Отто Георг Тірак
| Отто Георг Тірак | |
|---|---|
| нім. Otto Georg Thierack | |
| Народився | 19 квітня 1889[1][2][…] Вурцен, Amtshauptmannschaft Grimmad, округ Лейпциг, Саксонське королівство, Німецький Рейх[1][4] |
| Помер | 26 жовтня 1946[1] (57 років) Падерборн, Детмольд, Північний Рейн — Вестфалія, Британська зона окупації Німеччини, Sennelagerd, Stadtbezirk Schloß Neuhaus/Sanded, Падерборн, Детмольд, Північний Рейн — Вестфалія, Британська зона окупації Німеччини[4] або Civilian Internment Camp No. 7, Eselheided, Шлос-Гольте-Штукенброк, Німеччина[5] ·інтоксикація[5] |
| Країна | |
| Діяльність | суддя, політик, Holocaust perpetrator, правник |
| Alma mater | Марбурзький університет і Лейпцизький університет |
| Знання мов | німецька |
| Учасник | Перша світова війна і Друга світова війна[6] |
| Членство | Corps Guestphalia et Suevoborussia Marburgd |
| Посада | Суддя Народного судуd[7] і Reich Minister of Justiced |
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[4] |
| Нагороди | |
Отто Георг Тірак (нім. Otto Georg Thierack) — німецький державний діяч, групенфюрер СА (1942). Президент Народної судової палати (1936—1942), рейхсміністр юстиції Німеччини (1942—1945).
Життєпис
Тірак вивчав юриспруденцію в Марбургському і Лейпцизькому університетах; в лютому 1914 отримав ступінь доктора права. Добровольцем брав участь у Першій світовій війні, дослужився до лейтенанта, був нагороджений Залізним хрестом 2-го ступеня.
У 1918 році демобілізований; практикуючий юрист в Лейпцигу. У 1920 вступив на державну службу асессором. У 1921 призначений громадським обвинувачем земельного суду в Лейпцигу, в 1926 — Вищого земельного суду в Дрездені.
1 серпня 1932 року вступив у НСДАП.
Після приходу до влади нацистів в 1933 році призначений міністром юстиції Саксонії. У 1935 став віце-президентом Імперської судової палати в Лейпцигу і уповноваженим Імперського міністерства юстиції щодо уніфікації земельної юстиції. При створенні посади президента Народної судової палати 1 травня 1936 призначений її президентом.
З серпня 1939 по квітень 1940 року служив в армії, капітан. 24 серпня 1942 призначений імперським міністром юстиції і президентом Академії німецького права.
21 квітня 1943 року санкціонував депортацію польських і єврейських в'язнів з тюрем Імперського міністерства юстиції в концтабори.

Зберіг посаду в уряді К. Деніца. У травні 1945 заарештований британськими військами. Мав постати перед американським процесом над нацистськими суддями, проте наклав на себе руки в таборі для переміщених осіб Зеннелагер.
Нагороди
- Залізний хрест 2-го класу
- Орден Альберта (Саксонія), лицарський хрест 2-го класу з мечами
- Почесний хрест (Ройсс) з короною і мечами
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Золотий партійний знак НСДАП
Див. також
Примітки
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #124864309 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Brockhaus Enzyklopädie — F.A. Brockhaus, 1796.
- ↑ Munzinger Personen
- ↑ а б в The Hitler Book / Hrsg.: H. Eberle, M. Uhl — 2005.
- ↑ а б Beattie A. H. Allied internment camps in occupied Germany: Extrajudicial detention in the name of denazification, 1945–1950 — Cambridge: Cambridge University Press, 2019.
- ↑ Nuremberg Trials Project — 2016.
- ↑ Nuremberg Trials Project — 2016.
Література
- Fred Duswald: Zur Bewertung des Volksgerichtshofs, in: Rolf Kosiek / Olaf Rose (Hgg.): Der Große Wendig, Band 4, Edition Grabert im Hohenrain-Verlag, 3. Aufl., Tübingen 2017, S. 244–254
- Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).



