YaChudo

Отто Рікріх

Переглядів: 0. Оновлено 25.10.2026.

Отто Рікріх
нім. Otto Ferdinand Ruckerich
Шарфюрер
Загальна інформація
Народження6 травня 1913
Августдорф, Снятинський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Смертьпісля 1965
Національністьнімець
Alma MaterСнятинська гімназія імені Францішека Карпінського
Військова служба
Роки служби1939—1945
ПриналежністьАвстро-Угорщина Австро-Угорщина
ЗУНР ЗУНР
 УНР
II Польська Республіка
Третій Рейх Третій Рейх
Німеччина Німеччина
Вид ЗС СС
Рід військгестапо
Командування
1940 — 1941 Детектив кримінальної поліції Кракова
1941 — 1942 Куратор створення та розбудови Снятинського відділу гестапо
1941 — 1944 Начальник перекладацького відділу Станиславівського гестапо

О́тто Фе́рдинанд Рі́кріх (нім. Otto Ferdinand Ruckerich; нар. 6 травня 1913, Августдорф, Снятинський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина  — пом. ?) — німецький службовець органів безпеки Третього Рейху, співробітник гестапо в Станиславові (нині Івано-Франківськ) у період нацистської окупації Галичини (1941—1944).

Відомий також як уродженець німецької колонії Августдорф у Снятині та як особа, причетна до діяльності окупаційного адміністративно-карального апарату на території Галичини під час Другої світової війни. За спогадами сучасників і окремими джерелами, у низці випадків сприяв окремим мешканцям Снятина та околиць, використовуючи своє службове становище.

У 1965—1966 роках проти Рікріха точився процес за участь у масових злочинах щодо євреїв та поляків протягом Другої світової; зрештою його було визнано невинним.

Життєпис

Становлення особистості

Народився 6 травня 1913 року в німецькій колонії Августдорф (нині в межах міста Снятин на правах вулиці Гоголя) в багатодітній родині рільника Йоганна Рікріха[1]. В 1924—1930 роках Йоганн Рікріх був очільником Ощадно-позичкової каси для німецьких мешканців євангельської громади колонії Августдорф. 7 вересня 1930 року Йоганн Рікріх за попереднім запрошенням від 20 серпня провів збори ощадно-позичкової каси в приміщенні початкової школи колонії Августдорф[2].

Початкову освіту Отто-Фердинанд здобув у парафіяльній школі Августдорфа, середню — у польській Гімназії імені Францішека Карпінського в Снятині[3]. Відрізнявся успішністю в теології[4]. Багато в чому доля Рікріха є типовою до тих німців-колоністів, які в підлітковому віці після початкової школи на Августдорфі продовжували навчання в гімназіях Снятина, Коломиї або Дрогобича[5].

Служба у структурах нацистської Німеччини

У жовтні 1939 року разом з батьками репатріювався до Німеччини. Незабаром розпочав службу у гестапо в Кракові[6]. За даними історика А. Бойди, Отто Рікріх покинув колонію Августдорф ще у липні 1939-го[7]. Із початком німецько-радянської війни, протягом 1941—1944 років служив офіцером гестапо у Станиславові. Протягом першої половини 1941 року виконував завдання на користь «Абвер-I» і сприяв розбудові відділу гестапо в Снятині[4].

Історик Робін О'Ніл перелічив Рікріха серед офіцерів СС у званні шарфюрера, котрих було переведено до Станіславівського відділку SiРo-SD під час його створення. Поряд із Гайнріхом Шоттом (очільником єврейського реферату), Йозефом Даусом, Куртом Ґізе, Гансом Ґреве, Вільгельмом Гегеманном, Вальтером Ланґе, Куртом Вулькау та братами Мауер — фольксдойче зі школи Зіпо-СД у Бад-Рабці, якою свого часу командував Ганс Крюґер, — саме Рікріх належав до того унтерофіцерського ядра місцевої служби безпеки, в руках якого опинилися безпосередні рішення щодо «життя чи смерті» тисяч людей під час майбутніх кривавих акцій[8].

Безпосередньо в Снятин Отто Рікріх повернувся у липні 1941-го[7]. За спогадами місцевих мешканців, він часто перебував у снятинській штаб-квартирі гестапо, що містилася на розі сучасних вулиць Тараса Шевченка та Марка Черемшини[9]. В ході німецьких репресій під час окупації допомагав колишнім знайомим українцям у Снятині, рятуючи їх від розстрілів та відправки на примусові роботи в Німеччину. Одним з урятованих Отто Рікріхом від безпідставних звинувачень був доктор Іван Подюк[10]. Рікріх пішов на цей крок із тієї причини, що він був колишнім пацієнтом Подюка[11].

