Осколки честі

«Shards of Honor»

Файл:Shards of honor cover.jpg
Автор	Lois McMaster Bujold
Країна	United States
Мова	English
Серія	Сага про Форкосіганів
Жанр	наукова фантастика
Видавництво	Baen Books
Видано	червень 1986[1]
Сторінок	320
ISBN	978-0-671-72087-2
Попередній твір	'
Наступний твір	Учень воїна

«Уламки честі», або «Осколки честі» (англ. «Shards of Honor») — англомовний науково-фантастичний роман Лоїс Макмастер Буджолд, вперше опублікований у червні 1986 року. Він є частиною саги Форкосіганів і першим повнометражним романом у списку публікацій. «Осколки честі» поєднуються з романом Буджолд «Бараяр» 1991 року в збірці «Честь Корделії» (1996). ^[2]

Буджолд написала «Осколки честі», її віддалений у часі роман-продовження «Учень воїна» та окремий роман-пріквел з її історії майбутнього «Ітан з Афона», перш ніж усі три були продані та опубліковані в 1986 році. ^[3]

Корделія Нейсміт, капітан корабля Бетанської астрономічної служби, досліджує нещодавно відкриту планету, коли на її базовий табір напали. Під час розслідування вона несподівано зустрічає солдата, вдаряється головою об скелю та прокидається, виявляючи, що, хоча більшість її екіпажу втекла, вона залишається наодинці з пораненим бетанським прапорщиком та капітаном лордом Аралом Форкосіганом з Бараяру, відомим як «М’ясник Комарра», якого залишив помирати підступний суперник. Під час їхнього п’ятиденного походу до таємного барраярського сховища вона виявляє, що Форкосіган зовсім не такий монстр, як його репутація, і відчуває до нього сильний потяг.

Коли трійця досягає базового табору, Форкосіган повертає собі командування над екіпажем. Він повертається на корабель, а Корделія та її член екіпажу є номінальними полоненими. Вона зустрічає сержанта Ботарі, кадрового солдата з психічними проблемами, які він контролює за допомогою дотримання правил та прихильності до сильного командира — у цьому випадку, Форкосігана.

Форкосіган повідомляє Корделії, що після їхнього прибуття на Бараяр вона зможе повернутися до колонії Бета; проте він просить її вийти за нього заміж і залишитися на Барраярі як Леді Форкосіган. Перш ніж вона встигає розглянути його прохання, екіпаж її корабля, який повернувся всупереч її наказу, об'єднує сили з суперниками Форкосігана, щоб «врятувати» її. Корделія допомагає подолати заколот, що виник, перш ніж повернутися зі своїм екіпажем до колонії Бета. Під час полону вона розуміє, що барраярці захопили планету, оскільки система, в якій вона знаходиться, забезпечує спосіб дістатися до Ескобара. Ескобар — це багата система з багатьма точками доступу «червоточини» і, таким чином, контролем над значною частиною міжзоряної торгівлі.

Вторгнення на Ескобар очолює кронпринц Серг Форбарра, жорстокий син і спадкоємець імператора Езара. Тепер, будучи капітаном Бетанських експедиційних сил, Корделія вирушає до Ескобара, командуючи кораблем-приманкою, який відволікає барраярські кораблі, що чергують біля виходу з червоточини, щоб транспортні кораблі могли доставити захисникам нову руйнівну бетанську зброю. Її захоплює садистський адмірал Форрутьє, який наказує сержанту Ботарі зґвалтувати її. Ботарі відмовляється, називаючи її «бранкою адмірала Форкосігана». Форрутьє, озлоблена колишня кохана Форкосігана, вирішує зробити це сам. Задовольняючи його глибоку психологічну потребу, Ботарі вбиває Форрутьє, перш ніж той встигає щось зробити. Форкосіган, почувши, що Форрутьє тримає Корделію в полоні, приходить, щоб убити його сам, але виявляє, що вчинок вже скоєно. Він ховає Корделію та Ботарі у своїй каюті. З ганьбою йому доручили другорядну роль у вторгненні під пильним оком лейтенанта імперської безпеки Саймона Ілліана, у якого є імплантат у мозку, що дозволяє йому повністю пам'ятати все, що він бачить і чує. Однак він зобов'язаний звітувати лише Імператору, тому він нічого не робить, коли Форкосіган вигадує історію про те, що Корделія вбила Форрутьєра та втекла.

