Остеосинтез

Остеосинтез
Остеосинтез гвинтами при переломі шийки стегна, одразу після травми та через 5 місяців після операції
МКХ-9	78.5
MeSH	D005593
Медіафайли у Вікісховищі

Остеосинтез — хірургічне лікування переломів кісток, що полягає в репозиції та фіксації кісткових уламків механічними конструкціями та імплантами (пластинами, гвинтами, інтрамедулярними стержнями, спицями, дротом). Основною перевагою цього методу лікування є збереження функціональної рухомості кінцівки та найближчих суглобів в період зрощення, прискорення консолідації та відновлення опорної функції кінцівки. Загальноприйняті принципи остеосинтезу — стабільність (нерухомість уламків, що створює умови для зрощення кісток) та функціональність (можливість рухати кінцівкою, при цьому зберігається кровопостачання, попереджається розвиток контрактури, атрофії м'язів).

Головними напрямками розвитку остеосинтезу є мінімізація оперативних втручань, малоінвазивність, зменшення крововтрати та тривалості операцій. Оперативне лікування переломів виконується при непоправному зміщенні, інтерпозиції м'яких тканин, незрощенні кісток та у випадках, коли є загроза стиснення або пошкодження судин та нервів уламками кістки.

В Україні остеосинтез впроваджували Кукруза Л. П., Яцевський О. О., Ревенко Т. А., Георгій Гайко, Корж М. О., Катонін К. І., Микола Анкін, Клімов К. М., Рубленник І. М.^{[джерело?]}

• 
  Остеосинтез плечової кістки інтрамедулярним стержнем одразу після операції та після зрощення, малоінвазивне виконання (мінімальні розрізи), впродовж загоювання пацієнт може користуватись кінцівкою

• Черезшкірний остеосинтез

• AO principles of fracture management. Thomas P. Rüedi, Richard E. Buckley, Christopher G. Moran. 2. edition. Thieme 2007
• T. Schlich (2002) Surgery, Science and Industry. A Revolution in Fracture Care, 1950s-1990s (Houndsmills, Basingstoke: Palgrave)