Парос
| Парос | |
|---|---|
грец. Πάρος  | |
 | |
Карта  | |
| Географія | |
| 37°5′ пн. ш. 25°9′ сх. д. / 37.083° пн. ш. 25.150° сх. д. | |
| Місцерозташування | Кіклади, Егейське море |
| Акваторія | Егейське море |
| Група островів | Кіклади |
| Площа | 196,308 км² |
| Довжина | 21 км |
| Ширина | 16 км |
| Берегова лінія | 111 км |
| Найвища точка | 724 м |
| Країна | |
 Греція | |
| Регіон | Південні Егейські острови, ном Кіклади |
| Адм. одиниця | Парос |
| Населення | 12 853 (2001) |
| Вебсайт | paros |
  Парос Парос (Греція) | |
 | |
 Парос у Вікісховищі | |
Па́рос (грец. Πάρος) — третій за величиною острів Кікладських островів після Наксоса і Андроса. Розташований у південно-західній частині Саронічної затоки, між островами Міконос і Санторіні. Площа — 196 км². Адміністративний центр — місто Парос.
Етимологія
Згідно з переказами, острів був названий на честь Пароса, керівника аркадійських переселенців. До того називався Міноа (на честь мінойців), Марпесса (через скелясту поверхню), Платея (або Пакція), Деметріад, Стронгіле («круглий»), Гірія, Гілесса, Міноа та Кабарніс (на честь міфологічного героя Кабарна)[1].
Географія
Від інших Кікладів Парос відрізняється м'якими округлими контурами. Найвища гора острова — Профітіс-Іліяс (771 метр) підноситься в центрі Пароса і пагорбами спускається до берегів з плоскими пляжами. У центральній і південно-східній частинах острова підносяться пологі гори, де здобувається Пароський мармур. В основному ж острів рівнинний, з великою кількістю виноградників. На мереживній береговій лінії з невеликими бухтами виділяються дві природні затоки: біля містечка Науса, на півночі, і біля міста Парос, на заході. Місто Парос, головний порт і столиця острова, побудовано на місці стародавнього міста.
Історія
Античність
Острів було заселено з давніх часів і був одним з центрів Кікладської цивілізації. Потім був під владою мінойців. У I тис. до н.е. його заселили аркадійці з Паррасії, що змішалися з місцевими іоніцями[2]. У VII ст. до н.е. досяг високого ступеня процвітання. Він розіслав колонії на Тасос та Парій на Геллеспонті.
Наприкінці VII ст. до н.е. опинився під владою Лігдама, тирана Наксосу[1][3]. Під час першої греко-перської війни 490 року до н. е. Парос став на бік імперії Ахеменідів і відправив трирему до Марафону на їхню підтримку. У відповідь столицю лстрова взяв в облогу афінський флот під командуванням Мільтіада, який вимагав штрафу в 100 талантів. Але місто чинило запеклий опір, і афіняни були змушені відплисти після 26-денної облоги, протягом якої вони сплюндрували острів. Саме в храмі Деметри Фесмофор на Паросі Мільтіад отримав поранення, від якого помер[4]. Парос також виступив на боці Ксеркса I проти Греції у другій греко-перській війні 480–479 роках до н. е., але після битви при Артемісії пароський флот залишався бездіяльним на Кіфносі, спостерігаючи за розвитком подій[5]. За підтримку персів паросців пізніше покарав афінський воєначальник Фемістокл, який стягнув великий штраф[1].
477 року до н.е. вимушено вступив до Делоського союзу. Парос платив найвищий форос серед членів — 30 талантів щорічно, означає, що острів був одним із найбагатших в Егейському морі[6]. Устрій Пароса було реформовано за зразком афінської демократії, з буле на чолі[7]. Але під час Пелопоннеської війни за невідомих обставин влада перейшла до олігархії, яку повалив 410 року до н.е. афінський стратег Терамен, що відновив демократію[8].