Зйомки фільму про Августдорф на фоні колишнього помешкання родини Отто Рікріха, 23 жовтня 2024

У 1965—1966 роках проти Рікріха (та низки інших діячів Станіславівської експозитури Поліції безпеки у Львові, нім. Außenstelle Stanislau des Kommandeurs der Sicherheitspolizei in Lemberg, згодом переформованої у Комісаріат прикордонної поліції у Станіславові, нім. Grenzpolizeikommissariat Stanislau) точився процес за участь у масових злочинах щодо євреїв та поляків у Станіславові та регіоні у 1941—1943 роках[12]. Зрештою був визнаний невинним[13][неякісне джерело].

Родина

  • Батьки:
    • Йоганн Рікріх (1872 — ?) — батько.
    • Вільгельміна Рікріх (до шлюбу Вагнер) (1888 — ?) — мати.
  • Брати:
    • Еміль Рікріх (1907 — ?) — старший брат.
    • Освальд Карл Рікріх (1909 — ?) — старший брат.
  • Сестри:
    • Ельфріде Рікріх (1911 — ?) — старша сестра.
    • Ціта Рікріх (1915 — ?) — молодша сестра.
    • Амалія Рікріх (1917 — ?) — молодша сестра.

У ЗМІ

  • Коротко про Отто Рікріха було згадано в текстовій версії спецпроєкту «Августдорф»[1]. На думку Д. Хомутецького, через обмежену тривалість фільму «Августдорф», його доля у стрічці згадана не була[14].

Примітки

  1. ↑ а б Пенкалюк С. Полівчак Р. Як виник і зник Августдорф: історія колишньої німецької колонії на межі Івано-Франківської та Чернівецької областей. Суспільне Івано-Франківськ, 25 січня 2025.
  2. ↑ Ostdeutsches Volksblatt, 1930, с. 8.
  3. ↑ Бажанський, 1984, с. 376.
  4. ↑ а б Бажанський, 1984, с. 264.
  5. ↑ Бойда, 2025, с. 130.
  6. ↑ Бажанський, 1982, с. 8.
  7. ↑ а б Бойда, Андрій (8 квітня 2026). Августдорф. Процитовано 8 квітня 2026.
  8. ↑ O’Neil, 2015, с. 68.
  9. ↑ Тимофійчук, Михайло (26 січня 2019). Єврейські родини Снятина та околиць. В контакті з Кліо. Процитовано 9 квітня 2026.
  10. ↑ Касіян, 1967, с. 158.
  11. ↑ ЕСУ, 2025.
  12. ↑ Der Leiter der Zentralstelle im Lande Nordhein-Westfalen für die Bearbeitung von nationalsozialistischen Massenverbrechen bei dem Leitenden Oberstaatsanwalt in Dortmund. Інститут національної пам'яті (Польща).
  13. ↑ Sipo Trials // Verfahren Lfd. Nr. 675. Axis History Forum. 18 вересня 2009.
  14. ↑ Хомутецький, 2025, с. 387.

Джерела

  • Бажанський М. Августів (Августдорф) // Краса Снятинщини. — Детройт, 1982. — С. 5—11.
  • Бажанський М. Вічно житимуть… Постаті від зарання історії, аж до найновіших часів: Біографічний словник. — Детройт, 1984. — 525 с.
  • Бойда А. В. Подюк Іван Михайлович // Енциклопедія Сучасної України / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] — оновл. — Київ : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2025.
  • Бойда А. Трагедія німецької колонії Августдорф в роки Другої світової війни / упоряд. І. Фечко, І. Бабинець // Матеріали міжнародної наукової конференції студентів та аспірантів «Друга світова війна: історія та виклики сьогодення» (9 травня 2025 року). — Ужгород : Державний вищий навчальний заклад «Ужгородський національний університет», 2025. — С. 128–132.
  • Касіян С. Вогонь родиться з іскри... — Торонто : Срібна сурма, 1967. — 248 с.
  • Пенкалюк С. Полівчак Р. Як виник і зник Августдорф: історія колишньої німецької колонії на межі Івано-Франківської та Чернівецької областей. Суспільне Івано-Франківськ, 25 січня 2025.
  • Хомутецький Д. Документальний фільм «Августдорф»: переваги та недоліки проєкту // XV Буковинська міжнародна історико-краєзнавча конференція, присвячена 150-річчю Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича: тези доповідей (Чернівці, 17–18 жовтня 2025 р.). — Чернівці : Технодрук, 2025. — С. 385–387.
  • Einladung // Ostdeutsches Volksblatt. — 1930. — № 36. — С. 8.
  • Robin O’Neil. Jewish Genocide in Galicia. — 2nd Edition. — 2015. — 104 с.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).