YaChudo

Паскаль Лене

Переглядів: 0. Оновлено 04.11.2026.

Паскаль Лене
фр. Pascal Lainé
Ім'я при народженніфр. Pascal Louis Lainé[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився10 травня 1942[2][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Ане, Ер і Луар[2][1][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер30 грудня 2024[4][2][1] (82 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Іврі-сюр-Сен, Валь-де-Марн[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Похованняцвинтар Монпарнас[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Франція[6][7][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменник, сценарист, актор, прозаїк-романіст, професор, есеїст, драматург Редагувати інформацію у Вікіданих
Сфера роботилітература[9], творче та професійне письмоd[9] і проза[9] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materÉcole normale supérieure-Lettres et sciences humainesd Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовфранцузька[6][10][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівфранцузька[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1974 — 2024
Magnum opusLa Dentellièred Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Паскаль Лене (фр. Pascal Lainé; 10 травня 1942, Ане, Ер і Луар — 30 грудня 2024, Париж) — французький романіст і письменник.

Отримав премію Медічі (1971 за роман «Ірреволюція»), так і Гонкурівську премію (1974 за роман «Мереживниця»), опублікував понад 20 романів, писав для телебачення, театру та кіно.

Із життєпису

Одужавши від дитячих хвороб, Лене відкрив для себе романістів Олександра Дюма і Віктора Гюго, але в школі він зосередився на філософії та історії, ставши завзятим прихильником Іммануїла Канта, Моріса Мерло-Понті та Мартіна Гайдеггера. Він також був схильний до марксизму (як з переконання, так і з бажання розірвати з батьками) і вибрав російську мову як свою другу іноземну мову, що дозволило йому читати Антона Чехова та Федора Достоєвського в оригіналі.

Лене вивчав філософію в l'École normale supérieure de Saint-Cloud і розпочав свою кар'єру вчителем спочатку в Lycée de Saint-Quentin, а пізніше в Парижі у Ліцеї Людовика Великого. Потім він став професором у 1974 році в Інституті університету технологій у Вілленеузі. В цей час він є адміністратором в драматичних проєктах Société des auteurs et compositeurs (SACD).

Фільми за творами Паскаля Лене

  • 2005 : «Ейфель. Правдива історія» — французький документально-художній фільм 2005 року режисера Саймона Брука на основі роману «Таємниця Ейфелевої вежі».

Примітки

  1. ↑ а б в г д Fichier des personnes décédées mirror
  2. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
  4. ↑ Mort de l'écrivain Pascal Lainé, Goncourt 1974 pour « La dentellière » — Le Parisien.
  5. ↑ le romancier Pascal Lainé : inhumé au cimetière Montparnasse de Paris — Cimetières de France et d'ailleurs.
  6. ↑ а б VIAF — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
  7. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119038951 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  8. ↑ а б CONOR.Sl
  9. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  10. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).