Нова зброя дозволяє ескобаранцям відкинути барраярців, зазнавши великих втрат. Кронпринц Серг та його флагман загинули, як і всі старші офіцери Форкосігана, залишаючи його командуванням. Він наказує своєму флоту відступити під вогнем. Корделія підслуховує один важливий факт і робить висновок, що все вторгнення було організовано вмираючим імператором, щоб усунути його нестійкого сина (через почесну смерть у бою) та дискредитувати військову групу, аби запобігти громадянській війні після його смерті. Коли Форкосігану більше не потрібно було ховати її у своїй каюті, її поміщають на бриг. Коли на корабель напали, Корделія отримує поранення, коли жорстокі маневри кидають її по камері.

Корделія одужує у таборі для військовополонених на тій самій планеті, де вона вперше зустріла Форкосігана. В'язні табору, переважно жінки, зазнавали жорстокого поводження, а в деяких випадках і зґвалтування з боку своїх викрадачів. Коли Форкосіган дізнається про це, він страчує командира. Корделія бере на себе командування над військовополоненими завдяки своєму званню та проводить більшу частину часу, спілкуючись безпосередньо з Форкосіганом. Вона повідомляє йому, що знає справжню причину кампанії Ескобара. Вона знову відхиляє його пропозицію руки і серця, бо бачить, що барраярське суспільство робить з людьми.

Коли війна закінчується, відбувається обмін полоненими. Форкосігану доводиться мати справу з реплікаторами маток – штучними матками, кожна з яких містить плід полоненого, зґвалтованого бараярським солдатом; один з плодів належить Ботарі. Ескобарани відмовляються їх прийняти, тому Форкосіган організовує їхнє піклування та подальше усиновлення на Барраярі.

Повертаючись до колонії Бета, Корделія не може переконати психіатра, що її травми не є наслідком тортур Форкосіганом, а її палкі заперечення лише створюють враження, що на неї було здійснено психологічний вплив; її підозрюють у тому, що вона нічого не підозрює у наркозлочинності . Вона боїться, що її допитуватимуть із застосуванням наркотиків, і вона розкриє компрометуючу інформацію про Форкосігана.

Вона тікає на Бараяр та виходить заміж за Форкосігана. Вона також зустрічає Ботарі, який тепер є одним з особистих охоронців батька Форкосігана та дещо розсудливішим завдяки кращому медичному обслуговуванню. Донькою Ботарі, Оленою, опікується місцева жінка.

Вмираючий імператор Езар Форбарра хоче, щоб Арал став регентом його онука та спадкоємця, чотирирічного принца Ґрегора Форбарри. Арал спочатку відмовляється, але Корделія переконує його взятися за цю посаду.

У 1996 році Крістіан Вайсґербер писав: «Збагачуючи стандартну космічну оперу, можна відзначити безліч інтриг, шахрайства та зради, а також м’який гумор Буджолд, гарну характеристику персонажів та ніжне кохання між головними героями. «Уламки честі» – це надзвичайно читабельний роман, але йому бракує будь-якої оригінальності».

У статті для SF Reviews у 2004 році Томас М. Вагнер поставив під сумнів правдоподібність деяких елементів роману, але завершив її словами: «Уламки честі, зрештою, є чудовим дебютом Буджольд (і) чудовою космічною оперою». ^[4]

У 2009 році Джо Волтон написала, що «Уламки честі » «неймовірно схожі на стандартний перший роман із серії», оскільки дія відбувається ще до народження головного героя саги (Майлза Форкосігана). ^[2] Вихваляючи «емоційну глибину» та «щирі етичні дилеми», які Буджолд вплітає в оповідь, Волтон називає головну героїню Корделію «тим, що повністю захопило мене в [романі] з першого читання та з кожним наступним». ^[2]

«Уламки честі» у своєму початковому вигляді ^[5] були скороченою версією набагато довшого твору (початкова робоча назва була «Дзеркала »). Решта зрештою з'явилася як оповідання «Наслідки» ^[6] та роману «Барраяр», що отримав премію Г'юго. ^[7] Пізніше ці три твори були перевидані разом в одному томі під назвою «Честь Корделії» . ^{[8] [9]}

Планета, на якій зустрілися Корделія та Арал Форкосіган, стає барраярською колонією Сергіяр, названою на честь загиблого принца. Як граф і леді Форкосіган, вони стають її віце-королем і віце-королевою після закінчення регентства Арала Форкосігана.

У наступному опублікованому романі Буджолд «Учень воїна» Майлз та Єлена з'являються підлітками через 17 років після подій на Бараярі .