Патрік Стюарт

Патрік Стюарт
Sir Patrick Stewart
Ім'я при народженні	Патрік Стюарт
Народився	13 липня 1940 Мірфілд, Йоркшир, Велика Британія
Помер	28 жовтня 2026 (86 років) Лос Анджелес, Каліфорнія, США хвороба Альцгеймера[1] і Деменція з тільцями Леві[1]
Громадянство	Велика Британія
Релігія	атеїзм
Діяльність	телеактор, кіноактор, актор озвучування, режисер, викладач університету, актор театру, актор, кінорежисер, виробник, музикант, автобіограф
Alma mater	Театральна школа Bristol Old Vicd[2], Crowlees Junior and Infant Schoold і The Mirfield Free Grammard[2]
Заклад	Університет Оксфорда і University of Huddersfieldd
Роки діяльності	1959 — 2026
Партія	Лейбористська партія
Дружина	Санні Озелл
Діти	Деніел Стюарт, Софія Стюарт
Членство	Royal Shakespeare Companyd[2], Humanists UKd і Dignity in Dyingd
Провідні ролі	капітан Жан-Люк Пікар, Чарльз Френсіс Ксав'єр
IMDb	ID 0001772
Автограф
Нагороди та премії
почесний доктор Брюссельського вільного університетуd (2015) зірка на голлівудській Алеї слави Laurence Olivier Award for Best Actor in a Supporting Roled (1979) Laurence Olivier Award for Best Actor in a Supporting Roled (2009) премія «Сатурн» найкращому кіноактору другого плану (2018) Премія «Сатурн» за найкращу чоловічу телероль (2021) Премія «Сатурн» за найкращу чоловічу телероль (2024)
www.patrickstewart.org
Патрік Стюарт у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Сер Па́трік Г'юз Стю́арт (англ. Patrick Hewes Stewart; нар. 13 липня 1940 — 28 жовтня 2026) — британський актор театру, кіно і телебачення, один з основних акторів Королівської Шекспірівської трупи протягом двадцяти семи років (з 1966 по 1993). Найбільш відомий завдяки ролям Жана-Люка Пікара з «Зоряного шляху» та Професора Ікс з кіносерії «Люди Ікс».

Офіцер ордена Британської імперії (з 2001). Був посвячений у лицарі Королевою Великої Британії Єлизаветою II в 2010^[6].

Народився 13 липня 1940 року в бідній сім'ї відставного військового Альфреда Стюарта і ткалі Гледіс Стюарт у місті Мірфілд. Його батько мав посттравматичний розлад і родина жила в страху перед його запальністю. Обидва старших брата Патріка, Трейвор і Джеффрі, вибрали армійську кар'єру. Сам він у 11 років від учителя церковної школи отримав пораду зайнятися акторською грою. Патрік брав уроки театрального мистецтва в середній школі і пройшов курси майбутнього відомого актора Браяна Блесседа в сусідньому Майтомройді. В 15 років Стюарт покинув загальноосвітню школу, щоб навчатися у театральній школі. Паралельно він влаштувався репортером у місцеву газету, проте згодом мусив обирати на чому зосередитися і обрав театр^[7][8][9].

У 18 років у Патріка розвинулася аутоімунна алопеція — він швидко облисів, що втім дозволило йому легко змінювати ролі перуками. Стюарт виграв грант на навчання в Бристольській театральній школі «Олд Вік». Грав у театрах Ліверпуля та Шеффілда впродовж 1961—1962 років, гастролював по Австралії, Новій Зеландії та Південній Африці, згодом у Лондоні. В 1966 році Патрік став членом Королівської шекспірівської трупи в Стретфорді-на-Ейвоні, продовжував гастролював по всій країні і за кордоном. Того ж року він одружився з Шейлою Фальконер, котра була хореографом, незабаром у них народилися двоє дітей — Деніел в 1967 і Софія в 1973. Патрік багато працював, майже не маючи часу на близьке спілкування з дружиною та дітьми. Разом з тим Стюарти змогла прибати будинок в лондонському передмісті^[7].

З 1967 по 1987 рік Стюарт знімався в телепостановках п'єс і в телесеріалах. Через облисіння він майже в кожній ролі носив перуку, що надавало йому різних образів. На початку 1980-х зіграв короля Леондегранса в лицарському епосі «Ескалібур» (1981) і Гурні Галлека в «Дюні» (1984). У 1987 році Патрік Стюарт вирушив до Каліфорнії взяти участь в університетських читаннях. Під час читань там перебував продюсер телесеріалу «Зоряний шлях: Наступне покоління». Побачивши Стюарта, він твердо вирішив, що той мусить грати в серіалі. Патрік підписав контракт, думаючи, що серіал не буде популярним і невдовзі він зможе повернутися до Великої Британії. Проте «Наступне покоління» навпаки мав величезний успіх, у тому числі завдяки капітану Пікару в виконанні Стюарта. Актор мусив лишитися в Лос-Анджелесі, а між зйомками грав у бродвейських театрах. Завдяки Пікару на його спектаклі стали ходити фанати «Зоряного шляху». Подружнє життя в цей час розладналося, в 1990 році Патрік розлучився з Шейлою^[8][9].

