Пальчики

село Пальчики
Країна	Україна
Область	Чернігівська область
Район	Ніжинський район
Тер. громада	Батуринська міська громада
Код КАТОТТГ	UA74040010170093933
Основні дані
Населення	396 (2012 рік)
Поштовий індекс	16522
Телефонний код	+380 4635
Географічні дані
Географічні координати	51°18′33″ пн. ш. 32°45′56″ сх. д. / 51.30917° пн. ш. 32.76556° сх. д.
Середня висота над рівнем моря	133 м
Місцева влада
Адреса ради	16512, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, м. Батурин, вул. В. Ющенка, 30
Карта
Пальчики
Пальчики
Мапа
Пальчики у Вікісховищі

Па́льчики — село в Україні, у Батуринській територіальній громаді Ніжинського району Чернігівської області.

Тут жив і був похований видатний бджоляр Петро Прокопович.

Походження назви Пальчики достеменно не відоме.

Існує легенда, за якою засновником поселення був козак на прізвище Пальчик.

29 квітня 1692 р.: «Назар, сестрінок небіжчика Микити Пальчика, продав хату з плецем і полем небіжчика Пальчика, йому присуджені перед судом, а особливо ліс і сінокіс пальчиківські, за 40 золотих — пану Тимофію Радичу», власнику гирівському. ^[1]

Село розкинулося в низовинній болотистій місцевості, де колись протікала річка Доч з її правою притокою Розсоч. Навколо села розташовані хвойний та листяні ліси.

На північ від села розташований лісовий заказник «Дубина».

У середині 17 століття Пальчики увійшли до складу Батуринської сотні. За матеріалами Слідства про маєтності Ніжинського полку (1729—1730), у часи Дем'яна Многогрішного, Івана Самойловича, Івана Мазепи та Івана Скоропадського селяни і угіддя навколо Пальчиків належали Новомлинському жіночому монастирю.^[2] Частину населення складали козаки.

Біля села був хутір мазепинського полковника Дмитра Чечеля (назва урочища Чечелівщина збереглася донині), який тримав оборону Батурина при його штурмі та руйнуванні російським військом.

Поблизу села є три могильні кургани, які, за переказами, відносяться до 1709 року, при розкопках яких в 80-х роках XX століття виявлено зброю, побутові речі та більше ста людських черепів.^{[джерело?]}

За даними Генерального опису у 1760-х роках у селі Пальчики була дерев'яна Троїцька церква (священник Ігнатій Дідевич), 75 козацьких дворів. Селяни належали Новомлинському жіночому монастирю та іншим дрібним власникам.^[3]

Під кінець 18 століття чисельність населення Пальчиків зросла. За даними опису Новгород-Сіверського намісництва, в селі в 1781 році було 103 двори рядових козаків, 26 дворів підданих Новомлинського монастиря, 2 двори підданих Василя Туманського, 18 дворів підданих інших власників. Жителі Пальчиків займалися емлеробством. Із промислів — вирощування тютюну, який вони реалізовували Батурині.^[4]

В селі в першій половині XIX століття жив і працював видатний пасічник, основоположник науки про бджільництво — Прокопович Петро Іванович. Бджільницьке господарство Прокоповича сягало величезних розмірів — близько 12000 бджолосімей. Сам господар назвав його «бджолиним заводом». Функціонувала школа бджільництва.

Після смерті сина Прокоповича Степана Великдана царська влада ліквідувала бджільницьку школу. Майно Прокоповича з рештками пасіки, з бібліотекою і дорогоцінним архівом було продане на аукціоні. Архів Прокоповича та деякі речі з його пасіки зберігаються в Конотопському краєзнавчому музеї.

У 1929 році в селі була створена артіль під назвою «Шлях нового життя». На початку 1930 року було створено ще дві артілі: «імені Ворошилова» та «II-га п'ятирічка» та один ТСОЗ «Шлях до комунізму». В кінці 1930 року всі артілі об'єдналися і утворився колгосп імені Леніна. В 1932 році до колгоспу імені Леніна приєднався ТСОЗ «Шлях до комунізму».

В 1941 році, з початком німецько-радянської війни, все доросле населення мобілізували на спорудження протитанкових укріплень. Село Пальчики було окуповане нацистами з 7 вересня 1941 року по 7 вересня 1943 року.

Загарбниками було розстріляно і спалено 18 жителів, у тому числі 5 жінок.

За період з 1946 по 1962 роки в селі було побудовано радіовузол, лазню, школу та 12 тваринницьких приміщень. В 1951 році введено в експлуатацію першу в Батуринському районі електростанцію потужністю 50 кіловат. В селі було побудовано восьмирічну школу, в якій в 1963 році навчалося 226 учнів, працювало 15 вчителів.

Також було побудовано фельшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок. Силами колгоспників збудовано клуб на 500 місць. При клубі працювали співочий, драматичний та духовий гуртки.

У кінці 80-х років XX століття була утворена Пальчиківська сільська рада з центром у селі Пальчики. До цього село підпорядковувалося Городищенській сільській раді.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Батуринської міської громади^[5].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Бахмацького району, село увійшло до складу Ніжинського району Чернігівської області^[6].

Кількість населення в різні часи була різною. Так у 1892 році - 1590 жителів, у 1898 році — 1460 жителів, у 1905 році — 1586 жителів, у 1913 році — 1211 жителів. За відомостями 1917 року в селі Пальчики налічувалося 275 дворів з населенням 1490 жителів. За переписом населення 1939 року в селі налічувалося 1307 жителів, у 1959 році — 1408 жителів, на 1 січня 1963 року — 1438 жителів. Населення станом на 2001 рік становило 530 жителів.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[7]:

• 25 жовтня 2024, біля Торецьк Донецької області Глущенко Віктор Михайлович (нар. 24 лютого 1979 в селі Пальчики; похований 21 лютого 2025 в селі Пальчики) — старший солдат, стрілець-помічник гранатометника 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону 100-ї окремої механізованої бригади. Вважався зниклим безвісти.^[8]

Кутки с. Пальчики: Висока, Залозівка, Кардашівка, Кулешівка, Майдан.

Урочища: Жидівщина, Коротя.

Ліси: Чечелівщина, Весесівщина, Переліски, Кулацькі сосни.

Випаси: Озера, Пархунів сад.^[9]

Біля села проходить автошлях Кіпті — Глухів — Бачівськ (державний кордон із Росією) (Автошлях М 02).

У 1929 році в селі було збудовано вітряний млин. Артіль ім. Леніна, яку очолював Симон Матюх, вирішила збудувати вітряний млин, схожий на голландський, тому його стали називати «голландкою».

У 1954 році вітряк відремонтували, про що свідчить напис на ньому.^[10]

Уродженцями села є:

• Матюх Наталія Дмитрівна (1953) — українська поетеса і майстриня вишивки. Член НСПУ з 1982;
• Пухкал Олександр Григорович (1948) — народний депутат України 3-го скликання, доктор наук, професор, академік АЕН України.

• Погода в селі
• Цитати зі свідчень очевидців Голодомору 1932–1933 років в Україні