — Мускал — Храповицький
- 1990} —Кодекс мовчання (На темній стороні Місяця) — Анатолій Нарижняк, слідчий із Москви
- 1991 — Віват, гардемарини! — король Фрідріх II (озвучування — Інокентій Смоктуновський)
- 1991 — Щури, або Нічна мафія — «Лисий», мафіозі
- 1991 — Плащаниця Олександра Невського — Уайет
- 1992 — Три серпневі дні — батько Далії
- 1993 — Аляска Кід — Кларк
- 1995 — Пси Риги (швед. Hundarna i Riga) — полковник Потріс
- 1996 — Квітка одного літа (латис. Vienas vasaras zieds)
- 2004 — Червона капела — Карл Лангбен
- 2004 — Наваждение (телесеріал)
- 2004 — Варта Риги
- 2006 — Заручник — Антон
Нагороди та почесні звання
- Заслужений артист РРФСР (1990)
- Хрест Визнання IV ступеня (2016)[4][5]
- Медаль «За трудову доблесть»[5]
Примітки
- ↑ Паул Буткевич. ivi.ru. Архів оригіналу за 27 квітня 2022. Процитовано 24 квітня 2020.
- ↑ Внезапно умер актёр из сериала «Семнадцать мгновений весны». ura.ru. Процитовано 13 червня 2026.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Aktieris Pauls Butkēvičs 83. dzimšanas dienā bauda dzīvi. https://jauns.lv (латис.). 28 серпня 2023. Архів оригіналу за 30 березня 2024. Процитовано 30 березня 2024.
{{cite web}}: Зовнішнє посилання в|website= - ↑ Par Atzinības krusta piešķiršanu un apbalvošanu ar goda zīmi. Laidiens: 15.04.2016., Nr. 73
- ↑ а б Килобайт культуры: Крест Признания для легенды кино Паула Буткевича — «Думаю, немного опоздали…»
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).