У 1994 році, після завершення «Нового покоління», Стюарт повернувся в Англію, де продовжив роботу в театрі. Образ капітана Пікара став обтяжливим для нього, адже в акторі глядачі бачили саме його. Він знявся в повнометражних фільмах за «Зоряним шляхом»: «Покоління», «Перший контакт», «Повстання», «Відплата». В 1998 році він отримав «Золотий глобус» за роль капітана Ахава в телеверсії «Мобі Діка». В 1997 році Патрік заручився з Венді Ньюсс, однією з продюсерів «Нового покоління», а в 2000 році вони одружилися. Також у 1997 на знімальному майданчику політичного трилера «Теорія змови» його познайомили з режисера Браяном Сінгером. Той вирішив дати роль професора Чарльза Ксав'єра з «Людей Ікс». Також озвучував персонажів анімаційних фільмів і серіалів: «Сімпсони», «Принц Єгипту», «Джиммі Нейтрон: Геніальний хлопчик», "Володар сторінок, англомовні версії «Навсікаї з Долини вітрів» і «Стімбоя». У 2003 розпався шлюб з Венді Ньюсс, Патрік завів роман з молодою актрисою Лізою Діллон, що тривав до 2007. Найвідомішою роллю 2000-х стала роль Чарльза Ксав'єра в продовженнях «Людей Ікс»^[8][9].

На естафеті до Олімпійських ігор 2012 Патріку Стюарту було доручено нести Олімпійський вогонь. Цього ж року одружився з актрисою Санні Озелл і оселився в Брукліні^[9].

У 2023 році видав книгу мемуарів «Making It So: A Memoir» (укр. Так і зробіть: Мемуари)^[10].

Смерть Патріка Стюарта збіглася з долею його персонажа, капітана Пікара. В жовтні 2026 року в одному з коміксів за «Зоряним шляхом» капітан Пікар впав у кому^[11].

Помер 28 жовтня 2026 року у віці 86 років у своєму будинку в Лос-Анджелесі. За повідомленням родини, він нетривалий час мав хворобу Альцгеймера та деменцію з тільцями Леві^[12][13][14].

Патрік Стюарт підтримував благодійну організацію Combat Stress, що допомагає військовослужбовцям з посттравматичним стресовим розладом^[15]. Допомагав ініціативі ООН з подолання цього розладу^[16]. Також Патрік Стюарт підтримував рухи, ініціативи й освітні проєкти з протидії домашньому насильству^[17][18][19].

У 2018 році підписав звернення Американського ПЕН-центру на захист українського режисера Олега Сенцова, політв'язня у Росії^[20]. Того ж року брав участь в заходах кампанії People's Vote, суть якої полягала у новому громадському голосуванні щодо брекзиту^[21]. В 2019 був обраний речником Міжнародного комітету порятунку, неурядової організації з питань гуманітарної допомоги та розвитку^[22].

Ідентифікував себе як соціаліста та був членом партії Лейбористів^[23][23]. Був атеїстом, але вірив у певні енергії, що визначають життя^[24]. Підтримував легалізацію евтаназії у Великій Британії^[25].

Крім того Патрік Стюарт підтримував футбольний клуб Гаддерсфілд Таун^[26].

Стюарт прихистив кількох собак через лос-анджелеську організацію з порятунку тварин «Wags and Walks», а у 2018 році отримав відзнаку на щорічному урочистому заході цієї організації^[27]. У 2017 році він співпрацював з ASPCA у межах кампанії до Національного дня протидії собачим боям^[28]. У 2021 році ASPCA вручила йому нагороду «Прихильник і захисник пітбулів»^[29].

Як член Королівської шекспірівської трупи (1966-1982), Стюарт мав звання почесного асоційованого артиста цієї трупи. Такий статус зазвичай надається актору після завершення основного періоду його роботи в Королівській шекспірівській трупі^[30].

Виграв премію «Сатурн» у 1990 році в номінації «найкращий жанровий актор» за роль у серіалі «Зоряний шлях: Наступне покоління»^[31]. Отримав ту ж премію в номінації «Найкращий актор телебачення» в 2021 році за роль у «Зоряний шлях: Пікар». В 2024 переміг у номінації «За життєві досягнення»^[32].

За роль Скруджа в виставі «Різдвяна історія» отримав Премію «Драма Деск» 1992 року^[33].

16 грудня 1996 року Патрік Стюарт отримав зірку на Голлівудській алеї слави^[34].

Був удостоєний звання Лицаря-бакалавра за заслуги в драматургії у 2010 році^[35] (премія Гілгуда).

З 2017 по 2021 рік Патрік Стюарт разом із Г'ю Джекманом утримував світовий рекорд Гіннеса за найтривалішу кар'єру в ролі супергероя коміксів Marvel у ігровому кіно^[36][37]. Того ж року виграв премію «Астра» як найкращий актор другого плану в фільму «Лоґан: Росомаха»^[38].

2024 року він став почесним членом Інституту інженерії та технологій на знак визнання його внеску в популяризацію науки й технологій. Зазначалося, що його ролі капітана Пікара та Чарльза Ксав'єра «стали великим натхненням для майбутніх інженерів, вчених та дослідників»^[39].

В опитуванні 2018 року, проведеному з нагоди Дня Йоркшира, Стюарт посів третє місце в списку найвидатніших уродженців Йоркшира, поступившись Майклу Пейліну та Шону Біну^[40].

• У серпні 2016 року один із корпусів Університету Гаддерсфілда було перейменовано на «Будівлю сера Патріка Стюарта»^[41].
• Найстарішу мишу, яка перетнула вік у 9 років (померла 9 лютого 2023 року), назвали на честь Патріка Стюарта^[42].

• Офіційний сайт (англ.)
• Патрік Стюарт на сайті IMDb (англ.)