У 385 році до н.е. паросці разом з сиракузьким тираном Діонісієм I заснували колонію на Іллірійському острові Фарос[9]. У 378 році увійшов до Другого Афінського союзу. Але 357 року до н.е. приєднався до Хіоса і Родоса, що повстали проти влади Афін, почавши тим самим Союзницьку війну. З цього часу Парос зберігав незалежність, але на початку III ст. до н.е. визнав владу Держави Птолемеїв. В подальшому опинився під владою Риму. Під час пізньої Римської імперії Парос був складовою частиною Острівної провінції.
Середньовіччя
У період Візантії після адміністративної реформи увійшов до феми Егейського моря. На початку IX ст. на нетривалий час острів було захоплено флотом Критського емірату. Після Четвертого хрестового походу Паросу війшов до Наксоського герцогства. 1389 року Парос (разом з Мілосом) став окремою сеньйорією під владою роду Санудо, але з 1420 року знову підпорядковувався герцогству. 1536 року османський капудан-паша Хайр ад-Дін Барбаросса сплюндрував Парос.
Османська доба
1566 року османські війська захопили острів, який разом з іншими володіння Наксосу передали Йосипу Насі. У 1570—1571 роках Парос захопили венеційці. Але зрештою османська влада повернулася. Нове завоювання Пароса призвело до звірств, скоєних проти мешканців: людей похилого віку вбивали; молодих чоловіків перетворювали на галерних рабів; маленьких хлопчиків перетворювали на яничарів; а жінкам наказували танцювати на березі, щоб завойовники могли вибрати найпривабливіших для лейтенантів, що поневолило близько 6 тис. жителів Пароса для рабства в Османській імперії[10].
У 1770—1774 роках тут стояв флот графа Орлова і була тимчасова столиця «російських» Кікладів. У 1821 році паросці підтримували визвольну війну грецького народу проти Османської імперії. За Константинопольським договором 1832 року Парос став частиною новоствореного королівства Греція.
Новітні час
Під час окупації Греції країнами Осі під час Другої світової війни, Парос спочатку був окупований італійцями до 1943 року. Потім, у 1944 році, нацисти захопили острів і з самого початку встановили жорстоке правління.
У 1944 році, під час німецької окупації Пароса, стратегічне значення острова призвело до примусового будівництва аеродрому поблизу села Марпісса[11].
Населення
Населення Паросу, згідно з результатами перепису 2021 року, становило 14 520 осіб. Зафіксовано стрімке зростання населення. Острів став одним із головних об'єктів для інвестицій у нерухомість. Економічний бум, пов'язаний із розширенням інфраструктури, залучає велику кількість постійних працівників сфери послуг, що робить демографічний профіль острова дуже динамічним.[12][13]
Екскурсійні об'єкти
- Церква Катаполіані (церква ста дверей);
- Стародавні каменоломні;
- Монастир Животворного джерела;
- Монастир Святого Арсенія та інші.
Персоналії
- Янніс Паріос — грецький співак.
- Манто Маврогенус — національна героїня, учасниця визвольної війни Греції.
Примітки
- ↑ а б в Chisholm, Hugh, ed. (1911). "Paros". Encyclopædia Britannica. Vol. 20 (11th ed.). Cambridge University Press. pp. 860–861
- ↑ Schol. Dionysius Periegetes 525
- ↑ Herodotus Histories V.31
- ↑ Herodotus op.cit. VI.133–136
- ↑ Herodotus op.cit. VIII.67
- ↑ Olympiodorus 88.4
- ↑ Corpus Inscriptionum Graecarum 2376–2383
- ↑ Diodorus Siculus XIII.47
- ↑ Diodorus Siculus XV.13
- ↑ Miller, William. The Latins in the Levant: A History of Frankish Greece (1204–1566). London: 1908. p625
- ↑ Henry, L. deZeng IV (March 2015). "Luftwaffe Airfields 1935-45 Greece, Crete and the Dodecanese"
- ↑ Hellenic Statistical Authority (ELSTAT) — 2021 Census Results
- ↑ Greek Reporter: Population in Greece According to 2021 Census
Джерела
- http://www.ice-nut.ru [Архівовано 25 березня 2008 у Wayback Machine.](рос.)
- http://www.greek.ru(рос.)
- http://www.votpusk.ru(рос.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).