П'єтро Бадольйо

П'єтро Бадольйо італ. Pietro Badoglio
28-й Голова уряду, прем'єр-міністр та державний секретар Королівства Італія
25 серпня 1943 — 9 червня 1944
Монарх:	Віктор Емануїл III
Попередник:	Беніто Муссоліні
Наступник:	Іваное Бономі
Ім'я при народженні:	італ. Pietro Badoglio
Народження:	28 вересня 1871[1][2][…]  Граццано-Бадольйо, Провінція Асті, П'ємонт, Італія[4][5][6]
Смерть:	1 листопада 1956[1][2][…] (85 років)  Граццано-Бадольйо, Провінція Асті, П'ємонт, Італія[4][5][6]
Поховання:	cemetery of Grazzano Badogliod[7]
Національність:	італієць
Країна:	Королівство Італія
Партія:	незалежний політик
Батько:	Маріо Бадольйо
Мати:	Антоніетта Бадольйо (Піттареллі)
Діти:	Mario Badogliod[8]
Військова служба
Роки служби:	1891-1944
Приналежність:	Королівство Італія
Рід військ:	Королівські повітряні сили Італії
Звання:	Маршал Італії (1926)
Битви:	Перша італо-ефіопська війна Італійсько-турецька війна Перша світова війна Друга італо-ефіопська війна Друга світова війна
Автограф:
Нагороди:
Медіафайли у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

П'єтро Бадо́льйо (італ. Pietro Badoglio; 28 вересня 1871, Граццано-Монферрато — 1 листопада 1956) — італійський військовий і державний діяч, маршал Італії (1926). Начальник штабу Італійської королівської армії (1919—1921; 1925—1927), начальник Генерального штабу Збройних сил Королівства Італія (1925—1940). Прем'єр-міністр Італії (1943—1944), міністр закордонних справ (1944). Учасник Першої та Другої італо-ефіопських війн, Італійсько-турецької, Першої та Другої світових воєн. «Прославився» воєнними злочинами при захопленні Ефіопії, але не був покараний.

Народився в містечку Граццано-Монферрато (Grazzano Monferrato, нині Граццано Бадольйо) у провінції Асті (П'ємонт). Після закінчення військової академії в Турині у 1892 служив в італійській армії.

У 1935—1936 керував захопленням Ефіопської імперії, під час якого вдавався до воєнних злочинів (газові атаки, бомбардування шпиталів Червоного Хреста), проте ніколи не був притягнутий до відповідальності.

У 1937—1940 — Начальник Генерального штабу. Після повалення Муссоліні у 1943—1944 роках очолював італійський уряд, підписав перемир'я з союзниками та оголосив війну Німеччині.

• Срібна медаль «За цивільну доблесть» (Італія) (28 грудня 1908)
• Медаль «За військову доблесть» (Італія)
  • Бронзова (26 листопада 1911)
  • Срібна (30 жовтня 1917)
• Пам'ятна медаль італійсько-турецької війни 1911—1912
• Пам'ятна медаль Лівійської кампанії 1913
• Медаль «За заслуги під час землетрусу в Авеццано (1915)»
• Хрест «За військові заслуги» (Італія) — нагороджений двічі (1918 і 1936)
• Савойський військовий орден, великий хрест (6 листопада 1918)
• Пам'ятна медаль Італо-австрійської війни 1915—1918
• Пам'ятна медаль об'єднання Італії
• Медаль Перемоги
• Орден Корони Італії, великий хрест (1919)
• Орден Святих Маврикія та Лазаря, великий хрест (1921)
• Орден Білого лева, великий хрест (20 липня 1926)
• Вищий орден Святого Благовіщення (18 жовтня 1928)
• Колоніальний орден Зірки Італії, великий хрест (1930)
• Орден Вітовта Великого, великий хрест (Литва; 1930)
• Хрест «За вислугу років» (Італія) із королівською короною для офіцерів — за 40 років служби.
• Кавалер Великого хреста магістра (Мальтійський орден; 26 червня 1936)
• Пам'ятна медаль військової операції в Східній Африці (1935—1936)
• Медаль «За заслуги перед добровольцями Східноафриканської кампанії (1935—1936)»
• Єрусалимський Орден Святого Гробу Господнього, командорський хрест (Ватикан)
• Маврикіанська медаль
• Військова золота медаль за командні заслуги
• 6 пам'ятних відзнак Збройних сил Італії (1 для старших офіцерів і 5 для генералів)
• Пам'ятна медаль періоду війни 1940-43 років

• Бадольйо // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.